Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1013/3901/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                            Справа № 1013/3901/2012
		 
		ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		І м е н е м   У к р а ї н и
		 
		18 червня 2012 року              Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого  судді                       Пархоменко О.В.
		при секретарях                             Голік О.А., Мидловець М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди,
		в с т а н о в и в :
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2001 року, від даного шлюбу вони мають дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, шлюб між ними розірвано рішенням Ірпінського міського суду від 07 жовтня 2010 року. Вони добровільно визначили місце проживання дітей -син мешкає з відповідачем, а дочка -нею;  виконкомом Ірпінської міської ради визначені дні побачень їх з дітьми ( рішення № 276/2 від 14.11.2011 року).
		Позивачка вказує, що так сталося, що сімейне життя, яке тривало 10 років, у неї не склалося із-за постійного приниження та зневаги, як жінки та матері з боку відповідача; його поведінка привела до того, що 1 червня 2009 року у віці 30 років вона перенесла тяжкий інсульт, який має побутовий характер як вбачається із висновку медичної установи; після повернення із лікарні, приниження із боку відповідача, продовжувалися із новою силою; він, як лікар за фахом, розумів тяжкість її хвороби, так як відображалося його відношення на її стані здоров»я і продовжував її зневажати, говорив, що вона хвора і нікому не потрібна, настроював проти неї дітей, не рахувався з її інтересами, не дозволяв їсти, бо у холодильнику її нічого немає, а 4 січня 2010 року взагалі вигнав її з будинку і в присутності її рідних матері та брата цинічно повідомив, щоб вони її забирали, так як така жінка йому не потрібна.
		Вказує, що зараз вони мешкають окремо, але відповідач продовжує принижувати її словесно, чинить психологічний тиск на дітей, створював психологічне насильство відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_2, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2КУпАП і був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно постанови Ірпінського міського суду від 29.06.2011 року. Крім того відповідач принижує її як лікаря-фахівця по місцю її роботи, так як адміністрація по місцю її роботи повинна була надавати відповіді та пояснення щодо незаконної видачі їй довідок та реабілітаційного лікування, так як відповідач скаржився на ці випадки до різних установ.
		Позивачка також вказує, що позивач не дає можливості спілкуватися із сином, заблокував її номер у його телефоні, що стверджується відповідним актом депутата міської ради від 29.02.2012 року; вона змушена звертатися до правоохоронних органів та органів опіки щодо неправомірної поведінки відповідача відносно неї та неповнолітніх дітей. Враховуючи тяжкість і тривалість її моральних переживань, через неправомірну поведінку відповідача відносно неї, неповнолітньої дочки ОСОБА_2, те що через поведінку відповідача вона тяжко захворіла і стала інвалідом, зараз після нападок відповідача у неї виникає погіршення її здоров»я, фактично втратила професію, порушені зв»язку з друзями, колегами по роботі, вона має тривалий час реабілітації і повністю не реабілітована; доньці відповідач неодноразово створював насильство, дитина налякана, переживає за свою матір та за себе; все це призводить до того, що розмір моральної шкоди вона оцінює таким чином : їй 200 000,0 гривен, доньці -50 000,0 гривен.
		В зв»язку із викладеними обставинами позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 200 000,0 гривен на її користь та 50 000,0 гривен на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_2, 2006 р. н.
		ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 28.07.2001 року по 0710.2010 року, який було розірвано за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2010 року; від даного шлюбу вони мають двох дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Сімейне життя з відповідачкою у нього не склалося через постійні побутові сварки, які вчиняла ОСОБА_1, як сама, так і за допомогою та сприяння своєї матері ОСОБА_7 Така поведінка ОСОБА_1 у сімейному житті призвела до того, що він був змушений звернутися з позовною заявою про розірвання шлюбу, проте після розірвання шлюбу психологічний тиск на нього , як з боку ОСОБА_1, так і з боку її матері ОСОБА_4 не припинився.
		Вказує, що після розірвання шлюбу переселилася до своєї матері в АДРЕСА_1 та зрозумівши, що перебуваючи на відстані е може більше вчиняти сварки та не давати йому морального спокою, почала діяти через їх доньку ОСОБА_2, яка після розлучення, за їх спільним рішенням залишилась жити з матір'ю; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно підбурювали йог доньку та залякували її, що тато поганий. Крім того під час днів побачень, які були встановлені йому виконавчим комітетом  Ірпінської міської ради, ОСОБА_1 мов би показуючи намір передати йому дитину, навмисно відштовхувала її від себе, після чого дочка через свій малолітній вік ( 5 років) почала плакати та відмовлялася йти разом з ним гуляти; потім ОСОБА_1 взагалі почала відмовлятися  надавати йому доньку. З даного приводу 23 квітня 2012 року він був змушений звернутися до служби у справах дітей виконавчого комітету Бородянської районної ради Київської області. 
		Позивач вказує, що в свою чергу його колишня теща ОСОБА_4, також на даний час не може надати йому спокій і користуючись своїм положенням депутата Ірпінської міської ради, а також тим, що необізнані про реальні сімейні обставини люди вірять їй, розповсюджує по м. Ірпеню відомості про те, що він погана людина та поганий як лікар-стоматолог. 
		Позивач вказує, що у зв»язку  з переліченими неправомірними діями зі сторони відповідачів він зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях; внаслідок протиправної поведінки відповідачів він позбавлений можливості спілкуватися зі своєї донькою, реалізуючи свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя, що викликало у нього моральні страждання. У зв»язку з цією ситуацією він відчув себе ошуканим, що негативно позначилося на його психологічному стані, змусило його сильно нервувати і переживати. Крім того протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, тому що у нього з»явилася необхідність постійно відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати свої права та інтереси по чотирьох позовах; відшкодування заподіяної йому моральної шкоди визначає у сумі 200 000,0 гривен, а саме з боку ОСОБА_1 -150 000,0 гривен, а моральна шкода заподіяна ОСОБА_4 -50 000,0 гривен.
		Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в сумі 150 000,0 гривен, стягнути з ОСОБА_8 на його користь моральну шкоду в сумі 50 000,0 гривен.
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_9 та ОСОБА_4 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити. Зустрічний позов не визнали, пояснивши, що даний позов є відповіддю на їх позовну заяву, відповідачу не було завдано будь-якої моральної шкоди, а тому йому в позові слід відмовити.
		Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, суду пояснили, що позов є надуманий та необґрунтованим, не підтверджений ніякими доказами; підбурювачем скандалів у сімейному житті була саме ОСОБА_1; приниження її як лікаря-фахівця  не відповідає дійсності, так як вона протягом їх спільного життя ніколи не працювала як лікар; незрозумілим є твердження позивача про блокування номеру її телефону у телефоні сина ОСОБА_5, оскільки він  навіть не розуміє як це можна зробити і також не розуміє яким чином депутат може встановити такий факт. Вважали, що даний позов як і декілька інших позовів ОСОБА_1 подала для того, щоб ще більше нанести йому моральної шкоди та ускладнити життя. Просили ОСОБА_1 в позові відмовити; зустрічний позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, просили позов задовольнити.
		Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_11, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
		У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
		У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28 липня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний у встановленому законом порядку; від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		В судовому засіданні встановлено, що за домовленістю між сторонами син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає із батьком ОСОБА_3, а дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з матір'ю - ОСОБА_1 Дані обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
		Встановлено, що як під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, так і після розірвання шлюбу між сторонами виникають постійні конфліктні ситуації на побутовому рівні, що також визнається сторонами.
		Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14.11.2011 року № 276/2 «Про визначення днів побачень ОСОБА_3 з донькою, ОСОБА_2, 2006 р.н. та визначення днів побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_12, 2003 р.н.»визначено дні побачень ОСОБА_3 зі своєю донькою ОСОБА_2 в суботу або неділю з 10.00 до 18.00. перший та третій тиждень місяця; визначено дні побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_12, 2003 р.н. з 09.00 суботи до 18.00 год. неділі, другий та четвертий тиждень місяця; надано право матері та батьку забирати дітей за місцем свого проживання та змінювати порядок побачень за їх взаємною згодою.
		Встановлено, що згідно довідки Клавдіївського дитячого садка «Білочка»від 06 лютого 2012 року № 4 ОСОБА_3 не зустрічався зі своєю донькою на території Клавдіївського дитячого садка «Білочка»у період з 01.06.2011 року по 06.02.2012 року; згідно характеристики на ОСОБА_2 виховують дитину мати та бабуся, батько зовсім не бере участі у вихованні дитини, з дитиною він не спілкується і в дитячому садочку його ніколи не бачили вихователі.
		Встановлено, що відповідно до довідки Державної установи «НПЦ ЕНРХ АМН України»від 12-.09.2011 року № 183 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі з 30.06.2009 по 10.07.2009 року з діагнозом ЦВХ, стан після гострого порушення мозкового кровообігу по типу ішемії в басейні внутрішньої сонної артерії, захворювання має побутовий, а не вроджений характер; згідно довідки до Акта огляду МСЕК від 01.10.2011 року ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи загального захворювання.
		Встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2011 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягненя у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.; даною постановою, яка набрала законної сили, встановлено, що 08.04.2011 року о 12.00 годин на території ЗОШ № 3 в м. Ірпені по вул. Жовтнева створив психологічне насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що виражалося у висловлюванні нецензурної лексики та голосного викрику вслід до ОСОБА_1 
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про створення їй перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, на що їй було надано висновок по матеріалам її заяви.
		Встановлено, що адвокат ОСОБА_13, який діяв на підставі довіреності від 26 липня 2011 року, виданої ОСОБА_3, звертався із запитом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності з приводу законності надання ОСОБА_1 путівки до санаторно-курортних закладів за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. 
		В судовому засіданні встановлено, що постановою Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області від 17.05.2012 року за заявою ОСОБА_3 з приводу незаконного заволодіння  його грошима в сумі 9 730 дол. США та золотими виробами його дружиною ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи відмовлено.
		Наведені обставини підтверджуються поясненнями учасників судового процесу, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_11, матеріалами справи.
		Так свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що позивачка -її дочка. Факт насилля з боку її колишнього зятя мав місце весь час їх спільного проживання та після розірвання шлюбу; вона неодноразово прохала його захистити її дочку від насмішок з боку його батьків. Коли вона хворіла, чоловік забороняв їй їсти, користуватися холодильником; коли вона збиралася відвідати лікаря, він їй казав "Хай тебе до лікаря возить твоя мати". На її адресу він також висловлював різні неприємні речі, на зауваження не реагував, говорив, щоб вона забирала дочку, так як йому така дружина непотрібна. Коли вона приходила, щоб допомогти дочці, то діти їй казали, що вони скоро будуть жити у неї, так як батько сказав, що вони скоро уїдуть.  В січні 2010 року зять вигнав дочку без необхідних речей з донькою, ні разу її не відвідав, ні разу не привіз старшу дитину до матері. Речі, які він потім віддав дочці, вони забирали з подвір'я, так як у будинок їх не пустили. Речі були віддані не всі, довелося купляти нові речі. В період хвороби дочки зять разом з іншою жінкою поїхав відпочивати. Дитину ОСОБА_5 не пускав в дитячий садок, що є психологічним насильством над дитиною. Дочка з приниженням завжди просила відповідача дати їй можливість поспілкуватися з сином, який проживав з батьком, але відповідач цинічно не давав їй такої можливості, принижував її, що негативно впливало на дочку на фоні перенесеного нею важкого судинного захворювання. Впродовж всіх років було також фінансове насилля, у її дочки ніколи не було грошей, відповідач отримував її зарплату і кошти, які були виділені на маленьку дитину. Дочка змушена була постійно випрошувати гроші у чоловіка. За всі роки батько ніколи не привітав дитину з днем народження. На здоров'ї її дочки негативно відобразились заяви відповідача про виділення їй незаконно путівки. 
		Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що позивачка -його рідна сестра. Він неодноразово був свідком знущань, злих коментарів та насмішок ОСОБА_3 над його сестрою; на її 30-річчя він прилюдно заявив, що треба заміняти маму на іншу. В січні 2010 року, будучи в гостях у матері, він був свідком як сестра, будучи хворою, дзвонила матері і говорила , що її чоловік не пускає її до холодильника. Вони з матір'ю купили продукти, поїхали до сестри додому, але ОСОБА_3 вигнав її з будинку і також нецензурно висловлювався на адресу його матері. Через 2-3 тижня він виніс речі його сестри на вулицю і вони в присутності депутата забирали ці речі; він закрив старшого сина на 2-му поверсі будинку і не пустив до матері, а молодша дочка не захотіла їхати до нього. Випадки неправомірної поведінки по відношенню до дочки також були, якось він приїхав із соціальним працівником і хотів забрати дитину, у дитини була істерика. Він також являвся свідком того, що крім сліз, реакції дитина від спілкування з батьком немає.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_3 -його син, вони прожили разом із сином та його сім'єю 9 років. З боку невістки ОСОБА_1 завжди була агресія, яка завжди посилювалась в присутності її матері ОСОБА_4. Його син ніколи не застосовував фізичного насилля до невістки, він завжди хотів спілкуватися з дочкою, але ОСОБА_4 не дозволяли. Пояснив, що коли невістка захворіла, вони зробили все, щоб її вилікувати, але мати невістки настояла на тому, щоб перевести невістку в обласну лікарню. Йому відомо, що ОСОБА_4 розповсюджувала неправдиву інформацію про його сина. Зі слів його матері йому відомо, що невістка пішли з будинку добровільно. Пояснив, що невістка -чоловік настрою, як лікар він стверджує, що невістка неврівноважена , у неї часто були напади агресії, істерики. 
		У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, задана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її задала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		При вирішенні питання про розмір завданої позивачу та відповідачу моральної шкоди суд керується Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а саме п. 9 даної постанови, згідно якого "Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках". Суд при вирішенні питання про заподіяння позивачу моральної шкоди, враховує той факт, що у зв'язку із протиправними діями відповідача, позивач переніс психологічні та емоційні переживання, нервовий стрес.
		Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та оцінюючи надані в їх сукупності, суд вважає, що сторонами не надано доказів, що протиправними діями як позивача, так і відповідача як по відношенню один до одного, так і по відношенню до неповнолітньої дочки, їм було завдано моральної шкоди, в чому полягає ця шкода та розрахунку заданої шкоди. Від призначення та проведення судово-психологічної експертизи для визначення завданої їм моральної шкоди сторони в судовому засіданні відмовилися. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог суду надано не було.
		За таких обставин, суд вважає, що як позовна заява ОСОБА_1, так і зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:
		в и р і ш и в :
		 
		Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.
		Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 22.06.2012 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя: О. В. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...