Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1304/2-1883/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  1304/2-1883/11                              Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О. М.  
		Провадження №  22-ц/1390/3936/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська Л. Д.  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2012 року   Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
		                                                головуючого: Зверхановської Л.Д.
		   суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О.
		   при секретарі: Служала А.Ю.
		   з участю: представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року, 
		 
		                                                                 ВСТАНОВИЛА:
		 
		       Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним третейського застереження.
		       Визнано недійсним п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п.20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010р.), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", з моменту укладення Договору про внесення зміні і доповнень, а саме -з 19.07.2010 року. 
		       Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_2 сплачену при подачі позовної заяви суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що становить 37,00 грн.
		       Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь держави суму судового збору в сумі 8,50 грн.
		       Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк".
		      В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідача належним чином не було повідомлено про час та місце судового розгляду. Вказує, що при ухваленні рішення районний суд не врахував положення ст.5 Закону України "Про третейські суду', ст.17 ЦПК України, Рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008, роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року №2 'Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції". Вважає, що відсутні підстави для визнання третейської угоди недійсною, оскільки третейське застереження у договорі було укладено з дотриманням усіх вимог, які передбачені ст.12 Закону України "Про третейські суди".  Звертає увагу суду, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських відносин, є звернення до третейського суду. 
		     Крім цього зазначає, що жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_2 на момент укладення договору не було, підписання якого свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі. 
		       Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
		      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного. 
		       Задовольняючи позов та визнаючи недійсним третейське застереження у вигляді п.8.1. Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-банк", районний суд виходив з того, що встановлення обмеження особистого немайнового права ОСОБА_2 в оспорюваному договорі є неправомірним та незаконним, таким, що суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Цивільному Кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсним з моменту укладення договору про внесення змін і доповнень, тобто з 19.07.2010 року. 
		          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
		Згідно  із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.
		Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.
		Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.
		Скориставшись своїм правом, позивач просив визнати недійсним п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", покликаючись на те, що він суперечить Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, Цивільному Кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів".       
		Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним. 
		Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.
		          Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину(зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам моральним засадам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
		          Районним судом встановлено, що 16.01.2007 року між сторонами, було укладено кредитний договір № 800000022, відповідно до п.1.4 розділу 1 предметом якого було надання  ОСОБА_2 кредитних коштів на власні потреби без будь-яких обмежень. 
		          А тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що даний кредит є споживчим кредитом у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а права позивача захищені цим спеціальним Законом.
		Статтею 12 Закону України «Про третейські суди»визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.  
		19.07.2010 року до п. 8.1 даного Кредитного договору № 800000022 від  16.01.2007 року пунктом 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", внесено зміни у вигляді третейського застереження щодо розгляду спорів, які виникають з цього Кредитного договору, що вони вирішуються лише третейським судом.
		Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь -якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		          Одним із таких способів захисту є передача спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, на розгляд третейському суду.
		          Частиною 1 ст.17 ЦПК України передбачено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.          
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий розгляд його справи …незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
		Тому третейський суд - недержавний орган, який виявляє будь - який сумнів в об'єктивності та неупередженості не лише законності самого існування суду, а й складу суддів, не може вважатися судом, встановленим законом,  у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		          Частиною 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що щодо договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
		          Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача(ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).          
		Колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що умови третейського застереження, викладені у п. 8.1 Кредитного договору №800000022 від 16.01.2007 року (в редакції п. 20 Договору про внесення змін і доповнень №1/800030018 від 19.07.2010 року), укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", обмежують особисті немайнові права позивача, що є порушенням вимог ч.1 ст.274 ЦК України, а відтак обґрунтовано визнані судом недійсними.  
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
		Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду. 
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
		                                                          УХВАЛИЛА:
		 
		     Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відхилити.
		     Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2011 року залишити без змін. 
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		            Головуючий :
		 
		 
		            Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...