Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-458/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		___________________________________________________________________________________________________
		                                                                 РІШЕННЯ
		   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		                       
		      19 червня  2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
		                          Головуючого-судді:       Гальянової І.Г.
		                           суддів:                             Бородіна М.М.
		                                                                    Міненкової Н.О.
		                           при секретарі:                 Сватенко А.І.
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_2  та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на  рішення Червонозаводського  районного суду міста Харкова від  17 лютого  2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи ,що не заявляють самостійних вимог : ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору про надання споживчого кредиту , договору іпотеки та договору поруки недійсними, за зустрічним позовом Публічного  акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа у справі : акціонерне товариство «УкрСиббанк »про стягнення заборгованості за кредитним договором,- 
		                                                       
		                                                                ВСТАНОВИЛА :
		 
		         09 квітня 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом,  просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11248925000 від 09.11.2007 р. та всі додаткові угоди, що укладені сторонами до нього, визнати недійсним договір іпотеки від 09.11.2007р., визнати недійсним договір поруки №П/11248925000 від 09.11.2007 р укладений з ОСОБА_3. Зобов»язати відповідача прийняти від нього грошову суму в розмірі 920 406, 63 грн. з розстрочкою платежів на 72 місяця за умови ,що місячний платіж буде складати 12783, 43 грн.. Зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборон запис №10901 від 09.11.2007р. про заборону відчуження майна: житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га.
		      Як на підставу визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем зазначеного вище  кредитного договору позивач зазначав на його невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України. При цьому позивач зазначав, що окремі його умови містять елементи примусу, а саме п.4,8 умов зазначеного договору так як під загрозою дострокового повернення кредиту відповідач зобов»язував його в рекомендованій ним страховій компанії, де він є одним із засновників, застрахувати предмет застави, а п.4.12 умов договору зобов»язував його у строк до 16.04.2008 року розмістити у відповідача депозитний рахунок на суму не менше 20 000 доларрів США, що на думку позивача суперечить вимогам п.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач також зазначав,що вказаний договір не був спрямований на реальне  настання правових наслідків, оскільки був укладений у 
		 
		 
		швейцарських франках ,  що суперечить на думку позивача вимонам ст.35 Закону України «Про національний банк України», а фактично був виданий у гривневому еквіваленті.
		        Як на підставу визнання недійсними зазначених вище договорів поруки та іпотеки позивач  зазначав на те, що визнання недійсним кредитного договору, у відповідності до вимог ч.2 ст. 548 ЦК України, тягне  недійсність правочинів,щодо його забезпечення.  
		( т.1 а.с.2-6).
		        16 листопада 2010 року позивач доповнив позовні вимоги  та просив визнати недійсним Договір банківського рахунку № 878-283Ф від 08 листопада 2007 року та всі додаткові угоди, що укладені сторонами до нього.
		       Підствою визнання вказаного правочину недійсним позивач зазначав на недодержання в момент вчинення зазначеного правочину частин 1-6 чт. 203 ЦК України при цьому зазначмв,що окремі умови оспорюваного Договору містять елементи примусу,що заборонено п.6 ст. 19 Закону  Закону України «Про захист прав споживачів »( т.1 а.с.285-287).
		       Ухвалою суду першої інстанції від 16.11.2010 року,занесеної до журналу судового засідання , суд приняв дло розгляду вказану уточнену ну позовну заяву позивача (т.1 а.с.288).
		        В запереченнях на уточнену позовну заяву міститься заява АТ «УкрСиббанку»про застосування строку позовної давності до доповнених  вказаних позовних вимог позивача  ( т.1 а.с.295-296). 
		        В період розгляду судом справи по суті ,  05.12.2011 року позивач уточнивши позовні вимоги,   змінив підстви позову  та як на підству недійсності правочину  посилався на введення його відповідачем в оману  та просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11248925000 від 09.11.2007 р. та всі додаткові угоди, що укладені сторонами до нього, визнати недійсним договір іпотеки від 09.11.2007р., визнати недійсним договір поруки №П/11248925000 від 09.11.2007 р укладений з ОСОБА_3.  та всі додаткові угоди, що укладені сторонами до нього, припинити взаємні права та обов'язки сторін за Договором №11248925000, укладеним 09.11.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», стягнути з ПАТ «УкрСиббанк»на його користь подвійну суму завданих збитків, а сааме: 1156460,06 грн відповідно до наданого ним розрахунку, стягнути з ПАТ «УкрСиббанк»на його користь  моральну шкоду, розмір якої визначає у 15000,00 грн., а також  витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, у сумі 4935,00 грн., витрати пов'язані з надання йому правової допомоги   у сумі 8000,00 грн., зобов'язати відповідача провести взаємозаліки по зустрічних зобов'язаннях з позивачем. Зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборон запис №10901 від 09.11.2007р. про заборону відчуження майна: житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га.
		 
		       Свої вимоги обґрунтовував тим,  що ПАТ «УкрСиббанк»навмисно ввів його в оману  при прийнятті рішення про отримання кредиту та під час підписання кредитного Договору №11248925000 від 09.11.2007року. При укладанні кредитного договору  Не надав інформації про реальну процентну ставку та суму абсолютного значення подорожчання кредиту, хоча ці покажчики згідно Постанови НБУ №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»є істотними умовами кредитного договору.
		      Позивач зазначає,  що до укладання та під час підписання кредитного договору він  не мав достовірної  та повної інформації про істотні умови кредитування про сукупну вартість кредиту .
		 
		 
		      Позивач також зазначає, що відповідач вніс оманну інформацію у графік погашення платежів до кредитного договору про залишки за кредитом кожного платіжного періоду у результаті чого він повинен сплатити значно більшу суму, ніж це зазначено у тексті самого договору; навмисно ввів його в оману  про необхідність сплати комісії у розмірі 29 329,98 грн., чим порушив Постанову НБУ №168, положення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»та положення ст.203 Цивільного Кодексу України.
		      Як на підству своїх вимог позивач також зазначає, що  введення його в оману  виявилося у тому, що згідно п.п.1.1 та 1.5 Договору №11248925000 ПАТ «УкрСиббанк»зобов'язався надати кредит у сумі 328 710,00 швейцарських франків, яка дорівнювала еквіваленту 1466498,00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, який було відкрито на його ім'я  у швейцарських франках. Згідно договору 878-283Ф вказаний рахунок не є мультивалютним. Відповідно до виписки банку по рахунку НОМЕР_1 за 09.11.2007 року на цей рахунок було перераховано кредит у сумі 1466498,00 грн., але за квитанцією №27 від 09.11.2007 року готівкою було видано кредит з поточного рахунку НОМЕР_1 в іншому розмірі - у сумі 1 416 740,10 грн.
		      Позивач також посилається на те, що у процесі виконання своїх зобов'язань банк ввів його в оману щодо продажу 328 710,00 шв.франків на Міжбанковському Валютному Ринку (далі МВР) України, в результаті чого він недоотримав кредитних коштів у сумі 49757,90 грн., однак відповідно до листа НБУ №06-042/9048 від 16.09.2010 року ПАТ «УкрСиббанк»09.11.2007 року не виходив на торги МВРУ з вищезазначеною сумою шв.франків, а також вважає, що зазначеними діями, банк оманним шляхом заволодів так званими курсовими різницями у розмірі 49 757,90 грн., чим завдав йому збитків на цю суму.  Як на підставу недійсності вказаних вище договорів поруки та іпотеки , позивач , посилаючись на ч.2 ст. 548 ЦК України, зазначає на те ,що недійсність основного зобов»язання  спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення.( т.2 а.с.95-99).
		 
		      Ухвалою суду першої інстанції від 05 грудня 2011 року, вказаний позов був судом  прийнятий до розгляду ( т.2 а.с.103 ).
		 
		       В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги з зазначених підстав.
		 
		      Ухвалою суду першої інстанції від 16.01.2012 року,занесеної до журналу судового засідання до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «УкрСиббанк»було залучено ПАТ «ДельтаБанк», а ПАТ «УкрСиббанк»- в якості третьої особи у справі ( т.2 а.с. 186-187) 
		 
		       Відповідач AT „УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк»позовні вимоги не визнав14.06.2010 року звернувся у суд  із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №11248925000 від 09.11.2007р. в сумі 322 267 швейцарських франків в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду, та понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду - 120 грн.
		      Свої зустрічні вимоги обґрунтовує тим,  що 09.11.2007 р. між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11248925000, згідно з яким Банк надав йому кредит у сумі 328 710 швейцарських франків. Вказані грошові кошти було надано строком до 08.11.2024 року, зі сплатою відсотків за 
		 
		користування кредитом у розмірі 9,49 % річних. Позичальник зобов'язався, щомісячно сплачувати кредит та відсотки шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3 255 швейцарських франків 09 числа кожного календарного місяця. Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 16.02.2009р. було змінено схему погашення кредиту, метод нарахування процентів і кінцевий термін повернення кредиту на 06.11.2026р.
		      Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, станом на 11.06.2010р. загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає поверненню, складає 8 896, 81 швейцарських франків, з яких: 6 244, 48 швейцарських франків - прострочення заборгованість за кредитом; 2 652, 33 швейцарських.франків - прострочена заборгованість за відсотками. Загальна сума нарахованої пені складає 145, 88 швейцарських франків, з яких 121,81 швейцарських франків - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 24,07 швейцарських франків - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам.
		Станом на 11.06.2010р. частина кредиту, що залишилася до виплати, становить 313 224, 31 швейцарських франків, які ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернув.
		       АТ «УкрСиббанк»також зазначав, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки №П/11248925000 від 09.11.2007р та додаткову угоду від 16.02.2009р. з ОСОБА_3, яка згідно з п. 1.3. договору поруки, зобов'язалася відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і позичальник та  пунктом 1.4 договору поруки встановлена солідарна відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		       Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість у сумі  322 267 швейцарських франків.
		 
		        У судовому засіданні представник АКІБ «УкрСиббанк»проти позову ОСОБА_2 заперечувала. Свої заперечення обгрнутовувала тим, що  банк отримав комісію за отримання кредиту у розмірі 29329,98грн. законно, відповідно до умов договору №878-283ф від 09.11.2007р. про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 у швейцарських франках за тарифом «Базовий» та вважає, що підстави для визнання вказаних провачинів недійсними, відсутні . Як на підставу заперечень також посилалась на те, що на підставі п.2 ст.604 ЦК України після підписання додаткової угоди №1 від 16.02.2009 року, зобов'язання між сторонами щодо «Графіку погашення платежів та визначення сукупної вартості кредиту», який було підписано 09.11.2007 року, припинилися.
		       Представник АТ «УкрСиббанк»також пояснила, що Банк свій обов'язок за кредитним договором виконав у повному обсязі, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача обумовленої договором суми кредиту 328710,00 швейцарських франків, що підтверджується даними меморіального ордеру №0609292194, який оформлено належним чином. Вказані кредитні кошти позивач на власний розсуд вирішив обміняти на гривню, надавши відповідну заяву про продаж валюти.
		      Представник АТ «УкрСиббанк»зазначила, що Банк належним чином провів продаж безготівкової валюти у швейцарських франках у розмірі 328710,00 на МВР України 09.11.2007р. за заявою ОСОБА_2. Гривневий еквівалент від такого продажу було видано Позивачу за заявкою на отримання готівки №27 від 09.11.2007 року у сумі 1 416 740,10 грн. з рахунку НОМЕР_1.
		 
		       Представник ПАТ «Дельта Банк»в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав зустрічний позовм та не визнав уточнений позивачем позов . 
		 
		        Третя особа за позовом ОСОБА_2, відповідач за зустрічним позовом -ОСОБА_3 , в судовому засіданні суду першої інстанції  позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала, проти зустрічного позову заперечувала, пояснила суду що до укладання кредитного договору банк не повідомив її та  ОСОБА_2 про утримання комісії у розмірі 2% від виданої суми, не повідомив про неможливість видачі грошів безпосередньо у валюті - швейцарських франках та про необхідність здійснення валюто- обмінної операції, у результаті чого при підписанні договору купівлі - продажу домоволодіння їм не вистачило грошових коштів у сумі 80 000 грн. щоб розрахуватися з продавцем будинку.    
		        ОСОБА_2  також пояснила, що лише після укладання договору вона та чоловік дізналися про необхідність розміщення депозиту у сумі 20 тисяч доларів США. Цю суму родина вимушена була позичати у сторонніх осіб під відсотки. В момент укладання кредитної угоди позивач та вона зрозуміли, що їх обібрали, але не мали будь-якої можливості відмовитися від угоди та змінити умови кредитування, оскільки внесли завдаток за будинок.
		       ОСОБА_3 також зазначила, що до16.02.2009року позивач виконував свої зобов'язання належним чином за графіком, не допускаючи будь-якого відхилення, але після підписання додаткової угоди №1  йому надали новий графік погашення платежів, до якого як вхідний залишок була внесена інша сума ніж та, що лишилася до сплати за попереднім договором, а саме: 319 552,11 швейцарських франків, замість 283 015,82 швейцарських франків. Додаткове збільшення складало 36 536,29 швейцарських франків, але це не було передбачено додатковою угодою, вважає, що проведений розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності, не враховано всі внесені суми щодо погашення боргу.
		        ОСОБА_3 також пояснила, що  вона та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до AT «УкрСиббанк»з проханням роз'яснити графік та виправити помилку. У ході отримання інформації вони зрозуміли , що їх обманули не лише при укладанні кредитного договору, а й ще продовжували обманювати протягом всього часу, коли виконувались  зобов'язання за кредитним договором.
		 
		        Рішенням  Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2012 року, позов ОСОБА_2  задоволено частково.
		        Суд визнав недійсним договір про надання споживчого кредиту №11248925000 від 09.11.2007р., додаткову угоду №1 від 09.11.2007р., додаткову угоду б/н від 09.12.2008р., додаткову угоду №1 від 16.02.2009р., що укладені між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_2
		        Суд застосував до сторін наслідки недійсності правочину та визнав недійсним договір іпотеки від 09.11.2007р., укладений між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_2, реєстрацій №10900, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5; договор поруки №П/11248925000 від 09.11.2007р укладений з ОСОБА_2; зобов'язав приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою : АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, які були передані у іпотеку за іпотечним договором від 09.11.2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 за реєстраційним № 10901.
		        Суд застосував до сторін наслідки недійсності правочину - реституцію, за якою стягнув з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»1 424 072,60 грн. та стягнув з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»на користь ОСОБА_2 1 203 929, 24 грн..
		 
		 
		 
		     Суд стягнув з ПАТ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 12 972 грн.
		     Суд відмовив  ОСОБА_2 в задоволенні іншої частини позовних вимог .
		      Суд відмовив у задоволені зустрічної позовної заяви Публічного Акціонерного Товариства „УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення  заборгованості за кредитним договором №11248925000 від 09.11.2007р. в сумі 322 267 швейцарських франків в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату постановления рішення суду та солідарне стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк»державного мита у 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 120 грн. 
		.
		        В апеляційній скарзі  ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та задовольнити ці вимоги в повному обсязі.
		       Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та вважає.що довів як факт спричинення відповідачем такої шкоди. так і її розмір.
		 
		       В апеляційній скарзі  ПАТ  «Дельта Банк», в особі свого представника,просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічний позов АТ «УкрСиббанк»правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за зазначеним вище кредитним договором.
		 
		      Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам а також тим, що суд  дав невірну правову оцінку виниклим між сторонами правовідносинам, при цьому  зазначає,що суд необґрунтовано взяв до уваги та дав перевагу як доказу висновку судової економічної експертизи, який  на її думку містить лише вірогідні та суб»ктивні розмиті судження експерта та повністю проігнорував надані докази банком.
		 
		        В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2посилаючись на законності і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення його позовних вимог, просить рішення в цій частині залишити без змін. а апеляційну скаргу-без задоволення.
		 
		      В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, ПАТ «Дельта Банк». в особі свого представника, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди, просить рішення і цій частині залишити без змін. а апеляційну скаргу -без задоволення.
		 
		      Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб. які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень на апеляційні скарги, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», з таких підстав.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		        Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		        Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		          В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не відповідає цим вимогам
		 
		        Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, вважав доведеними твердження позивачки про те, що при укладанні зазначеного вище кредитного договору відповідач ввів позивача в оману, що за висновками суду полягає в повідомленні відповідачем відомостей, які не відповідають дійсності; у видачі суми кредиту у меншому розмірі, ніж встановлено договором за рахунок нібито курсових коливань,що мають істотне значення дійсної сукупної вартості кредиту та на підставі ст. 216 ЦК України стягнув з відповідача понесені позивачем збитки, а також визнав недійсними вказані вище договір іпотеки та поруки.
		 
		        Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам справи та не ґрунтуються на законі.
		 
		        Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		 
		        Згідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		        Частина 2 статті 6 даного Кодексу передбачає, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
		 
		         Частиною 1 статті 628 ЦК України визнає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		         Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		         В ч.1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		 
		 
		 
		 
		         В ч.1 ст. 229 ЦК України встановлено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
		 
		          Таким чином , за змістом ч.1 ст. 230, ч.1 ст. 229 ЦК України, правочин може бути визнано вчиненим пыд впливом обману у випадку навмисного, цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на вчинення правочину. Ознакою оману  умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов»язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
		 
		         Наявність умислу в діях  Банку, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення ( п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
		 
		         Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом.
		 
		         Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечувалося сторонами у справі, що 09.11.2007 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11248925000 та додаткові угоди до нього, (том1 а.с. 9-18,19).
		         Відповідно до п. 1.1. вказаного кредитного договору, Банк зобов'язався надати позивачу кредит у іноземній валюті у сумі 328 710 швейцарських франків, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит та сплатити проценти за його використання 9,49% річних та наступним порядком погашення суми: шляхом внесення ануїтетних платежів щомісяця строком до 09.11.2024 р. Як зазначено у п. 1.1 вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 466 498,00 грн. за курсом НБУ на день укладання договору. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомості.
		Відповідно до п. 1.5, кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням .
		         В п.10.13 зазначеного договору  встановлено,що підписанням даного Договору позивачем свідчить про те,що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього та перед його підписанням ним отримано інформаційний лист відповідно до вимог п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(том 1а.с. 9-18).
		 
		        Як свідчать матеріали справи , при укладанні зазначеного кредитного договору сторонами також було укладено додаткову угоду № 1  щодо графіку платежів та визначення сукупної вартості кредиту та тарифів банку  ( т.1 а.с.19).
		        Відповідно до п.1.1. вказаної угоди вказаний графік  розрахований на дату підписання Додаткової угоди та може бути зміненим шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди Та згідно до умов договору, позивач брав на себе зобов»язання  щодо сплати платежів за вчинення нотаріальних дій, сплати страхових платежів оплати послуг суб»єктів оціночної діяльності.
		 
		 
		        Згідно ж додадатку № 1  при підписанні договору сторонами був узгоджений та підписаний  графік сукупної вартості кредиту  відповідно до якого, його сукупна вартість складає із погашення основної суми кредиту у швейцарських франках в розмірі 328710 фр., процентів в розмірі 33 523, 16 шв.франків, комісії за надання кредиту в сумі 11, 54 грн., платежі, пов»язані з лплатою стахових послуг, в сумі 74331,93 грн, сплачення державного мита за посвідчення іпотечного договору в сумі 1578,50,послуг нотаріуса в сумі 15090 грн. та сплати експертної оцінки майна в сумі 1000 грн. . У вказаному графіку також зазначено на те, що сума погашення основної суми та процентів за розрахунковий період може відрізнятись у разі погашення заборгованості у терміни. Які відрізняються від зазначених у даному графіку ( а.с.20-27).
		         Відповідно до підписаного сторонами додатку №2 «Тарифи банку», при наданні тарифів,що застосовуються при наданні кредити, позивач сплачує банку 25 шв. франків за надання кредиту, які нараховуються та сплачуються в гривні по курсу НБУ на дату нарахування »( т.1 а.с.28)
		 
		       Крім того, як свідчать матеріали справи  видачі кредиту передувала заява позивача про надання іпотечного кредиту, подана ним 25 жовтня 2007 року ( т.1 а.с.117).
		 
		       9 листопада 2007 року Банком позивач за основним позовом був ознайомлений   з умови кредитування  та тарифи банку,  сукупну вартість кредиту в тому числі в швейцарських франках  та позивачу було роз»яснено можливість здійснення за власним бажанням продаж або конвертацію коштів , а також той факт,що операції з продажу або купівлі національної валюти здійснюються за ринковим курсом та  можливість при отриманні кредитних коштів в швейцарських франках виникнення курсових різниць(коливань) валюти кредиту про що свідчить підписаний ОСОБА_2 інформаційний лист, наданий Банком у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та Постанови НБУ № 168 ( т.1 а.с.119-120).
		 
		       Відповідно ж до поданої Банку позивачем заяви 09.11.2007 року ,він просив Банк надати йому кредит у швейцарських франках ( т.1 а.с.118).
		 
		        Матеріали справи також свідчать про те, що до укладання вказаного вище кредитного договору 08 листопада 2007 року сторонами було укладено договір банківського рахунку № 878-283 Ф, відповідно до п. 2.1 якого , відповідач відкриває позивачу поточний рахунок при відкриття якого позивач у заяві про відкриття рахунку визначає вид та валюту рахунку. В п.2.6. зазначеного договору передбачено  що послуги за цим договором є платними, а в п. 2.6.1.  встановлено обов»язок позивача сплатити позивачу комісію в момент надання разової послуги, а щомісячної комісії у день нарахування такої комісії ,згідно діючих тарифів і обраного тарифного пакету.  Укладанням вказаного договору позивач доручив банку здійснювати на користь останнього договірне списання коштів з відкритих у банку рахунків за надані послуги за цим договором та іншими договорами укладеними між сторонами  та доручає  банку списувати грошові кошти з будь-якого рахунку  та здійснювати купівлю-продаж валюти(п.2.6.2  2.6.3.умов). При укладанні зазначеного договору своїм підписом позивач засвідчив факт ознайомлення з діючими тарифами, факт обрання і отримання Тарифного пакету , свою згоду з порядком зміни тарифу та тарифного пакету ( п. 8.3. умов договору )  ( т. 1 а.с. 172-179). Відповідно до  додатку № 1 . при укладанні такого договору позивачем був вибраний тариф «Базовий»( т.1 а.с.180).
		 
		 
		 
		 
		         Додатковою угодою № 1 до зазначеного договору № 878-283 Ф  від 08.11 2007 року , на підставі цього договору  та у зв»язку з укладання кредитного договору, відповідач відкриває  позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у іноземній валюті  за тарифом «Оффсет» та своїм підписом позивач засвідчив факт ознайомлення з вказаним тарифом, згоди з умовати цього тарифу, згоду на оплату вартості операцій за цим тарифом, а також засвідчував, свою згоду з цими умовами та вважав ці умови справедливими по відношенню до нього  ( п.2  умов).
		        Вказані обставини справи свідчать про те, що  що між сторонами виникли правовідносини  пов»язанні,  як з укладанням оспорюваного позивачем кредитного договору , так і договору  банківського рахунку, який позивачем з урахуванням уточнень позовних вимог, не оспорюється.
		 
		         Крім того, як свідчать матеріали справи 09 листопада 2007 року позивач звертався до відповідача  з заявами про відкриття поточних рахунків  № № НОМЕР_2 по тарифу «Базовий» у гривневому еквіваленті та № НОМЕР_1  в швейцарських франках ( т.1 а.с.170-171)  та 09 листопада 2007 року  з заявою про продаж  328 710 швейцарських франків  з рахунку НОМЕР_1 та перехування їх гривневого еквіваленту на рахунок № НОМЕР_1 .
		         Згідно до наданої відповідачем виписки із особистого рахунку позивача № НОМЕР_1  , 09.11.2007 року грошоі кошти в сумі 328 710 швейцарських франків 
		були зараховані на вказаний особистий рахунок позивача, що відповідає умовам вказаного редитного договору  ( т.1 а.с.211) . Відповідно ж до меморіального ордеру № 1 від 09.11.2007 року  грошові кошти в сумі 328710  швейцарських франків надійшли у вільний продаж на МВРУ згідно до його заяви ( т.1 а.с.211 т.2  а.с.93) та видані готівкою позивачу 09.11.2007 року з поточного рахунку № НОМЕР_2  в сумі 1 416  760, 10 грн. ( т.1 а.с.49) .
		        Відповідно до наданої відповідачем за основним позовом довідки, курс швейцарського фраку на 09.11.2007 року по НБУ складав 4, 461376 грн. за 1 швейцарський франк , а по МВР -4, 31 грн. за 1 швейцарський франк ( т.1 а.с.163).   
		 
		        Таким чином, вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутність умислу відповідача за основним позовом на введення ОСОБА_2 в оману щодо істотних умов укладеного між сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього. Виникнення між сторонами за основним позовом спору щодо розрахунків позивача за наданий ПАТ «УкрСиббанк»кредит, не може бути підставою для визнання зазначеного вище кредитного договору недійсним.
		 
		       Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного кредитного договору  та зазначених вище додаткових угод до нього недійсними, хоча такі підстави, відсутні. При цьому судова колегія вважає, що суд першої інстанції  безпідставно  взяв до уваги як докази введеня позивача в оману, тільки висновки судово-економічної експертизи № 3989 від 31.08.2011 року  щодо відсутності можливості  встановлення відповідності розрахунків Графіку ,умовам договору від 09.11. 2007 року , а також відсутності можливості встановлення яку саме операцію по банківським рахункам ОСОБА_2 у ПАТ «Укрсиббанку»,зарахування валюти у сумі 328710 швейцарських франків чи зняття готівки у національній валюті вважати за фактичне отримання Позичальником кредиту( т.2 а.с. 38) та не взяв до уваги, що в 
		дослідницькій частині, єкперт підтверджує, що наданий  на дослідження Додаток № 1  від 09.11.2007 року до договору про надання споживчого кредиту, за структурою відповідає 
		 
		вимогам Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Договір про надання споживчого кредиту в частині методу погашення заборгованості за кредитом проценти за користування кредитом відповідає внутрішньому регламенту роботи банку ( т.2 а.с.30-31). Експерт також підтверджує факт купівлі Банком  328710 швейцарських франків за курсом  МВР -4, 31 грн. за 1 швейцарський франк, переведення на поточний рахунок ОСОБА_2 коштів в сумі в сумі 1 416  760, 10 грн., зарахування їх на рахунок позивача за основним позовом та отримання позивачем кредитних коштів за вказаним кредитним договором , при цьому як на підставу відсутності можливості встановлення яку саме операцію по банківським рахункам ОСОБА_2 у ПАТ «Укрсиббанку»,зарахування валюти у сумі 328710 швейцарських франків чи зняття готівки у національній валюті вважати за фактичне отримання Позичальником кредиту , експерт посилається на те,що вказані операції Банком проведені по мільтівалютному  рахунку № 262001058765300( т.2 а.с.32-33). 
		 
		         Оскільки підстави, передбачені ч.1 ст. 230 ЦК України, для визнання оспорюваного ОСОБА_2 кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними, відсутні, то вітсутні також підстави , встановлені ч.2 ст. 230 ЦК України для  відшкодування ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди.
		 
		         Крім того як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 , посилаючись на ч.2 ст. 548 ЦК Україние, як на підставу  для визнання вказаних вище іпотечного договору та
		договору поруки недійсними, вказував на те, що недійсність основного зобов»язання  спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення.( т.2 а.с.95-99).
		 
		        Вказана норма права передбачає, що недійсність основного зобов»язання, спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
		 
		        З огляду на наведене, відсутні також підстави і для визнання недійсними зазначених вище іпотечного договору та договору поруки  .
		 
		         За таких обставин судова колегія  важає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставнам справи, наявним у справі доказам та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.
		 
		          Між тим, враховуючи зазначені вище обставини справи та вимоги норм матеріального права, судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ «УкраСиббанк»моральної шкоди  та в цій частині рішення суду першої інстанції вважає за необхідне залишити без змін.
		 
		        Судова колегія також не може погодитись з висновком суду щодо підстав відмови позивачу за зустрічним позовом щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
		 
		 
		         Відмовляючи позивачу за зустрічним позовом в задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  заборгованість за вказаним кредитним договором  у ОСОБА_2 відсутня.
		 
		        Судова колегія не може погодитись з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
		 
		        Як свідчать матеріали справи, звертаючись у суд позовом щодо дострокового стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості  за зазначеними кредитним договором та договором поруки  в сумі 322 267 швейцарських франків, позивач за зустрічним позовом зазначав на  неналежне виконанням умов договору, у зв»язку з чим, станом на 11.06.2010р. загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає поверненню, складає 8 896, 81 швейцарських франків, з яких: 6 244, 48 швейцарських франків - прострочення заборгованість за кредитом; 2 652, 33 швейцарських.франків - прострочена заборгованість за відсотками. Загальна сума нарахованої пені складає 145, 88 швейцарських франків, з яких: 121,81 швейцарських франків - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 24,07 швейцарських франків - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам.
		 
		          Між тим, матеріали справи свідчать про те, що  09 листопада  2007 року ОСОБА_2 було перераховано на рахунок №  НОМЕР_1 - 29, 329, 98 грн. з зазначенням платежу - погашення нарахованої комісії , із яких : 21997, 48 грн. Банком  14.11.2007 року.   було зараховано в погашення нарахованої комісії   та 7 332, 50 22.11.2007 року  йому повернуто ( т.1 а.с.49,50 ,т.2 а.с.167).
		 
		         Згідно до додатку №2 зазначеного вище кредитного договору «Тарифи банку», при наданні кредити,  ОСОБА_2 повинен був сплатити комісію в сумі 25 шв. Франків, яка нараховуються та сплачуються в гривні по курсу НБУ на дату нарахування »та  складає 111, 53 грн. , які  ОСОБА_2були сплачені  09.11.2007 року ( т.1 а.с.28, 50).
		 
		          ОСОБА_2 оспорюється обгрунтованість стягнення ПАТ «УкрСиббанк»зазначеної комісії. Доказів, які б підтверджували, що ПАТ «УкрСиббанк»мав право стягувати з позивача вказану комісію, матеріали справи не містять.
		 
		          За таких обставин, судова колегія вважає,що ПАТ «УкрСиббанк»не мав права на отримання вказаної комісії.
		 
		          У зв'язку ж з тим, що вказані грошові кошти  в сумі 21997 грн. 48 коп. з моменту їх сплати ОСОБА_2 09 листопада 2007 року, безпідставно  знаходяться в користуванні  ПАТ «УкрСиббанк», а  їх зарахування на рахунок погашення кредиту та процентів за вказаним кредитним договором, впливає на наявність виниклої у ОСОБА_2 заборгованості станом на 11.06.2010 року ,то судова колегія вважає, що підствою для відмови позивачу в задоволенні зустрічного позову, є недоведеність  позивачем  навності у ОСОБА_2 непогашеної на 11.06.2010 року  заборгованості за кредитом та процентам, як підстви для дострокового стягнення з нього та його поручителя всієї суми кредитних коштів та нарахування штрафних санкцій.
		 
		          З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції і в цій частині підлягає скасуванню з підств невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ «ДельтаБанк»в задоволенні зустрічного позову з зазначених вище підстав.
		         
		          Керуючись ст. ст.303, 309, 313, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,- 
		 
		 
		 
		                                                             ВИРІШИЛА : 
		 
		         Апеляційну скаргу , ОСОБА_2  ,  відхилити.
		         Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», задовольнити частково.
		         Змінити рішення Червонозаводського  районного суду міста Харкова від  17 лютого  2012 року, скасувавши його в частині  задоволення позовних вимог ОСОБА_2  щодо визння недійсним договіру про надання споживчого кредиту №11248925000 від 09.11.2007р., додаткової угоди №1 від 09.11.2007р., додаткової угоди б/н від 09.12.2008р., додаткової угоди №1 від 16.02.2009 р., укладених  між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 ; застосування до сторін наслідків недійсності правочину та визнання недійсним договіру іпотеки від 09.11.2007р., укладеного між AT «УкрСиббанк»та ОСОБА_2, реєстрацій №10900, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5; договору поруки № П/11248925000 від 09.11.2007р укладеного з ОСОБА_3; зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження, запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме:  житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою : АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 та  були передані у іпотеку за іпотечним договором від 09.11.2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 за реєстраційним № 10901 ; застосування до сторін наслідків недійсності правочину -реституції та стягнення з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»1 424 072,60 грн. ( одного мільйона чотириста двадцяти чотирьох тисяч семидесяти двох грн. 60 коп.) , стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»на користь ОСОБА_2 1 203 929, 24 грн. одного мільйона двохсот трьох тисяч девятисот двадцяти дев»яти грн. 24 коп), та стягнення з ПАТ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_2 судових витрат у сумі 12 972 грн., а також відмови ПАТ «Дельта Банк »в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
		         Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		         Відмовити Публічному акціонерного товариству «Дельта Банк»в задоволенні зустрічного позову з інших підстав.
		         В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та можу бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
		 
		 
		 
		Головуючий, суддя: 
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...