Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-8423/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2012.
Дата набрання законної сили: 13.08.2012
Результат оскарження 13.08.2012 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 25 червня 2012 року                    № 2а-8423/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді  Келеберди В.І. , суддів  Амельохіна В.В.  Донця В.А.  при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах державни в особі Кабінету Міністрів України до Міністру оборони України. третя особа без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Оста плюс"   провизнання нечинним наказу № 365 від 30.06.2005 О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:
		Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з вимогою про визнання не чинним та скасування наказу Міністра оборони України від 30.06.2005 №365 "Про додаткове наділення основними фондами Установи "28 Управління начальника робіт".
		          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним наказом  безоплатно передано Установі "28 Управління начальника робіт", в якості наділення основними фондами, частину нерухомого майна військової частини (військового майна). 
		Так, позивач зазначає, що Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та постановою Кабінету Міністрів України  від 29.08.2002 №1282 "Про затвердження порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил" передача військового майна на баланс державних підприємств чинним законодавством України не передбачена.
		Також, позивач зазначив, що зміна способу управління майном призводить до відчуження військового майна від ЗС України до Установи "28 Управління начальника робіт", в наслідок чого кошти від реалізації в подальшому такого майна до державного бюджету не надходять та не використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.  
		В подальшому, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду з клопотанням про відкликання позовної заяви.
		Ухвалою суду від 09.11.2011 клопотання про відкликання позовної заяви задоволено, позовну заяву заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оста плюс" про визнання нечинним наказу №365 від 30.06.2005 - залишено без розгляду.
		15.05.2012 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2011 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Ухвалою суду від 25.06.2012 позивачу поновлено строк на звернення до суду з зазначеною вимогою.
		Кабінет Міністрів України - позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог, які долучено до матеріалів справи.
		Відповідач - Міністр оборони України  - проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що Міністра оборони України наділений повноваженнями щодо здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. 
		Крім того, представник відповідача зауважив, що Порядок вилучення і передачі військового майна ЗС України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282 стосується виключно випадків вилучення військового майна і його передачі із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління інших уповноважених державних   органів, а відповідно до оскаржуваного наказу передача майна відбулась у межах одного міністерства.
		Третя особа по справі  - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оста Плюс" заперечувала проти задоволення позовних вимог.
		Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - 
		ВСТАНОВИВ:
		30.06.2005 Міністром оборони України видано наказ №365 "Про додаткове наділення основними фондами Установи "28 Управління начальника робіт".
		Пунктом 1 зазначеного Наказу Командувачу Повітряних сил Збройних сил України, начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України наказано організувати безоплатне вилучення і передачу з балансу Васильківської квартирно-експлуатаційної частини району, а начальнику Установи "28 Управління начальника робіт"прийняти на баланс в якості наділення основними фондами частину нерухомого майна військового містечка №247 (місто Київ) згідно з Переліком нерухомого майна військового містечка №247 (місто Київ), що безоплатно передається на баланс Установі "28 Управління начальника робіт" (додаток до наказу).
		Також, пунктом 1 наказу передане майно закріплено за Установою "28 Управління начальника робіт" на праві господарського відання, з утриманням за рахунок господарської діяльності.
		На виконання наказу, Актом прийому передачі частини основних фондів військового містечка №247 (м. Київ, Конча-Заспа) від військової частини А3020 до Установи "28 Управління начальника робіт" передано частину нерухомого майна військового містечка №247 (місто Київ) на баланс Установі "28 Управління начальника робіт".
		Як зазначалось, підставою для позовних вимог прокурора слугував висновок щодо відчуження Міністерством оборони військового майна та порушення порядку такого відчуження.
		Проте, зазначені обставини не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи. 
		А саме, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу військове майно військового містечка №247 згідно з переліком, передано з балансу Васильківської квартирно-експлуатаційної частини району (одного із органів Збройних Сил) до іншого установи Збройних Сил - установи "28 Управління начальника робіт" без зміни форми власності.
		Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що військовим майном - є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. 
		          Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. 
		          Відповідно до ч. І ст. 134 ГКУ "Право власності - основне речове право у сфері господарювання" суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на підставі права власності, на власний розсуд, одноосібно або разом з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надавати майно іншим суб'єктам для використання його на правах власності, господарського ведення, оперативного управління або на підставі інших форм правового режиму майна, передбачених цим кодексом. При цьому право господарського ведення є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням повноважності розпорядження стосовно окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством (ч. І ст. 136 ГКУ). Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення комерційної діяльності (ч. І ст. 137 ГКУ). 
		          Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Вилах України" запроваджено певні категорії заміни форми власності військовим майном, а саме: вилучення військового майна, управління військовим майном і відчуження військового майна.
		          Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" визначено, що відчуження військового майна - це вилучення військового майна із Збройних  Сил  у  результаті  його  реалізації  через уповноважені підприємства  (організації); реалізація військового  майна  -  господарська  операція,  що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією)  згідно  з договорами    купівлі-продажу,    міни,    поставки    та   іншими цивільно-правовими  договорами,  які  передбачають  передачу  прав власності  на  військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.
		          Згідно ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
		З системного аналізу викладеного вбачається, що  питання вилучення майна зі сфери управління Міністерства оборони України і подальшої його передачі у сферу управління іншого органу державної влади та прийняття рішення щодо відчуження військового майна, придатного до подальшого використання  належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України; при цьому Міністерство оборони України здійснює функції управління військовим майном.
		Суд звертає увагу, що у Законі не містяться обмеження повноважень Міністерства оборони України щодо  управління військовим майном.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Збройні сили України" Міністерство оброни України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління. 
		Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженому Указом Президента України від 21.08.97 N 888, в редакції Указу Президента України від 04.07.2002 N 618/2002, який діяв на момент прийняття спірного наказу, Міністерство утворює, реорганізує і ліквідує підприємства, установи та організації, які забезпечують діяльність Збройних Сил, здійснює управління закріпленим за ними державним майном, контроль за їх діяльністю. 
		При цьому, підпункт ж) пункту 3) цього Положення, надає право Міністерству оборони України здійснювати управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. 
		Суд звертає увагу, що згідно ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" забезпечення окремих видів діяльності Збройних сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України. 
		          Судом встановлено, що Установа "28 Управління начальника робіт" є державним підприємством та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
		          Очевидно, що при передачі військового майна, закріпленого за військовою частиною, закладом, установою чи організацією Збройних вил України до складу основних фондів державних  підприємств, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, вилучення військового майна із сфери управління Міністерства оборони України не відбувається та є реалізацією повноважень Міністерства оборони України щодо управління майном, що знаходиться у сфері його відання.
		          Отже, Васильківська квартирно-експлуатаційної частини району (на балансі якої перебувало військове майно) як і Установа "28 Управління начальника робіт"(на баланс якого передано майно) є органами Міністерства оборони України та не здійснюють управління майном, а є лише балансоутримувачами військового майно, які відповідальні за його використання та збереження.
		          
		          Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"закріплено право Міністерства оборони України щодо управління військовим майном. Реалізація таких повноважень не потребує спеціального дозволу чи погодження Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до статі 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", передача права державної власності від одного суб'єкта господарювання іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, здійснюється на підставі рішення цього органу.
		Отже, оскаржуваним наказом прийнято рішення щодо передачі державного (військового) майна у повне господарське відання державному підприємству, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, тобто таке майно залишилося військовим майно, що перебуває у віданні Міністерства оборони України, суд дійшов висновку, що така передача майна здійснюється на підставі рішення, в даному випадку Міністерства оборони України та не потребує спеціального погодження Кабінету Міністрів України.
		Враховуючи викладене, оскільки за змістом наказу військове майно не відчужувалось то й вимоги порядку, на який посилається позивач не могли бути застосовані під час такої передачі. 
		Крім того з матеріалів справи вбачається, що за дорученням Кабінету Міністрів України дане питання вивчалось Міністерством юстиції України, яке листом від 24.03.2006 №19-26-1425 зазначило про наявність у Міністерства оборони України, як органу управління військовим майном та державними підприємствами і закріпленим за ними майном, повноважень на передачу військового майна до державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.
		Аналогічний висновок міститься також у висновку науково-практичної експертизи щодо повноважень Міністерства оборони України стосовно передачі військового майна у повне господарське відання державного підприємства, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України, наданого Інститутом Держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 17.02.200 №126/31 (а.с. 54-59) та листі Міністерства юстиції України від 24.02.2007 №19-9-1515 (а.с. 66-68).
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. 
		Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства.
		За таких обставин, позовні вимоги  заступника військового прокурора  задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		Головуючий Суддя                                                                      В.І. Келеберда
		 
		Судді                                                                                           В.В. Амельохін 
		 
		                                                                                          В.А. Донець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...