Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-16/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2012.
Дата набрання законної сили: 27.07.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №1-16/12
		            
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.07.2012 року                                                                                                         м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира
		в складі: 
		головуючого - судді                    Костенко С.М.
		                                                  
		при секретарі судового
		засідання                              Боровицької Т.О.
		з участю: 
		прокурора                             Потійчук О.В.
		захисника                              ОСОБА_2
		представника потерпілої     Єсіної О.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення 
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Іванків Київської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає,  інваліда 3-ї групи, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії),проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, 
		за ст. ст. 187 ч.1, 186 ч.2 КК України,
		 
		в с т а н о в и в :
		          02 жовтня 2008 року близько 23 години 20 хвилин ОСОБА_4 проходив поблизу будинку АДРЕСА_2, де побачив раніше невідому йому ОСОБА_5, яка сама рухалась в сторону АДРЕСА_3 В цей час, у нього виник умисел про напад на ОСОБА_5, з метою заволодіння майном останньої, а саме її коштовностями. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4 зі спини підбіг до ОСОБА_5 та своєю лівою рукою схопив за її шию, а правою рукою закрив рота, після чого почав вимагати від потерпілої надання йому золотих виробів. Через деякий час він повалив ОСОБА_5 на землю таким чином, що вона лежала обличчям до низу, а він сів на неї та ногами утримував останню. Знаходячись в такому положенні він продовжив вимагати від потерпілої надання йому коштовностей. Прийнявши слова ОСОБА_4 за реальні та злякавшись їх, ОСОБА_5 самостійно зняла зі свого пальця золоту обручку та віддала ОСОБА_4, але останній не задовольнившись лише обручкою, пригрозив останній тим, що якщо ОСОБА_5 не віддасть йому всі коштовності, він нанесе їй  тілесні ушкодження ножем. В цей час поблизу них зупинився невстановлений досудовим слідством автомобіль, з якого вийшла, невстановлена досудовим слідством жінка, яка своїми словами спугнула ОСОБА_4, який їх почувши почав втікати з місця вчинення злочину. На це, невстановлений досудовим слідством чоловік, який також перебував у вищевказаному автомобілі, почав наздоганяти ОСОБА_4, однак це йому не вдалося та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік.
		 
		          В результаті розбійного нападу ОСОБА_4 на ОСОБА_5, останній було спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна на нижній губі, крововиливи на слизовій порожнині рота, два синці на шиї, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров'я, а також заподіяно матеріальної шкоди на суму 2000 грн.
		 
		          Крім цього, 23 вересня 2009 року близько 13 години ОСОБА_4, перебуваючи в тролейбусі маршруту № 15 в м. Житомирі, разом з невстановленою досудовим слідством особою, помітив раніше невідому йому ОСОБА_6, яка зайшла у вищевказаний тролейбус на зупинці вул. М. Бердичівська в м. Житомирі. В цей самий час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. Реалізуючі свій злочинний умисел, ОСОБА_4, побачивши, що ОСОБА_6 вийшла з вказаного тролейбусу на тролейбусній зупинці поблизу «Ремзавод», вийшов за нею та, слідуючи за останньою, зайшов до під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 Після цього, ОСОБА_4, реалізуючі свій злочинний умисел, направлений на повторне, відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, обігнав ОСОБА_6 та почав підніматись по сходах під'їзду, в якому вони знаходились. Піднявшись на майданчик четвертого поверху, ОСОБА_4, переконавшись, що в під'їзді крім нього та ОСОБА_6 більше нікого немає, різко повернувся до останньої, після чого, коли ОСОБА_6 зрозуміла його злочинні наміри та намагалась швидко піднятись на п'ятий поверх, а саме коли порівнялась з ним, ОСОБА_4 правою рукою схопив її за одяг в області шиї. В цей момент ОСОБА_6, намагаючись звільнитися від захвату ОСОБА_4, зробила декілька кроків в напрямку сходинкового майданчику п'ятого поверху, але внаслідок того, що ОСОБА_4 продовжував її утримувати своєю правою рукою за светр в області шиї, горловина останнього перекрутилась, таким чином ОСОБА_4 опинився позаду ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_4 своєю правою рукою, утримуючи золотий ланцюжок, який висів на ший у ОСОБА_6, шість разів смикнув його до себе, при цьому лівою рукою шість разів штовхнув ОСОБА_6 в область лівого плеча, завдавши їй тим самим фізичного болю та в такий спосіб застосував до ОСОБА_6 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. ОСОБА_6 розуміючи злочинні наміри ОСОБА_4 та намагаючись їх припинити, почала голосно кричати, після чого ОСОБА_4 наніс їй один удар лівою рукою в область лівого плеча, чим завдав їй фізичного болю, внаслідок чого ОСОБА_6 не витримала рівновагу і вдарилась  головою та лівим плечем об стінку в під'їзді, де все відбувалось. Після цього, ОСОБА_6 впала на коліна, при цьому відчувши, що золотий ланцюжок, який висів в неї на шиї, і який, перебуваючи в неї позаду, утримувався правою рукою ОСОБА_4, порвався. Застосувавши до ОСОБА_6 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_4 заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на передньо-боковій поверхні шиї зліва, на фоні якого виявлено одиничні дрібні садна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, без короткочасного розладу здоров'я. Після цього, ОСОБА_4 відкрито викрадене у ОСОБА_6 майно при собі, місце скоєння злочину залишив.
		 
		          Таким чином, ОСОБА_4, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, повторно, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 6 грам, вартістю 1500 грн.; золоту підвіску із зображенням Божої матері, вагою 2 грама, вартістю 500 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2000 грн.   
		          
		          Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах та цивільні позови не визнав та пояснив, що 02 жовтня 2008 року перебуваючи вдома, він зателефонував своїй подрузі ОСОБА_8, дізнався, що остання перебуває у своєї подруги в районі АДРЕСА_5, а тому вирішив поїхати до неї. Близько 22 години він приїхав до ОСОБА_8, поспілкувався та мав йти додому, а тому ОСОБА_8 запропонувала викликати таксі, але він відмовився та сказав, що біля зупинки сам викличе таксі, зазначив, що при собі мав кошти, оскільки перед цим зняв їх з банківської картки. Пройшовши через міст він дійшов до магазину «Дастор», жодного таксі по дорозі не було, а тому продовжив свій рух пішки. Повернувши на вулицю Чехова побачив, що серед вулиці стоїть якийсь автомобіль, біля якого стояло два чоловіка та дві жінки. Перейшовши дорогу, він продовжив свій рух та збирався зателефонувати ОСОБА_8, але в цей момент помітив, що два чоловіки, які стояли біля автомобіля почали рухатися в його сторону і по їх рухах він зрозумів, що один втікає, а другий його наздоганяє. Також жінки які стояли біля автомобіля кричали «стій». А тому він також почав бігти за чоловіками і мав намір допомогти наздогнати утікача. Але пробігши 15-20 метрів до перехрестя він чоловіка не наздогнав. Чоловік, який також наздоганяв, повернувся до жінок. В цей час він виявив, що загубив свій мобільний телефон та срібну обручку, а тому повернувся на те місце, звідки почав бігти за утікачем. Коли він шукав свої речі до нього підійшов чоловік та запитав, що він тут робить, він відповів, що втратив свій телефон і обручку. На це чоловік йому сказав, що на цьому місці нещодавно було пограбовано жінку, і що він в цей час перебував поблизу в своєму дворі. Оскільки він не міг знайти свій мобільний телефон, він попросив чоловіка зі свого номеру набрати його номер телефону. Чоловік погодився та пішов до себе додому за телефоном, а коли повернувся то набирав його номер, але дзвінка чутно не було. В цей час до них підійшли двоє, чоловік та жінка, які також щось шукали, а потім між собою почали перешіптуватися та дивитися в його бік. Після цього, чоловік підійшов до нього та почав тримати його за руки, при цьому жінка заявила, що він є грабіжником, але він заперечив, що він нічого, ні в кого не брав. Була викликана міліція і він спокійно, не намагаючись втекти, чекав їх приїзду. Зазначив, що потерпіла його оговорює та намагається в такий спосіб задовольнити свої матеріальні потреби. По епізоду 23 вересня 2009 року прояснив, що в цей день він залишався вдома та навчання не ходив, а займався, оскільки мав велику академічну заборгованість. В послідуючому, він поїхав до поліграфії, яка знаходиться в приміщенні «Укртелеком» забрати папери, де перебував до 11 години, заходив до майстерні по ремонту годинників, під'їхав до коледжу щоб поспілкуватися з викладачем, але точної години не пам'ятає. Вдома він був вже біля 13 години, оскільки мав провести свою матір, яка їхала в село. Прийшовши додому він пішов з матір'ю на зупинку «Чулочна фабрика» та посадивши її до маршрутного таксі, пішов до свого двору, а саме до своєї дівчини, яка проживає через два під'їзди від нього. Крім цього, зазначив, що протягом цього часу він постійно телефонував та спілкувався зі своєю дівчиною, з якою після того зустрівся та перебував у себе вдома. 29 жовтня 2009 року зранку до нього додому приїхали оперативні працівники, які доставили його до райвідділу, де він знаходився з 08 до 17 години. Потім до кабінету зайшов оперативник, який його сфотографував на свій мобільний телефон та вийшов. Після цього, через 15 хвилин його повели на впізнання, де потерпіла, яка зайшла одразу вказала на нього, а потім зайшов свідок, який довго їх розглядав і також вказав на нього. Зазначив, що потерпілу вперше побачив в райвідділі на впізнанні і ніякого злочину 23 вересня 2009 року він не вчиняв, потерпілу не грабував, в районі, де проживає остання цього дня не був. Стверджує, що потерпіла ОСОБА_6 його оговорила.       
		 
		          Незважаючи на невизнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_4 доведена його показами, даними ним на досудовому слідстві, в якості підозрюваного, показами, потерпілих, свідків, дослідженими письмовими доказами.  
		 
		По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_5
		          З досліджених в судовому засіданні показів підсудного ОСОБА_4, даних ним на досудовому слідстві, в якості підозрюваного, вбачається, що 02 жовтня 2008 року він разом зі своєю дівчиною перебував в районі «Мальованка». Після цього, близько 22 години 30 хвилин він пішки пішов додому та коли проходив по АДРЕСА_2 побачив раніше невідому жінку і вирішив вкрасти в неї будь-які матеріальні цінності. Підбігши до жінки ззаду, однією рукою схопив її за шию, а другою закрив рота та почав вимагати в неї її коштовності. На це жінка крикнула, але він знову закрив їй рота та штовхнув її до низу канави, куди вони разом впали і жінка сказала, що має лише золоту обручку. Коли вони впали, то він сів на жінку зверху і остання сама зняла обручку та віддала йому. Після цього, він почув, що хтось позаду щось говорить, а тому злякався та почав тікати в бік вул. Малікова і відчув, що його хтось наздоганяє, але він увернувся та побіг знову на АДРЕСА_2, де відбувалася подія. Потім він виявив, що втратив свій мобільний телефон та срібну обручку та вирішив повернутися на місце, де вчинив злочин, щоб їх відшукати. Повернувшись, він почав шукати свої речі і в цей час до нього підійшов чоловік та запитав, що трапилося, він повідомив, що шукає свої речі та попросив цього чоловіка, щоб останній зі свого телефону зателефонував на його номер. Чоловік погодився та пішов до будинку, а вийшовши почав набирати його номер телефону, але дзвінка не було чутно. В цей час, він побачив, що до них наближається жінка, в якої він викрав обручку, з якимось чоловіком. Вони також почали щось шукати, а потім жінка вказала на нього, що він саме той хлопець, який викрав в неї золоту обручку, чоловік який прийшов з жінкою, підійшов до нього та тримав його за руку. Через деякий час приїхала міліція та його доставили до райвідділу. Зазначив, що в першому поясненні дав неправдиві покази, але обміркувавши ситуацію, вирішив давати правдиві покази. Також зазначив, що викрадену обручку викинув.
		(т.1 а.с.19-20)
		 
		          Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 02 жовтня 2008 року в 23 години вона вийшла з роботи і повернула на вул. Домбровського, пройшла перехрестя, вийшла на АДРЕСА_2 і йшла по її лівій стороні в напрямок вул. Малікова. Підходячи до будинку № 23 вона почула за собою швидкі кроки, а тому вона трохи уступила дорогу, тобто стала йти ближче до паркану і в цей час хтось правою рукою закрив їй рота, а лівою рукою обхопив за шию, при цьому міцно прижимаючи її ліктями, а тому вона не змогла вирватися. Чоловік, від якого було чутно запах алкоголю, сказав їй щоб вона знімала золото, але вона сказала, що його немає. Після цього, він повалив її на землю та побачив в неї обручку і наказав, щоб вона її зняла. Після цього, він здушив її за шию та закривав рота,  вона не могла дихати, оскільки їй не вистачало повітря. Вона рукою стягнула руку чоловіка з рота та з шиї, почала хапати повітря і зрозуміла, що життя дорожче, а також відчула в роті прикус крові, а тому зняла та віддала свою обручку. В цей час, вона почула, що проїхав автомобіль, а тому крикнула про допомогу, але чоловік її затягнув ближче до паркану, від чого вона  вдарилася головою і наказав, що якщо вона буде кричати, він дістане ніж. Вона вказану погрозу сприйняла як реальну, але ножа вона в нього не бачила. Після цього, чоловік почав знову вимагати в неї гроші, але вона відповіла, що їх не має, тоді він почав шукати чи не має в неї ланцюжка. В цей час, вона почула звук наближаючого автомобіля та почала кликати про допомогу і автомобіль зупинився, з якого вийшла жінка та крикнула чоловіку, який на неї напав, «що він робить». Також з автомобіля вийшов чоловік і грабіжник почав втікати, а цей чоловік почав його наздоганяти. Вона перейшла на іншу сторону дороги, щоб роздивитися добре нападника і коли останній пробігав повз неї вона добре його розгледіла, оскільки вказана ділянка освітлювалася ліхтарями, нападник був одягнений в чорні джинси, куртку та мав задовге волосся, як для чоловіка. Чоловік, який його наздогнав повернувся до автомобіля, оскільки не зміг наздогнати та сівши до автомобіля, він і дівчина з ним поїхали, оскільки вони поспішали. Вона пішла додому і біля будинку НОМЕР_1 побачила чоловіка, який запитав, що сталося і вона розповіла про те, що на неї було вчинено напад. Після цього, вона попросила чоловіка її провести, оскільки вона боїться, але він відмовив, оскільки був не одягнутий, тоді вона попросила щоб останній постояв поки вона пройде цей відрізок дороги і вона пішла. По дорозі вона зателефонувала  чоловікові, якому розповіла про те, що з нею сталося і попросила щоб він її зустрів. З чоловіком вона зустрілася на вул. Новопівнічній і вони вирішили повернутися на місце нападу, оскільки вона втратила ключі від каси. Підходячи до місця нападу, вона побачила двох чоловіків, останні щось шукали, а коли підійшли, до них повернувся молодий чоловік, в якому вона впізнала нападника і про це повідомила свого чоловіка. Її чоловік затримав нападника і вони викликали міліцію. Ствердила, що вона не помилися в особі нападника і ним є підсудний ОСОБА_4 
		 
		          Допитаний  судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 02 жовтня 2008 року він перебував у своєму дворі та палив цигарку. Побачив, що біля його воріт зупинився автомобіль, а коли він вийшов на дорогу побачив, що вказаний автомобіль від'їхав. З місця де стояв вказаний автомобіль йшла жінка, яка повідомила йому, що її щойно пограбували, а саме звалили з ніг, душили та зняли обручку, але не пам'ятає чи розповідала вона про те, що нападник погрожував їй ножем, пам'ятає, що потерпіла була дуже схвильована і попросила її провести, але він відмовився, оскільки був взутий в домашнє взуття. Тоді жінка попросила, щоб він постояв поки вона пройде цей відрізок вулиці, що він і зробив. В цей час він звернув увагу, що на те місце звідки виходила жінка, прийшов молодий хлопець і він з цікавості запитав, що він там робить. Хлопець відповів, що загубив дорогий мобільний телефон та обручку і звернувся з проханням допомогти в їх пошуках, а саме зі свого мобільного телефону зателефонувати на його номер. Він пішов додому, взяв телефон, вийшов і почав набирати номер, який назвав хлопець, але гудків чутно не було. В цей час до них підійшла потерпіла з чоловіком і вона одразу вказала на цього хлопця, як на ту особу, яка її пограбувала. Чоловік потерпілої одразу схопив хлопця за руку і тримав до приїзду міліції. В послідуючому дізнався, що прізвище цього хлопця ОСОБА_4. Також пояснив, що коли він ще стояв у своєму дворі, бачив, що повз його воріт пробігло два хлопці, один лисий, або в спортивній шапці, а інший з зачіскою, схожою на зачіску ОСОБА_4. Зазначив, що спочатку до його воріт під'їхав автомобіль, а потім по протилежній стороні вулиці бігли двоє хлопців, їх одяг він розгледіти не міг. Вказану ділянку дороги освітлювали ліхтарі, але він бачив лише їх силуети і роздивитися їх добре не міг. Також вказав на те, що ОСОБА_4 пішов на те місце, звідки вийшла потерпіла.
		 
		          У зв'язку з розбіжностями в показах вказаного свідка, судом були досліджені покази свідка ОСОБА_10, дані ним на досудовому слідстві, з яких вбачається, що 02 жовтня 2008 року близько 23 години 50 хвилин він вийшов у двір свого приватного будинку по АДРЕСА_6. В цей час біля своїх воріт почув шум і те, що зупинився автомобіль. Вийшовши з двору, він побачив дуже схвильовану жінку та запитав в неї, що трапилося. Остання повідомила, що її щойно пограбував невідомий їй хлопець, а саме викрав золоту обручку. Жінка попросила її провести, але оскільки він не був належно вдягнений, то сказав, що нікуди не піде, а тоді жінка попросила постояти та подивитися, щоб за нею ніхто не йшов, на що він погодився. Через декілька хвилин обернувшись, він побачив, що на місці де було пограбовано жінку, невідомий йому хлопець щось шукає на землі. Він запитав у даного хлопця, що він шукає, останній повідомив, що загубив кільце, а він повідомив хлопцеві, що на цьому місці щойно було пограбовано жінку, у відповідь хлопець сказав, що він також ще загубив мобільний телефон та продовжував шукати. Через декілька хвилин до них підійшла жінка, яку було пограбовано, разом з чоловіком і одразу вказала на невідомого хлопця, як на нападника, після цього, чоловік, який був з жінкою, почав тримати хлопця за руку до приїзду міліції. Також свідок згадав, що бачив даного невідомого хлопця, коли він втікав, а його наздоганяв якийсь невідомий чоловік. Зазначив, що він впевнений, що саме цей хлопець втікав від когось і на цього хлопця, як на нападника вказала потерпіла (т.1 а.с.29-30). Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_10 зазначив, що повз його подвір'я пробігало двоє осіб, чоловіків. Однак, йому здалося, що саме хлопець, якого в послідуючому було затримано, схожий зачіскою на особу, яка пробігала (т.1 а.с.147-148). З дослідженого протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_10 та підсудним ОСОБА_4, свідок підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства, а саме, що саме за зачіскою, він впізнає підсудного, з особою, яка пробігала по дорозі (т.1 а.с.148-149).
		 
		          На питання суду свідок ОСОБА_10 зазначив, що потерпіла пішла в протилежному напрямку, ніж бігли хлопці. ОСОБА_4 з'явився коли жінка пройшла близько 100-200 метрів і тому він її бачити не міг. Зазначив, що він вказав на ОСОБА_4, як на особу, яка пробігала по дорозі, саме за ознаками його зачіски. Також свідок ствердив, що під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події, вказана слідча дія проводилася лише за участю слідчого і поняті присутніми не були.
		 
		          Свідок ОСОБА_35 пояснив, що потерпіла є його дружиною. В жовтні 2008 року, близько 23 чи 23-30 годині йому зателефонувала дружина та повідомила, що її пограбували і він пішов їй на зустріч. Вони зустрілися біля гаражів і дружина розповіла, що з нею трапилося та вони вирішили повернутися на місце нападу, щоб пошукати її речі. Коли вони прийшли на вказане місце то побачили двох чоловіків і його дружина одразу вказала на молодого хлопця, як на нападника, а тому він взяв хлопця за руку і тримав його до приїзду міліції. Також зазначив, що хлопець нічого не пояснював, а лише казав, що загубив свій мобільний телефон. Свідок ОСОБА_10, який також був біля нападника, чув, як його дружина стверджено вказала на ОСОБА_4, як на нападника. Зазначив, що вони разом оглядали місце нападу, але не знайшли ні обручок, ні мобільного телефону.
		 
		          Протоколом огляду місця пригоди від 03 жовтня 2008 року оглянуто ділянку місцевості за 10 метрів від будинку АДРЕСА_2. Присутня ОСОБА_5 вказала на місце нападу.
		(т.1 а.с.5)
		 
		          Висновком судово-медичної експертизи № 1487 від 20 жовтня 2008 року у ОСОБА_5 виявлено садна на нижній губі, крововилив на слизовій порожнині рота, два синці на ший, які є легкими тілесними ушкодженнями, без короткочасного розладу здоров'я. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від дії пальців та нігтів, пальців рук людини при стисканні руками шиї та закриванні рота, долонею рота. Утворення виявлених тілесних ушкоджень при падінні з положення стоячи не можливе. Не виключається можливе утворення виявлених тілесних ушкоджень внаслідок нанесення ударів кулаком. При спричиненні виявлених ушкоджень втрату свідомості потерпілим без розвитку дихальної недостатності, асфіксії чи шок вважає неможливим.
		(т.1 а.с.49)
		 
		          Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 15 грудня 2008 року потерпіла ОСОБА_5 детально розповіла та на місці показала про обставини вчиненого щодо неї злочину.
		(т.1 а.с.152-156)
		 
		          Допитаний свідок ОСОБА_11 пояснив, що він разом зі своєю дівчиною ОСОБА_12, був запрошений слідчим ОСОБА_15, який є його двоюрідним братом, прийняти участь в якості понятого, при відтворенні події з участю потерпілої. Він та його дівчина погодилися та були присутніми як потерпіла розповідала, а потім на місці показувала про обставини вчиненого проти неї злочину. При цьому, також слідчий застосовував фотозйомку. Вказав на те, що рік потому на телефон ОСОБА_12 зателефонувала жінка, яка представилася адвокатом ОСОБА_4 та їй погрожувала з приводу її участі у вказаній слідчій дії, а саме, що у неї з цього приводу будуть проблеми, про це він дізнався від ОСОБА_12
		 
		          Судом визнана неявка свідка ОСОБА_12 з поважних причин та оголошено її пояснення, з якого вбачається, що вона разом з ОСОБА_11 була присутньою при відтворенні обстановки та  обставин події з участю невідомої її жінки. Перебуваючи по АДРЕСА_2, точної адреси вона не пам'ятає, жінка розповіла про вчинений на неї напад, а саме, що невідомий хлопець її пограбував та зняв з неї золоту обручку. Також зазначає, що рік потому, до неї зателефонувала жінка, яка представилася адвокатом ОСОБА_4 та погрожувала їй, що в неї будуть проблеми з приводу її участі у вказаній слідчій дії.
		 
		          Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06 березня 2009 року свідок ОСОБА_10 розповів та на місці показав місце з якого він спостерігав за подією, місце де він побачив невідомого хлопця, який щось шукав в кущах та ділянку місцевості де пробігали невідомі йому особи, а саме навпроти його будинку, близько 15-20 метрів.
		(т.1 а.с.175-177)
		 
		          У зв'язку з тим, що свідок ОСОБА_10 вказав на те, що вказана слідча дія проводилася у відсутність понятих, судом було допитано в якості свідка ОСОБА_13, який пояснив, що в березні 2009 року його разом з товаришем ОСОБА_14 запросили бути понятими на відтворенні, а саме чоловік, як він зрозумів свідок події, розповідав, як хлопець біля паркану напав на дівчину. Зазначив, що слідча дія проводилася на вулиці, при цьому вони у подвір'я та будинок цього чоловіка не заходили. Також ствердив, що підпис в протоколі відтворення належить йому.
		 
		          Допитати в якості свідка понятого ОСОБА_14 не надалося можливим, оскільки останній вибув з місця проживання за межі м. Житомира.
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 зазначив, що він проводив досудове слідство по вказаній кримінальній справі. Під час проведення слідчих дій відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілої ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_10, він особисто запрошував понятих, які були присутні при їх проведенні. Після чого складалися відповідні протоколи та її учасники ознайомившись з їх змістом, підписали його. Також зазначив, що свідок ОСОБА_10 ніяких зауважень щодо складеного протоколу не висловлював та його підписав.
		 
		          З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що слідча дія відтворення обстановки та обставин події проведені з участю потерпілої ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_10 проведено з дотриманням вимог процесуального законодавства та визнає їх допустимими доказами.
		 
		          Допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона зустрічається з підсудним ОСОБА_4 і в жовтні 2008 року вона перебувала у своєї подруги в районі Мальованки, по АДРЕСА_5, куди до неї прийшов ОСОБА_4. Близько 22 години 30 хвилин він пішов додому і сказав, що по дорозі викличе таксі. Також після цього ОСОБА_4 їй телефонував і вони розмовляли. На наступний день вона дізналася, що його забрали в міліцію. Також зазначила, що подарувала ОСОБА_4 срібну обручку, але вона була трохи для нього завелика і завжди злітала з його пальця.
		 
		          Свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона є матір'ю підсудного. Останній 02 жовтня 2008 року о 21 годині пішов провідати свою подругу та мав повернутися біля 22 години, але в цей час його не було вдома, а тому вона на початку 23 години йому зателефонувала, син повідомив, що скоро буде вдома. Після 23 години вона знову телефонувала синові, йшов гудок, але слухавку ніхто не брав. Лише на наступний день близько 10 ранку зателефонувавши до міліції, вона дізналася, що її сина затримано. З сином вона зустрілася лише о 18 годині, але останній їй нічого не розповідав, а слідчий сказав, що син зізнався у вчиненні злочину. В послідуючому, син передав записку ОСОБА_8, в якій зазначив, щоб вона не вірила в те, в чому його обвинувачують. Згодом вона почала звертатися зі скаргами на дії слідчого. Також зазначила, що від слідчого дізналася номер телефону потерпілої і мала бажання з нею зустрітися, оскільки слідчий сказав, що потерпіла сильно побита та буде інвалідом, а тому вона бажала впевнитися в тому, що насправді сталося. Також зазначила, що мала розмову з ОСОБА_12, яка була понятою під час відтворення і з'ясувала, що остання взагалі присутньою на такій дії не була.
		 
		          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що 03 жовтня 2008 року на роботу прийшла ОСОБА_5 разом зі своєю сестрою, вони йшли з медичного освідування. ОСОБА_5 показала їй шию, яка була в синцях та розбита губа. При цьому остання розповіла, що напередодні, коли вона ввечері поверталася додому, на неї напав невідомий молодий чоловік, який її душив, погрожував та зняв обручку, а потім коли вона повернулася з чоловіком на місце нападу, там був і нападник, якого вони затримали. Приблизно 14 жовтня 2008 року до них на роботу прийшла жінка та шукала ОСОБА_5, але останньої на роботі не було, оскільки вона перебувала на лікарняному. Жінка тоді повідомила, що вона є матір'ю нападника і хоче заплатити ОСОБА_5 витрати, у зв'язку з нападом. 
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що він опитував ОСОБА_4 щодо пограбування вчиненого 02 жовтня 2008 року та відібрав у нього пояснення. Також він відбирав пояснення у свідка, який повідомив, що потерпіла вказала на ОСОБА_4, як на нападника.
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він в якості слідчого проводив досудове слідство по вказаній кримінальній справі. Під час його допиту ОСОБА_4 були роз'яснені його права, про що він розписався у відповідному протоколі, після чого останній дав покази про те, що вказаний злочин був вчинений ним. Також зазначив, що потерпіла ОСОБА_5 вказала на ОСОБА_4, як на нападника і протягом досудового слідства давала незмінні покази. Зазначив, що будь-якого тиску на ОСОБА_4 не здійснював. В послідуючому, ОСОБА_4 змінив свої покази та вину не визнавав.
		 
		По епізоду відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_6
		          Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 23 вересня 2009 року в обідній час вона поверталася додому зі служби. Сідаючи в тролейбус маршрутом № 15  на вул. Бердичівській, навпроти кафе, в цей час двоє чоловіків мали виходити, але потім повернулися в тролейбус. Разом з цими хлопцями вона і стояла на площадці, останні вели себе визиваючи, а саме на кожній зупинці виходили, а потім знову заходили, вона подумала, що студенти так шуткують. При цьому, вона помітила, що у одного хлопця, який був в чорній футболці та тримав в руках чорну куртку, при цьому на футболці було дві дірки, неохайно зашиті. Вона вийшла на своїй зупинці «Ремзавод», зайшла до магазину і не дивилася чи хтось за нею йде. Біля свого будинку зустріла знайомого з першого під'їзду. Потім вона своїм ключем відчинила вхідні двері до під'їзду, зайшла, двері зачинилися, а в цей час виходив сусід ОСОБА_19, з яким вона привіталася та стала підніматися по сходах, а сусід вийшов з під'їзду і в цей час вона помітила, як в під'їзд заскочив хлопець, який дуже поспішав, а тому вона його пропустила на сходах та продовжила підніматися. Між третім та четвертим поверхами вона почула, що хлопець почав задихатися, вона ще подумала, що такий молодий, а вже задихається. Піднімаючись з третього на четвертий поверх вона побачила, що хлопець відійшов вправо, повернувся до неї і вона відчула щось неладне, а саме агресію від нього і згадала, що саме цей хлопець разом з нею їхав в тролейбусі і в цей час хлопець напав на неї, а саме схопив за комір кофти та вивернувшись, опинився позаду неї. Вона нічого не могла зробити, оскільки в її руках були пакети. Після цього, відчула, що хлопець правою рукою тягає за її кофту і вона зрозуміла, що він хоче зірвати ланцюжок з її шиї. Тоді вона почала кричати, хлопець злякався і лівою рукою штовхнув її об стіну, а правою продовжував тримати за ланцюжок. Від поштовху вона вдарилася головою об стіну та впала на коліна і в цей час ланцюжок розірвався на її підборідді. Хлопець, тримаючи в руках частину того, що зірвав, почав утікати, а вона намагалася його наздогнати, але вона за ним не встигала, оскільки заважали пакети, які залишалися в її руках. Вона вибігла у двір, але там нікого вже не було. Повернувшись додому, вона зателефонувала чоловікові та розповіла про те, що сталося і викликала міліцію. В послідуючому, в під'їзді було знайдено частину від її зірваного ланцюжка, а нападником було викрадено також частину ланцюжка та кулон з зображенням Божої матері. Зазначила,  що добре розгледіла нападника, цього ж дня в міліції було складено його фоторобот, а через деякий час її викликали на впізнання і вона одразу вказала на ОСОБА_4, як на особу, яка вчинила на не напад. Стверджує, що помилитися в особі ОСОБА_4 вона не могла, оскільки бачила його обличчя при денному освітленні як в тролейбусі, так і на площадці в під'їзді.
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що 23 вересня 2009 року він, близько 13 години 30 хвилин, вийшов зі своєї квартири та в під'їзді зустрівся з ОСОБА_6 та хлопцем. Вийшовши з під'їзду, він поїхав до шпиталю і йому зателефонував чоловік ОСОБА_6, який запитав, чи зможе він впізнати хлопця, який заходив до під'їзду після його дружини, він стверджено сказав, що так. Через деякий час, його було запрошено на впізнання і по рисах обличчя, кольору волосся, він вказав на ОСОБА_4, як на особу, яка після ОСОБА_6 заходила до х під'їзду. Також свідок стверджував, що перед впізнанням, йому не надавали фотографії для огляду.
		 
		          Свідок ОСОБА_20 пояснив, що 23 вересня 2009 року до нього зателефонувала дружина і повідомила, що її в під'їзді було пограбовано, а саме зірвано ланцюжок. Він сказав дружині викликати міліцію і також приїхав додому, де дружина описала нападника вище середнього зросту, худорлявий, одягнутий в чорну куртку, джинси і волосся довге по плечі. Також дружина повідомила, що коли вона заходила до під'їзду, в цей час виходив сусід ОСОБА_19, який міг бачити нападника, оскільки вони зустрілися при вході. Він зателефонував ОСОБА_19 і останній сказав, що запам'ятав хлопця, який заходив до під'їзду.
		 
		          Протоколом огляду місця пригоди від 23 вересня 2009 року оглянуто сходинковий майданчик 4-го поверху будинку АДРЕСА_4, де присутня ОСОБА_6 вказала на місце чиненого на неї нападу. Під час огляду було виявлено та вилучено фрагмент ланцюжка, ОСОБА_6 вказала, що це частина зірваного з неї ланцюжка.
		(т.2 а.с.4-6)
		 
		          Зі слів потерпілої ОСОБА_6 23.09.2009 року складено суб'єктивний портрет нападника.
		(т.2 а.с.9)
		 
		          Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29 жовтня 2009 року потерпіла ОСОБА_6 вказала на особу під № 4, яка 23 вересня 2009 року вчинила на неї напад. Особа під № 4 назвався ОСОБА_4
		(т.2 а.с.25-27)
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що він працівниками міліції був запрошений понятим під час слідчої дії впізнання, де було чотири чоловіка та жінка-потерпіла. В його присутності, та іншого понятого, потерпіла не вагаючись впізнала особу, а саме підсудного, якого він впізнав в залі суду. Після цього, було складено протокол, який він підписав. Також при наданні для огляду протоколу впізнання, свідок ОСОБА_21 зазначив, що підписи в ньому належать йому (т.2 а.25).
		 
		          Допитати в якості свідка понятого ОСОБА_22 не надалося можливим, оскільки останній відсутній за місцем свого проживання і його місце перебування невідоме.
		 
		          Свідок ОСОБА_23 пояснив, що він працює оперуповноваженим та йому було доручено супроводження по вказаній кримінальній справі. Він був присутнім під час проведення впізнання, а саме потерпіла вказала на ОСОБА_4, як на особу яка вчинила на неї напад. Зазначив, що цього дня він фотографував ОСОБА_4, оскільки за внутрішнім наказом, всіх затриманих вони зобов'язані фотографувати, але на пам'ятає чи надавав потерпілій для огляду фотографії.
		 
		          Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні стверджувала, що перед впізнанням їй ніхто з працівників міліції не надавав фото підсудного і останнього вона впізнала одразу, а тому вказала на нього, як на особу, який вчинив відносно неї пограбування.
		 
		          Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29 жовтня 2009 року свідок ОСОБА_19 вказав на особу під № 2, яка 23 вересня 2009 року близько 13 години 20 хвилин заходив до під'їзду за ОСОБА_6 Вказану особу він впізнає по рисах обличчя, зачісці та тіло будові. Особа під № 2 назвався ОСОБА_4  
		(т.2 а.с.40-42)
		 
		          З копії сторінок журналу навчальних занять Житомирського технологічного коледжу вбачається, що 23 вересня 2009 року студент ОСОБА_4 був відсутній на заняттях, а також не був присутнім на заняттях з предмету моделювання з 11 години 25 хвилин по 14 годину 20 хвилин.
		(т.2 а.с.48-50)
		 
		          Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04 листопада 2009 року потерпіла ОСОБА_6 детально розповіла та на місці показала про обставини вчиненого проти неї злочину.
		(т.2 а.с.66-70)
		 
		          Висновком судово-медичної експертизи № 3978 від 25 листопада 2009 року у ОСОБА_6 виявлено крововилив на передньо-боковій поверхні шиї зліва, на фоні якого одиничні дрібні садна. Інших видимих тілесних ушкоджень виявлено не було. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, без короткочасного розладу здоров'я та спричинені дією тупого з достатньо обмеженою контактуючою поверхнею предмету, яким міг бути ланцюжок та могли виникнути 23 вересня 2009 року за обставин, на які вказує потерпіла під час відтворення обстановки та обставин події. Враховуючи характер та локалізацію виявлених ушкоджень у ОСОБА_6, їх виникнення в результаті падіння з вертикального положення на площину можна виключити.
		(т.2 а.с.77-78)
		 
		          Протоколом огляду предметів від 26 листопада 2009 року оглянуто фрагмент золотого ланцюжка, присутня ОСОБА_6 вказала, що вказаний фрагмент, є частиною ланцюжка, який 23 вересня 2009 року був з неї зірваний.
		(т.2 а.с.121-122)
		 
		          Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 4166 від 16 грудня 2009 року будь-яких даних, які б свідчили про асфіксію (удушення) у ОСОБА_6 виявлено не було (відсутні крововиливи під слизові очей).
		(т.2 а.с.130-131)
		 
		          Актом судово-наркологічної експертизи № Д-960 від 08 грудня 2009 року ОСОБА_4 визнаний наркологічно здоровим.
		(т.2 а.с.133)
		 
		          Актом комплексної амбулаторної судово-психологічно-психіатричної експертизи № 590-2009 від 15 грудня 2009 року ОСОБА_4 в минулому психічними захворюваннями не страждав та не страждає на даний час. ОСОБА_4 під час скоєння інкримінуємого діяння психічним захворюванням не страждав та не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час скоєння інкримінованого йому діяння, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану в примусових заходах медичного характеру не потребує.
		(т.2 а.с.140-142)
		 
		          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що він проживає по сусідству з ОСОБА_4 23 вересня 2009 року він перебував вдома, оскільки знаходився у відпустці. Цього дня він зустрічав ОСОБА_4, але впевнено не може сказати, чи бачив його в період з 13 по 14 годину.
		 
		          Свідок ОСОБА_25 пояснила, що даючи покази на досудовому слідстві вона припустила помилку і під час її допиту свідчила, що саме 23 вересня 2009 року вона перебувала в квартирі ОСОБА_7 і бачила цього дня її сина, а в послідуючому пригадавши, вона зрозуміла, що це було в інший день, а не 23 вересня 2009 року.
		 
		          З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_26 вбачається, що вона являється старостою групи та навчається разом з ОСОБА_4 23 вересня 2009 року вона ОСОБА_4 не бачила, останнього на заняттях не було. Але цього дня вона з ним спілкувалася по телефону, в проміжок часу з 11 до 16 години, останній їй повідомив, що замовив друк щитів і вони будуть готові наступного дня, при цьому ОСОБА_4 не повідомляв їй де він знаходиться. Та наступного дня близько 18 години вони зустрілися і ОСОБА_4 віддав три рекламні щити, при цьому показав їй чек, про те, що вони друкувалися саме в типографії, але ні дати, ні часу його видачі вона не пам'ятає (т.2 а.с.137-138).
		 
		          Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні свої покази підтримала в повному обсязі.
		 
		          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 23 вересня 2009 року о 13 годині до неї зайшов ОСОБА_4, зайшов на хвилинку, щоб розбудити і повернутися додому, оскільки мав провести свою маму. Повернувся до неї через 30-40 хвилин і близько 14 години вони пішли до нього додому, де вона перебувала до вечора.
		 
		          Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 23 вересня 2009 року син попросив його розбудити о 09-30 годин, а коли вона в цей час зайшла до його кімнати, син вже не спав і щось робив на комп'ютері. Вона повідомила синові, що цього дня має поїхати в село. Потім син пішов в місто і мав повернутися в 13 годин, щоб її провести. В 13 годин чи в 13-10 син повернувся, пообідав та вони вийшли з квартири, але вона забула протези і син повертався за її проханням до квартири. Після цього, він повернувся, приніс їй протези та  провів її на зупинку, до якої 10 хвилин ходи, допоміг сісти в маршрутне таксі і вона поїхала, а син повернувся додому. 
		 
		          Свідок ОСОБА_27 пояснила, що вона близько 13 години виганяє своїх кіз на пасовисько біля школи № 5, а біля 13 години 30 хвилин вона побачила, що ОСОБА_7 йшла зі своїм сином, останні несли в руках сумки, а через 5 хвилин її син повертався до себе додому один. Вона запам'ятала цей час, оскільки водила свою козу на злучку і вела при цьому календар злучок, але він на даний час не зберігся.
		 
		          На виконання судового доручення було допитано свідка ОСОБА_28, з протоколу її допиту вбачається, що вона знайома з сім'єю ОСОБА_4. Зазначила, що 23 вересня 2009 року вона зранку до обіду була на своєму городі, а потім прийшла додому та дивилася у вікно і побачила, що ОСОБА_7, яка тримала в руках сумки, йшла по стежці, а потім сумку поставила на лавку і в цей час до неї підійшов її син і щось дав їй в руки, але що, вона не бачила і вони пішли в напрямку зупинки, а через декілька хвилин син ОСОБА_7 повертався і йшов в напрямку свого будинку.
		 
		Суд критично оцінює доводи підсудного ОСОБА_4 і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності та пом'якшити свою участь у вчиненому.
		 
		Вина підсудного ОСОБА_4 повністю доведена послідовними показами потерпілих, як на досудовому слідстві так і на судовому слідстві. Зокрема, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 впізнали ОСОБА_4, за його рисами обличчя, зовнішнього вигляду та його волоссям. Останні стверджували, що добре розгледіли обличчя нападника та впевнені в його особі, а саме, що це є ОСОБА_4 і підстав його оговорювати у них не було і не має. Крім того, під час затримання ОСОБА_4 органом досудового слідства, однією з підстав зазначено, що потерпіла особа прямо вказала на нього, як на особу, яка вчинила злочин.
		 
		Крім цього, по епізоду нападу на потерпілу ОСОБА_5, свідок ОСОБА_10 зазначав, що його здивувало, що незнайомий хлопець щось розшукує в кущах де було вчинено напад на ОСОБА_5 і тому він звернувся до вказаної особи. Також було встановлено, після нападу, потерпіла та її нападник скотилися ближче до паркану, тобто пошуки своїх речей ОСОБА_4 мав здійснювати на тротуарі, де він проходив, а не на місці скоєння злочину, де, як він стверджує, що злякавшись окрику жінки, міг загубити свій телефон та срібну обручку. Також свідок ОСОБА_10 зазначав, що бачив лише двох чоловіків, які бігли, вказане спростовує доводи ОСОБА_4 про те, що він з іншим чоловіком наздоганяв третього чоловіка, вказані обставини й спростовує і потерпіла ОСОБА_5, яка зазначала, що чоловік, який вийшов з автомобіля намагався наздогнати нападника, іншої третьої особи, який би приймав в цьому участь, за її свідченнями та свідченнями свідка ОСОБА_10 не було. 
		 
		Під час дослідження показів підсудного ОСОБА_4, даних ним в якості підозрюваного та під час очної ставки між ним та потерплою ОСОБА_5, підсудний зазначив, що вказані покази він надав під психологічним тиском, а саме, що він був прикований наручниками, позбавлений їжі та води, а тому його змусили себе оговорити.
		 
		Вказані обставини спростовані матеріалами перевірки № ПР-5/12/09 проведеної прокуратурою Богунського району м. Житомира, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні. З яких вбачається, що постановою помічника прокурора від 14 січня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно слідчого та оперативних працівників Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, оскільки доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи. Вказану постанову ні ОСОБА_4, ні його захисник не оскаржували та вона є чинною на даний час.
		 
		Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в будь-який спосіб намагаються створити штучне алібі підсудному. Свідок ОСОБА_7 являється матір'ю підсудного і дізнавшись про те, що її сина обвинувачують в вчиненні нападу на ОСОБА_5, намагалася останню розшукати для того, щоб вирішити питання про відшкодування їй шкоди, вказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_17. Крім цього, свідок ОСОБА_7, як встановлено з показів свідків ОСОБА_12, намагалася залякати вказаного свідка, повідомивши останній, що в неї будуть проблеми, у зв'язку з її участю при відтворенні обстановки та обставин події, де вона досудовим слідством була задіяна в якості понятої. Вказані обставина підтвердила в своїх письмових поясненнях вищевказаний свідок та допитаний судом свідок ОСОБА_11 Також звертає на себе увагу й та обставина, що ОСОБА_7 не будучи захисником по справі, оскільки була допитана в якості свідка, намагалася в будь-який спосіб втрутитися в хід як досудового слідства. Так, після затримання ОСОБА_4 по епізоду від 23 вересня 2009 року, остання для створення штучного алібі, вказувала на свідків, які можуть підтвердити, що її син цього дня о 13 годині був вдома. Однак, свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_29 під час їх допиту зазначили, що підтвердити, що підсудний 23 вересня 2009 року в період часу з 13 по 14 годину перебував за місце свого проживання не змогли. Зокрема свідок ОСОБА_24 зазначив, що цього дня він дійсно бачив ОСОБА_4, але в якій час ствердити не може, а свідок ОСОБА_29 зазначила, що взагалі 23 вересня 2009 року вона не бачила ні ОСОБА_4, ні його матір.
		 
		Суд також критично відноситься до показів свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 з наступних підстав. Вказані особи є особами похилого віку, останні стверджували, що вони 23 вересня 2009 року в обідню пору бачили ОСОБА_7 та її сина, але при цьому, вказані особи не змогли зазначити, які інші події відбулися 23 вересня 2009 року. Крім того, вказані свідки зазначили, що ОСОБА_7 зверталася до них з проханням дати покази, що саме 23 вересня 2009 року в період часу з 13 до 14 години вони бачили її разом з сином.
		 
		Свідок ОСОБА_8 зазначала, що 23 вересня 2009 року ОСОБА_4 до неї прийшов о 13 годині та розбудивши її пішов додому, а потім через короткий проміжок часу повернувся. Як вбачається з досліджених в судовому засіданні аналітичних довідок з інформації отриманої з УОТЗ УМВС починаючи з 08 години 30 хвилин між абонентними номерами, якими користувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_8, протягом тривалого часу відбувалися з'єднання, отже між проводилися розмови (т.1 а.с.116). Крім цього, покази свідка ОСОБА_8 спростовує й підсудний ОСОБА_4, який пояснював, що 23 вересня 2009 року він повернувся додому, провів свою матір, а лише потім пішов до ОСОБА_8.  
		 
		Як вбачається з інформації вхідних та вихідних дзвінків між абонентними номерами, якими користувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_8, 23 вересня 2009 року між цими номерами о 13.02.06 та 13.02.59 годині відбулося з'єднання (т.4 а.с.74). Однак, у зв'язку з відсутністю в білінговий системі ТОВ «АСТЕЛІТ» адреси розташування базових станцій за вересень 2009 року, встановити, де у вказаний час перебували вказані абоненти не надається можливим (т.4 а.с.77).
		 
		Суд також критично ставиться до показів свідка ОСОБА_26, остання зазначала, що 23 вересня 2009 року в проміжок часу з 11 до 16 години мала телефонні розмови з ОСОБА_4, оскільки відповідно до аналітичної довідки з інформації отриманої з УОТЗ УМВС, з'єднань між абонентними номерами, якими користувалися останні, з'єднань не було (т.2 а.с.176).  
		 
		          Виходячи з наведеного, суд вважає вину підсудного ОСОБА_4 доведеною повністю та кваліфікує його умисні дії:
		-          за ст. 187 ч.1 КК України, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої;
		-          за ст. 186 ч.2 КК України які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчиненими повторно.
		 
		          Призначаючи підсудному покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно з ч.4 ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, дані про особу підсудного, і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
		 
		Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено. 
		 
		При цьому суд враховує, що підсудний раніше не судимий, характеризується позитивно,  має молодий вік, визнаний інвалідом 3-ї групи з дитинства, має статус особи потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, хворіє на ряд тяжких захворювань, які потребують постійного лікування та медичного спостереження. Крім цього, підсудний має постійне місце проживання, за тривалий період розгляду справи не вчинив будь-яких кримінально-караних або адміністративних діянь.
		 
		З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання з застосуванням положень ст. ст. 75,76 КК України. 
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2000 грн. підлягає до задоволення.
		 
		Потерпілою ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, який в послідуючому нею був уточнений на суму 8900,30 грн. Зокрема, просить стягнути на її користь 2543,40 грн. вартість викраденої золотої обручки; 1906,75 грн. витрат пов'язаних з лікуванням та 4450,15 грн. витрат понесених на правову допомогу.
		 
		Суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з наступних підстав.
		 
		Відповідно до норм цивільного законодавства, а саме ст. 1191 ЦК України, яке регулює питання відшкодування матеріальної шкоди, суд стягує з винної особи вартість втраченого майна по цінах, які існували на час винесення рішення судом. Як вбачається з довідки ВАТ «Київський ювелірний завод» № 1748/33  від 07 червня 2011, вартість одного граму золота 585 проби в ювелірному виробі складає 471 грн. (т.4 а.с.61). Отже цивільний позов про відшкодування вартості викраденого майна підтверджено документально та в цій частині підлягає до задоволення.
		 
		Що стосується позовних вимог щодо витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої. Експерт Зозуля В.М. при роз'ясненні висновку експертизи зазначав, що виходячи з характеру діагностованих захворювань у ОСОБА_5., вони розвинулися задовго до події, яка відбулася 02 жовтня 2008 року, але не виключає, що їх загострення могло бути в результаті отриманих тілесних ушкоджень та перенесеного стресу. При цьому зазначив, що відповідно до Наказу МСОЗ від 17.01.1995 року загострення хвороб і розлад здоров'я не оцінюється за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того, зазначив, що згідно з записами в медичних документах остеохондроз у потерпілої був виставлений на 28 день після отриманих нею тілесних ушкоджень і вказане захворювання є віковим дистрофічним захворюванням хребців. Також зазначив, що діагноз встановлений ОСОБА_5  - пролабс нейтрального клапану, є самостійним захворюванням серця і до отриманих тілесних ушкоджень відношення не має (т.4 а.с.13-15).
		 
		Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 79 від 02 серпня 2011 року  у ОСОБА_5 виявлено садна на нижній губі, крововилив на слизовій порожнині рота, два синці на шиї, які є легкими тілесними ушкодженнями, без короткочасного розладу здоров'я. Відомості вказані неврологом в медичних документах базуються лише на підставі скарг ОСОБА_5 та встановлено, що остання страждає дисцикуляторною енцефалопатією з кризовим перебігом, цефалгічним та лікворо-гіпертезіонним синдромом, вестибулярними порушеннями, які виникли на фоні вираженого остеохондрозу шийного відділу хребця. Однак, тривале перебування ОСОБА_5 на амбулаторному лікуванні не пов'язано з характером та тяжкістю тілесних ушкоджень, отриманих нею 02 жовтня 2008 року та не обумовлені загостренням вищевказаних захворювань. Відповідно до Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 року загострення хвороб, які малися до травми, після спричинення тілесних ушкоджень, не слугують підставою для кваліфікації ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (т.4 а.с.36-39).
		 
		Експорт Концевич Л.В. при роз'ясненні висновку експертизи зазначила, що отримані потерпілою легкі тілесні ушкодження не лікуються медикаментозно, а тому експерти прийшли до висновку про недоцільність дослідження наданих чеків. Тривале лікування потерпілої викликано загостренням хронічної хвороби, а саме енцифалопатії, що можливо загострилось від події, але не виникли як наслідок. ОСОБА_5 мала захворювання остеохондроз хребця, вказане захворювання не виникло внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень, а могло лише загостритися внаслідок будь-якого життєвого стресу чи отриманої травми (т.4 а.с.111-112).
		 
		Отже виходячи з наведеного, потерпіла ОСОБА_5 до отримання нею тілесних ушкоджень мала хронічне захворювання, яке не виникло внаслідок отриманої травми і її тривале лікування  не пов'язано з характером та тяжкістю тілесних ушкоджень, отриманих нею 02 жовтня 2008 року та не обумовлені загостренням вищевказаних захворювань.
		 
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення витрат, пов'язаних з її лікуванням, в сумі 1906,75 грн.
		 
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ» визначено граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою. При цьому, на їх підтвердження  мають бути подані слідуючи документи: укладена угода про надання правової допомоги, квитанція до приходного ордеру про отримання коштів, облік вказаних коштів та розрахунок витраченого часу для надання правової допомоги. Однак, потерпілою вказані документи не представлені, зокрема, не надано квитанції до приходного ордеру про отримання її представником - адвокатом Дятел В. коштів; відсутні документи, які підтверджують облік отриманих коштів її представниками, адвокатами Дятел В. та Єсіною О., та не надано належно оформлених розрахунків витраченого ними часу для надання правової допомоги, а тому суд приходить до висновку, що в цій частині, а саме стягнення 4200 грн., позовні вимоги не підлягають до задоволення.
		 
		Крім цього, потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування якого зазначила, що внаслідок вчиненого злочину вона отримана великий психологічний стрес, який став поштовхом до прояву хвороб, про існування яких вона не знала, що змусило її в послідуючому звертатися за медичною допомогою. Також, у зв'язку з тривалим розглядом справи, вона продовжує отримувати психологічну травму зустрічаючись з підсудним в судових засіданнях. 
		 
		Цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
		 
		Суд враховує, що в результаті скоєного злочину потерпіла ОСОБА_5  отримала  тілесні ушкодження, перенесла фізичний біль і моральні страждання, вимушена була звертатися в медичні установи у зв'язку з загостренням хронічних хвороб, які прогресували саме від отриманого нею психологічного стресу.
		 
		Суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, але враховуючи загальний життєвий рівень громадян України, і здатність підсудного реально відшкодувати моральну шкоду, суд вважає за можливе розмір моральної шкоди визначити в сумі 8000 грн.
		 
		Питання стосовно речових доказів судом вирішується відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
		 
		Арешт накладений на майно ОСОБА_4, підлягає скасуванню, після відшкодування заподіяної шкоди.
		 
		Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд, -
		 
		 
		 
		з а с у д и в :
		          ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187 ч.1, 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цими законами:
		-          за ст. 187 ч.1 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;
		-          за ст. 186 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
		 
		          На підставі ст. 70 ч.1 КК України при сукупності злочинів визначити остаточне  покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		 
		На підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції. 
		 
		          В строк відбуття покарання зарахувати час перебування засудженого ОСОБА_4 під вартою, з 29 жовтня по 29 грудня 2009 року.
		 
		          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити засудженому ОСОБА_4 попередній - підписку про невиїзд.
		 
		          Речові докази: фрагмент ланцюжка, який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6, залишити в її користуванні (т.2 а.с.170).
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2543,40 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		          Арешт, накладений на майно ОСОБА_4, скасувати після відшкодування заподіяної шкоди (т.1 а.с.47, т.2 а.с.184).
		          
		          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.  
		 
		 
		СУДДЯ:                                                                        С. М.  Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...