Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/2690/320/2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		УКРАЇНА 
		Апеляційний суд міста Києва 
		Справа № 11/2690/320/2012                                Головуючий у 1-ій інстанції - Девятко В.В. 
		Категорія - ч.2 ст.368, ч.3 ст.368 КК України       Доповідач - Верховець Т.М.                         
		                                    
		У Х В А Л А 
		                     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		       
		30 березня 2012 року колегія  суддів судової палати з розгляду кримінальних   справ  апеляційного суду м. Києва у складі: 
		головуючого судді                                      Верховець Т. М.,
		суддів                                Бовтрук В.М.,  Юрдиги О.С.,
		за участю прокурорів                Гапон О.Є.,  Симонова Я.Г.,
		захисників                                ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		засуджених                                ОСОБА_5,  ОСОБА_6, 
		розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу   за апеляціями  засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 (в інтересах засудженого ОСОБА_6.), ОСОБА_2 (в інтересах засудженого ОСОБА_5) на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року,-  
		                            
		В С Т А Н О В И В:
		       
		Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011  року  засуджені:  
		ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  не  судимий, 
		за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) на 10 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності; за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) на 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності; за ч. 2 ст. 376 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 383 КК України на 3 роки позбавлення волі.
		       На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне   покарання у виді 10 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.
		 
		       Запобіжний захід - тримання під вартою, з 09.03.2009 року.
		 
		ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  не  судимий, 
		 
		за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду судді на 2 роки та з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності.
		 
		       Запобіжний захід - тримання під вартою, 20.09.2011 року.
		 
		       По справі вирішено питання речових доказів.
		 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_5, будучи суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, обраним безстроково, та обіймаючи посаду голови даного суду, будучи представником влади - службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, у 2007-2008 роках повторно одержував хабарі у великих та в особливо великих розмірах за виконання та невиконання дій з використанням службового становища голови суду та наданої йому влади судді в інтересах того, хто дає хабара, та інтересах третіх осіб, на загальну суму в гривневому еквіваленті 963 029,8 гривень. 
		Крім цього, створюючи умови для вчинення даних злочинів, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище голови суду, втручався в діяльність судді цього ж суду ОСОБА_6. з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків.
		ОСОБА_6 вчинив пособництво шляхом усунення перешкод та створення умов для повторного одержання        ОСОБА_5, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабарів у великих розмірах шляхом вимагання.  
		 
		Так, Постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2006 року ОСОБА_5 був обраний суддею Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково, а Указом Президента України від 20 листопада 2006 року призначений головою цього ж суду.
		В   жовтні 2007 року ОСОБА_5 у кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації, розташованої по  вулиці Винниченка, 18 в м. Львові, зустрівся з ОСОБА_11 та домовився з ним використати своє службове становище голови Львівського апеляційного адміністративного суду та владні повноваження судді в інтересах позивачів у справі Пустомитівського районного суду та одночасно в інтересах ОСОБА_11, а саме, забезпечити в ході апеляційного перегляду залишення без змін рішення суду першої інстанції про зобов'язання районної державної адміністрації та сільської ради вчинити дії, необхідні для  набуття позивачами права власності на земельні ділянки.
		За виконання цих дій ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, у той же час у тому ж місці одержав від ОСОБА_11 хабар у розмірі 100 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становило 505 тисяч гривень та є особливо великим розміром, розпорядившись цими коштами на власний розсуд. Проте, в подальшому відмовився від свого наміру вчинити дії, за які одержав хабар.
		Крім цього, 24 листопада 2008 року ОСОБА_5, знаходячись у своєму службовому кабінеті в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду, розташованого по вулиці Стецька, 13 в  м. Львові, домовився з ОСОБА_12 виконати дії з використанням наданої йому влади судді та службового становища голови суду в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія», а саме, вирішити питання про задоволення Львівським окружним адміністративним судом позову ЗАТ «Українська панчішна компанія» про вчинення дій, необхідних для надання цьому товариству в оренду земельної ділянки, а також забезпечити залишення даного рішення без зміни при можливому апеляційному перегляді.  
		За вчинення цих дій ОСОБА_5 02 грудня 2008 року в кімнаті відпочинку свого службового кабінету повторно одержав від ОСОБА_12 хабара в розмірі 20 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становило 143 554,2 гривень та є особливо великим розміром.  
		Разом з тим, у подальшому засуджений не зміг вжити обіцяних заходів у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та звільненням з посад голови і судді Львівського апеляційного адміністративного суду, а одержані як хабар грошові кошти були виявлені за місцем його проживання.
		 
		Також приблизно в середині червня 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 у своїй приймальні, розташованій у приміщенні суду по вул. Стецька, 13 в м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, під приводом отримання коштів для ремонту приміщення суду, повторно одержав від адвоката ОСОБА_13 хабар у сумі 100 тисяч гривень, що є великим розміром, за виконання в подальшому дій з використанням свого службового становища голови суду та влади судді в інтересах ОСОБА_13 та визначених ним третіх осіб, а саме, забезпечення вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом визначених ОСОБА_13 адміністративних справ на його чи третіх осіб користь.
		Одержаним хабарем ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
		 
		Крім цього, 07 жовтня 2008 року, ОСОБА_5, знаходячись у кімнаті відпочинку свого службового кабінету в приміщенні суду, розташованого по вул. Стецька, 13 у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, в період часу  приблизно з 11.07 год. по 11.15 год. повторно одержав від ОСОБА_13 хабар у розмірі 24869,5 гривень за виконання дій з використанням свого службового становища голови Львівського апеляційного адміністративного суду та влади судді в інтересах ОСОБА_13 та третіх осіб - ОСОБА_14 і  ОСОБА_15, а саме, забезпечення при апеляційному перегляді залишення без змін постанови Галицького районного суду м. Львова про зобов'язання Львівської міської ради надати ОСОБА_15 земельну ділянку у власність. 18 листопада 2008 року саме таке рішення було ухвалено колегією суддів Львівського Апеляційного адміністративного суду.
		 
		Окрім наведеного, в 2008 році ОСОБА_5 залучив суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_6. як пособника у вимаганні та одержанні ним хабарів.
		Зокрема, приблизно у вересні 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5,  перебуваючи в своєму службовому кабінеті в приміщенні суду по вул. Стецька, 13 в м. Львові, під час доповідей йому суддею цього суду ОСОБА_6 про перспективи розгляду справи за апеляційною скаргою ВАТ «Львівобленерго» на постанову господарського суду Львівської області у справі за позовом ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, у якій той був доповідачем, з метою створення умов для одержання хабара перешкодив виконанню даним суддею своїх службових обов'язків.
		А саме, використовуючи своє службове становище голови суду, ОСОБА_5 втрутився в діяльність судді ОСОБА_6. - дав йому вказівку вчиняти при судовому розгляді вказаної справи дії, які б перешкоджали прийняттю в ній законного рішення до передачі йому хабара, а також довести до відома представників ВАТ «Львівобленерго» вимогу дати голові суду хабар у сумі 20 тисяч доларів США за зняття таких перешкод.  
		Суддя Любашевський В.П., побоюючись можливих негативних наслідків для своєї кар'єри, з огляду на неодноразове посилання ОСОБА_5 на нарадах суддів на наявний компроментуючий матеріал щодо нього, погодився сприяти     ОСОБА_5 у вимаганні та одержанні хабара.
		Діючи з метою усунення перешкод та створення необхідних умов для цього, ОСОБА_6, через радника першого заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_16 та помічника судді господарського суду Львівської області Скремету О.О., як посередників, довів вимогу ОСОБА_5 до відома головного юрисконсульта ВАТ "Львівобленерго" ОСОБА_17 
		Остання, аналогічним чином, передала судді  Любашевськму В.П. відповідь про згоду передати голові суду хабар за умови зменшення його розміру. Про зазначене  ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_5, який погодився зменшити суму хабара до 15 тисяч доларів США. Цю вимогу ОСОБА_6 знову при посередництві ОСОБА_16 та ОСОБА_18 передав ОСОБА_17   
		На її виконаня представники ВАТ «Львівобленерго» ОСОБА_19 та ОСОБА_17 08 жовтня 2008 року через ОСОБА_18 і ОСОБА_16, як посередників, передали грошові кошти судді ОСОБА_6, а останній цього ж дня близько 10.21 год. передав голові суду ОСОБА_5, який у свою чергу одержав шляхом вимагання як хабар дані кошти в сумі 15 тисяч доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становило 73 365 гривень та є великим розміром. 
		Одержаними коштами ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
		 
		Крім цього, приблизно на початку вересня 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 під час доповідей йому суддею даного суду ОСОБА_6 про перспективи розгляду справи за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області у справі за позовом ВАТ «Тернопільобленерго» до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій той був доповідачем, з метою створення умов для одержання хабара знову перешкодив виконанню суддею ОСОБА_6 своїх службових обов'язків. 
		А саме, перебуваючи в своєму службовому кабінеті в приміщенні суду по вул. Стецька, 13 в м. Львові, використовуючи службове становище голови суду, втрутився в діяльність даного судді та дав йому вказівку не приймати у справі остаточного рішення до передачі йому хабара в сумі 5 тисяч доларів США за зняття таких перешкод та передати цю його вимогу представникам ВАТ «Тернопільобленерго».
		Побоюючись можливих негативних наслідків для своєї кар'єри, суддя Любашевський В.П. погодився виконати дану вказівку.
		Для цього він упродовж березня-серпня 2008 року не повідомляв належним чином ВАТ «Тернопільобленерго» про час і місце розгляду справи, що змусило заступника голови правління товариства ОСОБА_20 прибути до Львівського апеляційного адміністративного суду для з'ясування даного питання. 
		Під час зустрічі в приміщенні суду з ОСОБА_20 ОСОБА_6 довів до його відома вимогу голови суду ОСОБА_5 передати йому хабара в обумовленому розмірі за зняття перешкод у розгляді справи, на виконання якої ОСОБА_20 погодився. 
		Реалізуючи дану домовленість, він 07 жовтня 2008 року у приміщенні суду передав гроші судді ОСОБА_6 Останній у свою чергу, продовжуючи як пособник сприяти   ОСОБА_5 в одержанні хабара, поєднаному з його вимаганням, цього ж дня передав, а ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, повторно одержав шляхом вимагання як хабар ці грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину складало 24 455 гривень.
		Одержаними коштами ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
		 
		Крім цього, наприкінці вересня 2008 року голова Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 через ОСОБА_21 передав заступнику голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» ОСОБА_22 вимогу дати йому хабара в сумі 25 тисяч доларів США за неперешкоджання з використанням свого службового становища як голови суду законному розгляду в апеляційній інстанції справи за адміністративним позовом ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» про визнання протиправними дій Яворівської районної державної адміністрації щодо реєстрації нової редакції Статуту Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» та одночасно забезпечення прийняття рішення на користь даного товариства. 
		Проте в подальшому, погодившись на прохання ОСОБА_22 зменшити розмір хабара до 12 тисяч доларів США, в один із днів у період з кінця вересня до 09 жовтня 2008 року, перебуваючи в  своєму службовому кабінеті в приміщенні суду, розташованому по вул. Стецька, 13 в м. Львові, одержав від ОСОБА_22 через ОСОБА_21 частину обумовленої суми в розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на період вчинення злочину становило 48 732, 8 гривень.
		А 18 листопада 2008 року близько 11.54 год. у цьому ж місці одержав від ОСОБА_22 через ОСОБА_21 решту грошових коштів у сумі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становило 11 587,8 гривень. 
		Таким чином, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно одержав від ОСОБА_22 шляхом вимагання хабар на загальну суму 12 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день вчинення злочину становило 60 320,6 гривень та є великим розміром, а вказаними коштами розпорядився на власний розсуд. 
		 
		Також у листопаді 2008 року ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_23 використати своє службове становище голови Львівського апеляційного адміністративного суду для вчинення дій в інтересах її та представників ПП ОСОБА_24 - ОСОБА_25 та ОСОБА_26, а саме, забезпечення прийняття Львівським апеляційним господарським судом рішення на користь відповідача при перегляді справи за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі державного  авіапідприємства «Львівські авіалінії» до ПП ОСОБА_24 про визнання недійсним договору про розподіл спільного нерухомого майна. 
		За вчинення зазначених дій ОСОБА_5 25 листопада 2008 року приблизно о 9.33 год., перебуваючи в своєму службовому кабінеті в приміщенні суду, розташованому по вул. Стецька, 13 в м. Львові, повторно одержав від ОСОБА_23 хабар у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України  на день вчинення злочину становило 31 475,5 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
		 
		Окрім наведеного, з 11 грудня 2008 року до 09 березня 2009 року ОСОБА_5 переховувався від суду та слідства й перебував у розшуку. 
		Будучи затриманим працівниками СБУ 09 березня 2009 року, бажаючи запобігти зміні йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на більш суворий, ОСОБА_5 у протоколі свого затримання власноруч зазначив вигадану наперед версію про незаконне позбавлення його волі невідомими особами з застосуванням насильства та вимаганням майна.
		На цій же версії засуджений наполягав під час розгляду Печерськиим районним судом м. Києва 10 березня 2009 року подання про зміну йому запобіжного заходу на взяття під варту.
		А 11 березня 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в кабінеті слідчого № 405 у приміщенні, розташованому по  вул. Борисоглібській, 18 у м. Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, діючи умисно, власноруч написав на ім'я начальника слідчого відділу Генеральної прокуратури України та офіційно подав для розгляду і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України безпосередньо старшому слідчому Генеральної прокуратури України завідомо неправдиве повідомлення (заяву) про вчинення злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких.
		У вказаній заяві ОСОБА_5 з конкретизацією та деталізацією подій вказав про його викрадення як заручника в ніч з 11 на 12 грудня 2008 року, позбавлення волі, утримування в різних місцях, неодноразові погрози вбивством, побиття, катування, вимагання грошей і речей  та звільнення  08 березня 2009 року. 
		Таким чином, ОСОБА_5 офіційно повідомив слідчому про вчинення відносно нього злочинів, передбачених ч. 2 ст. 126; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 129; ч. 3 ст. 146 ; ч. 2 ст. 147; ч. 4 ст. 189  КК України, з яких передбачені ч. 2 ст. 127; ч. 3 ст. 146 КК України є тяжкими, а передбачені ч. 2 ст. 147; ч. 4 ст. 189 КК України - особливо тяжкими.  
		За вказаною заявою Генеральною прокуратурою України було проведено перевірку, в результаті якої встановлено недостовірність вказаних заявником відомостей та 27 березня 2009 року в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 1 ст. 6 КПК України - за відсутністю події злочинів.
		 
		В апеляції,  з  доповненнями,  засуджений ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового й судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, на обґрунтування наведеного посилаючись на наступне.
		Оперативно-технічні заходи в приміщеннях кабінетів № 12 та 13 по вул. Стецька, 13 в м. Львові, які він займав як голова суду, були проведені незаконно, оскільки не встановлено,  чи зверталися посадові особи УСБУ у Львівській області з окремими поданнями про застосування кожного виду таких заходів, на якій правовій підставі вони розглядалися Апеляційним судом Чернівецької області, ким із суддів даного суду та які саме заходи санкціонувалися, за якою адресою та щодо кого конкретно вони мали проводитися, чи були застосовані для цього технічні засоби ліцензовані або сертифіковані у встановленому законом порядку. 
		Апеляційним судом Чернівецької області двічі давалися дозволи на застосування відповідних заходів - у березні та вересні 2008 року. Тоді як УСБУ у Львівській області зверталося до Верховного Суду України з проханням про визначення підсудності таких подань лише один раз - у березні 2008 року.
		Всупереч вимогам ст. 13 Закону України "Про статус суддів", який діяв у 2008 році, в матеріалах справи відсутні мотивовані рішення суду про надання відповідних дозволів. Замість цього, єдиним доказом законності проведення оперативно-технічних заходів є довідка Апеляційного суду Чернівецької області, згідно з якою дозволи на їх проведення надавалися за адресою службового приміщення, за якою до 01.06.2008 року Львівський апеляційний адміністративний суд не знаходився, та в кабінетах,  які ОСОБА_5 як голова суду ніколи не займав. 
		Крім цього, оперативно-технічні заходи щодо ОСОБА_5 як судді не санкціонувалися й не проводилися. А надані дозволи стосувалися ОСОБА_5 як громадянина та могли санкціонувати лише негласне проникнення до його житла, проте відповідні рішення в матеріалах справи відсутні.
		З огляду на зазначене, всі протоколи за результатами застосування оперативно-технічних заходів, магнітні носії з відеозаписами, висновки фоноскопічних експертиз, предметом дослідження яких були ці записи, та показання осіб, допитаних за результатами їх перегляду є недопустимими доказами. 
		Що стосується фактичних обставин справи, то висновок суду про винуватість апелянта у вчиненні злочину за епізодами, пов'язаними зі  свідками ОСОБА_11 й ОСОБА_12, ґрунтується лише на показаннях зазначених свідків, які його обмовили. 
		Натомість, жодними об'єктивними доказами не спростовані свідчення ОСОБА_5, в яких він заперечував вчинення будь-яких злочинних дій, вказуючи, що метою його зустрічі з довіреними особами ОСОБА_12 було надання їм юридичної консультації, жодних грошових питань при цьому не вирішувалося, а вилучені в нього грошові кошти в сумі 21 000 доларів США належали йому особисто та будь-якого відношення до ОСОБА_12 не мали.
		Судом безпідставно не досліджено відеозаписів зустрічей апелянта та роздруківок його телефонних розмов з усіма зазначеними особами, так само як і власних записів ОСОБА_5; відхилено клопотання засудженого та його захисника про допит ряду додаткових свідків, які, могли підтвердити вказані ним обставини; не усунуто істотних суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про час, місце та обставини їх зустрічей з засудженим у службовому кабінеті ОСОБА_12 та залишено поза увагою докази відсутності  ОСОБА_12 на роботі у вказаний свідками час, що об'єктивно унеможливлювало такі зустрічі.
		Покладені в основу вироку роздруківки телефонних розмов між свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 є  недопустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про надання судом дозволів на зняття інформації з відповідних каналів зв'язку. А крім цього, вказані роздруківки не містять інформації на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину. 
		Окрім наведеного, органом досудового слідства не призначено дактилоскопічних експертиз для ідентифікації відбитків пальців на грошових купюрах та встановлення їх належності. 
		Що стосується засудження апелянта за епізодами одержання хабарів через ОСОБА_6 як пособника, то останній його обмовив внаслідок застосування недозволених методів слідства.  
		При цьому в судовому засіданні ОСОБА_6 змінив показання, детально розповівши причини цього. Проте, суд вказаних свідчень у вироку не навів, не дослідив причин їх зміни, а замість цього, під виглядом показань ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю відтворив його свідчення під час досудового слідства, не взявши до уваги суперечностей між ними та показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 і  ОСОБА_18, щодо часу передачі ОСОБА_6 грошових коштів.  
		Органом досудового слідства й судом не усунуто протиріч у показаннях засудженого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,  ОСОБА_30, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_31, ОСОБА_32,    ОСОБА_33, ОСОБА_34, не досліджено власні записи   ОСОБА_5 про цільове призначення грошових коштів, переданих йому ОСОБА_6, безпідставно відхилено клопотання засудженого та його захисника про допит як додаткових свідків слідчих ГПУ ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 про обставини проведення слідчих дій із ОСОБА_6
		Свідок ОСОБА_13 так само обмовив апелянта, про що свідчать протиріччя в його показаннях про передачу голові суду ОСОБА_5 у червні 2008 року 100000 грн. за забезпечення прийняття у справі рішення на користь ОСОБА_14 та показаннями свідка ОСОБА_14, згідно з якими в зазначений час ОСОБА_13О ще не було відомо про судовий розгляд даної справи. 
		Окрім наведеного, судом безпідставно не взято до уваги доказів, що спростовують показання свідка ОСОБА_13 про цільове призначення грошових коштів, переданих ним ОСОБА_5, та відмовлено апелянту й його захиснику в дослідженні відеозаписів зустрічей та роздруківок телефонних розмов ОСОБА_5 з  ОСОБА_13, які могли підтвердити вказані засудженим обставини.
		Некоректним є посилання суду у вироку на дані довідки вивчення стану судочинства у Львівському апеляційному адміністративному суді, згідно з якою при розгляді справи    ОСОБА_15 суд вийшов за межі наданих законом повноважень, оскільки дане рішення не було скасоване в  касаційній інстанції, на момент винесення вироку не втратило законної сили та було чинним.  
		Свідок ОСОБА_21 також обмовив апелянта, а його свідчення про зустрічі з головою суду ОСОБА_5, обговорення питань передачі грошових коштів за прийняття певного рішення у справі та передачу хабара засудженому в його службовому кабінеті не підтверджені жодними об'єктивними даними, спростовуються письмовими доказами та роздруківками телефонних з'єднань,  згідно з якими у вказаний свідком час голова суду ОСОБА_5 знаходився у відпустці, а ОСОБА_21 не перебував у службових кабінетах Львівського апеляційного адміністративного суду.
		Судом безпідставно не досліджено відеозаписів зустрічей засудженого з цим свідком, роздруківок його телефонних розмов з ОСОБА_21 і ОСОБА_38, не допитано, як свідків, посадових осіб Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_39 та ОСОБА_40 на предмет наявності в них інтересу до відповідних справ, не усунуто суперечностей у показаннях свідків ОСОБА_21, ОСОБА_38, ОСОБА_22, ОСОБА_10 й засудженого   ОСОБА_5, це ж саме стосується  і протиріч між показаннями свідка ОСОБА_21 про зміст телефонної розмови між ним та засудженим і текстовою роздруківкою відповідної розмови.
		За епізодом, пов'язаним зі свідком ОСОБА_23, судом не досліджено відеозаписів зустрічей апелянта та текстових роздруківок його телефонних розмов з даним свідком та  ОСОБА_38, не усунуто суперечностей у показаннях засудженого та свідків ОСОБА_23, ОСОБА_41 ОСОБА_25 
		Крім цього, судом не перевірялися обставини проведення нарад Львівського Апеляційного адміністративного суду, не з'ясовано питань, які на них обговорювалися, не досліджено відеозаписів розмов, проведених ОСОБА_5 у своєму службовому кабінеті з ОСОБА_6, не допитано, як свідків, інших суддів, що має суттєве значення для перевірки фактів тиску та погроз з його боку, щодо судді ОСОБА_6., з метою схилити останнього до прийняття певних процесуальних рішень. 
		Що стосується засудження за ч. 2 ст. 383 КК України, то 11.03.2009 року апелянт не подавав заяви на ім'я слідчого Жербицького В.Г. Натомість, він звертався з такою заявою 14.03.2009 року та при її відібранні не попереджувався про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. А в матеріалах справи міститься лише незасвідчена копія заяви ОСОБА_5 нібито від 11.03.2009 року, яка підроблена з використанням його заяви від 14.03.2009 року. 
		Ряд процесуальних документів у справі представлені лише в копіях, не засвідчених належним чином та зміст яких не відповідає оригіналам. При цьому, незважаючи на окреме порушення кримінальної справи за фактом викрадення, пошкодження та знищення оригіналів документів у цій справі, судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про об'єднання справ, у зв'язку з чим не з'ясовано, ким, коли та які саме документи були викрадені, знищені чи пошкоджені, та відповідно не перевірено можливість дослідження оригіналів кожного з них.
		А заяви свідків до Генеральної прокуратури України є недопустимими доказами, оскільки не зареєстровані у встановленому законом порядку, представлені не в оригіналах, а в копіях, та не містять підтвердження законності їх відібрання.
		Крім цього, судом не перевірено, чи є носії з відеозаписами, які містяться в матеріалах справи, первинними джерелами інформації, для вирішення цих питань не допитано експертів, які проводили фоноскопічні експертизи, та не проведено повторних експертиз. 
		Пред'явлене ОСОБА_42 обвинувачення є неконкретним щодо часу й місця вчинення злочинів. Крім цього, органом досудового слідства йому було інкриміновано вчинення злочинних дій по  вул. Саксаганського, 13. Проте суд вказав у вироку місце злочину як вул. Стецька, 13, чим вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки останнє в цій частині не змінювалося в порядку ст. 277 КПК України.
		Переважну більшість свідків, вказаних у додатку до обвинувального висновку, судом безпосередньо не допитано, а замість цього, їх показання без достатніх підстав оголошено в порядку  ст. 306 КПК України.
		Генеральною прокуратурою України й судом не були розглянуті скарги ОСОБА_5 на дії слідчих і прокурорів, подані в порядку ст. ст. 234, 236 КПК України, та по ним не прийнято рішень, визначених ст. 97 КПК України.  
		Окрім наведеного, під час досудового слідства й судового розгляду справи допущено численні порушення права апелянта на захист. 
		Зокрема, обшук в робочому кабінеті ОСОБА_5 проводився за відсутності захисника, в матеріалах справи не міститься оригіналів протоколу даного обшуку та постанови про притягнення ОСОБА_5 як обвинуваченого від 28.12.2009 року, а під час очних ставок слідчі забороняли його захисникам ставити запитання свідкам.
		При виконанні вимог ст. ст. 218-220 КПК України апелянт не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи у зв'язку з їх неналежним оформленням, незадовільними умовами Львівського СІЗО та обмеженням його в часі ознайомлення. Суд незаконно відмовив йому в ознайомленні з цими матеріалами до початку судового слідства, а під час розгляду справи ознайомив лише з письмовими матеріалами, без відеозаписів, що перешкодило засудженому захищатися від пред'явленого обвинувачення в повному обсязі.
		Слідчий безпідставно не прийняв  відмови ОСОБА_5 від захисників ОСОБА_43 та ОСОБА_44, але    відмовив    у призначенні його захисником ОСОБА_45
		Притягнення судді ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України є незаконним. Оскільки така згода вимагалася Законом України "Про статус суддів" в редакції 15.12.1992 року, змінами до цього Закону від 08.10.1999 року дані положення були виключені, проте в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 ці зміни визнано звуженням встановленої законом гарантії захисту судді, яке опосередковано призведе до обмеження можливості реалізації права на судовий захист. 
		Розслідування справи проводили особи, які підлягали відводу у зв'язку з явною необ'єктивністю. Оскільки посадові особи Генеральної прокуратури України неодноразово виступали в засобах масової інформації з твердженнями про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів до винесення обвинувального вироку, з приводу чого судом винесено окрему ухвалу і наведені в ній обставини унеможливлювали винесення обвинувального вироку. 
		З наведених підстав засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події злочину,  а  в частині  його  засудження  за ст.ст. 376 ч.2, 368 ч.2 КК України (по  епізодам  вимагання  і  отримання  хабарів  за  пособництвом  ОСОБА_6.) - справу  направити на  додаткове  розслідування.
		 
		Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 в апеляції вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, однобічністю й неповнотою досудового й судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, на обґрунтування наведеного посилаючись на наступне.
		Законність проведення оперативно-технічних заходів у службовому кабінеті судді ОСОБА_5 викликає сумнів, оскільки органом досудового слідства й судом не з'ясовувалося, на запобігання якому тяжкому чи особливо тяжкому злочину вони були спрямовані. Крім цього, дані заходи проводилися з березня 2008 року, тоді як перший факт вчинення злочину було задокументовано у жовтні цього ж року - тобто після спливу встановленого законом 6-місячного строку ведення оперативно-розшукової справи. Проте факт продовження даного строку та його законність судом не перевірялися. 
		Предметом дослідження у справі були не всі одержані відеоматеріали, а лише окремі з них, відібрані працівниками СБУ на власний розсуд, що перешкодило повноті, всебічності й об'єктивності дослідження всіх обставин справи.
		Грошові кошти, відповідно до встановлених судом обставин отримані ОСОБА_5 як хабар, в нього не вилучалися та не були предметом експертного дослідження, а вилучені за місцем проживання засудженого кошти не є речовим доказом у даній справі. 
		У свідків за епізодом, пов'язаним із ОСОБА_11, не з'ясовувалися питання, пов'язані з набуттям ними у власність земельних ділянок та подальшим розпорядженням останніми, зокрема, на предмет передачі їх в оренду ОСОБА_46
		Також було порушено право ОСОБА_5 на захист, оскільки він не мав можливості спілкуватися з захисником, протягом 3 місяців після укладення угоди про правову допомогу. А оголошення у справі перерв у зв'язку з розглядом інших справ перешкодило реалізації принципу безперервності судового розгляду.  
		У решті захисник наводить доводи, аналогічні викладеним в апеляції засудженого ОСОБА_5
		З наведених підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події злочину.
		 
		Засуджений ОСОБА_6 в апеляції з доповненнями вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості та безпідставністю зміни йому запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, на обґрунтування наведеного посилаючись на наступне.
		Пред'явлення апелянту обвинувачення за обставинами, повідомленими ним самим під час допиту як свідка, було істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
		В основу вироку покладено лише його власні свідчення під час досудового слідства та показання свідків ОСОБА_20 і    ОСОБА_16 Тоді як у вказаний цими свідками час засуджений не міг отримувати грошових коштів, оскільки перебував у судових засіданнях та не залишав залу суду,  а  прийняті під його головуванням   рішення у справах за позовами ВАТ "Львівобленерго" та ВАТ "Тернопільобленерго" до органів ДПІ були предметом перевірки суду касаційної інстанції, залишені без зміни та набрали законної сили. 
		При призначенні апелянту покарання судом не враховано відсутність тяжких наслідків вчинених ним дій, визнання вини, сприяння розкриттю злочину та щире каяття під час досудового слідства, незадовільний стан здоров'я та наявність на утриманні батьків похилого віку. 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 судом змінено необґрунтовано, оскільки він, перебуваючи на підписці про невиїзд, жодного разу не порушував взятих на себе зобов'язань, не намагався ухилитися від суду і слідства, постійно і вчасно з'являвся за викликами слідчого і в судові засідання. До того ж, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, так само як і за місцем роботи, є інвалідом ІІ групи та страждає на ряд захворювань. 
		З наведених підстав засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування ст. ст. 69, 75 КК України, не призначаючи додаткових покарань у виді конфіскації майна й позбавлення права обіймати посаду судді, та змінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
		20 лютого 2012 року засудженим ОСОБА_6 подано доповнення до апеляції, в яких апелянт, погоджуючись з висновками суду про його винуватість у вчиненні злочинів, за які його засуджено, порушує питання про пом'якшення йому покарання шляхом застосування ст. ст. 69, 75 КК України.  На обґрунтування наведеного, окрім доводів, викладених в апеляції, посилається на вчинення ним злочинів внаслідок службової залежності,  з'явлення  із зізнанням та наявність на утриманні сина ОСОБА_4, 1992 року народження, який є студентом вищого навчального закладу.   
		 
		Захисник ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_6, в апеляції вважає вирок суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, однобічністю досудового й судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, на обґрунтування наведеного зазначаючи наступне.
		В основу вироку покладено виключно визнавальні свідчення ОСОБА_6 під час досудового слідства, в яких він обмовив себе та ОСОБА_5 під тиском працівників СБУ й Генеральної прокуратури України, та показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_47, ОСОБА_19, ОСОБА_20 тощо, які є суперечливими, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду справи, а деякі з них були дані на прохання самого ОСОБА_6 під час досудового слідства. 
		Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є  притягнення судді ОСОБА_6. до кримінальної відповідальності без згоди на це Верховної Ради України, оперативно-технічні заходи в кабінеті голови суду                    ОСОБА_5 проведені з порушенням встановленого законом порядку, а заява ОСОБА_6 про злочин, не була зареєстрована і в матеріалах справи міститься не в оригіналі, а в копії, не засвідченій належним чином, так само як і протоколи його допитів. 
		У ході досудового слідства не проведено відтворення обстановки і обставин події, очних ставок з усіма свідками, засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 А судом не спростовані показання засудженого ОСОБА_5, який у судовому засіданні категорично заперечував одержання ним хабарів від  представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго» через ОСОБА_6
		На предмет необґрунтованої суворості призначеного ОСОБА_6 покарання та безпідставності зміни йому запобіжного заходу захисник наводить доводи, аналогічні викладеним в апеляції засудженого ОСОБА_6
		З наведених підстав захисник просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував  проти  задоволення  апеляцій  засуджених  та  їх  захисників,  пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляції кожен свою й один одного,  пояснення засудженого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію з доповненнями,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати й надавши засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції   засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх захисників задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені судом та детально викладені в вироку.
		 
		По  епізоду  одержання  хабара  у  жовтні 2007 року  від  ОСОБА_11
		 
		Як вбачалося з показань свідка ОСОБА_11, він ініціював звернення працівників очолюваного ним ПП «Оліяр» та їх родичів до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з клопотаннями про надання їм у власність земельних ділянок, які свідок планував використовувати у власній господарській діяльності. В подальшому вказані особи звернулися до Пустомитівського районного суду Львівської області з колективним позовом про спонукання Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради до вчинення дій, необхідних для набуття позивачами у власність цих ділянок, який було задоволено. Дане судове рішення оскаржувалося в апеляційному порядку прокуратурою, у зв'язку з чим свідок вирішив заручитися підтримкою голови Львівського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання в його інтересах. 
		З цією метою в один із днів жовтня 2007 року він зустрівся зі ОСОБА_5 у службовому кабінеті свого знайомого, голови Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_12, який організував цю зустріч на його прохання. ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_12 домовився з засудженим, що останній як голова суду забезпечить залишення рішення Пустомитівського районного суду  без зміни, за що передав йому грошові кошти в сумі 100 тисяч доларів США. Однак. незважаючи на це, в подальшому колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду апеляцію прокуратури було задоволено, а рішення суду першої інстації скасовано. 
		Будучи обуреним цим, а також поведінкою ОСОБА_5, який заперечив будь-які домовленості між ними та отримання грошових коштів, ОСОБА_11 спілкувався з цього приводу з ОСОБА_12 під час особистих зустрічей і по телефону та записував розмови за допомогою власного диктофону (т.7, а.с. 1-5, 6-10, т. 65, а.с. 162-176). 
		Ці ж самі обставини ОСОБА_11 викладав у своїй заяві до УСБУ у Львівській області від 28 листопада 2008 року, поясненнях, даних у той же день, та підтвердив на очній ставці зі ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 27-28, 33- 36, 89-90, т. 47, а.с. 276, т. 7, а.с. 150-163).
		Свідчення ОСОБА_11 були підтверджені даними, які містяться в документах: копіях позовної заяви 125 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій; постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2007 року; апеляційного подання прокуратури Львівської області; постанови Львівського апеляційного адміністративного суду про задоволення подання (т. 1, а.с. 37-71).
		Крім цього, наведені дані повністю узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_12, які були оголошені судом у зв'язку зі смертю свідка, про відомі йому обставини розгляду Пустомитівським районним судом Львівської області справи за позовом 125 фізичних осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації та Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій для набуття ними права власності на  земельні ділянки, задоволення позову судом першої інстанції, апеляційного оскарження даного рішення прокуратурою та звернення до нього приблизно в вересні-листопаді 2007 року ОСОБА_11 з проханням познайомити з головою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 
		У зв'язку зі своєю посадою голови Львівської обласної державної адміністрації свідок був поінформований, що саме ОСОБА_11 стояв за даними позивачами, був зацікавлений у прийнятті рішення на їх користь і метою зустрічі мало стати саме досягнення домовленості про прийняття такого рішення апеляційним судом. ОСОБА_12 у своєму службовому кабінеті організував зустріч, на яку ОСОБА_11 приніс із собою якийсь пакет. Вони зі ОСОБА_5 обговорювали питання, пов'язані з апеляційним переглядом рішення Пустомитівського районного суду, після чого ОСОБА_11 передав пакет засудженому.  
		В подальшому в ході апеляційного розгляду справи свідок на прохання ОСОБА_11 нагадував ОСОБА_5 про домовленість між ними, на що засуджений обіцяв забезпечити прийняття судом необхідного ОСОБА_46 рішення.  
		Незважаючи на це, приблизно через місяць Львівським апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції було скасоване. Тоді ж ОСОБА_11, будучи дуже обуреним, вказав, що за залишення цього рішення без змін у 2007 році у службовому кабінеті ОСОБА_12 передав ОСОБА_5 100 тисяч доларів США. Свідок зрозумів, що гроші знаходилися в пакеті, який він бачив того дня. 
		В подальшому ОСОБА_11 за допомогою ОСОБА_12 знову зустрічався зі ОСОБА_5, після чого останній повідомив свідку, що ОСОБА_11 запитував у нього про 100 тисяч доларів США та, на його переконання, записував розмову на мобільний телефон, у зв'язку з чим він не бажає мати з цією особою будь-яких справ. 
		Ці ж показання свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили під час очної ставки між собою (т. 7, а.с. 187-191).
		Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на обмову вказаними свідками, відсутність інших доказів його винуватості та зустрічі з довіреними особами ОСОБА_12 лише для надання їм юридичних консультацій колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки органом досудового слідства й судом ретельно перевірялися стосунки між ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, детально з'ясовувалися передумови розвитку зазначених подій і будь-яких об'єктивних підстав для обмови засудженого свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не встановлено. Натомість, показання вказаних свідків є логічними, послідовними, а повідомлені ними відомості про одержання ОСОБА_5 хабара за наведених обставин знайшли повне підтвердження й сукупністю інших доказів у справі. 
		Зокрема, свідки, показання яких були оголошені судом на підставі ст. 306 КПК України: ОСОБА_49 - знайомий    ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52,   ОСОБА_53, ОСОБА_54 - позивачі у справі щодо  земельних ділянок на території Годовицько-Басівської сільської ради, ОСОБА_55 - представник позивачів, - повністю підтвердили відомі їм від ОСОБА_11 обставини судового розгляду даної справи, давання ОСОБА_11 голові Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 хабара в сумі 100 тисяч доларів США за забезпечення вирішення справи на користь його й позивачів та наступне невиконання засудженим цієї домовленості, оскільки рішення суду першої інстанції було скасоване (т. 7, а.с. 198-217, 227-232, т. 8, а.с. 348-352, т. 65, а.с. 188-192, 219-223, 242, т. 66, а.с. 169-174). 
		Вказані свідчення узгоджувалися з показаннями як свідків й інших позивачів: ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62,    ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66,         ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70,    ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74,         ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78,      ОСОБА_79, ОСОБА_48, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89,       ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101,           ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109,    ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112,   ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118,           ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122,     ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_70, ОСОБА_129,     ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137,  ОСОБА_138,    ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141,  ОСОБА_142,    ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_195      ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160 - про звернення ними в 2006 році на пропозицію ОСОБА_11 та інших осіб до Годовицько-Басівської сільської ради з проханням виділити земельні ділянки загальною площею близько 2га, які в подальшому планувалося передати в оренду ОСОБА_46; а також копіями заяв вказаних осіб до Годовицько-Басівської сільської ради про виділення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства біля села Басівка (т. 7, а.с. 233-300, т. 8, а.с. 1-187, 196-203, 212-241, 246-250, 252-271, 273-299, 303-330, 338-342, 343-347, т. 10, а.с. 15-140, 141).                             
		Обставини розгляду судами першої й апеляційної інстанцій справи за позовом 127 осіб до Пустомитівської районної державної адміністрації й Годовицько-Басівської сільської ради про спонукання до вчинення дій для набуття позивачами права власності на земельні ділянки підтверджені також оглянутим у судовому засіданні речовим доказом - матеріалами адміністративної справи Пустомитівського районного суду №2-а-84/2007 (т. 9, а.с. 3-9, 10-306). 
		Повідомлені свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 дані щодо фактів, часу, місця, способу та змісту розмов між ними і ОСОБА_5 повністю узгоджувалися з інформацією, зафіксованою на відео- й аудіозаписах, які були одержані в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 - негласного проникнення до службового приміщення засудженого, здійснення в ньому візуального спостереження з застосуванням фото-, кіно- й відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, а також зняття інформації з каналів зв'язку - мобільних телефонів громадянина ОСОБА_5, у порядку, встановленому КПК України та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», легалізовані, долучені до матеріалів справи як докази та досліджені в судовому засіданні (т. 3, а.с. 23-129, 147, 148-151, 153, 154-156, т. 10, а.с.1-12, 
		Висновками експертів, предметом дослідження яких були відповідні відеокасети, встановлено, що зафіксовані на них відеофонограми є оригіналами, монтажу не піддавалися, запис аудіо- й відеосигналів проводився одночасно й безперервно, а в додатках до висновків містяться текстові роздруківки розмов, ідентичність яких органом досудового слідства й судом встановлена та будь-яких сумнівів не викликає (т. 24, а.с. 148-152, 186-195).
		В результаті експертного дослідження аудіокасет з записами розмов з мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_5, встановлено зміст розмов за участю засудженого й ОСОБА_12, який повністю відповідає показанням даного свідка (т. 24, а.с. 210-213). 
		Ці ж самі обставини підтверджені й даними, що містяться в досліджених судом аудіозаписах, зроблених ОСОБА_11 за допомогою диктофону «Olympus», серійний номер 388403 BVP, який у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку було вилучено, оглянуто й визнано речовим доказом, та стенограмах розмов між ОСОБА_11 й ОСОБА_12, зміст яких підтвердив і свідок ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 76-85, 89-90, т.7, а.с. 106-113, 178-185). 
		Доводи захисника ОСОБА_2 в апеляції про те, що органом досудового слідства й судом не з'ясовувалися обставини набуття у власність і подальшого розпорядження спірними земельними ділянками для перевірки наявності в ОСОБА_11 інтересу давати хабара для прискорення їх приватизації позивачами, є безпідставними, оскільки зазначені питання з'ясовані з достатньою повнотою. 
		Так, з наданих ОСОБА_11 копій державних актів вбачалося, що право власності на ці ділянки було надано особам, в інтересах яких діяв ОСОБА_11, 1 листопада 2007 року, тобто після давання ним хабара ОСОБА_5, а в подальшому вказані особи продали свої земельні ділянки ОСОБА_144, ОСОБА_76 та ОСОБА_146, які є відповідно  тещею, тестем та матір'ю ОСОБА_11 (т. 7 ,  а.с. 126-149). 
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції на предмет неможливості його зустрічі з ОСОБА_11 у кабінеті ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю останнього на роботі у вказаний свідками час не беруться до уваги, оскільки спростовані наведеними доказами у своїй сукупності, якими достеменно встановлено факт такої зустрічі у жовтні 2007 року, а також даними табелів обліку використання робочого часу працівників Львівської обласної державної адміністрації за жовтень-листопад 2007 року, згідно з якими ОСОБА_12 перебував на лікарняному у листопаді та першій половині грудня, а в період з 1 по 5, з 15 по 19 та з 22 по 25 жовтня цього року знаходився на робочому місці (т.10, а.с. 145-146, 147- 156, 157-158).
		Ці дані узгоджуються з оголошеними судом у порядку ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_161 - на той час помічника голови Львівської обласної державної адміністрації, яка підтвердила відвідування ОСОБА_12 ОСОБА_11 кілька разів у 2007 році без попереднього запису на зустріч і реєстрації, та допускала можливість аналогічних візитів ОСОБА_5, в тому числі й одночасно з ОСОБА_11 (т. 10, а.с. 169-175).
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про недопустимість як доказів аудіозаписів і стенограм телефонних розмов між свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у зв'язку з відсутністю дозволів на зняття інформації з відповідних каналів зв'язку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у справі достеменно встановлено, що аудіозаписи даних телефонних розмов були зроблені свідком ОСОБА_11 з використанням власного технічного засобу та надані разом з таким засобом, органом досудового слідства й судом перевірені, визнані речовими доказами та досліджені у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, дані, які в них містяться, підтверджені іншими доказами у справі та будь-яких сумнівів у своїй достовірності не викликають.  
		При оцінці даних доказів на предмет допустимості за критеріями, визначеними Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року  12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби Безпеки України щодо тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, колегія суддів виходить з наступного. Враховуючи, що свідок ОСОБА_11 фіксував за допомогою власного технічного засобу розмови лише зі свідком ОСОБА_12, який не був учасником злочину, та розпочав ці дії вже після отримання ОСОБА_5 хабара й досягненням усіх пов'язаних з цим домовленостей, колегія суддів вважає, що такі дії свідка мали ситуативний характер, та не знаходить підстав розцінювати їх як цілеспрямовані щодо збирання й фіксації доказів із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. 
		 
		 
		По епізоду  отримання  хабара  02 грудня 2008 року  від ОСОБА_12
		 
		З оголошених на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що   24 листопада 2008 року до нього звернулися керівники ЗАТ «Українська панчішна компанія» та попросили допомогти в вирішенні на їх користь справи за позовом товариства до Пустомитівської районної державної адміністрації про зобов'язання надати компанії дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6,7га для виробничих потреб, яка розглядалася Львівським окружним адміністративним судом. У другій половині листопада 2008 року він, ОСОБА_12, звернувся з даним проханням до ОСОБА_5, прибувши до нього за місцем роботи. Для повного інформування засудженого про обставини справи та хід її розгляду свідок надав йому одержаний від представника ЗАТ «Українська панчішна компанія» документ під назвою «Службова записка». Ознайомившись з ситуацією,   ОСОБА_5 пообіцяв забезпечити позитивне вирішення питання.    
		За вчинення цих дій ОСОБА_12 вирішив дати йому хабар, знаючи, що ОСОБА_5 вирішує такі питання, як правило, за гроші. З цією метою свідок через деякий час знову прибув до його службового кабінету та приніс загорнуті в газету 20 тисяч доларів США. Побачивши це, засуджений запросив його до кімнати відпочинку, де ОСОБА_12 поклав гроші на стіл а ОСОБА_5 пообіцяв забезпечити вирішення питання на користь ЗАТ «Українська панчішна компанія» (т. 11, а.с. 3-7, 8-12, 13-22). 
		Після перегляду й прослуховування відеозаписів, зроблених у службовому кабінеті ОСОБА_5 в ході проведення оперативно-розшукових заходів з документування його протиправної діяльності, свідок ОСОБА_12 підтвердив ці ж самі обставини, з уточненням часу, послідовності подій та їх деталізацією (т. 11, а.с. 13-22, 23-52).
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції щодо його обмови з боку даного свідка є безпідставними, оскільки взаємовідносини останнього з засудженим та обставини, які передували подіям, пов'язаним із вчиненням злочину, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, й будь-яких підстав для обмови ОСОБА_5 свідком ОСОБА_12 встановлено не було. Натомість, показання цього свідка є логічними, послідовними, а повідомлені ним дані повністю узгоджуються з рядом інших доказів у справі. 
		Зокрема, допитаний як свідок ОСОБА_162 - один з акціонерів ЗАТ «Українська панчішна компанія» зазначав, що від директора компанії ОСОБА_163 він довідався про проблеми з отриманням в оренду земельної ділянки для розміщення виробничого комплексу, звернення у зв'язку з цим до суду з позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації та сумніви в прийнятті рішення на їх користь. Для вирішення проблеми він, ОСОБА_162, пообіцяв звернутися по допомогу до ОСОБА_12, для чого ОСОБА_163 надав йому документ під назвою «Службова записка» з необхідною інформацією по суті справи. Восени 2008 року свідок звернувся до ОСОБА_12, який, ознайомившись із ситуацією та взявши в нього «Службову записку», пообіцяв подумати над вирішенням питання. (т. 11, а.с. 53-60, т. 66, а.с. 1-3). 
		Свідок ОСОБА_163, голова правління ЗАТ «Українська панчішна компанія», дав аналогічні свідчення в частині подій, що відбулися за його участю, доповнивши, що справою про отримання земельної ділянки займався адвокат ОСОБА_164 (т. 11, а.с. 61-69,   т. 66, а.с. 3-6).
		Ці свідчення узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_164, який повідомив обставини юридичного супроводження ним справи, пов'язаної з наданням земельної ділянки в оренду ЗАТ «Українська панчішна компанія», та підтвердив, що адресовану ОСОБА_165 інформацію про хід даної справи виклав у «Службовій записці», на зворотному боці якої власноруч записав своє прізвище, імя, номер мобільного телефону та передав записку ОСОБА_163 (т. 11, а.с. 70-78, т. 66, а.с. 9-13). 
		Обставини, пов'язані з судовим розглядом справи за позовом ЗАТ «Українська панчішна компанія» до Пустомитівської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії для надання компанії в оренду земельної ділянки площею 6,7га для розміщення виробничого комплексу терміном на 25 років підтверджені також дослідженим у судовому засіданні речовим доказом - матеріалами адміністративної справи  Львівського окружного адміністративного суду №2а-2285/0 (т. 11, а.с. 171-179, 180-240). 
		Зазначені дані знайшли своє підтвердження й матеріалами, одержаними в ході оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, а саме, негласного проникнення до його службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-, кіно і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, проведених з дотриманням порядку, встановленого КПК України та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Зокрема, в протоколах за результатами здійсненя цих заходів,  відеозаписах, які були переглянуті в судовому засіданні, та фототаблицях до них у виді стоп-кадрів зафіксовано зустрічі ОСОБА_12 зі ОСОБА_5 у службовому кабінеті останнього, розмови між ними на предмет забезпечення ОСОБА_5 вирішення справи на користь ЗАТ «Українська панчішна компанія», надання ОСОБА_12 засудженому документа під назвою «Службова записка», передачі свідком ОСОБА_5 пакета з грошовими коштами та повідомлення їх суми в кімнаті відпочинку, куди його запросив з цією метою засуджений (т. 3, а.с. 141, 142, 144, 145, т. 11, а.с. 23-52). 
		Згідно з висновками експертів, предметом дослідження яких були відповідні відеокасети, зафіксовані на них відеофонограми є оригіналами, монтажу не піддавалися, запис відео- та аудіо сигналів проводився одночасно й безперервно, а громадяни  ОСОБА_5 та ОСОБА_12 були учасниками розмов, текстові роздруківки яких містяться в додатках до висновків (т. 24, а.с. 71-79, 167-171). 
		Наведені обставини повністю узгоджувалися з даними, які містяться в протоколі від 04 грудня 2008 року обшуку квартири №12-а, що в будинку №74-а по вул. Генерала Тарнавського у м. Львові, за місцем проживання ОСОБА_5, в ході якого в робочому кабінеті на другому поверсі квартири було виявлено та вилучено 201 грошову купюру номіналом 100 доларів США кожна на загальну суму 20 100 доларів США, що загорнуті у розворот газети «Комсомольская правда в Украине» (т. 6, а.с. 166-175; т. 11, а.с. 155-157, 158-160, 161-162, 163).                            
		Відповідно до протоколу від 03 грудня 2008 року обшуку у службових приміщеннях голови Львівського апеляційного адміністративного суду, що по вул. Стецька, 13 у м. Львові, у кімнаті відпочинку на столі в портфелі було виявлено документ під назвою «Службова записка», на зворотному боці якого містився рукописний запис: «Адвокат ОСОБА_196 = НОМЕР_1». 
		 
		Згідно з висновком експерта рукописні написи на даному документі, який визнаний речовим доказом: «ОСОБА_166 + задоволити», - виконані особисто ОСОБА_5 (т. 4, а.с. 4-38, т. 4, а.с. 227, 50-71, т. 47 а.с. 217-220, т. 23, а.с. 155-156).
		 
		Також 03.12.2008 року під час обшуку у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду        ОСОБА_5, що в приміщенні суду по вул. Стецька, 13 у м. Львові, виявлено та вилучено аркуш перекидного календаря за 11 грудня 2008 року, який визнано речовим доказом, з рукописними написами: «11. ОСОБА_197 з ОСОБА_198. від ОСОБА_199 фабр. Олійника - ОСОБА_200, -  виконаними згідно з висновком експерта особисто ОСОБА_5  т. 4, а.с. 50-71, 175, т. 11, а.с. 167-168, т. 23, а.с. 112-113). 
		 
		З цих записів вбачалося, що 11 грудня 2008 року, тобто за день до розгляду справи, ОСОБА_5 планував  розмову щодо її вирішення з в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_167, і таким чином здійснював дії, за які отримав хабар. 
		Наведеними доказами у своїй сукупності повністю спростовуються доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про те, що вилучені в нього грошові кошти в сумі 20100 доларів США належали йому особисто та жодного відношення до ОСОБА_12 не мали. 
		Непроведення дактилоскопічної експертизи для встановлення належності цих купюр, на що посилається засуджений в апеляції, не є проявом неповноти або однобічності досудового слідства, оскільки зі змісту ст. ст. 75, 76 КПК України проведення такої експертизи є правом, а не обов'язком слідчого. А походження вказаних грошових коштів достеменно встановлено сукупністю інших доказів, які повністю узгоджені та доповнюють одне одного щодо причин звернення ОСОБА_12 до ОСОБА_5, досягнутої між ними домовленості, передачі ОСОБА_12 ОСОБА_5 грошей для її реалізації, часу, місця та інших обставин такої передачі, суми коштів та їх упакування, подальших дій засудженого, спрямованих на виконання  домовленості, і будь-яких сумнівів у своїй допустимості й достовірності не викликають. Обгрунтування обвинувачення в даній частині саме такими доказами жодним чином не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.   
		 
		По епізодам  одержання хабарів від   ОСОБА_13 у червні 2008 року та 07 жовтня 2008 року.
		 
		Свідок ОСОБА_13 у своїх показаннях зазначав, що влітку 2008 року ОСОБА_5 запропонував дати йому 100 тисяч гривень під приводом ремонту приміщення суду, на що він, ОСОБА_13, погодився і в один із днів червня 2008 року передав особисто ОСОБА_5 в приміщенні приймальні голови суду грошові кошти в зазначеній сумі.
		Свідку не було відомо, чи використає ОСОБА_5 отримані від нього гроші з зазначеною метою, він розумів, що виходячи з вимог чинного законодавства, ці кошти не могли бути офіційно обліковані, більш того, дійсне призначення останніх його не цікавило,    ОСОБА_13 усвідомлював, що це завуальований хабар, і саме так сприймав передачу коштів особисто. Дати засудженому хабара свідок був особисто зацікавлений як адвокат - щоб на майбутнє забезпечити вирішення у Львівському апеляційному адміністративному суді справ на користь його клієнтів.     
		 
		У своїх подальших свідченнях ОСОБА_13 уточнив, що передаючи ОСОБА_5 зазначені грошові кошти, він планував у подальшому звернутися до того, як голови суду, з метою сприяння в вирішенні Львівським апеляційним адміністративним судом справи за апеляційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_15 про надання йому у власність земельної ділянки на території  м. Львова на користь позивача, розраховуючи, що засуджений врахує попередньо передані йому 100 тисяч гривень як хабар у даній справі (т.12, а.с. 16-27, 82-86, 92-102, т. 47, а.с. 24-33).
		Ці ж самі показання свідок ОСОБА_13 підтвердив і під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_5 (т. 12, а.с. 64-80). 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 загалом підтвердив свої показання під час досудового слідства, уточнивши лише, що на його думку, передані ОСОБА_5 100 тисяч грн. дійсно були використані останнім на ремонт приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду, зокрема на заміну паркету в приймальні службового кабінет голови суду (т. 66, а.с. 37-58).
		Проте наведені свідчення щодо цільового призначення переданих ОСОБА_5 грошових коштів спростовані даними, які містяться в акті документальної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Львівського апеляційного адміністративного суду за період з 20 листопада 2006 року по грудень 2008 року та акті документальної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за період з 20 листопада 2006 року по грудень 2008 року, згідно з якими в 2008 році надходження на рахунок Львівського апеляційного адміністративного суду та Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради будь-яких грошових коштів безпосередньо від    ОСОБА_13 чи ОСОБА_5 не зафіксовано (т. 27, а.с. 44-343; т. 28, а.с. 1-254; т. 29, а.с. 29-328).
		А відповідно до інформації Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року в приймальні голови суду в приміщенні по вул. Стецька, 13 у м. Львові під час ремонтних робіт у 2008 році заміна старого паркету на новий не проводилася (т. 62, а.с. 236).  
		Таким чином, не заслуговують на увагу доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про не усунуті судом суперечності в показаннях свідка ОСОБА_13 щодо цільового призначення переданих йому коштів та спростування цих свідчень даними про непроведення заміни паркету в приймальні голови суду, оскільки з усіх показань даного свідка чітко вбачалося, що ремонтні роботи в приймальні було використано лише як привід для передачі     ОСОБА_5 хабара, саме так однозначно сприймали передані кошти як свідок, так і засуджений, і вже на момент їх передачі           ОСОБА_13 був особисто зацікавлений у цьому у зв'язку з розглядом принаймні однієї справи.  
		Крім цього, у своїх показаннях під час досудового слідства і в судовому засіданні свідок  ОСОБА_13 детально повідомляв обставини передачі ним у жовтні 2008 року ОСОБА_5 як хабара  20 000 гривень та 1 000 доларів США за залишення без зміни при апеляційному перегляді рішення Галицького райсуду м. Львова у справі за позовом ОСОБА_15 до Львівської міської ради.
		Зокрема, свідок зазначив, що наприкінці літа 2008 року працівник очолюваного ним на той час ТОВ "Юкон" ОСОБА_14 запропонував йому придбати земельну ділянку площею 0,1га. При цьому повідомив, що на отримання цієї ділянки у власність має право його батько - ОСОБА_15, як інвалід Великої Вітчизняної Війни, у зв'язку з чим вони звернулися з позовом до Львівської міської ради, який Галицьким районним судом м. Львова задоволено. Інтереси ОСОБА_15 в суді представляв ОСОБА_14, який пообіцяв ОСОБА_13 після набрання судовим рішенням законної сили оформити на себе право власності на цю ділянку та продати йому останню за 400 тисяч гривень.
		На той час справа перебувала на стадії апеляційного оскарження та він, ОСОБА_13, будучи особисто зацікавленим у її вирішенні на користь ОСОБА_15, для забезпечення прийняття такого рішення вирішив звернутися до голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 та передати йому за це грошові кошти без відома ОСОБА_14 та ОСОБА_15 
		З даним проханням він звернувся до засудженого на початку жовтня 2008 року під час зустрічі в його службовому кабінеті та, на скільки пам'ятає, написав йому про цю справу на аркуші паперу. ОСОБА_5 погодився вирішити це питання, після чого ОСОБА_13 у кімнаті відпочинку передав йому 20 000 грн. та 1 000 доларів США, поклавши їх у шухляду кухонного гарнітуру. 
		У листопаді 2008 року Львівським апеляційним адміністративним судом постанову Галицького районного суду м. Львова було залишено без змін. Проте оформити на себе документи на землю свідок не встиг у зв'язку з затриманням працівниками СБУ. 
		Ці ж самі показання свідок ОСОБА_13 підтвердив після перегляду відеозаписів, одержаних у ході проведення оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду    ОСОБА_5 у службовому кабінеті останнього, та на очній ставці з обвинуваченим ОСОБА_5, уточнивши час, послідовність подій та деталізувавши їх перебіг. Зокрема, свідок зазначив, що в ході розмови з приводу справи написав ОСОБА_5 на аркуші паперу слово "Квак" та запропоновану суму хабара, а при передачі грошових коштів показав цю суму жестом руки (т. 12, а.с. 22-32, 64-80, 92-102, т. 47, а.с. 24-33, т. 66, а.с. 37-58). 
		Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції про його обмову свідком ОСОБА_13 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в основу вироку покладено не лише показання даного свідка, але й ряд інших доказів, які повністю узгоджені між собою та підтверджують повідомлені ОСОБА_13 відомості.
		Наведені свідчення узгоджуються з показаннями свідка    ОСОБА_14 щодо обставин судового розгляду справи за позовом ОСОБА_15 до Львівської міської ради про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на території  м. Львова та повідомлення про це наприкінці літа 2008 року  ОСОБА_13, який висловлював намір придбати цю ділянку за 400 тисяч гривень  (т. 12, а.с. 119-127, т. 66, а.с. 34-37).
		Свідок ОСОБА_168 - представник відповідача, Львівської міської ради, дала аналогічні показання про події, пов'язані з розглядом справи судами першої й апеляційної інстанцій (т. 12,  а.с. 130-142, т. 66,  а.с. 22-24).
		Ці ж самі обставини підтвердив свідок ОСОБА_28 - суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, який був доповідачем у справі. Крім цього, свідок зазначив, що перед прийняттям рішення, як і в усіх інших справах, доповідав голові суду ОСОБА_5 свою правову позицію, з якою той погодився  (т. 13, а.с. 140-153, т. 66, а.с.27(зворот)-32). 
		Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_169 - суддя Львівського апеляційного адміністративного суду, який у складі колегії суддів брав участь у розгляді справи (т. 12, а.с. 149-157, т. 66, а.с. 24 (зворот)-27). 
		Зазначені дані підтверджені й оглянутим судом речовим доказом - матеріалами адміністративної справи Галицького районного суду м. Львова № 2а-91/08 за позовом ОСОБА_15 до Львівської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в наданні земельної ділянки та зобов'язання надати цю ділянку (т. 12, а.с. 173-296).
		Повідомлені свідками обставини повністю узгоджуються з даними, одержаними в ході проведення оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, а саме, негласного проникнення до його службового приміщення та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, проведених з дотриманням порядку, встановленого КПК України та Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
		Зокрема, в протоколах за результатами здійснення цих заходів, відеозаписах, які були переглянуті в судовому засіданні, та фототаблицях до них у виді стоп-кадрів зафіксовано зустріч   ОСОБА_13 зі ОСОБА_5 07 жовтня 2008 року у службовому кабінеті останнього, розмову між ними, здійснення записів на аркуші паперу та момент передачі ОСОБА_5 у кімнаті відпочинку грошових коштів у сумі 20 000 гривень та 1 000 доларів США (т. 3, а.с. 2-9, т. 12, а.с. 33-53).              
		                              
		Згідно з висновком експерта, предметом дослідження якого була відеокасета з відповідним записом, у досліджуваних розмовах брали участь громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_13, надані на дослідження відеофонограми є оригіналами, монтажу не піддвалися, запис відео- та аудіо сигналів проводився одночасно і безперервно, а в дослідницькій частині висновку міститься текстове відтворення зафіксованої розмови, зміст якого відповідає показанням свідка ОСОБА_13 (т. 24, а.с. 91-98). 
		Наведені обставини узгоджуються з даними, які містяться в довідці про вивчення стану здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом, Львівським та Івано-Франківським окружними адміністративними судами, яка складена на виконання спільних розпоряджень Голови Верховного Суду України і Голови Ради суддів України від 30 грудня 2008 року робочою групою суддів Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України. 
		У цій довідці зазначено, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_15 до Львівської міської ради суд першої інстанції, встановивши наявність земельної ділянки, яка не була надана у власність або користування, задовольнивши позов та зобов'язавши раду надати цю ділянку ОСОБА_15 для індивідуального житлового будівництва, а апеляційний суд - заливши таке рішення без змін, - вийшли за межі наданих законом повноважень та підмінили органи місцевого самоврядування (т. 48, а.с. 31-238).
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про некоректність посилання на дану довідку з огляду на те, що відповідні судові рішення не були скасовані в касаційному порядку, не заслуговують на увагу. Оскільки суд першої інстанції не встановлював незаконності цих рішень, постановлених в адміністративній справі, а натомість,  обґрунтовано поклав в основу вироку, в сукупності з іншими фактичними даними, відображений у довідці висновок робочої групи суддів Верховного та Вищого адміністративного судів України як непрямий доказ винуватості ОСОБА_5 в отриманні хабара за забезпечення прийняття апеляційним судом саме такого рішення.  І таке використання даної інформації жодним чином не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.
		До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ухвала колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду хоча й оскаржувалася відповідачем у касаційному порядку, проте по суті справа Вищим адміністративним судом України не переглядалася, оскільки провадження в ній було закрито у зв'язку зі смертю позивача - ОСОБА_15 Тобто фактично законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, не перевірялася. 
		Окрім наведеного, законність або незаконність дій чи рішень, за які винна особа одержує хабар, не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 368 КК України. 
		Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_13 про те, що даючи ОСОБА_5 хабара в червні 2008 року, він розраховував забезпечити на майбутнє вирішення судом справи за позовом ОСОБА_15 на користь позивача, і свідченнями ОСОБА_14 про те, що він повідомив ОСОБА_13 про розгляд даної справи лише наприкінці літа 2008 року, тобто під час передачі засудженому грошей у червні цього року йому про справу ОСОБА_15 відомо не було, - не заслуговують на увагу. Оскільки як ОСОБА_13, так і ОСОБА_14 у своїх свідченнях вказували, що ОСОБА_13 довідався від ОСОБА_14 про розгляд даної справи влітку 2008 року. А розбіжності в їх показаннях щодо часу отриманя ОСОБА_13 цієї інформації приблизно за 2 місяці не є значними, враховуючи давність подій на момент допитів, та жодним чином не ставлять під сумнів достовірність показань даного свідка про передачу ОСОБА_5 хабарів та дії, за які вони передавалися.
		До того ж, свідок ОСОБА_13 чітко вказував, що передані ним ОСОБА_5 у червні 2008 року 100 тисяч гривень були своєрідним завдатком за забезпечення вирішення не лише цієї, але й ряду інших справ, у вирішенні яких він був зацікавлений як адвокат. А за прийняття у справі ОСОБА_15 рішення на користь позивача він, крім цього, окремо передав ОСОБА_5 хабара в жовтні 2008 року.
		 
		По епізодам, вимагання та отримання  хабарів від ОСОБА_19, ОСОБА_17 та ОСОБА_20,  втручання  в  діяльність  судових  органів  з  використанням  службового  становища.  
		Засуджений ОСОБА_6 у своїх показаннях під час досудового слідства, які були оголошені судом у порядку, визначеному ст. 301 КПК України, визнаючи вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, детально повідомляв обставини втручання голови суду ОСОБА_5 у його діяльність як судді, тиску на нього з метою домогтися вчинення таких процесуальних дій при розгляді справ, щоб змусити представників позивачів передати голові суду хабарі, та його пособництва ОСОБА_5 в одержанні цих хабарів. 
		Зокрема, засуджений зазначав, що під час його доповіді ОСОБА_5 про обставини, пов'язані з розглядом справи за апеляційною скаргою ВАТ "Львівобленерго" на постанову господарського суду Львівської області про відмову в задоволенні позову ВАТ "Львівобленерго" до ДПІ у м. Львові, останній вказав йому, що не слід поспішати з прийняттям рішення, поки представники підприємства позивача не передадуть йому, голові суду, гроші в сумі 20 тисяч доларів США. ОСОБА_5 вимагав хабара за неперешкоджання прийняттю законного рішення, незважаючи на наявність практики Вищого адміністративного суду України в прийнятті в аналогічних справах рішень на користь суб'єктів підприємницької діяльності. 
		Побоюючись можливого тиску та негативного впливу з боку ОСОБА_5 на його роботу, він,  ОСОБА_6, передав вимогу останнього помічнику судді Колодці Л.С., яка раніше цікавилася розглядом цієї справи.
		Через деякий час ОСОБА_16 повідомила йому, що представники «Львівобленерго» готові передати хабара в разі зменшення його розміру 15 тисяч доларів США. Він повідомив про це ОСОБА_5, який погодився на запропоновану суму та вказав ОСОБА_6, що після отримання грошей дозволяє приймати таке рішення, яке той вважає за необхідне. В подальшому ОСОБА_16 від представників "Львівобленерго" передала йому 15 тисяч доларів США, які він 07 жовтня 2008 року передав ОСОБА_5 у кімнаті відпочинку його службового кабінету. Після цього ОСОБА_5 припинив чинити на нього тиск та втручатися в його діяльність як судді, а він, ОСОБА_6 прийняв рішення на користь ВАТ "Львівобленерго", яке планував прийняти і вважав законним   (т. 38, а.с. 18-24, 59-67). 
		Ці ж самі обставини засуджений ОСОБА_6 з деталізацією подій підтверджував після ознайомлення з матеріалами справи Господарського суду Львівської області за позовом ВАТ «Львівобленерго» до ДПІ у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, перегляду відеозапису, одержаного в результаті оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 та на очній ставці з обвивинуваченим ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_6 наголошував, що з переданих ОСОБА_5 грошових коштів він особисто нічого не одержував та жодної матеріальної вигоди від таких дій не мав, як і корисливої мети при їх вчиненні (т. 13, а.с. 4-18, т. 38, а.с. 25-38). 
		Свідчення засудженого ОСОБА_6 під час досудового слідства повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_17 - представників ВАТ "Львівобленерго" про обставини судового розгляду розгляду за позовом товариства до ДПІ у м. Львові, його безпідставного затягування, зміни складу колегії суддів, отримання інформації про вимагання головою суду ОСОБА_5 за прийняття законного рішення хабара в сумі 20 тисяч доларів США, без передачі якого розгляд справи буде затягуватися на невизначений час і рішення буде прийнято не на користь товариства, їх згоди передати грошові кошти в разі зменшення суми до 15 тисяч доларів США, передачі 07 жовтня 2008 року хабара саме в такому розмірі і прийняття того ж дня апеляційним судом рішення на їх користь. 
		При цьому ОСОБА_17 зазначала, що інформацію про хід розгляду справи вона отримувала через свою знайому - помічника судді Скремету О.О., яка передавала їй поставлені ОСОБА_5 умови, а вона їй - грошові кошти (т. 13, а.с. 26-29, 31-45, т. 65, а.с. 50-85). 
		Обставини вимагання ОСОБА_5 та передавання йому представниками ВАТ "Львівобленерго" хабара, аналогічні повідомленим у показаннях, свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_17 викладали і у своїх заявах до Генеральної прокуратури України, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (т. 13,  а.с. 21, 22, т. 47, а.с. 243- 244).
		Свідчення ОСОБА_17 повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 - помічника судді господарського суду Львівської області, про те, що приблизно у вересні-жовтні 2008 року до неї звернулася  знайома ОСОБА_17, яка працює юрисконсультом у ВАТ "Львівобленерго", з проханням дізнатися інформацію, пов'язану з розглядом справи цього товариства, яку вона довідалася через свою знайому ОСОБА_16, працівника Львівського апеляційного адміністративного суду, та передала ОСОБА_17 
		Через деякий час остання знову звернулася до неї та, вказавши про сумніви в перспективі прийняття рішення на користь ВАТ "Львівобленерго", попросила допомогти в вирішені даного питання. За необхідною для цього інформацією вона знову звернулася до ОСОБА_16, яка повідомила про інтерес до цієї справи  голови суду ОСОБА_5 та необхідність передати останньому 20 тисяч доларів США за забезпечення можливості її розгляду. ОСОБА_18 передала цю вимогу ОСОБА_17, яка спочатку відмовилася, а через деякий час повідомила про готовність передати хабара в сумі 15 тисяч доларів США. Знову переказавши цю інформацію через ОСОБА_16 та дізнавшись про згоду голови суду на такий розмір хабара, вона повідомила про це ОСОБА_17,  а в день розгляду справи отримала від неї конверт з грошима в обумовленій сумі і відвезла його до Львівського апеляційного адміністративного суду, де на вулиці біля приміщення передала ОСОБА_16 (т. 13, а.с. 46-49, т. 65, а.с. 111-118). 
		Під час очної ставки між собою свідки ОСОБА_17 та   ОСОБА_18 повністю підтвердили повідомлені ними обставини  (т. 13, а.с. 63-68).                
		Свідчення ОСОБА_18 в свою чергу узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16 - радника заступника голови Львівського апеляційного адміністративного суду, яка підтвердила, що на прохання своєї знайомої ОСОБА_171 спочатку дізналася про рух в апеляційному суді справи за позовом ВАТ "Львівобленерго", а потім запитувала в судді ОСОБА_6. про перспективи її вирішення. Через деякий час суддя Любашевський В.П. повідомив їй, що за прийняття рішення на користь позивача голова суду ОСОБА_5 вимагає хабара в сумі 20 тисяч доларів США, що вона передала ОСОБА_18  Через деякий час остання повідомила їй про згоду представників товариства передати 15 тисяч доларів США, що вона переказала ОСОБА_6, який напередодні розгляду справи повідомив про згоду ОСОБА_5 на запропонований розмір хабара. Про це вона поінформувала ОСОБА_18, а в день розгляду справи, на початку жовтня 2008 року, одержала від неї грошові кошти в обумовленій сумі і одразу ж передала їх ОСОБА_6 На її думку, останній собі цих коштів не брав, а передав їх ОСОБА_5 (т.13, а.с. 51-61, т. 65, а.с. 138-143). 
		Дані показання свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_16 підтвердили на очній ставці між собою (т.13, а.с. 69-73). 
		Обставини судового розгляду справи за позовом ВАТ "Львівобленерго" до ДПІ у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та прийнятого по суті рішення підтверджені також показаннями свідка ОСОБА_172 - начальника юридичного відділу виконавчої дирекції товариства, оголошеними на підставі ст. 306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_31, ОСОБА_29, ОСОБА_28 та ОСОБА_173 - суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, а також речовим доказом - матеріалами справи господарського суду Львівської області №5/963-13/150А (т. 13, а.с. 79-86, 140-166, 189-196, 208-215, т. 15, а.с. 3-296, 298-299, т. 65, а.с. 88-96, 224-230, т. 66, а.с. 28). 
		Відомості, повідомлені засудженим ОСОБА_6, свідками ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 знайшли повне підтвердження й даними, одержаними в ході оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, зокрема, негласного  проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів, проведених у порядку, встановленому КПК України та Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
		Зокрема, згідно з протоколами за результатами здійснення цих заходів, відеозаписами та фототаблицями до них у виді стоп-кадрів у кімнаті відпочинку службового приміщення ОСОБА_5 08 жовтня 2008 року зафіксовано його розмову з ОСОБА_6 з використанням умовностей з приводу розгляду справи ВАТ "Львівобленерго" та передачу ОСОБА_5 конверта з грошовими коштами в сумі 15 тисяч доларів США ОСОБА_6 від представників товариства, як він про це сам повідомляє  (т.3, а.с. 10- 12, т. 13, а.с. 19-20). 
		Згідно з висновком експерта, предметом дослідження якого була відповідна відеокасета, зафіксована на ній відеофонограма є оригіналом, монтажу не піддавалася, запис відео- та аудіосигналів проводився одночасно і безперервно, а ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 були учасниками розмови, зміст якої відтворений у дослідницькій частині висновку та повністю відповідає показанням ОСОБА_6 (т. 24, а.с. 109-116).
		Таким чином, доводи, наведені в апеляціях засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, про обмову ОСОБА_6 під час досудового слідства ОСОБА_5 і себе, безпідставне обґрунтування вироку цими його показаннями, залишення поза увагою зміни ОСОБА_6 свідчень у судовому засіданні колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, всі показання засудженого ОСОБА_6 були ретельно перевірені судом та будь-яких даних, які могли б свідчити про таку обмову з його боку, встановлено не було. 
		Натомість, протягом всього часу досудового слідства ОСОБА_6 давав логічні, послідовні й переконливі показання, а повідомлені ним обставини знайшли цілковите підтвердження даними, які містяться в  показаннях свідків, зафіксовані на відео- та аудіозаписах, одержаних у ході оперативно-розшукових заходів, речовими доказами і будь-яких сумнівів у своїй достовірності не викликають.   
		Зокрема, як встановлено у справі, учасниками зазначених подій, окрім ОСОБА_5, були послідовно ОСОБА_6,   ОСОБА_16, ОСОБА_18 і ОСОБА_17 При цьому ОСОБА_18 не була знайома з ОСОБА_6, а ОСОБА_17 - з ним і ОСОБА_16 Незважаючи на це, показання ОСОБА_16, яка з зазначених свідків одна безпосередньо контактувала з ОСОБА_6, повністю узгоджувалися з показаннями ОСОБА_18 та ОСОБА_17 в частині подій, що відбувалися за участю кожної з них та не могли бути відомі ОСОБА_6
		Крім цього, як вбачається зі змісту доповнень засудженого ОСОБА_6 до своєї апеляції, він не оспорює встановлених судом фактичних обставин злочинів, вчинених ним у співучасті зі ОСОБА_5 
		З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу й посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на безпідставність відхилення судом клопотань його та захисника про допит як додаткових свідків слідчих ГПУ ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 щодо обставин проведення слідчих дій із ОСОБА_6 
		До того ж, засуджений ОСОБА_6під час досудового слідства і в судовому засіданні не подавав будь-яких скарг на дії працівників органів дізнання і досудового слідства та не заявляв  про застосування до нього недозволених методів слідства. Пояснення цього засудженого в судовому засіданні про його добровільну згоду дати показання щодо себе і ОСОБА_5 на прохання слідчого не є заявою про застосування таких методів. Таким чином, суд першої інстанції не мав підстав перевіряти законність проведення слідчих дій з засудженим ОСОБА_6, і жодних обставин, які б ставили її під сумнів, колегія суддів не знаходить.
		Крім цього, з оголошених на підставі ст. 301 КПК України  показань ОСОБА_6 як обвинуваченого, які він підтвердив на очній ставці  з обвинуваченим ОСОБА_5, вбачається, що приблизно в вересні 2008 року під час його доповіді голові суду про перспективи розгляду справи за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області про задоволення позову ВАТ «Тернопільобленерго» до Тернопільської ОДПІ він висловив свою позицію про законність рішення суду першої інстанції. У відповідь ОСОБА_5, зазначивши, що вказане товариство має чимало коштів, вказав йому не приймати остаточного рішення, щоб змусити представників позивача запропонувати хабар для припинення таких перешкод у розгляді справи. Тоді ОСОБА_6 мав переказати їм вимогу голови суду про передачу тому 5 тисяч доларів США.  
		Приблизно в двадцятих числах вересня 2008 року, коли  представник ВАТ «Тернопільобленерго» ОСОБА_20 звернувся до нього для з'ясування причин затягування судового розгляду, ОСОБА_6 передав йому цю вимогу, яку представник товариства погодився виконати. 07 жовтня 2008 року ОСОБА_20 передав йому 5 тисяч доларів США, які він наступного дня, 08 жовтня цього ж року, віддав ОСОБА_5 Після одержання хабара голова суду припинив чинити тиск на ОСОБА_174, який прийняв рішення залишити постанову суду першої інстанції без змін.
		Як засіб тиску на нього та інших суддів ОСОБА_5. використовував повідомлення на нарадах про надходження скарг на них, наголошуючи, що наслідком цього може стати притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення. Й він, ОСОБА_6, вчиняв пособництво в одержанні ОСОБА_5 хабарів під його тиском, оскільки, враховуючи манеру поведінки останнього з колегами та ставлення до підлеглих, побоювався перешкод з боку голови суду, які могли поставити під загрозу його роботу на посаді судді  (т. 38, а.с. 18-38, 59-67). 
		Після перегляду відеозапису, одержаного в ході проведення оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5, та ознайомлення з копією справи господарського суду Тернопільської області за позовом ВАТ «Тернопільобленерго» до ОДПІ Тернопільської області засуджений ОСОБА_6 підтвердив ці ж обставини, уточнивши послідовність та деталізувавши перебіг подій. Зокрема, конкретизував, що під час зустрічі, яка зафіксована на відеозапису, він спочатку передав      ОСОБА_5 15 тисяч доларів США, одержаних через ОСОБА_16 від ВАТ «Львівобленерго», а одразу після цього - 5 тисяч доларів США від ВАТ «Тернопільобленерго» (т. 13, а.с. 105-113, 127-131).    
		Повідомлені засудженим ОСОБА_6 дані повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_20 - заступника голови правління ЗАТ «Тернопільобленерго», про обставини, пов'язані з провадженням у справі за позовом товариства до Тернопільської ОДПІ, непризначення її до апеляційного розгляду з березня по вересень 2008 року та звернення його, як одного з керівників ЗАТ «Тернопільобленерго» у зв'язку з цим до судді ОСОБА_6., який передав йому вимогу голови суду ОСОБА_5 передати тому хабар у сумі 5 тисяч доларів США. Із розмов з ОСОБА_6 він зрозумів, що позиція ОСОБА_5 категорична, і в разі невиконання його вимоги справа не буде розглянута протягом тривалого часу або, незважаючи на цілковиту законність рішення суду першої інстанції, буде задоволено апеляційну скаргу ОДПІ. З метою запобігти негативним наслідкам для господарської діяльності товариства, він змушений був погодитися виконати поставлені умови. Після його повідомлення про таку згоду через незначний проміжок часу справа була призначена до апеляційного розгляду. 7 жовтня 2008 року він у приміщенні суду віддав ОСОБА_6 для передачі голові суду 5 тисяч доларів США, а 14 жовтня 2008 року   Львівським  апеляційним  адміністративним судом було прийнято рішення на їх користь - про залишення постанови господарського суду Тернопільської області без змін (т. 13, а.с. 91-104, т. 65, а.с. 97-111).
		Ці ж самі обставини свідок ОСОБА_20 викладав у своїй заяві до Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2009 року, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (т. 13, а.с. 87-88,     т. 47, а.с. 245-246)     
		Свідок ОСОБА_175 - заступник начальника юридичного відділу ВАТ «Тернопільобленерго», дала аналогічні свідчення в частині вчинених судом процесуальних дій при апеляційному перегляді справи за позовом товариства до Тернопільської ОДПІ, затягування судового розгляду в період з березня по вересень 2008 року, прийнятого по суті рішення, а також можливих негативних наслідків для товариства, якби постанова суду першої інстанції на їх користь не набрала законної сили (т. 13, а.с. 132-139, т. 65, а.с. 122-129).
		Вчинення у справі процесуальних дій, про які повідомили засуджений ОСОБА_6 і свідки, підтверджено також оглянутим судом речовим доказом - матеріалами справи  господарського суду Тернопільської області №15а/153-3115 за позовом ВАТ «Тернопільобленерго» до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, з яких, зокрема, вбачається, що ухвалою від 28 березня 2008 року колегії суддів під головуванням ОСОБА_6 було призначено справу до апеляційного розгляду на 30 вересня цього ж року, а відповідне повідомлення на адресу ВАТ «Тернопільобленерго» було відправлено лише 08 вересня 2008 року та отримане адресатом 10 вересня цього ж року (т.14, а.с. 38-194).
		Порушення Львівським апеляційним адміністративним судом строку призначення справи до апеляційного розгляду підтверджено даними, які містяться в Довідці про вивчення стану здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом, Львівським та Івано-Франківським окружними адміністративними судами, складеній робочою групою за результатами дослідження даного питання на виконання спільних розпоряджень Голови Верховного Суду України і Голови Ради суддів України від 30 грудня 2008 року, якою встановлено факти надання апеляційним судом безпідставних переваг сторонам у справах, призначених в стислі строки, над сторонами, справи яких призначені до розгляду на більш тривалий строк. Таку практику визнано недопустимою, оскільки вона тягне за собою можливі зловживання та порушення права на судовий захист (т. 48, а.с. 31-238). 
		Обставини вимагання та одержання ОСОБА_5 хабара за участі ОСОБА_6 як пособника також повністю підтверджені інформацією, одержаною в ході оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 -  негласного  проникнення до службового приміщення за адресою:    м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів. 
		Так, згідно з протоколами за результатами здійснення цих заходів, відеозаписами та фототаблицями до них у виді стоп-кадрів у кімнаті відпочинку службового приміщення ОСОБА_5 08 жовтня 2008 року зафіксовано його розмову з ОСОБА_6 та передачу ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів США від представників ВАТ «Тернопільобленерго». (т.3,   а.с. 10-12, 114-126,  т. 13, а.с. 19-20).
		Згідно з висновком експерта, предметом дослідження якого була відповідна відеокасета, зафіксована на ній відеофонограма є оригіналом, монтажу не піддавалася, запис відео- та аудіосигналів проводився одночасно і безперервно, а ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 були учасниками розмови, зміст якої відтворено в дослідницькій частині висновку та повністю відповідає показанням засудженого ОСОБА_6 (т. 24, а.с. 109-116).
		Таким чином, призначення переданих ОСОБА_5 ОСОБА_6 грошових коштів саме як хабарів від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго» достеменно встановлено даними, які містяться в показаннях засудженого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_20, зафіксовані на  відеозаписах зустрічей ОСОБА_5 з ОСОБА_6, аудіозаписах і текстових роздруківках їх розмов та підтверджені речовими доказами. Саме так однозначно сприймали ці кошти всі учасники подій - як засуджені, так і свідки. 
		З огляду на викладене, дослідження власних записів  ОСОБА_5 про їх цільове призначення, на непроведення якого останній посилається в апеляції, не було необхідним та доцільним для повного, всебічного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.        
		Наведені в апеляції засудженого ОСОБА_5 доводи про те, що судом не усунуто протиріч у показаннях засудженого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,  ОСОБА_31, ОСОБА_34, ОСОБА_19,  ОСОБА_20, колегія суддів вважає безпідставними.
		Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, показання засудженого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_19 і  ОСОБА_20, у межах обставин, відомих кожному з них, не містять істотних протиріч щодо причин, часу, місця, способу передачі ними хабарів ОСОБА_5 через ОСОБА_6 та сум переданих коштів. Окремі неточності в цих показаннях стосуються лише несуттєвих деталей подій, пов'язані з їх давністю на момент допитів та не дають жодних підстав вважати показання недостовірними, а висновки суду щодо їх оцінки - неправильними. 
		Показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,  ОСОБА_31, ОСОБА_34, які детально наведені в вироку, стосувалися лише проведених процесуальних дій у справах за участю ЗАТ «Львівобленерго», ЗАТ «Тернопільобленерго» та загального порядку вчинення таких дій. Тобто ці свідки не повідомили жодних даних щодо фактичних обставин скоєних засудженими злочинів, і, як вбачається з матеріалів справи, їм такі дані відомі не були. Разом з тим, свідчення останніх не містять і будь-яких відомостей, які б спростовували винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні цих злочинів. 
		Недослідження судом обставин проведення нарад у Львівському апеляційному адміністративному суді для перевірки факту тиску з боку ОСОБА_5 на ОСОБА_6 та інших суддів, на що посилається в апеляції засуджений ОСОБА_5, не є проявом неповноти або однобічності судового слідства. Оскільки втручання голови Львівського апеляційного адміністративного суду в професійну діяльність судді ОСОБА_6. та перешкоджання виконанню останнім своїх службових обов'язків достеменно підтверджено свідченнями засудженого    ОСОБА_6, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18,  ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які жодних сумнівів у своїй достовірності не викликають та підтверджені даними, зафіксованими на відео- й аудіозаписах  у службовому кабінеті ОСОБА_5  
		Наведені в апеляції захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 доводи щодо непроведення очних ставок між засудженим ОСОБА_6 та свідками відтворень обстановки і обставин події не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону. 
		Зі змісту ст. 172 КПК України проведення очної ставки є правом, а не обов'язком слідчого, за наявності суперечностей у показаннях двох раніше допитаних осіб. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, в показаннях під час досудового слідства засудженого  ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_16 і   ОСОБА_20, які безпосередньо контактували з ним під час подій, пов'язаних з вимаганням і передачею хабарів, істотних суперечностей не містилося. 
		Не мають імперативного характеру й положення ст. 194 КПК України про проведення відтворення обстановки і обставин події. Дана слідча дія проводиться переважно, коли треба перевірити фізичну можливість вчинення певних дій, у тому числі за визначений час, сприймання якого-небудь явища, існування певного факту, послідовність розвитку і механізм події, а також наявність певних професійних навичок. Показання засудженого ОСОБА_6 та свідків про обставини вимагання й передачі ОСОБА_5 хабарів, досягнуті у зв'язку з цим домовленості та дії, спрямовані на їх виконаня, не містили відомостей, які б потребували такої перевірки та уточнення з демонстрацією відповідних дій на місці злочинів.
		З огляду на зазначене, непроведення вказаних захисником слідчих дій жодним чином не свідчить про неповноту або однобічність досудового слідства. 
		Доводи, викладені в апеляціях захисника ОСОБА_7 та засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про незаконність притягнення засуджених до кримінальної відповідальності та взяття під варту в залі суду  ОСОБА_6, без згоди Верховної Ради України, не ґрунтуються на вимогах закону.
		Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, який діяв під час досудового слідства в даній справі, передбачалося, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Для порушення щодо судді кримінальної справи та пред'явлення йому обвинувачення така згода не вимагалася. До винесення судом обвинувального вироку ОСОБА_6 не затримувався та не брався під варту, а вказаний запобіжний захід до нього було застосовано лише на підставі такого вироку суду першої інстанції, що повністю відповідало вимогам закону. 
		 
		 
		По  епізоду, отримання  хабара від ОСОБА_22
		 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 - заступник голови правління ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», повідомляв обставини судового розгляду справи за позовом даного товариства про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо реєстрації змін до Статуту Консорціуму «Концесійні транспортні магістралі» (далі - Консорціуму) зі зменшенням частки в статутному капіталі ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», задоволення позову Господарським судом Львівської області, апеляційного оскарження прийнятого рішення  Консорціумом і його іншим учасником - ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком». Як зазначав свідок, розгляд справи в апеляційному суді затягувався, а представник інтересів товариства ОСОБА_10 повідомив, що, зі слів судді-доповідача, рішення прийматиметься за вказівкою голови суду  ОСОБА_5 З огляду на зазначене, він звернувся по допомогу до свого знайомого - начальника управління юстиції Львівської області ОСОБА_21, який пообіцяв обговорити питання зі ОСОБА_5 
		Приблизно наприкінці вересня 2008 року свідок від   ОСОБА_21 довідався, що ОСОБА_5 повідомив йому про пропозицію з боку  зацікавленої особи 25 тисяч доларів США за скасування рішення суду першої інстанції, з чого він зрозумів, що голова суду фактично вимагає у ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» хабара в такій же сумі за залишення рішення без змін. 
		Усвідомлюючи, що без виконання таких вимог прийняття законного рішення буде неможливим, він погодився передати хабар, проте за допомогою ОСОБА_21 досяг зі ОСОБА_5 домовленості про зменшення його розміру до 12 тисяч доларів США.   В той же день або наступного дня передав ОСОБА_21 для ОСОБА_5 частину обумовленої суми - 10 тисяч доларів США. 
		Після передачі грошей справа ще деякий час відкладався  розглядом та по суті не вирішувалася, з приводу чого ОСОБА_21 у його присутності телефонував ОСОБА_5 і той обіцяв прийняття рішення на користь ВАТ «ВНК «Розточчя СТ». Дійсно, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року постанову суду першої інстанції було залишено без змін, а через два тижні вони отримали копію рішення апеляційного суду. Через деякий час після цього свідок передав ОСОБА_5 через ОСОБА_21 решту хабара в сумі 2 тисяч доларів США (т. 16, а.с. 6-16).
		Ці ж самі обставини свідок ОСОБА_22 викладав у своїй заяві до Генеральної прокуратури України від 15 грудня 2008 року, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (т. 16, а.с. 3, т. 47, а.с. 241-242).
		Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні дав аналогічні показання, підтвердивши звернення до нього в серпні 2008 року знайомого ОСОБА_22 з проханням про допомогу у зв'язку зі штучним затягуванням апеляційного перегляду справи за позовом "ВАТ "ВНК "Розточчя СТ", його звернення в кінці серпня - на початку вересня 2008 року до ОСОБА_5, вимагання останнім хабара шляхом вказівки про пропозицію з боку зацікавленої особи 25 тисяч доларів США за прийняття рішення на користь ТОВ "Альтком", подальше досягнення домовленості між ОСОБА_22 та ОСОБА_5 при його посередництві про зменшення суми хабара до 12 тисяч доларів США та передачу ним засудженому від ОСОБА_22 спочатку 10 тисяч доларів США, а після прийняття рішення - решти 2 тисяч доларів США. Свідок також підтвердив, що після передачі першої частини хабара розгляд справи ще відкладався, з приводу чого він телефонував ОСОБА_5 і той обіцяв забезпечити прийняття рішення на користь "ВАТ "ВНК "Розточчя СТ". Такі дії ОСОБА_5 він розцінював як стимулювання передати йому решту грошових коштів.
		Зазначені обставини свідок ОСОБА_21 виклав у своїй заяві до Генеральної прокуратури України, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, підтвердив під час очної ставки зі  ОСОБА_5, а також після перегляду відеозапису його зустрічі з засудженим та прослуховування аудіозапису телефонної розмови між ними, отриманих у ході оперативно-розшукових заходів з документування протиправної діяльності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 Зокрема, свідок повідомив, що на аудіозапису зафіксовано його розмову з засудженим 09 жовтня 2008 року у зв'язку з продовженням затягування розгляду справи після передачі частини хабара, а на відеозапису - передачу ним ОСОБА_5 після прийняття рішення решти 2 тисяч доларів США т. 16, а.с. 18-24, 33-37, 43-53, т. 47,       а.с. 241-242, т. 66,  а.с. 116-121). 
		 
		Дані свідчення повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 про обставини апеляційного перегляду справи за адміністративним позовом товариства, неодноразові перенесення засідань з формальних підстав та прийняття 30 жовтня 2008 року рішення на користь "ВАТ "ВНК "Розточчя СТ". При цьому свідок зазначав про свої спроби з'ясувати в судді-доповідача дійсні причини затягування розгляду справи й відповідь останнього, що справа складна, неоднозначна й він особисто таких питань не вирішує (т. 16, а.с. 56-66, т. 66, а.с. 121(зворот)-125).
		Вказані свідками відомості в частині процесуальних дій, винених під час апеляційного перегляду даної справи, підтверджені також оголошеними судом у порядку ст. 306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_173, ОСОБА_28, ОСОБА_169 та ОСОБА_176, а також речовим доказом - матеріалами адміністративної справи  господарського суду Львівської області № 7/123А (т. 12, а.с. 143-148, т. 13, а.с. 140-153, 167-172, т. 16,   а.с. 85-95, т. 17, а.с. 2-10, 13-271, т. 66, а.с. 24(зворот)-32, 131-132).
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про його обмову свідком ОСОБА_21 та відсутність у вказаний свідком час  ОСОБА_5 на робочому місці, а ОСОБА_21 - в приміщенні суду,  колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки показання даного свідка про обставини, пов'язані з вимаганням та одержанням засудженим хабара, повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_22 та інших свідків, а повідомлені ними відомості знайшли повне об'єктивне підтвердження й іншими доказами у справі. 
		Такі докази містяться, зокрема, в матеріалах, отриманих у ході оперативно-розшукових заходів: зняття інформації з каналу зв'язку - мобільного телефону за номером: НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_5, негласного проникнення до службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13, та здійснення у ньому візуального спостереження із застосуванням фото-кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів.
		Згідно з дослідженими в судовому засіданні протоколами за результатами здійснення цих заходів, аудіо- й відеозаписами, фототаблицями до них у виді стоп-кадрів, висновком експерта, предметом дослідження якого була аудіокасета, та текстовими роздруківками розмов, на аудіозаписі зафіксована телефонна розмова, що відбулася 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_21 з приводу невиконання засудженим обіцянки щодо вирішення справи за позовом ВАТ "ВНК "Розточчя СТ" після отримання частини хабара, а на відеозаписі - зустріч ОСОБА_21 зі ОСОБА_5 у його службовому кабінеті 18 листопада 2008 року й передача засудженому конверта з грошима, які ОСОБА_21 відраховував у його присутності (т. 3, 13-18, 23-129, т. 24, а.с. 131-133, т. 16, а.с. 38-42, 100-103).             
		Згідно з висновком експерта відповідна відеофонограма є оригіналом, монтажу не піддавалася, запис відео- та аудіосигалів проводисвя одночасно й безперервно, а в дослідницькій частині висновку відтворено зміст розмови між ОСОБА_5 та       ОСОБА_21, який повністю відповідає показанням свідків   ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (т. 24, а.с. 54-58). 
		Факти телефонних з'єднань ОСОБА_5 з ОСОБА_21 підтверджені також даними роздруківки таких з'єднань за телефонним номером, яким користувався ОСОБА_5, за період з 8 лютого по 3 грудня 2008 року (т. 19, а.с. 245, 255-281).            
		Окрім наведеного, особиста зацікавленість ОСОБА_5 у розгляді даної справи підтверджена речовими доказами, виявленими під час обшуку в його службовому кабінеті 3 грудня 2008 року. Зокрема, на робочому столі засудженого було виявлено та вилучено аркуш перекидного календаря з рукописним написом: «Розточчя», - який обведений колом, а також аркуш паперу з рукописним записом, що починається словами: «1) 7/123 Розточчя - непр. ріш» - які  згідно з висновком експерта виконані особисто ОСОБА_5 (т. 4, а.с. 4-38, 154, 181, т. 23, а.с. 174-175, т. 47, а.с. 239-240).
		 
		По епізоду, отримання  хабара від ОСОБА_23
		 
		З показань під час досудового слідства і в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 вбачаєтьсяся, що в середині листопада 2008 року до неї звернувся адвокат ОСОБА_25 з проханням про допомогу в вирішенні Львівським апеляційним господарським судом на користь його клієнта справи за позовом прокуратури в інтересах держави про визнання недійсним договору про розподіл спільного нерухомого майна, а саме, забезпеченні скасування рішення суду про задоволення позову. Для цього свідок звернулася до голови Львівського апеляційного адміністративного суду   ОСОБА_5, домовившись зустрітися з ним у телефонній розмові приблизно за тиждень до 25.11.2008 року та під час зустрічі у службовому кабінеті засудженого виклавши суть питання.  
		Через кілька днів вона по телефону знову зв'язалася зі ОСОБА_5, який дав зрозуміти, що потрібне ОСОБА_25 рішення може бути прийняте, та запропонував підїхати до нього. Після цього, 25.11.2008 року, свідок під час зустрічі з ОСОБА_25 повідомила останнього про розмову зі ОСОБА_5, не називаючи його особу, а ОСОБА_25 передав їй грошові кошти в сумі 5 тисяч доларів США. Того ж дня ОСОБА_23 зустрілася зі ОСОБА_5 у кімнаті відпочинку його службового кабінету,  засуджений пообіцяв забезпечити скасування рішення Львівським апеляційним господарським судом, а з сумою коштів за ці дії вказав визначитися на власний розсуд. У відповідь свідок передала йому одержані від ОСОБА_25 5 тисяч доларів США, розкривши перед засудженим свою сумочку, з якої той дістав грошові кошти, а вона словесно назвала суму.
		Ці ж самі обставини свідок ОСОБА_23 викладала у своїй заяві до Генеральної прокуратури України, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, підтвердила на очній ставці зі ОСОБА_5, а також після перегляду й прослуховування відеозаписів, одержаних у ході документування протиправної діяльності останнього, та ознайомлення з роздруківкою телефонних з'єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_3, яким вона користувалася (т. 18, а.с. 1, 6-25, 37-57, т.47, а.с. 247-248, т. 66,  а.с. 141-146). 
		Викладені в апеляції засудженого ОСОБА_5 доводи про його обмову свідком ОСОБА_23 та невідповідність її свідчень іншим встановленим у справі даним не заслуговують на увагу. Оскільки показання даного свідка повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_25 про обставини його звернення з проханням про допомогу в вирішенні зазначеної справи на користь його довірителів ОСОБА_24 та ОСОБА_177 до ОСОБА_23, її наступні повідомлення про домовленості з цього приводу з певною особою, надання ним ОСОБА_23 25.11.2008 року 5 тисяч доларів США для забезпечення вирішення вказаного питання. При цьому свідок зазначав, що наступні дії ОСОБА_23 та призначення переданих коштів його не цікавили, а був потрібен лише результат - задоволення його апеляційної скарги. Саме таке рішення було прийнято Львівським апеляційним господарським судом 9.12.2008 року.
		Дані обставини свідок ОСОБА_25 повідомляв у своїй заяві до Генеральної прокуратури України, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, підтвердив після огляду копії відповідної справи господарського суду Львівської області та ознайомлення з роздруківкою телефоннних з'єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_4, яким він користувався, уточнивши час, обставини та зміст його розмов із ОСОБА_23 у період з 10 по 25.11.2008 року (т. 18, а.с. 60, 68-78, 114-120 т. 47, а.с. 249-250, т. 66, а.с. 147-156).
		Свідчення ОСОБА_25 у свою чергу узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_26, який разом з ним представляв інтереси довірителів, щодо доручення йому ОСОБА_25 готувати апеляційну скаргу на постанову господарського суду Львівської області та висловлення останнім намірів вирішувати питання, щоб виграти справу в апеляційному суді; оголошеними судом на підставі ст. 306 КПК України показаннями свідків ОСОБА_178 та ОСОБА_177 про обставини судового розгляду господарської справи, щодо законності придбання ОСОБА_24 в ДП «Львівські авіалінії» нежитлових приміщень на території м. Трускавець, які ним були продані ОСОБА_177, та представництва їх інтересів у судах адвокатом ОСОБА_25 (т. 18, а.с. 151-163, 168-173).
		З оголошених судом на підставі ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_38 - голови Львівського апеляційного господарського суду, вбачалося, що до нього дійсно звертався  в телефонному режимі ОСОБА_5, який цікавився розглядом справи за позовом прокуратури в інтересах ДП «Львівські авіалінії». З цього приводу він, свідок, мав розмову з суддею-доповідачем, якій повідомив про інтерес до справи голови Львівського апеляційного адміністративного суду, на що остання відповіла про обґрунтованість апеляції й наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції (т. 18, а.с. 130-146)
		Ці ж самі обставини підтверджувала і свідок ОСОБА_179 - суддя-доповдач у справі (т. 18, а.с. 147-150, т. 66, а.с. 162-163).
		Повідомлені свідками дані щодо вчинених у справі процесуальних дій повністю підтверджені й дослідженим у судовому засіданні речовим доказом - матеріалами справи господарського суду Львівської області №19/219 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі ДП «Львівські авіалінії» до СПД  - фізичної особи ОСОБА_24 про визнання договору про розподіл спільного нерухомого майна та припинення спільної часткової власності недійсним і скасування реєстрації права власності на окремі частки цього майна (т. 19, а.с. 2- 163).
		Окрім наведеного, показання свідків у частині одержання       ОСОБА_5 хабара за забезпечення прийняття в цій справі рішення на користь відповідача повністю узгоджувалися з даними, одержаними в ході оперативно-розшукових заходів з документування протиправної дільяності голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 - зняття інформації з каналів зв'язку та негласного проникнення до його службового приміщення, здійснення в ньому візуального спостереження із застосуванням фото, кіно- і відеозйомки, оптичних радіоприладів, інших технічних засобів. 
		Зокрема, як вбачається з відповідних протоколів, у результаті зняття інформації з каналів зв'язку було отримано аудіозаписи телефонних розмов ОСОБА_5 з ОСОБА_38 та ОСОБА_23 від 24.11.2008 року з приводу розгляду зазначеної справи, які були прослухані в судовому засіданні. Їх учасники були встановлені в результаті експертного дослідження, а в додатках до висновків експертів містяться текстові роздруківки розмов, достовірність яких підтверджена свідками ОСОБА_38 та ОСОБА_23 після прослуховування аудіозаписів. При цьому ОСОБА_38 вказав, що дійсно ОСОБА_5 чітко висловлював йому своє побажання, щоб рішення господарського суду Львівської області про задоволення позову прокурора було скасоване. А свідок ОСОБА_23 підтвердила сказані їй ОСОБА_5 слова: «Вроді би люди думають над тим, в ту сторону, як треба», - з чого вона зробила висновок про реальне вжиття засудженим заходів для забезпечення прийняття в апеляційній інстанції рішення на користь ОСОБА_25 і саме за це передала йому наступного дня 5 тисяч доларів США (т. 3, а. с. 23-129, т. 18, а. с. 18-25, 134-141, т. 24,  а.с. 35-42).  
		А в протоколах за результатами негласного проникнення до службового приміщення ОСОБА_5 з застосуванням технічних засобів фіксації інформації, на відеозаписах, переглянутих у судовому засіданні, та фотознімках до них у виді стоп-кадрів зафіксовано, як 25.11.2008 року в кімнаті відпочинку службового кабінету ОСОБА_5 ОСОБА_23 розкриває перед ним свою сумочку, а засуджений виймає звідти грошові кошти та кладе їх у кишеню свого одягу (т. 3, а.с. 19-22, т. 18, а. с. 26-36).
		Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні не зміг пояснити, що саме він брав із сумочки ОСОБА_23  
		Згідно з висновком експерта, предметом дослідження якого була відповідна відеокасета, учасниками зафіксованої на ній розмови були ОСОБА_5 та ОСОБА_23 Надана на дослідження відеофонограма є оригіналом і монтажу не піддавалася (т. 24, а.с. 19-22).
		Факти телефонних розмов між ОСОБА_23 та   ОСОБА_25, ОСОБА_23 та ОСОБА_5, ОСОБА_5 та   ОСОБА_38 підтверджені також даними, які містяться в роздруківках з'єднань за телефонними номерами, якими користувалися ОСОБА_23, ОСОБА_25 і ОСОБА_5 (т. 19, а.с. 171-194, 201-239, 255-281).
		 
		За епізодом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України
		 
		У своїх показаннях як обвинуваченого, які були оголошені судом на підставі ст. 301 КПК України, ОСОБА_5 вказував, що 11 грудня 2008 року його в палаті лікарні відвідував невідомий чоловік, який представився ОСОБА_180 та під приводом допомоги у зв'язку з нібито наявною загрозою для його життя призначив зустріч за межами лікарні цього ж дня близько 22.00 год. Коли він,   ОСОБА_5, прибув на цю зустріч, на нього напали невідомі особи, заштовхали в мікроавтобус, одягли на обличчя шапку та відвезли до невідомого приміщення. В цьому місці деякий час силоміць утримували, вимагаючи гроші, а потім надали написані від його імені позовні заяви до суду про поновлення на посаді судді та оскарження Постанови Верховної Ради України про надання згоди на його затримання й арешт, які вказали підписати. 
		Через деякий час кілька чоловіків у масках знову одягли засудженому на обличчя шапку, заштовхали в автомобіль та перевезли в інше приміщення, де продовжували утримувати.  Потім у кімнату, де він перебував, увірвалися приблизно шість озброєних пістолетами чоловіків у камуфляжній формі та масках, які, представившись працівниками СБУ, поклали його на підлогу, зв'язали, одягли на руки кайданки, а на обличчя - шапку, і знов перевезли в інше приміщення, де продовжували тримати прикутим до ліжка. При цьому щодня били в різні частини тіла, в тому числі у голову й живіт, катували, вимагали 3 мільйони доларів США та інше майно. А в один із днів його зв'язаного вивезли в невідомому напрямку, витягли з автомобіля, деякий час волочили по землі, а потім, нічого не кажучи, відпустили поблизу автотраси «Львів-Шегині», звідки засуджений громадським транспортом дістався до себе додому (т. 20, а.с. 18-32, т. 35, а.с. 55-63, т. 37, а.с. 65-68).
		У своїй заяві до Генеральної прокуратури України від 11 березня 2009 року ОСОБА_5, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, виклав ці ж самі обставини нібито свого викрадення шляхом обману та з застосуванням насильства, утримання як заручника в трьох різних приміщеннях, неодноразового побиття, катування, погроз убивством, вимагання грошей і речей та наступного звільнення 08 березня 2008 року. Конкретизуючи дані обставини, засуджений вказав, що йдучи на зустріч з ОСОБА_180 та переконавшись, що його життю загрожує небезпека, написав емоційного листа для своєї сім'ї.   Під час свого утримання, як заручника, на вимогу нападників змушений був написати дружині записку, щоб вона передала йому гроші.
		Як вказував засуджений у заяві, він планував добровільно з'явитися до Генеральної прокуратури України й повідомити про дані події. Проте не зробив цього, оскільки 09 березня був вихідний день, і цього ж дня він був затриманий працівниками СБУ 
		Також, з метою переконати слідство у наявності загрози життю та здоров'ю, ОСОБА_5 доповнив вказану заяву посиланням на те, що нападники забороняли йому розповідати про дані події,  погрожуючи вбивством  (т.20, а.с.1-13, т.47, а.с. 225-230).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
		Разом з тим, як вбачалося з оголошених судом на підставі  ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_181, завідуючої інфарктним відділенням ДТГО "Львівська залізниця", ОСОБА_5 перебував у них на лікуванні з 09 грудня 2008 року. Востаннє свідок бачила його 11 грудня 2008 року близько 23 год. та засуджений попросив не турбувати його до 09 год. ранку. А 09 грудня близько 08. 30 год. старша медсестра ОСОБА_182 доповіла їй про відсутність ОСОБА_5 у палаті, що свідок виявила особисто після відчинення дверей. При цьому ключ від палати, який був у засудженого, вони не знайшли (т. 33, а. с. 110-115).  
		Аналогічні показання про обставини виявлення відсутності ОСОБА_5 у палаті дали свідки ОСОБА_183 та ОСОБА_182 (т. 33, а. с. 116-124).
		 
		Викладені в заяві та показаннях засудженого дані про події, які нібито відбувалися з ним починаючи з 12 грудня 2008 року, були повністю спростовані показаннями свідка ОСОБА_13, згідно з якими цього дня ОСОБА_5 перебував у м. Києві, по телефону призначив йому зустріч, яка відбулася близько 13.30 год. біля приміщення Вищого господарського суду України, після цього вони на автомобілі свідка поїхали до кафе, де розмовляли щодо лінії захисту, яку слід обрати ОСОБА_5 у даній кримінальній справі. Як зрозумів ОСОБА_13, засуджений цього дня з кимось зустрічався в м. Києві, щодо вирішеня своїх питань.  
		Ці ж самі обставини свідок ОСОБА_13 підтвердив після ознайомлення з даними роздруківки телефонних з'єднань з номеру мобільного телефона ОСОБА_5, а також на очній ставці з останнім, зазначивши, що під час зустрічі засуджений мав нормальний вигляд і нічого не повідомляв свідку про його викрадення, позбавлення волі, катування й побиття (т. 12, а.с. 64-80).
		Свідчення ОСОБА_13 повністю узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_184 - його водія, який підтвердив факти зустрічі ОСОБА_13 зі ОСОБА_5 12 грудня 2008 року та їх спільного відвідування кафе в обідній час. Як зазначив свідок, після зустрічі ОСОБА_13 повернувася до автомобіля, а ОСОБА_5 пішов пішки в напрямку центру міста (т. 12, а.с. 158-161, т. 67, а.с. 16 (зворот)-18). 
		Крім цього, як вбачається з показань свідка ОСОБА_185, 12 грудня 2008 року близько 10 год. ОСОБА_5 телефонував йому, повідомляв, що під'їжджає до Києва, цікавився місцем перебування, а дізнавшись, що той поза межами м. Києва, обіцяв передзвонити о 16 год. Був-яких відомостей про його викрадення засуджений не повідомляв, а навпаки, розмовляв таким тоном, ніби почувався досить впевнено та був переконаний, що владнає свої проблеми.    Приблизно о 15.30 год. цього ж дня свідку подзвонив ОСОБА_13 й повідомив про свою зустріч зі ОСОБА_5 та звільнення того з посади судді. Після цього він кілька разів намагався зателефонувати ОСОБА_5 , проте його телефон не відповідав.   Довідавшись про розшук засудженого, ОСОБА_185 припинив спроби зв'язатися з ним.             
		 
		Зазначені дані свідок повністю підтвердив і після ознайомлення з даними роздруківки з'єднань з мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_5 (т. 20, а.с. 119-123, т. 32, а.с. 110-120, т. 67, а.с. 14-16).
		А згідно з оголошеними судом у порядку ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_186, яка є племінницею ОСОБА_5, 14 січня 2009 року тітка ОСОБА_187 попросила її відправити цінними листами дві позовні заяви від імені ОСОБА_5 до Львівського окружного адміністративного суду й оплатити державне мито за них. Як вказувала ОСОБА_187, вона не могла цього зробити самостійно за станом здоров'я. Це прохання ОСОБА_186 виконала наступного дня - 15 січня 2009 року.    
		Зазначені дані свідок ОСОБА_186 підтвердила й після огляду квитанцій філії Львівського міського відділення ВАТ "Ощадний банк України", описів вкладень до поштових відправлень та поштових конвертів, які були вилучені у Львівському окружному адміністративному суді зі справ за позовами від імені ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання незаконними та скасування постанов про звільнення засудженого з посади судді та надання згоди на його затримання і взяття під варту (т. 20, а.с. 109-118). 
		Ці свідчення узгоджувалися з оголошеними судом на підставі ст. 306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_188 - начальника відділу кадрів та спецроботи Львівського апеляційного адміністративного суду. Зокрема, як зазначила свідок, через деякий час після звільнення ОСОБА_5 з посади судді, а саме, в першій половині січня 2009 року, до неї звернувся старший консультант суду ОСОБА_41 з проханням надати йому копію трудової книжки засудженого, зазначивши, що про це просить його дружина - ОСОБА_187 Вона погодилася виконати прохання, виготовила, засвідчила та надала ОСОБА_41 копії всіх сторінок трудової книжки. А через деякий час вона у пресі побачила копії позовів ОСОБА_5 про скасування постанов Верховної ради України, серед додатків до яких містилися посилання на копію його трудової книжки. З цього свідок зрозуміла, що копія трудової книжки була потрібна ОСОБА_187 для долучення як додатків до даних позовних заяв (т. 20, а.с. 124-129).
		Свідок ОСОБА_41 підтвердив ці ж самі обставини, пов'язані з отриманням ним у ОСОБА_188 копії трудової книжки ОСОБА_5, яку він у подальшому передав ОСОБА_187 за місцем її проживання  т. 20, а.с. 130-134, т. 67, а.с. 38-41). 
		З оголошених судом у порядку ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_189 вбачалося, що 28 січня 2009 року його вдома відвідувала ОСОБА_187, яка просила допомогти її чоловіку, на що свідок погодився і 12 лютого 2009 року зустрівся зі ОСОБА_187 у неї вдома. Спочатку остання розпитувала його про обставини, пов'язані з ходом розслідування даної справи, а потім вказала, що чоловік повинен бути в сім'ї. З постановки цього питання він зробив висновок, що ОСОБА_5 має намір припинити переховуватися, проте йому потрібно уникнути взяття під варту. Свідок погодився допомогти йому в побудові дієвої лінії захисту та свою згоду виклав у власноручній записці, яку попросив ОСОБА_187 передати   ОСОБА_5 Остання відповіла, що це важко буде зробити, але вона спробує, з чого свідок достеменно зрозумів, що ОСОБА_5 дійсно переховується від суду та слідства, ОСОБА_187 контактує з ним, а складність передачі інформації полягає в ризику викриття оперативними працівниками. 
		З метою уникнення власного викриття, ОСОБА_189 спеціально для спілкування зі ОСОБА_187 придбав мобільний телефон «Нокіа» та стартовий пакет телефонного оператора «Київстар» з номером: НОМЕР_5 який мала знати лише вона.
		Під час наступної зустрічі, яка відбулася наприкінці лютого 2009 року після попередньої домовленості за даним телефоном, ОСОБА_187 передала йому записку від ОСОБА_5 У ній засуджений вів мову про доказову базу в кримінальній справі щодо нього, запитував, чи не знає свідок людей, які могли б йому допомогти, а також наголошував, що весь план дій, спрямованих на таку допомогу, має узгоджуватися зі ОСОБА_187, яка може також організувати зустріч між ними. З цієї записки свідок зрозумів, що ОСОБА_5 дійсно переховується й бажає припинити це, але так, щоб не зашкодити своїм інтересам. 
		 У ході подальших зустрічей 03 і 05 березня 2009 року вони зі   ОСОБА_187 обговорювали питання, пов'язані з виробленням лінії захисту ОСОБА_5 та організацією зустрічі між ним і свідком. При цьому ОСОБА_187 на аркушах паперу писала пропоновані час і місце таких зустрічей. Таким способом домовилися зустрітися  06 березня 2009 року о 19.00 год. поблизу кафе-кондитерської в  м. Львові. Проте у призначений час на місце прийшла ОСОБА_187, яка повідомила, що зустріч не відбудеться, оскільки, на її думку, за нею слідкують працівники СБУ, та вручила ОСОБА_189 записку про перенесення зустрічі на 17.00 год. 09 березня біля ОСОБА_190 ОСОБА_127. Проте в призначений день у телефонному режимі вказала йому прибути до неї додому, де ОСОБА_189 й зустрівся зі ОСОБА_5 При цьому зовнішній вигляд засудженого змінився, проте тілесних ушкоджень свідок на ньому не бачив.
		Засуджений розповідав, ніби його викрадали, утримували в невідомомому будинку, били й вимагали гроші. Проте така версія видавалася нелогічною й непереконливою у зв'язку, зокрема,  з відсутністю у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які обов'язково мали б утворитися за повідомлених ним обставин. З цього ОСОБА_189 зрозумів, що дана версія вигадана з метою з'явлення до органів досудового слідства та уникнення взяття під варту.  
		Зазначені обставини свідок ОСОБА_189 повністю підтвердив, ознайомившись з даними роздруківки   з'єднань    абонента телефонного номера НОМЕР_5 уточнивши час телефонних розмов зі  ОСОБА_187 (т. 20, а.с. 57-74, т. 47, а.с. 63-73).
		Наведене узгоджувалося з даними, які містяться у вилученій під час огляду палати № 9 ДЗ "Клінічна лікарня ДТГО "Львівська залізниця" та виконаній, згідно з висновком експерта, ОСОБА_5 записці наступного змісту: «Не маю сил і не можу більше переносити ті наруги, які ще до судового розгляду лунають зі слів таких Високих людей країни, з телевізора, газет! Позорять мене і мою сім'ю, моїх колег! Господи дай їм розум, вони вже вирішили, що я хабарник ! Злочинець ! А на що суд???  Вибачте мені мої любі і близькі.  ОСОБА_201 Бережи матір ! сестричку! Бог їм суддя !!!» (т. 21, а.с. 23-25, 27-28).
		А відповідно до листа ДЗ "Клінічна лікарня ДТГО "Львівська залізниця" 12 грудня 2008 року пацієнт інфарктного відділення ОСОБА_5 самовільно залишив дану лікарню, у зв'язку з чим був виписаний за фактом порушення лікарняного режиму (т. 33, а.с. 76).
		Факти перебування ОСОБА_5 12 грудня 2008 року в м. Києві та його телефонних розмов із ОСОБА_185 та   ОСОБА_13, окрім показань даних свідків, підтверджені також наданою ТОВ "Астеліт" до Генеральної прокуратури України інформацією щодо вхідних та вихідних з'єднань абонента телефонного номера НОМЕР_6, яким користувався ОСОБА_5 Зокрема, з даного номера були здійснені вихідні дзвінки: 
		- о 10.39 год. - на номер телефону НОМЕР_7 яким користувався ОСОБА_185; при цьому користувач номера НОМЕР_6 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора "Лайф", встановленої в м. Києві по вул. А. Тарасової, 5;
		- об 11.56 год. - на номер телефону НОМЕР_8, яким користувався ОСОБА_13; при цьому користувач номера НОМЕР_6 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора "Лайф", встановленої в м. Києві по вул. Майдан Незалежності, 2;
		- о 12.23 год. - на цей же номер телефону; при цьому користувач номера НОМЕР_6 знаходився в районі дії телефонної вишки оператора "Лайф", встановленої в м. Києві по вул. Немировича-Данченка, 2;
		- о 10.30 год. та 11.45 год. - на два інші номери телефонів, користувачі яких не були встановлені; при цьому абонент даного номера так само перебував у м. Києві (т. 22, а.с. 112-116). 
		Аналогічна інформація щодо з'єднань зі ОСОБА_5 зафіксована і в вибірках дзвінків за вказаними номерами телефонів, якими користувалися ОСОБА_185 та ОСОБА_13  (т. 22, а. с. 39-40, 42-43, 120-190, 200-201).
		Окрім наведеного, дослідженими судом позовними заявами від імені ОСОБА_5 до Львівського окружного адміністративного суду, датованими 18 грудня 2008 року, з додатками, а також поштовими конвертами, описами вкладень до поштових відправлень та квитанціями філії Львівського міського відділення ВАТ «Ощадний банк України» про сплату державного мита - підтверджено факт адміністративного оскарження ОСОБА_5 Постанов Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року про надання згоди на його затримання й арешт та від 22 грудня цього ж року - про звільнення з посади судді (т. 20, а.с. 139-144, 151-159, 196-237, 244-294, 296-298). 
		Показання свідка ОСОБА_186 про обставини поштового відправлення цих позовних заяв узгоджувалися з даними, які містяться в висновку експерта, згідно з якими квитанції про сплату державного мита та описи вкладень до поштових відправлень були заповнені ОСОБА_187, а поштові конверти підписані ОСОБА_186, і на одержаній у Львівському міському відділенні копії відеозапису, згідно з яким оплату державного мита за подання даних заяв від імені ОСОБА_5 здійснювала ОСОБА_186 (т. 23, а.с. 143-145, т. 33,  а.с. 216-217, 234-236). 
		Зазначене свідчило про наявність у ОСОБА_5 у грудні 2008 року можливості відстежувати події та швидко реагувати на них активними діями, спрямованими на захист своїх інтересів, і спростовувало насильницьке утримання засудженого у вказаний час в ізоляції зв'язаним або закутим у кайданки.  
		А показання свідка ОСОБА_189, щодо звернення до нього ОСОБА_5, по допомогу та організації їх зустрічі з засудженим підтверджені також змістом вилучених у нього під час обшуку та досліджених судом наступних записок: 
		1) згідно з висновком експерта написаної ОСОБА_5: 
		«Добрий день ОСОБА_22! Щиро вдячний тобі за те, що ти хочеш мені допомогти в такій ситуації.
		ОСОБА_43, якщо є можливість допомогти, то прошу допомоги, якщо немає, то з розумінням віднесуся.
		По суті записки: Гроші, які вилучені в мене не були предметом хабара, вони були вилучені масою і не ідентифіковані по родовій ознаці, та й міняти таку позицію мою не варто, вона частково відповідає дійсності. Кос-ко поміняв покази, тому що затримали його дружину і відпустили, тому-що він погодився змінити покази. Ціна його показів була воля дружини. Як буде дальше не знаю. 
		Не думаю, щоб було мудро втягувати ще якогось бізнесмена, його бізнес просто заглушать. 
		ОСОБА_43, всі умови можна обговорювати тільки з ОСОБА_177. 
		Інформація по справі для мене цікава, але ОСОБА_22, мене більше цікавить що реально мені можуть допомогти люди і що це за люди, наскільки вони є серйозними людьми, що у їх силах і компетенції, чи є в них бажання допомогти. 
		ОСОБА_43, я прошу правильно мене зрозуміти, я вдячний за будь-яку допомогу і низько кланяюсь тобі за твої пропозиції.
		Я не хочу робити також лишні хвилі.
		ОСОБА_43 всі питання можна обговорювати тільки з ОСОБА_177, більше нікому не довіряю. 
		ОСОБА_43, якщо є потреба обговорити ці чи інші питання та бажання допомогти то можна було б зустрітися. 
		Оксана б це організувала. 
		ОСОБА_43, ще раз низько кланяюсь тобі і ОСОБА_202 за те, що не відмовились  від ОСОБА_177 і бажаєш щось допомогти. 
		Божого благословення тобі і твоїй сім'ї.
		Будь здоровий!»; 
		2) відповідно до висновку експерта написаної ОСОБА_187:
		«На 17-00 год. біля собору ОСОБА_191 ОСОБА_190 ОСОБА_191 понеділок» (т. 20, а.с. 46-47, 49-52, т. 47, а.с. 231-234, т. 23, а. с. 127-129).
		А телефонні з'єднання між ОСОБА_189 та ОСОБА_187 підтверджено даними роздруківок за номером мобільного телефону НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_189, наданими ЗАТ "Київстар", згідно з якими з даного номера 19, 23, 25 лютого 2009 року та 02, 03, 05, 09 березня 2009 року здійснювалися виключно вихідні з'єднання з номером НОМЕР_9, яким, як встановлено у справі, користувалася ОСОБА_187 при розмовах із ОСОБА_189, щодо ОСОБА_5 (т. 22, а.с. 21-25).
		Повідомлення ОСОБА_5 інформації про його викрадення, незаконне позбавлення волі з застосуванням насильства, побиття, вимагання в нього грошових коштів та іншого майна відображено в його власноручній заяві до протоколу затримання, протоколі судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2009 року при розгляді подання про зміну йому запобіжного заходу та апеляції на відповідну постанову суду від 10 березня 2009 року (т. 34, а. с. 1,  21-39).
		Згідно з висновком експерта від 10 березня 2009 року у ОСОБА_5 було виявлено тілесні ушкодження в виді саден в області лівої кисті, лівого плеча, лівої поперекової ділянки та на обох гомілках. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок дій тупих предметів, індивідуальні  властивості яких не відобразилися; за давністю можуть відповідати середнім термінам: садна на лівій кисті та лівій поперековій ділянці - 6 - 9 діб, садно лівої гомілки 9 - 12 діб, синці на лівому плечі, лівій гомілці 10-14 діб, синець на правій гомілці 7 - 10 діб до моменту проведення експертизи  (т. 23, а.с. 43-52).
		Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, в результаті даної експертизи не було виявлено тілесних ушкоджень, які б за кількістю, характером та локалізацією могли б утворитися внаслідок вчинення щодо ОСОБА_5 насильницьких дій, які були вказані в його заяві та свідченнях. Зокрема, не було виявлено жодних ушкоджень в області голови, живота й таких, які б за характером і давністю відповідали ушкодженням, які б засуджений отримав при волочінні 08 березня 2009 року.
		Крім цього, оцінюючи вказані судово-медичні дані в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_189, суд дійшов правильного висновку про те, що давність утворення ушкоджень відповідає часу, коли вказаний свідок почав переконувати дружину ОСОБА_187 у необхідності зявлення останнього до органів слідства, що було свідченням спричинення таких ушкоджень з метою надання вигляду достовірності інформації про нібито вчинені щодо засудженого злочинні дії.
		Факт переховування ОСОБА_5 від суду та слідства підтверджений також інформацією УСБУ у Львівській області, викладеною в листах від 30 грудня 2009 року, згідно з якими на виконання доручення Генеральної прокуратури України щодо розшуку та встановлення місця перебування ОСОБА_5 відділом оперативного документування даного управління 06 березня 2009 року було зафіксовано зустріч ОСОБА_187 з ОСОБА_189 та передачу останньому документів, 09 березня цього ж року - відвідування ОСОБА_189 будинку по вул. Тарнавського за місцем проживання сімї ОСОБА_5; а в результаті перевірки спец. підрозділом БКОЗ УСБУ у Львівській області заяви ОСОБА_5 про нібито вчинені щодо нього злочини встановлено, що з 12 грудня 2008 року по 08 березня 2009 року ОСОБА_5 переховувався у невстановленому місці, при цьому в січні 2009 року передав до Львівського окружного адміністративного суду особисто підписані позовні заяви та контактував з ОСОБА_189 (т. 20, а. с. 17, 36-37).
		У результаті перевірки вказаної заяви ОСОБА_5 в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 1 ст. 6 КПК України, за відсутністю події злочину, постановою Генеральної прокуратури України від 27 березня 2009 року, яка залишена в силі постановою Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2009 року (т. 20, а. с. 160-176, 193-194).  
		До того ж, об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 383 КК України, утворює завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину суду, прокурору, слідчому або органу дізнання незалежно від форми, у якій воно здійснене. А ОСОБА_5 виклав таке повідомлення не лише в заяві, але і  продублював його у показаннях слідчому та суду, розширивши його зміст та деталізувавши події. 
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про те, що судом безпідставно не було досліджено всіх відеозаписів його зустрічей зі свідками, додаткових доказів, зокрема, його власних записів, та не допитано додаткових свідків, колегією суддів до уваги не беруться. Оскільки з відповідних відеозаписів, одержаних у ході оперативно-розшукових заходів, були у встановленому законом порядку відібрані, визнані речовими доказами та досліджені органом досудового слідства й судом ті, які стосуються фактичних обставин даної справи та мають доказове значення в ній. А як вбачається з протоколу судового засідання, в клопотаннях засудженого      ОСОБА_5 та його захисника про дослідження додаткових доказів та допит додаткових свідків судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено, оскільки останні не стосувалися предмету доказування у справі.           
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про те, що він звертався до слідчого Генеральної прокуратури України з заявою про злочини не 11, а 14 березня 2009 року, коли не попереджувався про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, є безпідставними. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи,    ОСОБА_5 виклав зазначені обставини про нібито вчинені щодо нього злочини саме в заяві до Генеральної прокуратури України від 11 березня 2009 року, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Вказана заява була відібрана уповноваженою посадовою особою, зареєстрована у встановленому законом порядку і будь-яких даних, які могли б поставити під сумнів її справжність, як про це ставить питання засуджений ОСОБА_5 в апеляції, у справі не встановлено.  
		         Твердження засудженого ОСОБА_5 в апеляції про те, що ряд процесуальних документів, у тому числі заяви про злочини, представлені не в оригіналах, а в копіях, не засвідчених належним чином, та судом безпідставно не було вжито заходів для об'єднання в одне провадження даної справи з кримінальною справою щодо знищення та пошкодження оригіналів окремих документів у ній, колегія суддів вважає необґрунтованими. Оскільки копії цих документів належним чином засвідчені прокурором та жодних сумнівів у своїй відповідності оригіналам не викликають. 
		         Знищення та пошкодження їх оригіналів за фактичними обставинами не пов'язане зі злочинами, за які засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Тому окремий розгляд відповідних справ жодним чином не перешкодив повноті, всебічності та об'єктивності дослідження всіх обставин даної справи, а при її апеляційному перегляді не є предметом перевірки суду процесуальні дії, вчинені у справі за фактом викрадення та пошкодження документів.  
		         Доводи засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2 в апеляціях щодо того, що заяви засудженого ОСОБА_6 та свідків про вчинені ОСОБА_5 злочини не були зареєстровані, також не заслуговують на увагу.   
		         Оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, приводом для її порушення в розумінні ст. ст. ст. 94, 97 КПК України фактично стала лише заява ОСОБА_11  ( т. 10 а.с.219), яка була подана першою та стосувалася першого епізоду злочинної діяльності ОСОБА_5 Ця заява була прийнята і зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку.
		         Разом з тим, згідно зі ст. 94 КПК України заяви і повідомлення про злочини, подані в порядку ст. 97 КПК України, не є єдиним приводом для порушення кримінальної справи.
		         Заяви всіх наступних свідків мали характер повідомлень про інші вчинені засудженим злочини, поданих у межах вже порушеної справи. Вказані ними відомості всі заявники підтвердили, будучи допитані як свідки з попередженням про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань та за відмову давати свідчення, за ст. ст. 384, 385 КК України, давши показання значно ширші за змістом порівняно з заявами. Таким чином, дані, отримані від цих свідків у ході розслідування кримінальної справи за іншими епізодами злочинної діяльності ОСОБА_5, мали характер безпосереднього виявлення слідчим ознак злочину, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України є самостійним приводом для порушення кримінальної справи. До того ж, у справах з багатьма епізодами обвинувачення кримінально-процесуальний закон взагалі не вимагає окремого порушення справи за кожним епізодом.
		         З огляду на зазначене, немає підстав розцінювати письмові повідомлення про злочини всіх свідків, окрім ОСОБА_11, як приводи для порушення кримінальних справ за відповідними епізодами. Разом з тим, не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону використання таких повідомлень як джерел доказів, у сукупності з аналогічними за змістом свідченнями як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, й відсутність даних про їх реєстрацію не дає підстав вважати відповідні докази недопустимими. 
		         Оперативно-технічні заходи у справі, а саме, негласне проникнення до службових приміщень голови Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 з застосуванням технічних засобів фіксації інформації та зняття інформації з каналів зв'язку, були проведені у зв'язку з отриманням даних про причетність ОСОБА_5 до вчинення тяжких злочинів, уповноваженими на те посадовими особами УСБУ у Львівській області, на підставі дозволів   апеляційного суду Чернівецької області, підсудність якому відповідних подань була у встановленому чинним законодавством порядку визначена Верховним Судом України.
		         При проведенні цих заходів будь-яких порушень вимог КПК України, Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1169 від 26.09.2007 року, та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28.03.2008 року "Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства", які б мали істотний характер і тягнули за собою недопустимість одержаних таким шляхом доказів, колегія суддів не знаходить.  
		Наведені в апеляціях засудженого ОСОБА_5 та його захисника доводи про те, що в березні 2008 року судом були дані дозволи на проведення оперативно-технічних заходів у його службових приміщеннях, розташованих у м. Львові як по вул. Чоловського, 2, так і по вул. Стецька, 13, тоді як приміщення за останньою адресою суд займав лише з червня цього ж року, до уваги не беруться. 
		Оскільки джерелами доказів у справі, покладених в основу вироку, є лише результати оперативно-технічних заходів, проведених у службових приміщеннях голови Львівського апеляційного адміністративного суду  ОСОБА_5  в приміщенні суду по вул. Стецька, 13 в м. Львові, починаючи з жовтня 2008 року. З огляду на зазначене, законність надання дозволів на застосування таких заходів у попередній період та за іншою адресою не є предметом перевірки апеляційного суду при розгляді даної справи.
		Наявна в довідці Апеляційного суду Чернівецької області технічна помилка при зазначенні номерів службових кабінетів ОСОБА_5, на яку посилається засуджений в апеляції, не дає підстав для сумнівів щодо місця, в якому було дозволено застосування оперативно-технічних заходів, і не свідчить про недопустимість одержаних у їх результаті доказів. Оскільки в довідці, з вірним зазначеннм адреси Львівського апеляційного адміністративного суду, чітко вказано про службові приміщення голови даного суду ОСОБА_5 І наявності такої інформації достатньо, щоб виключити можливість застосування відповідних заходів у будь-яких інших приміщеннях. 
		Обшук у службовому кабінеті ОСОБА_5 було проведено з дотриманням вимог ст. 177 КПК України, на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова. Постанова суду про проведення обшуку, яка згідно з ч. 5 ст. 177 КПК України апеляційному оскарженню не підлягає,  не є предметом такого оскарження, а порядок визначення підсудності розгляду відповідного подання не є предметом перевірки апеляційного суду при розгляді апеляцій на вирок. А відсутність у матеріалах справи таких даних не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке б зашкодило повному, всебічному, об'єктивному дослідженню всіх обставин справи та постановленню законного й обґрунтованого вироку.   
		Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на проведення обшуку в його службовому кабінеті без участі захисника не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, оскільки відповідно до вимог ст. 177 КПК України участь захисника при проведенні цієї слідчої дії не є обов'язковою.
		Також необґрунтованими колегія суддів вважає наведені в апеляціях засудженого ОСОБА_5 та його захисника доводи на предмет порушення права цього засудженого на захист. Оскільки протягом всього часу досудового слідства та судового розгляду справи засуджений ОСОБА_5 користувався допомогою запрошених ним захисників. Ці захисники брали участь у проведенні слідчих дій, в тому числі очних ставках між ОСОБА_5 та свідками, і при цьому, всупереч твердженням засудженого, ставили свідкам  запитання та вчиняли інші дії, спрямовані на реалізацію своїх повноважень.
		Крім цього, згідно зі ст. 46 КПК України прийняття відмови від захисника є правом, а не обов'язком слідчого, в разі обґрунтування підозрюваним чи обвинуваченим її мотивів та визнання останніх такими, що заслуговують на увагу.  Підставою усунення слідчим захисника від участі у справі є порушення останнім вимог ст. 48 КПК України, і метою вжиття даного заходу є припинення перешкод з боку такого захисника встановленню істини у справі шляхом фальсифікації доказів, затягування розслідування, а також порушень з його боку встановленого порядку розслідування справи, що може зашкодити останньому.  
		З огляду на зазначене, неприйняття слідчим відмови  ОСОБА_5 від захисників ОСОБА_43 та ОСОБА_44 у зв'язку з визнанням такої відмови необґрунтованою, так само як і відмова судом у призначенні його захисником ОСОБА_45, яка була усунута органом досудового слідства у зв'язку із вчиненням вказаних незаконних дій, не є порушенням права обвинуваченого та підсудного ОСОБА_5 на захист. 
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції на предмет порушення його права на захист при ознайомленні з матеріалами справи так само не беруться до уваги, оскільки після закінчення досудового слідства ОСОБА_5 був ознайомлений з матеріалами справи  в повному обсязі з дотриманням поряду, встановленого ст. ст. 218-220 КПК України, що підтверджено даними протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і графіком  ознайомлення  обвинуваченого  у  кримінальній  справі  №49-2630  ОСОБА_5 з  матеріалами  даної  справи (т.52, а.с.39-49). Таке  право  надавалося  засудженому  ОСОБА_5  і  під час  розгляду  справи  судом  першої  інстанції.  
		Наведені в апеляції засудженого ОСОБА_5 доводи на предмет непред'явлення йому для ознайомлення аудіо- й відео матеріалів не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, оскільки ст. ст. 218-220, 255 КПК України пред'явлення останніх при ознайомленні з матеріалами справи не передбачено.
		Неприйняття судом рішення про допуск як захисника    ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_2 під час визначення Головою Верховного Суду України підсудності даної справи та її скерування  з одного суду до іншого не призвело до порушення права        ОСОБА_5 на захист, оскільки у вказаний період часу будь-яких процесуальних дій за його участю не проводилося. 
		Посилання  засудженого  ОСОБА_5,  як  на  підставу  скасування  вироку,  на  те,  що  під  час  перерв  у  судових  засіданнях  судді  розглядали  інші  справи  і  цим  був  порушений  принцип  безперервності,  колегія  суддів  не  приймає,  оскільки  ці  порушення  норм КПК України,  з  огляду  на  вимоги ст. 370 КПК України  не  є  безумовною  підставою  для  скасування  вироку. 
		Та обставина, що судом не було розглянуто скарги         ОСОБА_5 на дії посадових осіб Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, не є підставою для скасування вироку, враховуючи, що доводи засудженого на предмет порушень кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства, аналогічні викладеним у цих скаргах, були ретельно перевірені в ході судового розгляду справи. Ряд таких доводів не знайшли свого підтвердження, мотиви чого наведені в вироку, а ті порушення, які були виявлені судом, стали підставою для винесення окремої ухвали.
		Наведені в апеляції засудженого ОСОБА_5 доводи щодо порушення принципу безпосередності дослідження доказів у зв'язку з оголошенням показань численних свідків, даних під час досудового слідства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання зазначених осіб оголошені судом з дотриманням вимог ст. 306 КПК України, після вжиття передбачених законом заходів для забезпечення їх явки до суду. У ході виконання останніх отримано офіційні повідомлення про причини неможливості явки в судове засідання, які судом обґрунтовано визнано поважними. 
		Встановлення судом місця злочину як приміщення по           вул. Стецька, 13 в м. Львові, замість вул. Саксаганського, 13, як було вказано в обвинувальному висновку, без зміни прокурором обвинувачення в цій частині, не є виходом за межі судового розгляду, встановлених ст. 275 КПК України, оскільки зазначеним не змінено обсяг або фактичні обставини обвинувачення. Натомість, в обвинувальному висновку було чітко зазначено місце злочину як службове приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду. У справі було достеменно встановлено його розташування по вул. Стецька, 13 в м. Львові, саме така адреса жодних сумнівів у своїй правильності не викликала та була неодноразово зазначена в самому обвинувальному висновку. Таким чином, суд, виправивши одну допущену в обвинувальному висновку технічну помилку, щодо назви вулиці, не вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
		Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на обґрунтування позиції про незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності, як судді, без згоди Верховної Ради України на викладену в Рішенні від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 думку Конституційного Суду України про те, що виключення необхідності такої згоди змінами до Закону України "Про статус суддів" в редакції 15.12.1992 року, внесеними 08.10.1999 року, є звуженням встановленої законом гарантії захисту судді, не ґрунтуються на вимогах закону.
		Згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти втрачають чинність у разі ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За відсутності останнього, викладення Конституційним Судом України в мотивувальній частині рішення критичної оцінки положень того чи іншого нормативно-правового акта таких правових наслідків не тягне.
		Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 1-1/2004, на яке посилається апелянт, відповідні зміни до Закону України "Про статус суддів" не були визнані неконституційними. ОСОБА_191 того, при розгляді даної справи за конституційним поданням Верховного Суду України питання про їх конституційність взагалі не вирішувалося, а предметом розгляду Конституційного Суду України було офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" зі змінами від 08.10.1999 року щодо гарантій незалежності та недоторканості суддів.  
		Доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції на предмет порушення органом досудового слідства принципу презумпції невинуватості, що виразилося в неодноразових виступах посадових осіб Генеральної прокуратури України в засобах масової інформації з твердженнями про доведеність його винуватості у вчиненні злочинів до винесення обвинувального вироку, до уваги не беруться. Оскільки суд відреагував на такі порушення вимог кримінально-процесуального закону винесенням окремої ухвали на адресу Генеральної прокуратури України. Разом з тим, такі порушення згідно зі ст. 370 КПК України не є підставою для скасування вироку суду.   
		Таким  чином,  наведене  вище  в  цілому  свідчить  про  те,  що  розслідування  і  судовий  розгляд  справи  проведені  повно,  всебічно  і  об'єктивно,  без  істотних  порушень  кримінально-процесуального законодавства,  також  судом  вжито  всіх  передбачених  законом  заходів  для  належного  дослідження  і  оцінки  доказів,  внаслідок  чого  суд  обґрунтовано  визнав  доведеним  обвинувачення   ОСОБА_5  у  вчиненні  злочинів,  передбачених    ч. 3 ст. 368, ч.2 ст.368 КК України (в редакції від 05.04.2001 року, яка діяла на момент вчинення злочинів); ч. 2 ст. 376, ч.2 ст.383 КК України,  ОСОБА_6  за ч. 5 ст. 27, ч. 2  ст. 368 КК України,  і  правильно  кваліфікував  їх  дії  за  цими  статтями  кримінального  закону.
		 
		Покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
		При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів та  особи  винних.  
		Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання ОСОБА_5, а також які б обтяжували покарання      ОСОБА_6, у справі не встановлено.
		Обставинами, які пом'якшують покарання  ОСОБА_6, судом враховано з'явлення   із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочинів під час досудового слідства та вчинення їх через службову залежність. 
		Призначені засудженим покарання колегія суддів вважає необхідними й достатніми для виправлення кожного з них та попередження вчинення нових злочинів.
		Посилання засудженого ОСОБА_6 на вчинення ним злочинів через службову залежність, з'явлення  із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочинів під час досудового слідства не заслуговують на увагу, оскільки судом врховано дані обставини, що стало підставою для призначення засудженому покарання в виді позбавлення волі, мінімального за строком у межах санкції ч. 2       ст. 368 КК України.
		Незадовільний стан здоров'я засудженого      ОСОБА_6, наявність у нього батьків похилого віку та сина, який є студентом вищого навчального закладу, на що посилається засуджений в апеляції, хоча й підлягають урахуванню при призначенні покарання, проте не дають достатніх підстав для його пом'якшення шляхом застосування ст. ст. 69, 75 КК України, з огляду на тяжкість та підвищену суспільну небезпеку вчинених злочинів.
		  
		Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які  б були  підставою для зміни вироку суду, скасування вироку і  закриття  провадження  чи   його скасування  і  направлення  справи  на  додаткове  розслідування,  як  про  це  йдеться  в  апеляціях  засуджених  і  їх захисників, у справі не встановлено.
		Враховуючи викладене, вирок суду залишається  без  змін,  а  апеляції  засуджених  і  їх  захисників  без  задоволення.  
		 
		Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
		                                         
		У Х В А Л И Л А: 
		Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції   засуджених ОСОБА_5 та  ОСОБА_6,  захисників ОСОБА_2 та   ОСОБА_7 - без задоволення. 
		 
		                                           С  У  Д  Д  І  :
		 
		 
		 
		 
		       
		________________            _______________          _______________
		         Верховець Т.М.                  Бовтрук В.М.                 Юрдига О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...