Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-5/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		 
		№ провадження 11/1190/679/12 Головуючий у суді І-ї інстанції  Мельничик Ю.С. 
		Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження        Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Палічук А. О.   
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 17.07.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
		 
		          головуючого судді: Драного О.П.,
		                   суддів: Палічука А.О., Гончара В.М.,
		                   прокурора: Коваленка О.І.,
		                    потерпілого: ОСОБА_3, 
		                    представника потерпілого: ОСОБА_4,
		                    захисника-адвоката: Старікової Н.О.,
		                    засудженого: ОСОБА_6, 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну   справу за апеляцією потерпілого на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 квітня 2012 року, яким
		 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Онуфріївка Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючого охоронцем у торгівельній мережі «Добробут», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, такого що не має судимості,
		 
		засуджено за ст.128 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
		На підставі п.«є»ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від           8 липня 2011 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання.
		Постановлено судом стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди у виді витрат на лікування - 3632 гривень, та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 гривень, а всього 4 632 гривні.
		У вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_6 виправдано.
		 
		          Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він у травні 2009 року в сел. Онуфріївка Кіровоградської області вчинив злочин проти здоров'я особи за таких обставин.
		Так, ОСОБА_3 у 2005 році визнано винним, засуджено та на підставі закону України про амністію звільнено від покарання за те, що 14 жовтня 2004 року на автодорозі у сел. Онуфріївка, керуючи службовим автомобілем в нетверезому стані, він здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили її смерть, та маючи реальну можливість надати допомогу, з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, залишивши потерпілих на проїзній частині дороги в небезпечному для життя стані.
		Вважаючи, що винний у смерті його доньки ОСОБА_3 уникнув справедливого покарання за вчинене, також не вибачився й не висловив свого співчуття у завданій його сім'ї втраті. ОСОБА_6, будучи впевненим, що ОСОБА_3 не розкаявся у вчиненому злочині, відчував до нього неприязнь.
		          На фоні вказаних відносин, 2 травня 2009 року, близько 12 години 50 хвилин у сел. Онуфріївка Кіровоградської області, між ОСОБА_6, який випадково проходив у своїх справах мимо магазину «Продмаркет»по вул. 50 років Жовтня, 10, та ОСОБА_3, який в той час знаходився на сходах крильця магазину, з приводу висловленої останнім образи, виник конфлікт, що тривав лічені секунди.
		В той час як ОСОБА_3, висловлюючи на відповідь ОСОБА_6 погрозу, став наближатися по сходам крильця магазину в його сторону, ОСОБА_6. особливістю якого є комплекс легко актуалізіруємих травматичних переживань, пов'язаних з загибеллю доньки, та який робить його підвищено чутливим до зневаги та образ відносно його доньки, опинившись в стані емоційного збудження, що раптово у нього виник, і був викликаний зухвалою поведінкою ОСОБА_3, миттєво дістав з кишені штанів газовий револьвер «OLYМРІС 38»НОМЕР_1, САТ. 7338», який на підставі відповідного дозволу органів внутрішніх справ постійно носив при собі.
		При цьому, ОСОБА_6, знаходячись в стані емоційного збудження, який суттєво вплинув на його свідомість і поведінку, не вагаючись, діючи з метою запобігання подальших протиправних дій щодо нього з боку ОСОБА_3 шляхом ураження його нервово-паралітичним газом, проявивши злочинну недбалість та не передбачивши можливих тяжких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, з близької відстані здійснив один за одним два постріли з газового револьверу «Олімпік 38»в область обличчя та верхньої частини голови ОСОБА_3, будучи впевненим що патрони, якими був заряджений його газовий револьвер, споряджені газом.
		          Оскільки патрони в його газовому револьвері були споряджені ні газом, а дробом діаметром 0,1 см., внаслідок здійснених пострілів дробовий заряд влучив в ОСОБА_3, тим самим ОСОБА_6 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень м'яких тканин голови, з підшкірними сторонніми тілами (дробом), з яких одна рана проникає в ліве очне яблуко з пошкодженням роговиці, радужки та сітчатки з наступною повною втратою зору на ліве око, чим заподіяв потерпілому необережне тілесне ушкодження, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину.
		 
		          В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати постановити новий вирок, яким визнати винним та засудити ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України до максимального покарання в межах санкцій цієї статей. Задовольнити в повному обсязі його цивільній позов про стягнення з ОСОБА_6 грошової компенсації за заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду. В змінах до своєї апеляції ОСОБА_3 згідний з вироком суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України та відмовився від своєї апеляції в цій частині.  
		          Свої доводи мотивує тим, що він, з самого початку досудового слідства та в судовому засіданні послідовно стверджував, що 2 травня 2009 року він стояв на східцях ґанку магазину «Продмаркет»в селищі Онуфріївка та чекав на своїх знайомих. Повз нього, проходив ОСОБА_6 та плюнув йому у спину. Розвернувшись, він запитав: «Що це було?»; на що ОСОБА_6 обізвав його нецензурною лайкою, розвернувся і швидко направився в його бік, після чого несподівано з близької відстані вистрелив з револьвера йому прямо в обличчя, а коли він впав на коліна, то він приставив револьвер до голови та ще раз вистрелив впритул. Вказує, що він не кидався в сторону ОСОБА_6, не йшов за ним і не намагався напасти на нього. Саме ОСОБА_6 вів себе агресивно, обплював його, сам розпочав конфлікт, який закінчився стрільбою. Крім того, судом не враховано, що згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 14.07.2009 року, у ОСОБА_6 виявлено високий рівень загальної агресивності та фізичної агресії (т.1 а.с.134-136), що в великій мірі, викликало напад на нього. Судом оглянуто відеозаписи з камер спостереження системи охорони магазину, де чітко видно, що він весь час залишався на східцях, а ОСОБА_6, пройшовши повз нього, швидко повернувся та відразу вистрелив у нього з револьвера. 
		          В період конфлікту ОСОБА_6 діяв агресивно, швидко кинувся в його бік, навмисно почав стріляти йому в обличчя. Після першого пострілу, коли він впав на коліна, ОСОБА_6 приставив до нього револьвер та вистрілив в голову. 
		          Такий перебіг подій визнає і сам засуджений, а також підтверджують свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Тобто, ОСОБА_6 діяв навмисно і бажав нанести йому своїми діями шкоду. Якщо навіть взяти до уваги його твердження, що він вважав, ніби - то набої споряджені газом, то все рівно ОСОБА_6 розумів, що, стріляючи спочатку з близької відстані, а потім фактично «в упор», він спричинить йому які-небудь тілесні ушкодження або шкоду здоров'ю. Користуючись револьвером на протязі 16 років поспіль, носячи його з собою, маючи дозвіл на носіння зброї, хоча й газової, особа зобов'язана знати руйнівну силу застосування такої зброї. В судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що він не знав, що патрони споряджені дробом; якщо б знав, то стріляв би по ногам. Ці показання ОСОБА_6 свідчать про його налаштованість на заподіяння шкоди моєму здоров'ю.
		          Призначене ОСОБА_10 покарання є необгрунтовано м'яким, оскільки злочин відносно нього вчинено з помсти на грунті неприязних відносин, із застосуванням зброї, умисел був направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, злочином спричинено тяжкі наслідки - він втратив зір на ліве око та можливість працювати за спеціальністю, втратив третину загальної працездатності, став інвалідом ІІІ групи. 
		          Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судом задоволено частково, при цьому безпідставно не враховано як доказ його витрат на лікування товарний чек №32 на суму 13660 гривень. Тоді як товарний чек є офіційним первинним бухгалтерським розрахунковим документом, який містить інформацію про придбання медичних засобів та ліків за відпускною ціною в певний час у певного суб'єкта господарювання. А та обставина, що саме закуплені за цим чеком медзасоби та ліки були застосовані в лікарській установі при його лікуванні, підтверджена належним доказом - епікризом. Травма  спричинила нестерпні фізичні страждання. Він втратив зір на одне око, в даний час йому важко орієнтуватися в просторі лише з одним оком,  втратив роботу та не може працювати за спеціальністю, в зв'язку з чим йому прийшлося докласти значних зусиль для організації свого життя, з врахуванням отриманого каліцтва. 
		 
		          Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який просив визнати винним ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України, потерпілого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляцію, засудженого ОСОБА_6 та захисника-адвоката Старікову Н.О. в його інтересах, які заперечували проти апеляції потерпілого та просили вирок суду залишити без зміни, в останньому слові засудженого ОСОБА_6, який просив апеляцію потерпілого залишити без задоволення а вирок суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд за таких підстав.
		 
		          В змінах до своєї апеляції ОСОБА_3 погодився з вироком суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України та відмовився від своєї апеляції в цій частині. Викладені у вироку висновки про виправдання ОСОБА_6 в частині пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, відповідають фактичним обставинам справи і ніким із учасників процесу не оскаржуються. 
		 
		          Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен                 бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Однак, вказані вимоги кримінально-процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції були грубо порушені.
		Так, у суді першої інстанції ОСОБА_6 в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України винним себе не визнав у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України винним себе визнав частково, при цьому пояснив, що не бажав завдати ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, та не знав, що в патронах його револьвера заряджений дріб.
		 
		Потерпілий ОСОБА_3 під час судового розгляду справи у суді першої інстанції давав показання про те, що 2 травня 2009 року він відпочивав з друзями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зайшли в магазин, де Балим з ОСОБА_12 скуплялися, а він чекав на порозі і побачив ОСОБА_6. Щоб уникнути зустрічі він почав підніматися по сходам, а ОСОБА_6 плюнув в спину. Він спустився сходами, вияснити стосунки, запитав у ОСОБА_6 - «Що це було?», та побачив ОСОБА_6 з пістолетом коли підняв голову, почув постріл, відчув біль через попадання в обличчя. Він впав на коліно, пролунав другий постріл в голову. Викликали швидку, забрали в Онуфріївську лікарню, повезли до Світловодської лікарні, де з його обличчя витягнули дріб, якою був зроблений ОСОБА_6 постріл з пістолета. Потім повезли в Кіровоград, з Кіровограда в Дніпропетровськ, а потім в Київ, де він знаходився на лікуванні 18 днів. В лікарні в Києві його мати витягла зі шкіри голови декілька штук металевих частин, якими в нього вистрелив ОСОБА_6. Під час лікування йому провели операцію по вживлянню хрусталика. В результаті тілесних ушкоджень він на ліве око не бачить, не може працювати за фахом - водієм, та дробина залишилася в оці, отримав 3 групу інвалідності. Вважає, що ОСОБА_6 вистрілив умисно, помстився за смерть дочки, в якій він винен. Просив стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду - витрати на його лікування в розмірі 19 554 грн. 59 коп., та у відшкодування моральної шкоди просив стягнути - 50 000 грн. 
		 
		Так, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він незаконно виготовив, носив та зберігав вогнепальну зброю, без передбаченого законом дозволу, та використавши її заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, яке потягло за собою розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_3, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, тобто у вчиненні умисних злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України.
		 
		Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України суд вказав, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено достовірними доказами наявність в діях ОСОБА_6 умислу, направленого на спричинення ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, а отже його дії кваліфіковано невірно, так як в діях ОСОБА_6 відсутня суб'єктивна сторона складу інкримінованого злочину.
		 
		Проте, колегія суддів вважає помилковими такі твердження суду першої інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 розпочавши конфлікт, навмисно зробив постріл з револьвера в обличчя ОСОБА_3, а після першого пострілу, коли потерпілий впав на коліна, ОСОБА_6 приставив револьвер до голови потерпілого та вистрілив другий раз. При цьому суд не врахував показання ОСОБА_3, які він давав під час досудового слідства та у судовому засіданні.  
		 
		Отже,  ОСОБА_6 діяв навмисно і бажав нанести ОСОБА_3 своїми діями тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 242 від 12 червня 2009 року за ступенем тяжкості пошкодження лівого ока прирівнюється до тяжких, внаслідок стійкої втрати працездатності більше 1/3 (т.1 а.с.118).
		 
		Також, суд першої інстанції на дав належної оцінки тому, що користуючись револьвером на протязі шістнадцяти років поспіль, носячи його з собою, маючи дозвіл на носіння зброї, хоча й газової, ОСОБА_6 зобов'язаний був знати руйнівну силу застосування такої зброї, отже, він мав умисел на нанесення будь-якої шкоди здоров'ю потерпілого, а якщо умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, то відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне. 
		 
		Таким чином, оскільки висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, тому його висновок про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України, як заподіяння з необережності тяжкого тілесного ушкодження є таким, що не узгоджується з об'єктивними обставинами справи та наслідками у виді отримання ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень. 
		 
		Враховуючи, що у ході розгляду даної кримінальної справи та постановлення вироку судом грубо порушені вимоги кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції  підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене шляхом детального допиту та перевірки показань підсудного, потерпілих, свідків, усунути протиріччя в їх показаннях, а також вжити всіх передбачених законом       заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване судове рішення. У разі доведеності вини ОСОБА_6 у вчинені злочину, вважити призначене йому покарання надто м'яким.
		 
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд.
		 
		           Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		          
		          Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.
		          Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від  3 квітня 2012 року, стосовно ОСОБА_6 в частині виправдання за ч.1 ст.263 КК України залишити без зміни, а в частині засудження за ст.128 КК України - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд зі стадії судового розгляду у той же суд в іншому складі суду.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...