Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-1557км12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ 
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах   
		 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого Животова Г.О.,суддів:Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,за участю прокурора Опанасюка О.В.,засудженого ОСОБА_5,захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2011 року щодо ОСОБА_5, 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2011 року 
		 
		ОСОБА_5, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, 
		громадянина України, не судимого, 
		 
		засуджено: 
		- за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, зі звільненням від покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
		- за ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
		- за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі зі звільненням від покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
		- за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, з конфіскацією всього майна, яке особисто йому належить.
		                              Стягнуто із засудженого судові витрати за проведення експертиз.
		                              Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин. 
		Приблизно на початку вересня 2004 року ОСОБА_5, який обіймав посаду комерційного директора ТОВ «Ресурс-Інвест», достеменно знаючи про розбронювання розпорядженням Кабінету Міністрів України № 611-рт від 25.08.2004 р. та реалізацію на конкурсній основі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «ІнГЗК», загальною балансовою вартістю 2 259 447 грн. 71 коп., у порушення спеціального закону та порядку проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву вирішив організувати і керувати заволодінням зазначеним майном Держкомрезерву України в особливо великих розмірах, для чого на початку вересня 2004 року залучив до скоєння злочинів в якості співучасників-виконавців начальника Управління мобрезервів Держкомрезерву України ОСОБА_8 і начальника спецвідділу ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_9, з якими вступив у злочинну попередню змову, розподілив між ними ролі та розробив план заволодіння зазначеними матеріальними цінностями. 
		Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5, приблизно у період часу з 1 до 6 вересня 2004 року, перебуваючи у приміщенні ВАТ «ІнГЗК», за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, звернувся до начальника спецвідділу цього підприємства ОСОБА_9 з пропозицією про заволодіння з корисливих мотивів матеріальними цінностями мобрезерву, які зберігалися у ВАТ «ІнГЗК» та належали державі, шляхом значного неправдивого заниження їх дійсної вартості та подальшої реалізації на користь підконтрольних йому комерційних структур, на що той погодився. 
		Після цього, у той же період часу, ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні адмінбудівлі ВАТ «ІнГЗК» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, за допомогою свого портативного комп'ютера склав завідомо неправдивий офіційний документ - акт засідання постійної технічної комісії на ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 року, в якому ОСОБА_9, який був присутній при цьому, були зазначені неправдиві відомості щодо стану матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. 
		Незважаючи на те, що комісією з числа посадових осіб та спеціалістів ВАТ «ІнГЗК», була проведена перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, у результаті якої було встановлено, що фактична наявність матеріальних цінностей   мобілізаційного  резерву   відповідає   обліковим  даним,   усі матеріальні цінності якісні й відповідають цілям, для яких вони призначені, умови зберігання забезпечують їхнє тривале збереження, а також те, що результати зазначеної перевірки були відображені в акті від 01.07.2004 р., екземпляр якого у встановленому порядку був направлений до Держкомрезерву України,  про  що  співучасникам  злочину  було  достеменно  відомо, продовжуючи свою злочинну діяльність відповідно до розробленого плану, тоді ж у зазначеному місці ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 умисно склали завідомо неправдивий додаток № 1 до вищезазначеного акту - «Перелік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву України, які перебувають на зберіганні у ВАТ «ІнГЗК» і підлягають розбронюванню», в якому вказали неправдиві відомості про дати закладення матеріальних цінностей та строки   їх  зберігання.
		Продовжуючи свою спільну злочинну діяльність, ОСОБА_5 надав виготовлений ним завідомо неправдивий акт ПТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 року ОСОБА_9, який останній підписав від свого імені  та надав для підписання підлеглим співробітникам спецвідділу ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не інформуючи останніх про злочинний план заволодіння зазначеним у акті майном, що належать Держкомрезерву України. 
		Після цього ОСОБА_9 надав зазначений підроблений акт для підписання комерційному директорові ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_13, який, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_5 та ОСОБА_9, підписав його від свого імені та дав вказівку підписати його заступникові головного бухгалтера ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_14, а також заступникові головного бухгалтера ОСОБА_15 замість головного бухгалтера підприємства ОСОБА_32, яка була відсутньою. 
		Після цього, зазначений акт ПТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 р. у той же період часу за невстановлених слідством обставин був підписаний членом постійної технічної комісії головним маркшейдером ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_17 та головою зазначеної комісії - технічним директором ОСОБА_18, які не були інформовані про злочинні наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_9, а також за невстановлених слідством обставин, невстановленою особою, зазначений акт був підписаний від імені члена постійної технічної ВАТ «ІнГЗК» головного механіка цього підприємства ОСОБА_19 
		Після цього, ОСОБА_9 затвердив вищевказаний завідомо неправдивий акт та додаток № 1 до акту у генерального директора ВАТ «ІнГЗК» ОСОБА_20, не повідомивши при цьому останньому про неправдиві відомості, зазначені у цих документах, та завірив підписи генерального директора відбитками печатки підприємства. 
		Одночасно, за невстановлених обставин невстановлена слідством особа, за попередньою змовою з ОСОБА_5, у той же період часу склала завідомо неправдивий додаток № 2 до акту ПТК від 06.09.2004 року - «Опис якісного стану розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву», до якого внесли свідомо неправдиві відомості відносно нібито поганого якісного стану вищезазначених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігалися у ВАТ «ІнГЗК». 
		7 вересня 2004 року ОСОБА_9 передав вищезазначені підроблені офіційні документи ОСОБА_5, а той надав їх до Держкомрезерву України, про що повідомив начальника Управління мобрезервів Держкомрезерву України ОСОБА_8, який, перебуваючи за місцем своєї роботи за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, прийняв до роботи завідомо неправдивий акт та неправдиві додатки до нього № 1 і № 2 та умисно приховав недостовірність інформації. 
		ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та під його керівництвом, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно взяв до уваги акт ПТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 р. і додатки № 1та № 2 до нього, в яких відомості про якісний стан та роки закладення зазначених матеріальних цінностей  прямо суперечили відомостям, що містилися в акті від 01.07.2004 р., не вжив заходів з перевірки недостовірної інформації, а доручив головному спеціалісту Управління ОСОБА_21 підготувати службову записку до Управління стратегічного планування та фінансування.
		Виконуючи вказівку ОСОБА_8, ОСОБА_21 на підставі переданого ним завідомо неправдивого акту НТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 р., на своєму робочому місці склала службову записку від 13.09.2004 р. до Управління стратегічного планування й фінансування Держкомрезерву України про визначення стартових цін на матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «ІнГЗК» та розброньовані розпорядженням КМУ № 611-рт від 25.08.2004 р., до якої перенесла неправдиві відомості з акту щодо років закладення матеріальних цінностей, а ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, підписав її. 
		У той же день, вищезазначена службова записка разом із доданим до неї актом ПТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 р. та додатками №№ 1, 2, була передана до Управління стратегічного планування й фінансування Держкомрезерву України для визначення стартових цін на вищезазначені матеріальні цінності мобілізаційного резерву. 
		У результаті вищезазначених спільних злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_22 і ОСОБА_8, які були об'єднані метою заволодіти майном Держкомрезерву України загальною балансовою вартістю 2 259 447 грн. 71 коп., 14.09.2004 року на підставі завідомо неправдивого акту ПТК ВАТ «ІнГЗК» від 06.09.2004 року в Управлінні стратегічного планування й фінансування Держкомрезерву України була підготовлена цінова довідка № 724, в якій стартові ціни на матеріальні цінності мобрезерву, що перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «ІнГЗК» та були розброньовані відповідно до розпорядження КМУ № 611-рт від 25.08.2004 р., з причини безпідставного застосування понижувального коефіцієнта відносно строків закладення та якісного стану, були суттєво занижені, згідно з висновками додаткової судово-економічної експертизи від 29.11.2010 р. на суму 1 227 777 грн. 25 коп. 
		У той же період у м. Києві, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 за невстановлених обставин підготував від імені підконтрольного йому фіктивного підприємства ПП «Марсель-Центр» заявку до Держкомрезерву України № 17/9 від 01.09.2004 року на участь у конкурсі з придбання вищезазначених матеріальних цінностей, які перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «ІнГЗК», та підписав її від імені директора ОСОБА_23, яка фактично не мала ніякого відношення до будь-якої діяльності зазначеного підприємства, здійснивши тим самим умисну підробку офіційного документа, після чого, використовуючи зазначений завідомо підроблений документ, надав його до Держкомрезерву України, який дозволив підконтрольному йому підприємству ПП «Марсель-Центр» взяти участь у конкурсі на придбання матеріальних цінностей мобрезерву. 
		15 вересня 2004 року відповідно до протоколу № 323 засідання конкурсної комісії щодо реалізації розброньованих товарно-матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та згідно з довіреністю Держкомрезерву України, переможцем конкурсу було визнано саме ПП «Марсель-Центр», як підприємство, що запропонувало 100% передоплати. 
		Після зазначеного конкурсу матеріальні цінності мобрезерву, які перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «ІнГЗК», відповідали якісним показникам і могли бути використані за призначенням, та загальна балансова вартість яких становила 2 259 447 грн. 71 коп., були відпущені через ДП «Укррезерв» за значно заниженою ціною переможцеві торгів - ПП «Марсель-Центр» на підставі укладеного контракту № 2623 від 17.09.2004 р. на суму 1 152 312 грн. 60 коп., без урахування ПДВ. 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 наприкінці вересня 2004 року за невстановлених обставин, діючи умисно, повторно виготовив завідомо підроблений документ - довіреність від ПП «Марсель-Центр» на своє ім'я від 24.09.2004 року серії ЯИЛ № 266958 на одержання матеріальних цінностей у ДП «Укррезерв», яку надав до вищезазначеного державного підприємства, тим самим використавши зазначений завідомо підроблений документ, а натомість одержав від ДП «Укррезерв» іншу довіреність від 27.09.2004 року серії ЯИВ № 487374 на одержання матеріальних цінностей у ВАТ «ІнГЗК». 
		30 вересня 2004 року ОСОБА_5 прибув на ВАТ «ІнГЗК» та надав посадовим особам зазначеного підприємства наряд № 1884, виданий Держкомрезервом України для розбронювання й видачі матеріальних цінностей покупцеві - ПП «Марсель-Центр», а також довіреність від 27.09.2004 року серії ЯИВ № 487374 на одержання ним зазначених матеріальних цінностей від ВАТ «ІнГЗК».
		В подальшому матеріальні цінності мобрезерву, які продовжували зберігатися на території ВАТ «ІнГЗК», були реалізовані від імені ПП «Марсель-Центр» на підставі договору №20/09-01 від 20.09.2004 року Київському ТОВ «Ресурс-Інвест», в якому ОСОБА_5 займав посаду комерційного директора, за ціною 3 382 416 грн. 26 коп., а після цього через низку комерційних підприємств без фактичного вивезення з території ВАТ «ІнГЗК» були реалізовані цьому ВАТ за ціною 4 930 284 грн. 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2011 року вирок місцевого суду змінено.
		В порядку ст. 365 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про вчинення ОСОБА_5 злочинів разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і ухвалено вважати, що він, як організатор вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, разом з виконавцями - особою, кримінальну справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, та особою, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження.
		Виключено з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю.
		У решті вирок залишено без зміни.  
		Цією ж ухвалою скасовано постанову суду від 24 лютого 2011 року, якою на підставі ст. 409 КПК України уточнювався вирок від 21 лютого 2011 року.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та закриття провадження у справі. Вказує на відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та на відсутність самої події злочину.
		У змінах до касаційної скарги захисник ОСОБА_6 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5, перекваліфікацію його дій з ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 на ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364-1 КК України та призначення покарання за вказаною статтею. При цьому посилається на те, що на момент вчинення злочину ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» був юридичною особою приватного права, а ОСОБА_9 відповідно був службовою особою такої юридичної особи. 
		В касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального права та неправильне застосування кримінального права, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та закрити провадження у справі в частині обвинувачення ОСОБА_24 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу цього злочину, а в іншій частині обвинувачення направити справу на новий судовий розгляд. Вказує на порушення права ОСОБА_5 на захист через неконкретність пред'явленого обвинувачення, порушення правил виділення матеріалів з кримінальної справи, що потягло неповноту та необ'єктивність її вирішення. Зазначає, що суд обґрунтував вирок недопустимими доказами та безпідставно відмовив у задоволенні ряду клопотань захисту, зокрема, щодо проведення додаткових експертиз. Також посилається на однобічність та неповноту досудового слідства щодо встановлення події злочину, неправильну кваліфікацію дій засудженого, надмірну суворість призначеного покарання та формальне вирішення справи апеляційним судом.
		В касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_5 посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття справи в зв'язку з відсутність в його діях складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 2, ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191  КК України. Зазначає, що вирок відносно нього є незаконним та необґрунтованим, оскільки в його основу покладено неправдиві та суперечливі показання свідків, докази, які не були досліджені в судовому засіданні, та припущення. Заперечує наявність попередньої змови з іншими співучасниками злочину та взагалі свою причетність до вчинення злочинів. Разом з тим, засуджений вказує на те, що не дивлячись на ряд пом'якшуючих обставин та недоведеність його вини, суд призначив йому надто суворе покарання. Також зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 365 КПК України не провів перевірку апеляції в повному обсязі, а в порушення ст. 376 КПК України при наявності підстав для закриття справи не зробив цього.
		Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та захисників на підтримання своїх касаційних скарг, пояснення прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
		Посилання захисників та засудженого на відсутність події та складу злочинів у діях останнього - є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.
		Зокрема, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_28 та інших. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними, та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, висновками судово-почеркознавчих експертиз №№ 58/04-262, 58/04-597, 58/04-32, 25, 25, висновками судово-технічної експертизи № 58/06-538, актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Держкомрезерву України за 2004-2005 роки              № 06-21/92, листом Держкомрезерву України № 5-2/128, висновком судово-економічної експертизи № 17, рішенням Деснянського районного суду            м. Києва від 24 січня 2005 року та іншими доказами по справі. 
		Дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 2 і ч. 3 ст. 358, ч. 3  ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для перекваліфікації дій засудженого, колегія суддів не вбачає.
		Твердження захисників та засудженого про незаконне виділення матеріалів справи відносно ОСОБА_9 в окреме провадження, що потягло неповноту та необ'єктивність її вирішення, у зв'язку з чим було порушено право ОСОБА_5 на захист, є непереконливими.
		З матеріалів справи вбачається, що виділення матеріалів справи відносно ОСОБА_9 в окреме провадження було вимушеною процесуальною дією, з огляду на стан здоров'я останнього. Таке виділення матеріалів, згідно ст. 26 КПК України - допускається і на думку колегії суддів - це не вплинуло на законність та обґрунтованість вироку, у зв'язку з чим право ОСОБА_5 на захист порушено не було.
		Що стосується доводів захисників та засудженого про неповноту та однобічність досудового і судового слідства, що апеляційний суд формально розглянув справу та в порушення вимог ст. 365 КПК України не провів перевірку апеляції в повному обсязі, то вони також є безпідставними.
		Розглядаючи справу за апеляціями захисників ОСОБА_7,  ОСОБА_29 та засудженого ОСОБА_5 на підставі детального вивчення матеріалів справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи апеляцій. При цьому, суд обґрунтовано частково задовольнив апеляції захисників та залишив без задоволення апеляцію засудженого.
		Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
		Дати іншу оцінку доказам, а також скасувати судові рішення в зв'язку з однобічністю, неповнотою досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи - касаційний суд, згідно з чинним законодавством, - не вправі.
		Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено. 
		Разом з тим, заслуговують на увагу доводи захисників та засудженого щодо суворості призначеного покарання останньому.
		Призначаючи ОСОБА_5 основне покарання у виді 10 років позбавлення волі, що передбачено санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину та ряд захворювань. Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_5 необхідно пом'якшити до мінімального, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, тобто до семи років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА: 
		Касаційні скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити. 
		Пом'якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		В решті судові рішення залишити без зміни. 
		С у д д і :
		 
		 
		 
		_______________                       __________________        ______________
		  Г.О. Животов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...