Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-126а12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		        ПОСТАНОВА         
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		3 липня 2012 року                                                                                                               м. Київ 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Кривенка В.В., суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання - Ключник А.Ю.,
		за участю представника позивача - Михайлюкова Володимира Вікторовича, -
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Головко Віти Вікторівни до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі − ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2010 року ФОП Головко В.В. звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2010 року № 0000631720/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та відповідних штрафних санкцій у зв'язку з неврахуванням податкового кредиту, сформованого на підставі податку, сплаченого за вантажними-митними деклараціями (далі - ВМД): від 2 травня 2008 року № 100408 на суму ПДВ 22 062 грн; від 25 листопада 2008 року № 101011 на суму ПДВ 27 241 грн; від 26 березня 2009 року № 100093 на суму ПДВ 27 959 грн. На обґрунтування позову послалася на те, що на момент оформлення вищезазначених ВМД фізична особа Головко В.В. була зареєстрована підприємцем і платником ПДВ, товар придбавався для підприємницької мети та використаний в господарській діяльності, а отже, суми сплаченого до бюджету ПДВ за зазначеними вище ВМД обґрунтовано включені нею до складу податкового кредиту.
		Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 травня 2010 року позов задовольнив частково: скасував рішення ДПІ від 18 березня 2010 року. 
		Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що ПДВ, сплачений за згадуваними ВМД, які оформлені на фізичну особу Головко В.В., не може включатися до податкового кредиту ФОП Головко В.В. 
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ФОП Головко В.В. просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. 
		Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що до заяви ФОП Головко В.В. додані ухвали цього ж суду від 15 липня 2008 року (№ К-1319/06) та 26 січня 2012 року (№ К-34884/09), у яких по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР). При цьому всі три справи подібні між собою - за позовом тієї ж особи, з того ж предмета та підстав. 
		Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню. 
		Суд касаційної інстанції, постановляючи ухвалу від 15 липня 2008 року (№ К-1319/06) та залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанції, виходив із того, що первинними документами підтверджено використання ФОП Головко В.В. імпортованого товару в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності як платником ПДВ. Тому, на думку цього суду, придбання товарів, ураховуючи положення підпункту «в» пункту 2.1 статті 2, підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, можна віднести до такого, що пов'язане з господарською діяльністю. Декларації, оформлені на фізичну особу, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, є митними деклараціями в розумінні зазначеного Закону, які дають право суб'єкту господарювання на податковий кредит. В іншій справі (ухвала від 26 січня 2012 року № К-34884/09) касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що зазначення у ВМД одержувачем товару - Головко В.В. - без конкретизації її статусу як суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не спростовує придбання товару для використання у господарській діяльності підприємця, у зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним. 
		У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком апеляційного суду про відповідність оспорюваного рішення ДПІ, зокрема, приписам підпункту 7.2.7 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, про порушення яких йшла мова і в акті перевірки.
		Усуваючи суперечність у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить з наступного. 
		Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
		В аспекті вирішуваного питання наведене положення слід розуміти таким чином, що ВМД є допустимим доказом, зокрема сплати ПДВ, що дає право на податковий кредит. Вимогу про оформлення ВМД відповідно до вимог законодавства не можна тлумачити інакше, як так, що для одержання права на податковий кредит фізичною особою - підприємцем така особа має значитись у ВМД одержувачем товару. 
		Водночас можливим недолікам оформлення ВМД, зокрема зазначенню у ВМД одержувачем товару фізичної особи замість фізичної особи - підприємця, суб'єктом владних повноважень мала бути дана належна правова оцінка відповідно до частини третьої статті 2 КАС. При встановленні факту придбання товару та його подальшої реалізації фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим платником ПДВ, не виключається можливість формування податкового кредиту підприємцем. 
		Згідно з пунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. 
		Судами ж у справі, що розглядається, встановлено придбання товару фізичною особою - підприємцем та його використання в господарській діяльності. 
		На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, касаційний суд, перевіряючи судові рішення у справі, що розглядається, як і суд апеляційної інстанції, не надав значення неврахуванню ДПІ всіх обставин, що мали значення для прийняття оспорюваного рішення, зокрема: придбанню та подальшому продажу товару Головко В.В. як фізичною особою-підприємцем (яка на момент здійснення спірних операцій була зареєстрована платником ПДВ); сплаті ПДВ у встановленому законом розмірі, який не залежав від статусу Головко В.В., зазначеного у ВМД; віднесенню вартості товару до валових витрат підприємця, з обґрунтованістю чого ДПІ погодилась; використанню імпортованого товару в господарській діяльності та його продажу з формуванням податкових зобов'язань з ПДВ. 
		З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд. 
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		постановила: 
		Заяву фізичної особи-підприємця Головко Віти Вікторівни задовольнити. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий  В.В. Кривенко  Судді:  М.Б. Гусак  О.А. Коротких     О.В. КривендаВ.Л. Маринченко     П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко    О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...