Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-639/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-639/12
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		25 липня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
		Головуючого судді Золотарьова О.Ю.   
		при секретарі Поповій М.В., Михайліченко Є.Ю., Кардаш О.О., Хрістюк О.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета», головного редактора газети «Наша газета»ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, який згодом було уточнено, посилаючись на ту обставину, що в газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року була надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій містяться відомості, які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача. Зокрема, у статті вказано: «А вот цитата из письма - жалобы (уже январь 2009г.) министру внутренних дел Юрию Луценко одного из Луганских адвокатов: «Хочу сообщить Вам о «прихватизации»сотрудником ГАИ ОСОБА_6 (начальник площадки временного задержания транспортних средств в г. Луганске) всей территории площадки и осуществлении коммерческой деятельности по эвакуации транспортных средств после аварий. Эвакуация осуществляется только его сыном ОСОБА_4, при ДТП вызывается только его личный эвакуатор по завышенным ценам и только через его жену. Только она со своим мужем ОСОБА_6 решает: разрешить ли въезд на штрафплощадку какому либо другому евакуатору, привезшему транспортное средство»
		Позивач вказує, що відомості, викладені автором ОСОБА_2 в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", стосується звернення відповідача     громадянки ОСОБА_7, як адвоката з офіційною скаргою від 29.12.2008р. до Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В., яка була зареєстрована МВС України 02.01.2009 за номером № А-28. В цій скарзі адвоката ОСОБА_7 були вказані недостовірні відомості відносно позивача, які не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Автор статті - головний редактор газети "Наша газета" ОСОБА_2 та редакція газети без перевірки відомостей, викладених адвокатом ОСОБА_3 в цій скарзі, надрукували відомості, зазначені відповідачем ОСОБА_3 в скарзі від 29.12.2008р. до Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В.
		По зазначеній скарзі адвоката ОСОБА_7 було проведено службове розслідування, під час якого було встановлено, що факти та зазначені відповідачкою відомості відносно позивача ОСОБА_1 не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію.
		Позивач вважає, що автор статті відповідач ОСОБА_2 на дату публікації статті був ознайомлений з результатом перевірки фактів, викладених в офіційному листі Міністру Внутрішніх справ та з відповіддю начальника Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Луганський області ОСОБА_8 від 27.01.2009 за номером № 11/11-А-65 на ім'я адвоката ОСОБА_7, але не перевірив інформацію стосовно скоєних злочинів та інших протиправних дій, опублікувавши в засобі масової інформації зазначену інформацію без висновку щодо її дійсності.
		Такі дії відповідачів, а саме - звинувачення позивача ОСОБА_1 в корупційних діях, тобто скоєних злочинах, які не підтвердились жодною перевіркою, шляхом поширення в засобі масової інформації відомостей відносно позивача ОСОБА_1, які не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію, позивачеві нанесено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він є порядною людиною, має заслуги перед Державою і безпідставні звинувачення з боку відповідачів ставлять позивача у дуже незручне становище перед співробітниками та підлеглими.
		В тексті публікації відповідачі використали велику кількість некоректних висловлювань і фраз на адресу позивача, тож текст статті є образливим та негативним.
		Більшість мешканців області та країни в цілому - читачів газети сприйняли інформацію в статті як правдиву, що також заподіяло позивачу велику моральну шкоду, а саме - спричинило погіршення відносин з підлеглими, громадськістю і мешканцями області. Також, це призвело до зниження рівня довіри до позивача з боку співслужбовців. Позивач змушений виправдуватися в тих діях та вчинках, які його ганьблять і, разом з тим, які він не робив. У зв'язку з чим, знизився рівень працездатності позивача, що підтверджено чисельними листами непрацездатності.
		Посилаючись на вимоги ст. ст. 201, 275, 277, 297 ЦК України, Закон України "Про інформацію" позивач просив суд зобов'язати першого та другого відповідачів опублікувати спростування наступних недостовірних відомостей, викладених у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»: «А вот цитата из письма - жалобы (уже январь 2009г.) министру внутренних дел Юрию Луценко одного из Луганских адвокатов: «Хочу сообщить Вам о «прихватизации»сотрудником ГАИ ОСОБА_6 (начальник площадки временного задержания транспортних средств в г. Луганске ) всей территории площадки и осуществлении коммерческой деятельности по эвакуации транспортних средств после аварий. Эвакуация осуществляется только его сыном ОСОБА_4, при ДТП вызывается только его личный эвакуатор по завышенным ценам и только через его жену. Только она со своим мужем ОСОБА_6 решает: разрешить ли въезд на штрафплощадку какому либо другому евакуатору, привезшему транспортное средство»наступного змісту: «Редакція газети повідомляє, що газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій містяться відомості відносно працівника УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спец майданчику тимчасового затримані транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області, які не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію.»
		Стягнути з комунального підприємства «Редакція видання Луганської обласної ради «Наша Газета»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200000 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200000 грн., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 250000 грн.
		Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові. В судовому засіданні 24.07.2012 року та 25.07.2012 року позивач участі не приймав, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати в його відсутність.
		Представник позивача за довіреністю в судовому засіданні підтримала уточнений позов в повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позові, крім того, послалася на рішення дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.08.2011 року, яким було встановлено факт порушень адвокатом ОСОБА_3 вимог Закону України «Про адвокатуру», рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 13 квітня 2012 року, рішення апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року, просила позов задовольнити в повному обсязі.
		В судовому засіданні 24.07.2012 року та 25.07.2012 року представник позивача участі не приймала, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність.
		Відповідачі позов не визнали, надали письмові заперечення проти позову, які підтримали в поясненнях, наданих в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 просив справу розглядати в його відсутність (т. 1, а.с. 80-81).
		В судове засідання 24.07.2012 року та 25.07.2012 року відповідач ОСОБА_3 її представник не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися, заяв про розгляд справи в їх відсутність, клопотань про перенесення судового засідання до суду не надходило.
		При таких обставинах суд враховує, що справа перебуває в провадженні з серпня 2011 року, сторони надали свої пояснення щодо позовних вимог і тому вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, що не з'явилися до суду на підставі наданих доказів та пояснень сторін.
		Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
		Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на повагу до гідності та честі, які є особистими немайновими правами, якими особа володіє довічно.
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України). 
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції).
		Стаття 32 Конституції гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. 
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Судом встановлено, що в газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у розділі „ІНФОРМАЦІЯ_3" була надрукована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій зокрема, вказано: «А вот цитата из письма - жалобы (уже январь 2009г.) министру внутренних дел Юрию Луценко одного из Луганских адвокатов: «Хочу сообщить Вам о «прихватизации»сотрудником ГАИ ОСОБА_6 (начальник площадки временного задержания транспортних средств в г.Луганске) всей территории площадки и осуществлении коммерческой деятельности по эвакуации транспортных средств после аварий. Эвакуация осуществляется только его сыном ОСОБА_4, при ДТП вызывается только его личный эвакуатор по завышенным ценам и только через его жену. Только она со своим мужем ОСОБА_6 решает: разрешить ли въезд на штрафплощадку какому либо другому евакуатору, привезшему транспортное средство». Автором статті зазначено: „ОСОБА_9, водитель с тридцатилетним стажем" (т. 1, а.с. 41-43, т. 2, а.с. 78).
		Представником відповідача КП «Редакція видання Луганської обласної ради «Наша Газета»не заперечувався факт виходу вказаної статті та надання матеріалів для статті саме ОСОБА_3
		Відповідач ОСОБА_3 є адвокатом (т. 1 а.с. 44).
		Відповідно до частини третьої ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Наявне в матеріалах справи рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 13 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 232-234), змінене ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року (т. 2, а.с. 72-76) в частині розміру відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 вирішено спір про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, яким визнані такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, які містяться в скаргах ОСОБА_3 до начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_10 від 03.12.2008р. та Міністру МВС України Луценка Ю.В. від 29.12.2008р., та від 29.04.2009 р.
		Зміст позовної заяви ОСОБА_1 до КП «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета», головного редактора газети «Наша газета»ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, а також статті в газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у розділі „ІНФОРМАЦІЯ_3" під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_2" та рішення апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року, свідчать про те, що предметом спору у названій цивільній справі є, зокрема, і визнання відомостей, а саме, що: (російською мовою) «А вот цитата из письма - жалобы (уже январь 2009г.) министру внутренних дел Юрию Луценко одного из Луганских адвокатов: «Хочу сообщить Вам о «прихватизации»сотрудником ГАИ ОСОБА_6 (начальник площадки временного задержания транспортних средств в г.Луганске) всей территории площадки и осуществлении коммерческой деятельности по эвакуации транспортных средств после аварий. Эвакуация осуществляется только его сыном ОСОБА_4, при ДТП вызывается только его личный эвакуатор по завышенным ценам и только через его жену. Только она со своим мужем ОСОБА_6 решает: разрешить ли въезд на штрафплощадку какому либо другому евакуатору, привезшему транспортное средство» такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача, які визнані такими рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 13 квітня 2012 року, що набрало законної сили.
		В зв'язку з цим суд не приймає доводи заперечень відповідача ОСОБА_3 відносно того, що інформація, поширена шляхом публікації в статті є за характером саме оціночним судженням, а позивач є публічною особою. Суд вважає встановленим, що вказані відповідачами відомості є недостовірними та такими, що ганьблять позивача, і такі відомості не є оціночними судженнями. В діях ОСОБА_3 вбачається саме поширення недостовірної інформації, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а не намір виконати свій громадський обов'язок, як вказано у письмових запереченнях відповідачем.
		ОСОБА_3 зверталася із скаргами до органів МВС неодноразово, отримувала відповіді, що зазначені нею відомості є такими, що не знайшли свого підтвердження, але, не дивлячись на такі відповіді, вже завідомо знаючи про недостовірність своєї інформації, не маючи законних підстав для наступних звернень, знову зверталась із скаргами з тими ж звинуваченнями щодо позивача ОСОБА_1
		У письмових поясненнях ОСОБА_2 вказав, що є головним редактором газети «Наша Газета», жодного доказу, що саме він є автором спірної статті, позивачем не представлено, адже підписана стаття «ОСОБА_9, водитель с тридцатилетним стажем»і розміщена стаття під рубрикою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а не під рубрикою «ІНФОРМАЦІЯ_4». 
		ОСОБА_11 ОСОБА_2, водія з тридцятирічним стажем, редакцією газети «Наша газета», Луганською обласною радою не повідомлено (т. 1, а.с. 218, т. 2, а.с. 12). 
		Дані пояснення підтримані ним у судовому засіданні.
		Особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело. 
		В статті відсутнє пряме посилання на вказане джерело. Натомість представник КП «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета»вказала, що інформація була отримана саме від ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 88-92, 97-124).
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого  засобу масової інформації.
		При таких обставинах, суд вважає, що вимоги, заявлені позивачем до головного редактора газети «Наша Газета»ОСОБА_2, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи та приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.
		Крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. 
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Суд прийшов до висновку, що доводи представника відповідача КП «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета»про те, що інформація, викладена у статті, не стосується ОСОБА_1 не можуть бути покладеними в основу судового рішення, оскільки вона є твердженням, а не оціночним судженням, висловлювання, наведені в статті, містять фактичні дані (зокрема: вказівка на конкретні дії -здійснення незаконної підприємницької діяльності, дати -січень 2009 року та особи ОСОБА_1, його сина та дружини).
		Таким чином, доведено поширення інформації, адже стаття є надрукованою у газеті, поширена інформація стосується фізичної особи ОСОБА_1, тобто позивача, інформація, що поширена не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи, судовими рішеннями, що набрали чинності, доказів достовірності інформації суду не надано.
		Частиною 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»у п. 25 звертає увагу судів, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у запланованому найближчому випуску.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в цій частині. 
		Відповідно по абз. 5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		З огляду на те, що інформація була поширена шляхом надрукування у засобі масової інформації, суд вважає, що у даному конкретному випадку вимога про зобов'язання відповідача спростувати інформацію, у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом опублікування спростування наступного змісту: «Редакція газети повідомляє, що газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій містяться відомості відносно працівника УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спец майданчику тимчасового затримані транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області, які не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію»є обґрунтованою.
		При цьому враховується, що зміст тексту спростування не породжує інших обов'язків, окрім публікації означеного тексту в газеті «Наша Газета».
		Відповідно до ст. 23 ЦП України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Шкода честі, гідності та ділової репутації є підставою для відшкодування моральної шкоди у відповідності до п. 4 ч. 2 с. 23 ЦК України. 
		При визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 суд врахував вимоги розумності і справедливості, людяності і порядності, обставини того, що поширення відповідачкою оспорюваної інформації завдало шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача шляхом заниження оцінки професійної діяльності позивача в очах його колишніх співслужбовців, зниження престижу, репутації та підриву довіри до його діяльності як особи, що має заслуги перед Державою (т. 1 а.с. 18-24).
		Безперечно, розповсюдженням негативних, образливих висловів, які принижують честь та гідність позивача, йому заподіяно моральну шкоду, що потребує відшкодування, стаття завдала шкоди ОСОБА_1 шляхом зниження престижу, репутації та підриву довіри до його діяльності.
		Таким чином, факт завдання моральної шкоди позивачеві не викликає сумнівів в його наявності, але суд критично ставиться до заявленої суми моральної шкоди 200000 грн. з КП «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета» та 250000 грн. з ОСОБА_3, оскільки позивачем не вказано, в чому конкретно полягало погіршення його відносин з підлеглими, не доведено зв'язок публікації з зниженням працездатності ОСОБА_1
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає виходячи з  вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивача у зв'язку з зверненнями адвоката ОСОБА_3 та виходом статті „ІНФОРМАЦІЯ_2"в газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню на користь ОСОБА_1 в розмірі 1000 грн. -з КП «Редакція видавництва Луганської обласної ради «Наша газета» (т. 1, а.с. 94), та 5000 грн. -з ОСОБА_3
		Відповідно до п.3 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах інформації, застосовується позовна давність в один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, що закріплено у ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України.
		Відповідачами у запереченнях на позов заявлено про застосування строку позовної давності (т. 1, а.с. 80-81, 88-92).
		З наданих на підтвердження позовних вимог копії газети «Наша Газета»НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про яку зазначено у позові, убачається, що інформацію було поширено ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т. 2, а.с. 28), ІНФОРМАЦІЯ_5 року (т. 1, а.с. 41). З позовом про спростування інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію через засоби масової інформації ОСОБА_1 звернувся 08 серпня 2011 року (т.1, а.с. 2).
		Крім того, суд бере до уваги твердження позивача про те, що про існування спірної статті ОСОБА_1 дізнався 03.06.2011 року під час ознайомлення з матеріалами службових перевірок, що проводилися за зверненнями ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 69-70, 71).
		Таким чином, суд визнає, що позивач узнав про існування зазначеної статті тільки в 2011 році, що підтверджено письмовими матеріалами справи, а тому порушене право підлягає захисту.
		З наведених вище підстав суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 3, 32, 62 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 270, 275-277, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 15, 169, 209, 213 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд,
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Уточнений позов задовольнити частково. 
		Зобов'язати комунальне підприємство «Редакція видання Луганської обласної ради «Наша Газета»в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати спростування наступних недостовірних відомостей, викладених у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»: «А вот цитата из письма - жалобы (уже январь 2009г.) министру внутренних дел Юрию Луценко одного из Луганских адвокатов: «Хочу сообщить Вам о «прихватизации»сотрудником ГАИ ОСОБА_6 (начальник площадки временного задержания транспортних средств в г. Луганске ) всей территории площадки и осуществлении коммерческой деятельности по эвакуации транспортних средств после аварий. Эвакуация осуществляется только его сыном ОСОБА_4, при ДТП вызывается только его личный эвакуатор по завышенным ценам и только через его жену. Только она со своим мужем ОСОБА_6 решает: разрешить ли въезд на штрафплощадку какому либо другому евакуатору, привезшему транспортное средство»наступного змісту: «Редакція газети повідомляє, що газеті "Наша газета" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій містяться відомості відносно працівника УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спец майданчику тимчасового затримані транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області, які не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію.»
		Стягнути з комунального підприємства «Редакція видання Луганської обласної ради «Наша Газета»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
		В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   
		 
		Головуючий: суддя                                                                                               О.Ю.Золотарьов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...