Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-40/10/0270 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2012. Зареєстровано: 02.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2012.
Дата набрання законної сили: 15.08.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м.Вінниця
		26 липня 2012 р.           Справа № 2-а-40/10/0270
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд в складі
		Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, 
		                 Суддів:    Богоноса Михайла Богдановича   
		                                     Свентуха Віталія Михайловича
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Ємельянова Родіона Ігоровича  
		позивача:                                          ОСОБА_2
		представника позивача:                       ОСОБА_3
		представника відповідача 1:              Нестерук М.І. 
		представника відповідача 2:               Волощука В.О.
		представника третьої особи:               не з'явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом:  ОСОБА_2   
		до:   Державної податкової служби у Вінницькій області (відповідач 1), Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (відповідач 2), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - першого заступника начальника  головного відділу податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Рудого І.Л.   
		про: визнання протиправними дій відповідача щодо звільнення позивача; скасування наказів ДПА у Вінницькій області від 30.12.2009 року №461-0 та від 24.03.2009 року №104-0; поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Вінницькій області (відповідач 1), Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (відповідач 2), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - перший заступник начальника  головного відділу податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Рудий І.Л.  про визнання протиправним дій відповідачів щодо звільнення позивача, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( а.с.3-7).
		Одночасно позивач просив постанову суду  в частині поновлення на службі та на посаді  допустити до негайного виконання.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що з лютого 2008 року проходив службу на посаді першого заступника начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці. 
		Згідно наказу №104-о  від 24.03.2009 року його звільнено  з посади першого заступника начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці, залишивши при цьому в розпорядженні ДПА у Вінницькій області(а.с.9).
		30.12.2009 року наказом  ДПА у Вінницькій області № 461-о позивача звільнено зі служби в податковій міліції в запас Збройних Сил за статтею 66 Положення про проходження  служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою  Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 ( а.с.15).
		Позивач, вважаючи дані накази протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав. 
		Ухвалою суду  від 12.01.2010 року  було відкрито провадження у справі.
		Ухвалою суду від 26.01.2010 року на підставі клопотання представника відповідача та п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, провадження у справі зупинено до набрання законної сили вироком Ленінського районного суду м. Вінниці у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 365 КК України та ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 369 КК України.
		05.07.2012 року ухвалою суду на підставі клопотання  позивача провадження у справі поновлено  та справу призначено до розгляду.
		Ухвалою суду від 05.07.2012 року замінено відповідача - Державну податкову адміністрацію у Вінницькій області на її правонаступника Державну податкову службу у Вінницькій області.
		Ухвалою суду від 05.07.2012 року  залучено до участі у справу  в якості другого відповідача  - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби.
		11.07.2012 року на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив:
		- скасувати наказ  ДПА у Вінницькій області   №104-0 від 24.03.2009 року;
		- скасувати наказ  ДПА у Вінницькій області  №461-0 від 30.12.2009 року; 
		- поновити його на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та на службі в податковій міліції Державної податкової служби;
		- стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі     61581, 84 грн. ( а.с. 79-81). 
		19.07.2012 року ухвалою суду залучено до участі  у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - першого заступника начальника  головного відділу податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Рудого І.Л.
		26.07.2012 року позивач та представник позивача у судовому засіданні надали  пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просили  задовольнити повністю.
		Представники відповідача позов не визнали, підтримавши письмове заперечення від 19.07.2012 року, вказавши, що відповідач, приймаючи оскаржувані накази діяв у повній відповідності з законом, тому вони не підлягають скасуванню,  а відтак позивач не підлягає поновленню на службі.
		Третя особа у судове засідання не з'явився, повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
		Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2  проходив  службу на посаді першого заступника начальника  головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці з лютого 2008 року.
		11 лютого 2009 року прокуратурою Ленінського району м. Вінниці порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 368 КК України № 09270118 відносно першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у м. Вінниці майора податкової служби ОСОБА_2 та затримано останнього в порядку ст. 115 КПК України.
		За вищезазначеним фактом комісією УПМ ДПА у Вінницькій області було проведено службове розслідування та затверджено висновок від 20.02.2009 року. Як вбачається із зазначеного висновку, комісією було прийнято рішення стосовно дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та направлено клопотання перед ГУПМ ДПА України про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади до прийняття рішення за результатами розслідування кримінальної справи. (а.с.11-12). 
		11 березня 2009 року ГУПМ ДПА України було надано погодження на звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці  (а.с.13).
		24 березня 2009  наказом голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 104-о майора податкової міліції ОСОБА_2 було звільнено  з посади  першого заступника начальника  головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Вінниці з 24.03.2009 року, залишивши його  в розпорядженні ДПА у Вінницькій області(а.с.9).
		Підставами для прийняття такого рішення став рапорт позивача про звільнення з займаної посади за власним бажанням від 24.03.2009 року, згода ДПА України від 11.03.2009 року, висновок службового  розслідування  УПМ ДПА у Вінницькій області від 20.02.2009 року.
		У судовому засіданні позивач пояснив суду, що свій рапорт про звільнення з посади за власним бажанням він написав під тиском співробітників ВБК в ОДПС ДПА у Вінницькій області,  перебуваючи у ізоляторі тимчасового тримання.  Позивач зокрема зазначає, що відповідачем порушено порядок отримання зазначеного рапорту, так як він мав потрапити до відповідачів виключно з дозволу і з супровідним листом керівництва установи, де він на той час перебував.
		Так, оскаржуючи наказ № 104-о від 24.03.2009 року, позивач зазначає, що 20.02.2009 року начальником УПМ ДПА у Вінницькій області затверджено висновок службового розслідування, проведеного не у зв'язку із вчиненням позивачем вчинків, допущених у службовій діяльності, а по факту порушення відносно позивача кримінальної справи, що в  свою чергу свідчить про перевищення комісією своїх повноважень. Також позивач зазначає, що відповідачі не ознайомили його з висновками службового розслідування, що позбавило його можливості надати свої заперечення.
		Крім того, позивач зазначає, що в порушення вимог  Дисциплінарного статуту, рішення щодо звільнення з посади було прийнято під час його відсутності за місцем проходження служби та не доведено до його відома під розпис у терміни, передбачені законодавством, а сам зміст наказу суперечить висновкам службового розслідування.  
		Визначаючись щодо позовної вимоги позивача про скасування наказу ДПА у Вінницькій області № 104-о від 24.03.2012 року, суд виходив з наступного.
		Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою  Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114. Вказане положення поширюється також на порядок та умови проходження служби в органах податкової міліції ( далі- Положення про проходження служби).
		Одночасно на працівників органів УПМ ДПС поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 ( далі- Дисциплінарний статут).
		Так, зазначений Дисциплінарний статут встановлює сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно їх дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
		Стаття 12 вищезазначеного статуту наводить вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, одним із яких є звільнення з посади.
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідач своїм наказом № 104-0 від 24.03.2009 року звільнили позивача з займаної посади, що в свою чергу є видом дисциплінарного стягнення.
		Відповідно до ч.ч.1-8, 10, 15 ст.14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 12 лютого 2009 року був затверджений план засідання атестаційної комісії податкової міліції ДПА у Вінницькій області, засідання якої було призначено на 10 годину 12.02.2009 року (а.с.103). Разом з тим, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи представником відповідача було надано протокол засідання атестаційної комісії, датований 13.02.2009 року ( а.с. 104-105). 
		Так, із зазначеного протоколу вбачається, що на порядок денний засідання атестаційної комісії було винесено питання щодо розгляду інформації стосовно порушення кримінальної справи відносно майора податкової міліції ОСОБА_2 та щодо вирішення питання про перебування його на займаній посаді. За результатами розгляду атестаційного листка та на виконання наказу ДПА України від 26.01.2009 року № 18 "Про подолання проявів корупції в органах ДПС", комісія прийняла рішення клопотати перед ГУПМ ДПА України щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.
		На виконання вищезазначеного рішення атестаційної комісії, 13.02.2009 року перший заступник голови - начальник управління податкової міліції ДПА у Вінницькій області направив на ім'я першого заступника начальника податкової міліції ГУПМ ДПА України подання про надання згоди на звільнення позивача з займаної посади ( вих.№ 2817/8/26-6009).( а.с.109)
		Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2009 року УПМ ДПА України у Вінницькій області за вхідним № 1016 було отримано лист  № 4982/7/26-6117 про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади. Суд звертає увагу на те, що у наданих до суду представником відповідача копії вищезазначеного листа не можливо встановити дату його видання, проте у оскаржуваному наказі № 104-0 від 24.03.2009 року, у якому є посилання на  лист № 4982/7/26-6117, зазначено дату 11 березня 2009 року. Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, клопотання про надання згоди було направлено до ГУПМ ДПА України тільки 13.03.2009 року.(а.с.110)
		Крім того, комісією УПМ ДПА у Вінницькій області було проведено службове розслідування по факту порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 368 КК України відносно першого заступника начальника ГВПМ ДПІ у м. Вінниці майора податкової міліції ОСОБА_2, наслідки якого знайшли своє відображення у висновках, затверджених  першим заступником голови, начальником УПМ ДПА у Вінницькій області 20.02.2009 року (а.с.11-12)
		Як вбачається із висновків службового розслідування, рішення стосовно дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 повинно було бути прийнято за результатами розслідування кримінальної справи № 09270118, натомість вирішено було клопотати перед ГУПМ ДПА України про відсторонення ОСОБА_2 від займаної посади до прийняття рішення за результатами розслідування кримінальної справи.
		Крім того, як вбачається із самого рапорту позивача, що також зазначений як підстава для винесення оскаржуваного наказу, то позивач просив звільнити його з займаної посади за власним бажанням (а.с.10).
		Таким чином, підставами для звільнення позивача з займаної посади, які  зазначені у оскаржуваному наказі є : згода ДПА України про звільнення позивача з займаної посади на підставі подання атестаційної комісії, висновок службового розслідування, відповідно до якого рішення стосовно дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 повинно було бути прийнято за результатами розслідування кримінальної справи № 09270118 та безпосередньо рапорт ОСОБА_2 про звільнення його з посади за власним бажанням. Суд констатує той факт, що зазначені підстави  по своїй  суті суперечать одна одній. 
		Суд також звертає увагу на те, що у оскаржуваному наказі зазначено лише нормативно-правові акти, які регулюють дані правовідносини, проте відсутні посилання на конкретні їх статті. 
		У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що основною підставою для винесення оскаржуваного наказу був рапорт позивача про звільнення його з посади за власним бажанням.
		Так, відповідно до п.68 Положення про проходження служби, особи рядового і начальницького складу , які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт.
		Як вбачається із матеріалів справи, рапорт позивача датований 24 березня 2009 року. Наказ про звільнення також був виданий 24 березня 2009 року. Таким чином, відповідач всупереч вищенаведеній нормі закону передчасно звільнив позивача, оскільки за змістом ст.68 Положення, до закінчення трьохмісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовились про звільнення у більш короткий строк. 
		Аналогічну позицію виклав Верховний суд України у своїй постанові від 05.12.2011 року у справі за позовом особи до СДПІ у м. Харкові про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а відповідно до ст. 244 КАС України, рішення Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України. 
		Зазначена  позиція  також висвітлена  Вищим адміністративним судом України у базі правових позицій у справах щодо прийняття, проходження та звільнення з публічної служби.
		Також, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідач, в порушення вимог ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту, не довів до відома позивача зміст наказу під розпис, а з самим наказом ознайомив його лише 08.12.2012 року, шляхом надсилання виписки із наказу. 
		Визначаючись щодо позовної вимоги позивача про скасування наказу 461-0 від 30.12.2009 року, про звільнення ОСОБА_2 зі служби в податковій міліції, суд зокрема виходив із наступного.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач у період з 11.02.2009 року по 24.03.2009 року перебував у ізоляторі тимчасового тримання, а в період з 24.03.2009 по 11.08.2009 року знаходився під арештом у Вінницькій установі виконання покарань № 1 (СІЗО) (а.с.136-137).
		У судовому засіданні позивач пояснив суду, що після зміни йому міри запобіжного заходу з перебування під арештом на підписку про невиїзд, він весь час до січня 2010 року перебував на лікарняному, що також підтверджується матеріалами справи. (а.с.129-135).
		Разом з тим, відповідач 03.12.2009 року своїм листом № 32147/К/26-60-09 повідомив позивача про те, що відповідно до наказу ДПА у Вінницькій області від 24.03.2009 року       № 104-о він звільнений з посади першого заступника начальника головного відділу податкової міліції у м. Вінниці із залишенням в розпорядженні  ДПА. Крім того, у зазначеному листі відповідач просить позивача терміново прибути до відділу роботи з особовим складом та надати документи ( оригінали листків непрацездатності, тощо) які б пояснювали відсутність позивача на службі під час перебування в розпорядженні (а.с.14).
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач повідомив відповідача про причини його відсутності на службі своїми рапортами від 07.12.2009 року та від 24.12.2009 року із долученням до них відповідних листків непрацездатності (а.с.133, 135, 143).
		Разом з тим, відповідач 28.12.2009 року видав розпорядження № 113-р про призначення службового розслідування  з метою перевірки можливості перебування ОСОБА_2 на службі в податковій міліції (а.с.126).
		Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось представниками сторін, під час проведення службового розслідування дійсно було підтверджено перебування позивача на лікарняному у зазначені періоди.
		Проте, 30.12.2009 року голова ДПА у Вінницькій області затвердив подання на звільнення ОСОБА_2 зі служби в податковій міліції за ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.101-102).
		Так, відповідно до пункту 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують  звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів  внутрішніх  справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
		Як вбачається із вищезазначеного подання, підставою для прийняття рішення про звільнення позивача, був негативний резонанс, викликаний висунутими звинуваченнями та порушенням кримінальної справи проти ОСОБА_2, проте, суд звертає увагу, що вищезазначена норма закону вимагає доведеного факту скоєння особою вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу.  
		Так, абз. 14 п. 8 вищезазначеного Положення передбачає дострокове звільнення зі служби осіб середнього і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справа у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення. Тобто, вищезазначена норма закону чітко передбачає наявність обвинувального вироку суду або рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення. Таких підстав на час винесення відповідачем оскаржуваного наказу не існувало.
		Крім того, як вбачається із розпорядження про призначення службового розслідування, останнє було проведено для перевірки можливості перебування позивача на службі, а не щодо скоєння ним вчинку, що дискредитує  звання рядового і начальницького складу. 
		Суд також зазначає, що відповідачем під час прийняття як першого так і другого оскаржуваних наказів, було порушено порядок проведення службового розслідування, передбачений ст.14 Дисциплінарного статуту. Так, відповідно до норм вищезазначеної статті особа, що проводить дисциплінарне розслідування, повинна зажадати від порушника надання письмового пояснення, чого відповідачем зроблено не було.
		Крім того, відповідно до норм цієї ж статті, за кожне порушення службової дисципліни накладається одне дисциплінарне стягнення. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач спочатку звільнив позивача з займаної посади, що є видом дисциплінарного стягнення, а потім звільнив зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу, передбачених ст.12 Дисциплінарного статуту. Обставиною, яка стала підставою для звільнення як в одному так і в другому випадку було порушення проти позивача кримінальної справи. Таким чином відповідач двічі притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за наявності однієї обставини.
		Так, згідно абзацу 2 статті 18 Дисциплінарного статуту  такі дисциплінарні  стягнення,  як  звільнення  з  посади  та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і  начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
		Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний наказ № 461-0 від 30.12.2009 року був виданий відповідачем під час перебування позивача на лікарняному, що є порушенням винаведеної норми Статуту. Крім того, зазначена обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечувалась представниками відповідачів. 
		Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
		У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
		Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2011 року старший слідчий  Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області Лавренчук Л.Д. своєю постановою закрив кримінальну справу відносно ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, тобто з реабілітуючих підстав (а.с.52-57).
		Проте, відповідач, видаючи оскаржувані накази, у порушення вимог вищезазначеної статті Дисциплінарного статуту, ще до закінчення провадження у кримінальній справі, передчасно двічі притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Суд акцентує увагу на тому, що усі рішення суб'єкта владних повноважень,  згідно вимог пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають оцінці на предмет їх обґрунтованості, тобто чи прийняті вони з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  
		За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскаржених наказів, та їх задоволення, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не дотримано вимог Дисциплінарного статуту, Інструкції щодо порядку проведення службового розслідування, що призвело до незаконного звільнення позивача.
		Визначаючись щодо позовної вимоги позивача щодо поновлення його на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та на службі в податковій міліції Державної податкової служби, суд зокрема виходив з наступного.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив службу в управлінні податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Вінниці.  Разом з тим, позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог, просить суд поновити його на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
		Судом встановлено що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року "Про утворення територіальних органів  Державної податкової служби"        № 981 утворено  як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби,  які реорганізовані шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно з додатками 1 - 3.
		Так, зокрема, відповідно до зазначеної постанови, проведено реорганізацію  Державної податкової інспекції у м. Вінниці та утворено Вінницьку об'єднану державної податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби. 
		Таким чином, позивач просить поновити його на посаді, проте у новоствореній установі, з якою позивач не перебував у службових відносинах.
		Порядок призначення на посади, переміщення і просування по службі в органах податкової міліції регламентується розділом 4 Положення про проходження служби. Так, відповідно до ст.40 вищезазначеного Положення, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ, відповідно до його компетенції. 
		На ряду з цим, суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого входить прийняття відповідних рішень, приймаючи замість нього такі рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
		Під час розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для поновлення позивача на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції  безпосередньо Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та на службі в податковій міліції Державної податкової служби, оскільки у даному випадку буде вирішено питання про прийняття позивача на роботу у новостворену структуру, а не поновлення його на роботі, з якої його неправомірно звільнили.
		Крім того, як вже зазчалось вище, існує певний порядок прийому на службу, якому передують певні процедурні дії, повноваженнями щодо вчинення яких державою наділено відповідних посадових осіб, підміняти яких суд не може.
		Суд, беручи до уваги  вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.
		Разом з тим, при розгляді справи суд керується принципом диспозитивності. Так , відповідно до п.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Так, відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). 
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив службу на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції  Державної податкової інспекції у м. Вінниці.  
		Як було встановлено судом, позивача незаконно звільнили з посади та із служби.
		На підставі вищевикладеного, та керуючись положеннями ст. 24 Положення, суд приходить до висновку про поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника головного  відділу  податкової міліції  Державної податкової інспекції у м. Вінниці.  
		Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена ним в Аналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01.02.2009 року. 
		Разом з тим, правова позиція  Верховний суд України, викладена ним у постанові від 17.10.2011 року у справі за позовом особи до Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказів,  говорить про те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи ( організації) з одночасним створення іншої, яка буде виконувати повноваження ( завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця ( держави) по працевлаштуванню працівника  ліквідованої установи.
		Таким чином, так як відповідачем у даній справі є також і Державна податкова служба у Вінницькій області, а тому за зазначеним суб'єктом владних повноважень залишається обов'язок вирішити питання про подальше проходження ОСОБА_2 служби в податковому органі.
		Крім того, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Щодо вимог в частині  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу  та звернення постанови до негайного виконання, суд дійшов наступних висновків.
		У відповідності із  вимогами статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.  
		Визначаючись щодо зазначеної позовної вимоги, суд зокрема виходив з наступного.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1716 від 30.10.2008 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", зі змінами станом на 17.03.2010, встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 та у відповідності до п. 12 даної постанови, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
		Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Згідно п. 1.12. Інструкції, грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.
		У п. 3.5.2 цієї ж Інструкції визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із заяви  позивач, він просить стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ДПС середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 61581,84 грн. 
		Так, згідно Постанови КМУ від 21.09.2011 року №981  "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено  як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Установлено, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.
		Як було зазначено вище, правонаступником Державної податкової інспекції у м. Вінниці  у даних правовідносинах є Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби. 
		Суд погоджується з доводами позивача про необхідність виплати йому компенсації за час вимушеного прогулу у межах року, проте критично ставиться до самих розрахунків цієї суми.
		Як вбачається із заяви позивач, він самостійно розрахував суму стягнення , посилаючись на довідку про його грошове забезпечення, видану відповідачем.
		Проте, аналізуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що позивач отримував не заробітну плату, а грошове утримання, яке в свою чергу складається із багатьох показників. Позивач, здійснюючи розрахунок суми позову, не звертався за допомогою до фахівця, який би  володів певними видами знань у цій галузі, а самостійно зробив такий розрахунок. Суд ставиться критично до таких посилань позивача та приходить до висновку про зміну способу захисту порушених прав позивача та зобов'язання відповідача - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби нарахувати та виплати ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2009 року по 30.12.2010 року.
		Водночас, відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а також щодо присудження  виплати  заробітної  плати,  іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
		А тому, судове рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_2 у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.
		Згідно частини 1 статті  94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Однак, відповідно до частини 1 пункту 1 Закону України "Про судовий збір", позивачі  -  за  подання  позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин -  від сплати судового збору звільнені. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору,  відповідно, останній не сплачено, а тому питання щодо його повернення при вирішені даної справи не вирішується.  
		Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати  наказ Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 104-о від 24.03.2009 року та наказ № 461-о від 30.12.2009 року.
		Поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Вінниці.
		Зобов'язати Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби  нарахувати та виплатити ОСОБА_2  грошове забезпечення  за час вимушеного прогулу за період  з 31.12. 2009 року по 30.12.2010 рік.
		Допустити постанову   суду в частині  поновлення на посаді та нарахування і виплати грошового забезпечення на користь ОСОБА_2   в межах одного місяця - до негайного виконання. 
		В  решті позовних вимог відмовити.
		 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
		Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                          Жданкіна Наталія Володимирівна 
		 
		                            судді                                                  Богоніс Михайло Богданович
		 
		                                                                                           Свентух Віталій Михайлович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...