Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-1995/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Грубе порушення законодавства про працю.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 1-1995/11
		1/2610/547/2012
		 
		В И Р О К  
		іменем України
		 
		31 липня 2012 року                                     Шевченківський районний суд м. Києва 
		в складі:
		головуючого судді      Бугіль  В.   В. 
		при секретарі               Ковальчук А.О. 
		за участю прокурора   Марущенко Є.Г.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маю чого на утриманні двох неповнолітніх дітей, підприємця, раніше не судимого,
		          у вчиненні злочину  передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України;
		             
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Так, 11 червня 2009 року, ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець (свідоцтво серії НОМЕР_1, видане Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.06.2009 року), після чого організував та здійснював підприємницьку діяльність, пов'язану з приготуванням та доставкою готової їжі та діяльність кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6»в АДРЕСА_2.
		В період часу з 01.08.2010 року по 15.10.2010 року ОСОБА_1, являючись фізичною особою-підприємцем, з метою спрощення ведення обліку роботи та бухгалтерського обліку, діючи умисно, з інших особистих мотивів, порушуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 2 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», залучив до роботи та використовував працю ОСОБА_3 як шеф-кухаря в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_6»за адресою: АДРЕСА_2, без укладення з ним офіційної письмової трудової угоди, що призвело до заниження дійсного стажу роботи ОСОБА_3, що в свою чергу впливає на визначення розміру пенсії за віком. Тобто ОСОБА_1 порушив права ОСОБА_3, передбачені ст.ст. 43, 46 Конституції України на працю й соціальний захист у старості, тобто грубо порушив законодавство про працю.
		В судовому засіданні ОСОБА_1, вину у вчиненні грубого порушення законодавства про працю не визнав, та надав покази, що, оформивши документи на своє ім'я як фізичної особи-підприємця, він почав шукати шеф-повара для кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6», власником якого являвся. З проханням прийняти на роботу як шеф-повара, до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_3. ОСОБА_1, перед тим як прийняти на роботу, роз'яснив ОСОБА_3 його обов'язки а також те, що останній має надати йому відповідні документи для належного працевлаштування, на що ОСОБА_3 погодився. 13 серпня 2010 року ОСОБА_3 приступив до виконання своїх обов'язків як шеф-кухаря, пообіцявши принести всі необхідні документи для працевлаштування на наступний день, однак вказані документи він так і не надав. ОСОБА_1 в свою чергу неодноразово нагадував ОСОБА_3 про необхідність надати копію паспорту, трудову книжку, санітарну книжку та документи які б підтверджували його навчання. На це, ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 документи які підтверджували його навчання та подальшу роботу шеф-поваром в ресторані на Оболоні. Трудову книжку ОСОБА_3 не надав, в зв'язку з чим укласти трудовий договір між ними не видалося можливим. ОСОБА_3 працював у ОСОБА_1 в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6»з 13 серпня 2010 року по кінець вересня 2010 року. В кінці вересня 2010 року ОСОБА_1 звільнив ОСОБА_3, оскільки з вини останнього кафе понесло збитки в зв'язку зі зривом двох банкетів на суму 62700 гривень. Так як посада шеф-кухаря є матеріально-відповідальною, ОСОБА_1 в усній формі домовився з ОСОБА_3 написати розписки, що ОСОБА_1 заборгував ОСОБА_3 виплату заробітної плати, а останній в свою чергу винен власнику кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6»грошові кошти за зірвані банкети. ОСОБА_1 зі свого боку написав відповідну розписку про заборгованість по заробітній платі, а ОСОБА_3 розписки про виплату коштів за зірвані банкети не написав. Крім того, ОСОБА_1 в своїх показав зауважив, що на його думку він зробив всі відповідні дії з свого боку для належного офіційного працевлаштування ОСОБА_3, та що саме ОСОБА_3 не надав йому як працедавцю належних документів для оформлення на роботу.
		 
		Незважаючи на повне невизнання вини підсудним, вина в інкримінованих йому діяннях доводиться зібраними по справі доказами, зокрема:
		 
		Показами потерпілого ОСОБА_3, наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він знайомий з ОСОБА_1 з 2006 року, коли він приходив в якості клієнта до пабу «Пристань». ОСОБА_1 запрошував його працювати на виїзних банкетах, коли мав теплохід «ІНФОРМАЦІЯ_7». Тоді ОСОБА_3 працював з ОСОБА_1, в них на той час Були приятельські стосунки. Потім ОСОБА_1 захотів відкрити заклад поблизу станції метро «Театральна»та запросив його до себе на роботу. На той час він працював шеф-кухарем в ресторані на станції метро «Оболонь». Коли ОСОБА_1 запропонував йому роботу в себе, ОСОБА_3 надав останньому копію свого паспорту, трудову книжку та санітарну книжку, але ОСОБА_1 їх не взяв, пояснивши, що кафе поки тільки починає працювати і всі документи поки ще не готові. Тому ОСОБА_3 погодився почекати. З 01 серпня 2010 року ОСОБА_3 заступив на роботу шеф-кухаря в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_6». Претензій до його роботи не було. За весь період роботи з 01 серпня 2010 року по 15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 заробітну плату в сумі 4600 гривень за перший місяць роботи. Потім він припинив виплачувати останньому заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10300 гривень, а саме за кінець серпня, вересень та половину жовтня. З усної домовленості, ОСОБА_1 мав платити ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 600 гривень на місяць. Після свого звільнення ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з претензією щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі через три дні після 15 жовтня. Тоді ОСОБА_1 написав йому розписку.
		 
		Показами свідка ОСОБА_4, наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що він неофіційно працював у ОСОБА_1 поваром з початку серпня  до середини жовтня 2010 року, а потім звільнився, оскільки останній не виплачував заробітну плату. Офіційно ОСОБА_1 його не працевлаштував, хоча в останнього були необхідні для цього трудова книжка, паспорт та санітарна книжка. Причини того, чому ОСОБА_4 не працевлаштували, він не пояснював. З усної домовленості ОСОБА_1 мав виплачувати ОСОБА_4 заробітну плату в розмірі 4000 гривень за 15 робочих днів. За весь період роботи ОСОБА_1 виплатив ОСОБА_4 заробітну плату в розмірі 4000 гривень, потім сплачувати гроші перестав і ОСОБА_4 звільнився. За весь період роботи ОСОБА_1 до нього з вимогою надати документи, необхідні для працевлаштування, жодного разу не звертався. 
		 
		Показами свідка ОСОБА_5, наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що останній знає ОСОБА_1 близько 06 років, оскільки періодично працював з ним на виїзних банкетах на теплоході. Також ОСОБА_5 працював в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_6»разом з потерпілим ОСОБА_3. ОСОБА_3 працював шеф-поваром, в той час як сам ОСОБА_5 працював простим поваром. На роботу до кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_6" його запросив ОСОБА_3, і він погодився щоб не сидіти вдома, оскільки на той час готував всі необхідні документи для працевлаштування в закордонній фірмі, де працює на даний час. Згідно домовленості ОСОБА_1 мав йому сплачувати заробітну плату в розмірі 3000 гривень за 15 робочих днів. Офіційно ОСОБА_5 працевлаштованим не був так само як і ОСОБА_3, хоча мав всі відповідні для цього документи. Всього він пропрацював в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6" три місяці, але не отримав виплату заробітної плати в повному об'ємі за весь період своєї роботи. З вимогою про надання необхідних документів для працевлаштування ОСОБА_1 до нього не звертався. 
		 
		Показами свідка ОСОБА_6, наданими під час досудового слідства та зачитаними в судовому засіданні, з яких вбачається, що остання являється представником ФОП ОСОБА_1 за довіреністю та фактично надає допомогу по веденню документації та бухгалтерського обліку. ОСОБА_3 дійсно працював в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6" шеф-поваром, але неофіційно, оскільки в нього не було документів, а саме паспорту, необхідного для офіційного працевлаштування. 
		 
		Показами свідка ОСОБА_7, наданими під час досудового слідства та зачитаними в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона працювала офіціантом в ОСОБА_1 з 02 вересня по 07 жовтня 2010 року в ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_6" в АДРЕСА_2. В вказаному ресторані вона працювала неофіційно, заробітну плату за весь період роботи отримала в повному обсязі в розмірі 1050 гривень. Разом з нею в вказаному ресторані працювали ОСОБА_3 на посаді шеф-кухаря, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на посадах повара. ОСОБА_1 заборгував вищевказаним особам частково суму заробітної плати за період їх роботи. Потім, внаслідок цього, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_7 написав ОСОБА_3 розписку про обов'язковість виплатити останньому заборгованість по заробітній платі.
		 
		Листом Голосіївського районного центру зайнятості №20-4278 від 21.09.2011 року, з якого вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_3 не реєстрував (а.с. 23).
		 
		Листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 6557/9/11-024 від 19.10.2011 року, з якого вбачається, що відомості про джерела доходів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, відсутні (а.с. 56).
		 
		Протоколом виїмки та огляду від 25.10.2011 року, розписки від 22.09.2011 року, яка булла надана ОСОБА_3 ОСОБА_1 та з якої вбачається, що останній зобов'язується сплатити ОСОБА_3, який працював шеф-кухарем в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_6», заборгованість по заробітній платі  в розмірі 1300 гривень за серпень 2010 року та 6000 гривень за вересень 2010 року (а.с. 58-59).
		 
		Довідкою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, від 10.04.2012 №21/17-416 щодо результатів позапланової виїзної документальної перевірки з 08.09.2011 по 14.09.2011 року дотримання трудового законодавства фізичною особою-субЧєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, якою підтверджено ту обставину, ОСОБА_1 в серпні 2010 року не отримав довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на найманого працівника ОСОБА_3, який в даний період приймав участь в підприємницькій діяльності, та не утримав та не сплатив податок з виплаченого фізичній особі доходу. За результатами перевірки донараховано єдиний податок в сумі 100 гривень. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було сплачено наступні кошти згідно платіжного доручення від 24.10.2011 року №@2PL796867 сплачено 562 гривні 50 копійок, та згідно платіжного доручення від 24.10.2011 року №@2PL796865 сплачено 100 гривень;
		 
		Речовим доказом -розпискою від 22.09.2010 року, вилученою у ОСОБА_3, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_3, який працював шеф-кухарем в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", заборгованість по заробітній платі  в розмірі 1300 гривень за серпень 2010 року та 6000 гривень за вересень 2010 року (а.с. 60).
		 
		Аналізуючи усі докази у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було порушено вимоги трудового законодавства, а саме ч.2 ст.2, п.6 ч.1 ст.24, ст.19 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці". Його позиція щодо невизнання вини та твердження того, що саме потерпілий не надав йому документів які необхідні для працевлаштування, спростовуються вищенаведеними доказами по справі. Крім того, ОСОБА_1 взагалі не мав права приймати на роботу потерпілого на посаду шеф-кухаря без документів та допускати його до роботи. Тим не менш, з показів як і підсудного так і потерпілого видно, що сторони перебували у трудових відносинах та підсудний як податковий агент, який зобов'язаний здійснювати нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб, здійснював виплату зарплати, не перерахувавши податку з доходів фізичних осіб до бюджету, не вніс запис до трудової книжки потерпілого, що призвело до порушень прав потерпілого та трудового законодавства. 
		Твердження підсудного про нанесення потерплим йому матеріальної шкоди у вигляді зірваних банкетів нічим не підтвердилось, а натомість спростовано рішенням Голосіївського районного суду та підтверджено рішенням Апеляційного суду м. Києва у цивільній справі №2-3879/11. 
		Крім того, вина підсудного доводиться і його власними діями, щодо сплати донарахованих податковою інспекцією платежів, про що останній не заперечив та відповідно підтверджено письмовими доказами у справі.
		Посилання підсудного на те, що він вчинив не злочин передбачений КК України а адміністративне правопорушення передбачено ст.51 КУпАП є безпідставним, оскільки підсудним порушено не тільки право підсудного на працю, а й на належний соціальний захист працівника, що на думку суду є грубим порушення законодавства про працю.
		 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, грубо порушив законодавство про працю, його винність доведена і він повинен нести відповідальність за вчинене. 
		Дії підсудного ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.
		При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
		Обставини, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_1, судом не встановлено. 
		Обставини, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_1, судом не встановлено. 
		Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу підсудного, що він за місцем проживання характеризується позитивно, має двох неповнолітніх дітей 2001 та 2008 року народження, раніше не судимий, що підсудний як особа втратив ступінь суспільної небезпечності. Тому, суд приходить до висновку, про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, і призначає йому покарання у вигляді штрафу.
		Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Однак, враховуючи те, що в ОСОБА_1 є неповнолітні діти -ОСОБА_8, 13.12.2001 року та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, суд вважає, що ОСОБА_1 можливо від призначеного покарання звільнити на підставі п. „В" ст.1 Закону України „Про амністію" від 08.07.2011 року, оскільки в судовому засіданні було доведено вчинення ним злочину невеликої тяжкості відповідно ч.1 ст.172 КК України, за який законом передбачено покарання до 2-х років виправних робіт, штраф чи інше більш м'яке покарання.
		Відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 02.06.11, що вступає в дію 01.01.2012 року, ст. 85 КК України була викладена в новій редакції, а саме у ній зазначено, що на підставі закону України про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного та додаткового покарань, тому в даному випадку суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від покарання, оскільки, останній проти застосування закону "Про амністію" не заперечив, матеріальної шкоди потерпілому не завдав.
		 
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Речовий доказ: розписку від  22.09.2010 року, надану ОСОБА_3 ОСОБА_1, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_3, який працював шеф-кухарем в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", заборгованість по заробітній платі в розмірі 1300 гривень за серпень 2010 року та 6000 гривень за вересень 2010 року, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 -необхідно залишити ОСОБА_3 та дозволити останньому користуватись нею на власний розсуд.
		 
		Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, п. "В" ст.1, ст.6, 8 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року суд -
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п'ятсот десять ) гривень.
		 
		Відповідно до п. "В" ст.1, ст. 6, 8 Закону України „Про амністію" від 08.07.2011 року  - звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
		 
		Речовий доказ: розписку від 22.09.2010 року, надану ОСОБА_3 ОСОБА_1, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_3, який працював шеф-кухарем в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", заборгованість по заробітній платі в розмірі 1300 гривень за серпень 2010 року та 6000 гривень за вересень 2010 року, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 -залишити ОСОБА_3 та дозволити останньому користуватись нею на власний розсуд.
		 
		Вирок може бути оскарженим до судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва на протязі 15 днів з часу проголошення. 
		 
		 
		 
		            Суддя                                                                                                              В.В. БУГІЛЬ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...