Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0270/5288/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2012. Зареєстровано: 07.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2012.
Дата набрання законної сили: 25.07.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Справа №  2а/0270/5288/11 
		Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.  
		Суддя-доповідач:  Смілянець Е. С. 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 липня 2012 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого-судді:  Смілянця Е. С. 
		суддів:  Ватаманюка Р.В.  Сторчака В. Ю. 
		при секретарі:  Копійчук О.В. 
		за участю представників сторін:
		апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3 
		позивача - Малашкіна М.А.
		третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Вінницького  окружного  адміністративного  суду від 23 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом виконавчого комітету  Вінницької  міської  ради до Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, за    участю  третіх  осіб,  які  не  заявляють  самостійних  вимог   на   предмет  спору,  на  стороні  відповідача:  ОСОБА_6, ОСОБА_5  про визнання протиправним та скасування рішення, -
		В С Т А Н О В И В :
		У лютому 2011 року виконавчий комітет Вінницької міської ради (далі - виконком Вінницької ради) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Вінницьке обласне відділення АМК), треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 22 грудня 2010 року №84-рш.
		Позовні вимоги заявник мотивував відсутністю будь-яких об'єктивних та законних підстав стверджувати про наявність порушення, передбаченого п.7 ст.50, ст.17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з боку виконкому Вінницької ради, що свідчить про необґрунтованість та незаконність спірного рішення № 84-рш, а відтак наявність підстав для його скасування.
		Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2012 року вказаний позов задовольнив частково, зокрема визнав протиправним та скасував пункти 2, 3, 4, 5 та 6 частини 1 резолютивної частини рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №84-рш від 22 грудня 2010 року.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Вінницьким обласним відділенням АМК подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог скаржник зауважує про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування п. 2 частини 1  резолютивної частини  рішення від 22 грудня 2010 року №84-рш, оскільки останнім не взято до уваги вимоги ст.ст. 21,26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, тощо.
		Стосовно висновків суду першої інстанції щодо протиправності п. 3 частини 1  резолютивної частини спірного рішення, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги приписи ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, а також наказу Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 року №150
		Визнаючи протиправним та скасовуючи п.4 частини 1  резолютивної частини  рішення від 22 грудня 2010 року №84-рш, судом першої інстанції, на думку скаржника, не враховано приписи наказу Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №190 та відповідні роз'яснення Держжитлокомунгоспу від 07.06.2005 року №5/2-506.
		Щодо висновків суду першої інстанції в частині неправомірності п.5 частини 1  резолютивної частини спірного рішення, апелянт зауважує, що останні не відповідають вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», та постанов Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та від 20.05.2009 року №529, що не враховано судом при ухваленні оскаржуваної постанови.
		Нарешті, з приводу позиції суду щодо протиправності п.6 частини 1  резолютивної частини  рішення від 22 грудня 2010 року №84-рш, апелянт зауважує, що остання не відповідає положенням ст.11 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, та приписам КАС України.  
		У зв'язку з наведеним, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу - виконкому Вінницької ради у задоволенні позову.
		Крім того, до суду надійшли також апеляційні скарги третіх осіб на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5, вимоги яких повністю відповідають змісту апеляційних вимог - Вінницького обласного відділення АМК, а відтак вказані особи також просять суд скасувати необґрунтоване, на їх думку, судове рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виконкому Вінницької ради. 
		У судовому засіданні представники апелянта - Вінницького обласного відділення АМК вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
		Треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_5 у судовому засіданні вимоги заявлених апеляційних скарг також підтримали у повному обсязі.
		Представник позивача у судовому засіданні проти тверджень апелянтів заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.07.2010 року №35-рк постановлено  розпочати розгляд справи  проти виконкому Вінницької міської ради за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції,  передбачених п.7 ст. 50,  ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: 
		- дії по затвердженню типового договору на надання житлово-комунальних послуг, що не відповідають вимогам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та створюють умови для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктам господарювання;
		- бездіяльність у вигляді не погодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що призводить до схилення суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- бездіяльність у вигляді не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, що створює умови для легітимації порушень;
		-  бездіяльність у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, що полягає в схиленні суб'єктів господарювання до порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
		- дії по встановленню плати за опломбування приладів обліку, що полягають у створенні умов вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
		- бездіяльність у вигляді затвердження тарифів шляхом корегування без перевірки їх економічного обґрунтування, що створює умови для вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Згодом, адміністративна колегія Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 06-26.20.7/34-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Вінницької міської ради  22.12.2010 року прийняла рішення № 84-рш, в  резолютивній частині якого зокрема зазначено визнати, що виконавчий комітет Вінницької міської ради вчинив дії та бездіяльність, що полягають у схилені суб'єктів господарювання до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та створені умов для вчинення таких порушень (ст. 17 ЗУ "Про захист економічної конкуренції"), а саме:
		1. Дії по затвердженню типового договору на надання житлово-комунальних послуг, що не відповідають вимогам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та створюють умови для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктом господарювання;
		2. Бездіяльність у вигляді не погодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і споруд та при будинкових територій, що призводить до схилення суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		3. Бездіяльність у вигляді не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, що створює умови для легітимації порушень;
		4. Бездіяльність у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, що полягає в схилені суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		5. Дії по встановленню плати за опломбування приладів обліку, що полягають у створені умов  вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		6. Бездіяльність у вигляді затвердження тарифів шляхом корегування без перевірки економічного обґрунтування, що створює умови для вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до  суду.
		В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та частково задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості позовних вимог виконкому в частині визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6  частини 1  резолютивної частини рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2010 року № 84-рш.
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 року N 2210-III (далі -Закон) суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. 
		Частиною другою статті 12 цього Закону встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. 
		За приписами пункту 2 статті 50 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. 
		Згідно з частиною першою статті 13 зазначеного Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		Відповідно до статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано  встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Надаючи правову оцінку твердженням апелянта, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника щодо бездіяльності виконкому Вінницької міської ради у вигляді непогодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків та прибудинкових територій, судом встановлено наступне.
		Так мотивуючи апеляційні вимоги в цій частині скаржник зауважує про те, що рішеннями виконкому Вінницької міської ради № 962 від 27.04.2009 року та № 1157 від 28.05.2009 року встановлено обов'язок житлово-експлуатаційних підприємств нарахування за послуги з утримання будинків і спору та прибудинкових територій проводити за фактично надані послуги в звітному місяці (в межах тарифів визначених у п.1.3).
		В свою чергу, на думку апелянта, впровадження такого порядку розрахунків призвело до нарахування плати за фактично надані послуги за тарифами, що перевищують розміри витрат на певні послуги, які надавались до затвердження. Чинне законодавство у сфері ціноутворення на житлово-комунальні послуги не встановлює повноважень виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій щомісячно самостійно визначати розмір тарифів на такі послуги. 
		Таким чином, як стверджує скаржник, не затвердження тарифів на складові послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням вимог ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"є порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 26 цього ж Закону.
		Водночас, судова колегія зауважує те, що предметом регулювання ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"від 24.06.2004 року № 1875-IV є істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем. 
		Відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на яку посилається відповідач, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, виконавцями послуг з утримання будинків та прибудинкових територій є відповідні житлово-експлуатаційні підприємства різних форм власності.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зауважує, що орган місцевого самоврядування, яким відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є виконавчий комітет Вінницької міської ради, як суб'єкт владних повноважень, не належить до суб'єктів правового регулювання ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що вірно враховано судом першої інстанції.
		Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011 року, затверджено новий Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до п.34 розділу "Розрахунок планованого прибутку" вказаного Порядку передбачено, що виконавці під час виконання робіт можуть у разі потреби здійснювати перерозподіл витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах встановлених тарифів.
		У розрізі наведеного, оскаржуване рішення апелянта №84-рш, у якому підставою для визнання порушення виконкому Вінницької міської ради визнано наявність можливості зміни вартості послуг з утримання будинків в межах загальної вартості тарифу та у частині ІІ резолютивної частини покладено обов'язок щодо усунення такого порушення, буде суперечити діючому законодавству.
		Матеріали апеляційної скарги також не містять переконливих доказів, на підтвердження факту того, що діяльність (дії, бездіяльність) позивача у даному випадку могла вплинути або вплинула на дотримання житлово-експлуатаційними підприємствами вимог законодавства про захист економічної конкуренції, що спростовує посилання апелянта на правомірність пункту 2 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення.
		Суд апеляційної інстанції також ставиться критично до тверджень скаржника стосовно бездіяльності позивача щодо не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, з огляду на слідуюче.
		Так, правова позиція апелянта у даному випадку полягає у тому, що законодавець врегулював перелік послуг, виконання яких здійснюється за рахунок плати за утримання житла. 
		Разом з тим, як стверджує апелянт, практичне застосування норм чинного законодавства в цій частині при обслуговувані житлового фонду м. Вінниці містить істотні порушення, зокрема керуючись рішенням виконкому №1874 від 14.08.2008 року частина підприємств, які обслуговують житловий фонд, до переліку додаткових робіт і послуг на платній основі включають послуги і роботи, які по суті є роботами та послугами, передбаченими примірним переліком. 
		Проте до зазначених тверджень скаржника, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.
		Як свідчить зміст рішення №84-рш, апелянтом під час обґрунтування своїх висновків використано інформацію по діяльності ТОВ "Бокуд-1", ПП "Майстер КП", ПП "Мешканець".
		Поряд з вказаним, суд звертає увагу на те, що у п.1 рішення виконкому №1874 від 14.08.2008 року  передбачено встановлення переліку додаткових робіт та послуг, які надаються комунальними житлово-комунальними підприємствами та не входять до тарифу на утримання будинків і споруд  та прибудинкових територій.
		Виходячи з наведеного, дослідження проведені відповідачем по приватних підприємствах не можуть вважатись обґрунтованими та свідчити про порушення з боку виконкому Вінницької міської ради, які впливають на діяльність комунальних підприємств та дотримання ними законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 року та в подальшому постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року послуги, передбачені рішенням виконкому №1874 від 14.08.2008 року, за своїми характеристиками можуть бути віднесені до послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, передбачених відповідним Типовим переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що вказані у додатку до  Порядку.
		Разом з цим, відповідно до Порядку внутрішньоквартирні мережі не належать до внутрішньобудинкової мережі (гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання). 
		Таким чином, під час формування тарифу, зокрема, в частині витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, вартість будь-яких робіт, що проводяться на внутрішньоквартирних мережах, до них не включено. Відповідно витрати на такі роботи не входять до вартості послуги з утримання будинку і прибудинкової території.
		Судова колегія вважає безпідставними посилання скаржника на Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України 10.08.2004 року N 150, оскільки поняття "примірний перелік" за своєю правовою природою носить рекомендаційний, а не обов'язковий  характер, що вірно враховано судом першої інстанції.
		Крім того, апелянтом не надано суду відповідних доказів, які б засвідчували факт того, що виконавці відповідних послуг звертались до виконкому для затвердження їх вартості, як це передбачено ч.2 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а останній ухилявся від їх погодження чи затвердження, що у свою чергу потягло або могло потягнути порушення законодавства про захист економічної конкуренції у сфері надання послуг.
		Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання Вінницького обласного відділення АМК стосовно бездіяльності позивача, яка полягала у безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, оскільки апелянтом належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає зазначена бездіяльність, зокрема в оскаржуваному пункті резолютивної частини рішення взагалі не ставиться в провину виконкому неправомiрнiсть встановлення плати за видачу технічних умов або неправомiрнiсть вимоги останнього щодо встановлення плати за видачу технічної документації, а зазначається про бездiяльнiсть щодо безконтрольностi за утриманням плати. 
		Водночас, судова колегія не бере до уваги посилання скаржника на роз'яснення Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 07.06.2005 року за № 5/2-506, та зауважує наступне.
		Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, під час прийняття виконавчим комітетом рішення №1842 від 14.08.2009 року діяли Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року  N 190.
		В свою чергу, роз'яснення Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 07.06.2005 року за № 5/2-506 стосуються Правил  користування системами комунального водопостачання, затверджених 01.07.1994 року, адресовані не відповідачу та  не пов'язані з розглядом ним справи щодо дій виконкому Вінницької міської ради. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що зазначені роз'яснення не мають сили нормативно-правового акту, що спростовує твердження апелянта про правомірність пункту 4 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рiшення.
		Стосовно тверджень апелянта щодо визнання дiй позивача по встановленню плати за опломбування приладiв облiку такими, що створюють умови вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економiчної конкуренцiї, судова колегія зауважує наступне. 
		Як свідчать матеріали справи, виконкомом Вінницької міської ради 13.08.2009 року  прийнято рішення № 1842 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку та реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах багатоповерхових житлових будинків".
		Пунктом першим зазначеного рішення затверджено "Тимчасове положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку та реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах багатоповерхових житлових будинків" (Додаток 1). П. 3.9. Додатку визначено, що розмір плати за демонтаж, повірку, монтаж та пломбування приладів обліку затверджується рішенням виконавчого комітету.
		Пунктом другим рішення № 1842 затверджено розмір плати за демонтаж, транспортування, повірку та монтаж приладів обліку холодної води в квартирах багатоквартирних будинків (Додаток 2).
		Пунктом третім рішення № 1842 затверджено типовий договір на здійснення робіт по демонтажу, транспортуванню, повірці та монтажу приладів обліку холодної води в квартирах багатоквартирних будинків (Додаток 3).
		В свою чергу, відповідач та треті особи вважають, що дане рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1842 від 13.08.2009 року не відповідає вимогам законодавства, зокрема, ч. 3 та ч. 10 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", п. 9 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, оскільки періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку холодної та гарячої води покладається на виконавця, а не на споживача. 
		Відповідно до п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року передбачено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. 
		Відповідно до розділу 5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року N 190, "Система обліку водопостачання та водовідведення", зокрема, п.5.3 передбачено, що обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.
		Так, відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		У розрізі наведеного, судова колегія зауважує, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) покладається на виконавця, але з оплатою цих робіт споживачем, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
		Пунктом 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачено, що витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
		Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
		Вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання замково-переговорних пристроїв тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг (п. 25 Положення).
		Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією апелянта - Вінницького обласного відділення АМК, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 передбачено затвердження (погодження) порядку дій по повірці засобу обліку води та її вартість органами місцевого самоврядування.  
		Водночас як встановлено під час апеляційного розгляду та не заперечується представниками сторін, на час спірних правовідносин у м. Вінниці виконавцем послуг з постачання холодної води є ВОВКПГ "Вінницяводоканал", а ЖЕК є виконавцями послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.
		Отже, виходячи з положень п.п.24, 25 Постанови від 20.05.2009 року № 529, ЖЕК має скласти угоду з будь-якою організацією, яка буде займатися повіркою, демонтажем, транспортуванням та монтажем лічильника. Відповідно, ця організація в угоді зазначає вартість робіт, після чого вартість робіт включається до тарифу.
		В матеріалах справи містяться рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1157 від 28.05.2009 року "Про затвердження тарифів (граничних) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні МКП "ЖЕК-1", МКП "ЖЕК-2", МКП "ЖЕК-3", МКП "ЖЕК-5", МКП "ЖЕК-13", МКП "ЖЕК-14", МКП "ЖЕК-15", ДП "МЖЕК-26"ВКФ "Будмашпрод"ТОВ ПП "Житловик-Люкс", ТОВ "Бокуд-1", МКП "ЖЕК-18", а також рішення № 962 від  27.04.2009р.  "Про затвердження тарифів (граничних) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому фонду комунальної власності, що обслуговує МКП "ЖЕК-6", МКП "ЖЕК-7", МКП "ЖЕК-10", МКП "ЖЕК-12", ТОВ "Енергоагроімпекс", ПП "Майстер-КП", ПП "Мешканець", якими затверджено перелік послуг, вартість яких включено до тарифу утримання будинків та прибудинкових територій по житловому фонду комунальної власності м. Вінниці.
		Як свідчить перелік послуг, затверджених вищезазначеними рішеннями, серед них відсутня така послуга, як монтаж, демонтаж, повірка, транспортування приладів обліку холодної води в квартирах багатоквартирних будинків.
		Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що послуга по повірці, яка не включена до тарифу на утримання будинків та прибудинкових територій, але передбачена п. 3 рішень № 1157 від 28.05.2009 року та № 962 від 27.04.2009 року, упорядкована шляхом затвердження рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1842 від 13.08.2009 року Тимчасового положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку та реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах багатоповерхових житлових будинків, яке в свою чергу було прийнято виконкомом з дотриманням вимог ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, що спростовує твердження заявника наведені в апеляційній скарзі.
		Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та твердженням апелянта - Вінницького обласного відділення АМК щодо бездiяльності позивача у виглядi затвердження тарифiв шляхом коригування без перевiрки економiчного обґрунтування, судова колегія зауважує наступне. 
		Так, правова позиція апелянта полягає в тому, що позивач приймаючи рішення №818 вiд 22.04.2010 року "Про коригування тарифiв (граничних) на послуги з утримання будинкiв, споруд та прибудинкових територiй" здiйснив коригування та затвердження тарифiв, обґрунтовуючи значним збiльшенням мiнiмальної заробiтної плати, без проведення громадських слухань, без перевiрки розрахункiв тарифiв, якi надавали виконавцi послуг та без економiчного обґрунтування тарифiв, що на думку скаржника, свідчить про незаконність дій виконкому Вінницької ради. 
		Проте до зазначених тверджень аелянта, колегія суддів ставиться критично виходячи з нижчевикладеного.
		Так, рiшенням виконавчого комiтету Вiнницької мiської ради №818 вiд 22.04.2010 року скориговано тарифи (граничнi) на послуги з утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територiй , затверджених п.1.3 рiшення виконавчого комiтету Вінницької мiської ради № 962 вiд 27.04.2009 року. 
		Пiдставою для такого коригування слугувало "значне збiльшення мiнiмальної заробiтної плати вiдповiдно до Закону України вiд 20.10.2009 р. "Про встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати". Iнших чинникiв для зростання тарифiв на житлово-комунальнi послуги в рiшеннi не зазначено. 
		Як свідчать матеріали справи, для проведення аналізу правильності коригування тарифів територіальним відділенням Антимонопольного комітету України  направлені вимоги до МКП ЖЕК-5 та КП "Майстер-КП" щодо надання розрахунків пов'язаних з коригуванням тарифів. 
		На вказані вимоги підприємствами надані відповіді, а також розрахунки тарифів в розрізі за категоріями витрат. 
		Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, частку витрат із заробітної плати в діючому тарифі апелянт - Вінницьке обласне відділення АМК самостійно не розраховував, проте зауважив, що остання включає і рентабельність та ПДВ, не наводячи підстав такого обрахунку.
		Крім того, як досліджено з постатейних розрахунків ЖЕК-5 та КП "Майстер-КП"  складова "Взн"- витрати із заробітної плати та  відрахування  із  заробітної плати   внесків  до  Пенсійного  фонду  України  та  інших  фондів соціального  страхування  в  розрахунку   на   місяць,   у   якому  здійснюється   коригування   діючого  тарифу, що використані відповідачем, враховують ПДВ та рентабельність.
		Разом з цим, позивач, посилаючись на п.2 Порядку, при розрахунку коригування тарифу, керувався визначенням тарифу як сукупності витрат (собівартості), а тому у розрахунку наданому суду наводив складові формули, які не включали ПДВ та рентабельність. 
		Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку, тарифи (нормативнi витрати, пов'язанi з утриманням будинкiв i споруд та прибудинкових територiй) розраховуються окремо за кожним будинком залежно вiд запланованих кiлькiсних показникiв фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санiтарно-гiгiєнiчного, протипожежного, технiчного стану будинкiв i споруд та прибудинкових територiй з урахуванням типового перелiку послуг з утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територій.
		Аналізуючи норми Порядку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в даний нормативно-правовий акт визначає поняття тарифу -як сукупності витрат (собівартості) з надання послуг відповідно до встановленого переліку.
		Відповідно до положень Стандарту бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 до складу витрат не віднесено, ані податок на додану вартість, ані рентабельність.  
		Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
		За своїм змістом рентабельність визначається як відношення прибутку до витрат, а тому ніяк не може входити до складу останніх.
		Поняття рентабельності передбачено у Порядку в окремому розділі "Розрахунок планованого прибутку"та передбачає застосування рентабельності в цілому по підприємству до 12 відсотків.
		В свою чергу податок на додану вартість, за своїм змістом є непрямим податком. Порядок обрахунку та сплати ПДВ на момент прийняття тарифів регулювався окремим Законом України "Про податок на додану вартість", а на даний час передбачений Податковим Кодексом України. 
		Вказані обставини цілком узгоджуються з положеннями Порядку, у якому при розрахунку (в тому числі за відповідними формулами) витрат за кожною з послуг з утримання будинків і прибудинкових територій не передбачено врахування рентабельності та ПДВ.
		За вказаних обставин під час проведення перевірки економічної обґрунтованості коригування тарифів, апелянт всупереч твердженням останнього, повинен був керуватися визначеною Порядком формулою та формувати її складові у вигляді витрат (собівартості) без ПДВ та рентабельності, що ним не здійснено. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання Вінницького обласного відділення АМК на необхідності проведення громадських слухань під час коригування, оскільки відповідно до п.34 Порядку під час коригування тарифів процедура громадських слухань не передбачена, при цьому перелік послуг, що формують вартість тарифу не змінюється, а відбувається приведення тарифу в частині конкретних витрат до економічно обґрунтованого, що кореспондується з положеннями ч.6 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". 
		Крім того, судом враховується, що діючим Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року, процедура громадських слухань не передбачена. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3, 4, 5 та 6 частини 1 резолютивної частини рішення  Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22 грудня 2010 року.
		Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.       
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, - 
		У Х В А Л И В :
		Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_5, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Вінницького  окружного  адміністративного  суду від 23 січня 2012 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі  31 липня 2012 року .
		                    
		          Головуючий                                                              Смілянець Е. С.
		 
		          Судді                                                                       Ватаманюк Р.В. 
		 
		                                                                                 Сторчак В. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...