Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/5025/1982/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "06" серпня 2012 р.                                                                                    Справа № 14/5025/1982/11  
		 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого  судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_1на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012у справі№14/5025/1982/11 господарського суду Хмельницької областіза позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1доФізичної особи -підприємця ОСОБА_2простягнення 96 000,00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:
		- позивача ОСОБА_3;
		- відповідача повідомлений, але не з'явився; 
		Розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.07.2012 №03.07-05/529 змінено склад колегії суддів та призначено наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Хрипун О.О., судді: Барицька Т.Л., Євсіков О.О.
		Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.07.2012 №03.07-05/547 змінено склад колегії суддів та призначено наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Євсіков О.О.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.12.2011 у справі №14/5025/1982/11 (суддя Гладюк Ю.В.) задоволений позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі позивач/скаржник) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення 96 000,00 грн. заборгованості за договором оренди транспортних засобів №1/09 від 05.06.2009.
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 (судді: Саврій В.А., Бучинська Г.Б., Дужич С.П.) вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові; до того ж, у мотивувальній частині вказаної постанови судом апеляційної інстанції встановлений факт нікчемності договору оренди транспортних засобів №1/09 від 05.06.2009.
		Позивач, не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції постановою, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
		18.07.2012 від позивача (скаржника) надійшло клопотання (телеграма) про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання, яке за результатами його розгляду було задоволено судовою колегією.
		Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.
		 
		Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
		Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди транспортних засобів №1/09 від 05.06.2009 у розмірі 96 000,00 грн. за період з серпня 2009 року по січень 2010 року. Відповідно, підставами даного позову є порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за вказаним договором.
		Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив із їх обґрунтованості та доведеності позивачем; при цьому керувався приписами ст.ст. 173, 174, 175, 193, 286 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 759, 762 ЦК України, та умовами укладеного між сторонами договору.
		Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив із того, що укладений між сторонами у справі договір в силу приписів ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений; обов'язок нотаріального посвідчення такого роду договорів, на думку апеляційного господарського суду, встановлено ст. 799 ЦК України, відповідно до приписів якої, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Вищий господарський суд України не може погодитися із постановою суду апеляційної інстанції, вважає за необхідне її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 05.06.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди транспортних засобів №1/09, відповідно до якого позивач зобов'язується передати відповідачу в строкове платне користування наступні транспортні засоби: автомашина марки IVECO, 1994 року випуску, державний НОМЕР_3; н/причіп SCHMITZ, 1998 року випуску, державний НОМЕР_1; н/причіп SAMRO, 1999 року випуску, державний НОМЕР_2, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти ці транспортні засоби та використовувати їх виключно з метою надання транспортних послуг, а також оплачувати орендодавцеві орендну плату (п. 1.1. договору); вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін. 
		Згідно з актом приймання-передачі від 05.06.2009 позивач (орендодавець) передав відповідачу (орендарю) визначені договором оренди транспортні засоби; вказаний акт приймання-передачі підписаний сторонами (позивачем та відповідачем).
		Відповідно до п. 2.3. орендар (відповідач) бере на себе наступні обов'язки, зокрема, своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату, яка, згідно з п. 3.1. договору, становить 16 000,00 грн. на місяць.
		Орендар сплачує орендну плату не пізніше другого числа кожного місяця шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця або в готівковій формі, що підтверджується письмовою розпискою орендодавця (п. 3.2. договору).
		Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством; порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. 
		Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі; строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч. 1, 3 ст. 286 ГК України).
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічні приписи містяться в ст. 193 ГК України.
		Як вказувалося вище, підставою даного позову є порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди транспортних засобів №1/09 від 05.09.2009 щодо сплати орендних платежів за період з серпня 2009 року по січень 2010 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 96 000,00 грн., яка (заборгованість), за результатами розгляду даної справи, з урахуванням умов вказаного договору оренди та норм цивільного та господарського законодавства, обґрунтовано стягнута місцевим господарським судом на користь позивача.
		Стосовно висновків суду апеляційної інстанції, зроблених на підставі ст.ст. 220 та 799 ЦК України, щодо нікчемності укладеного між сторонами договору оренди транспортних засобів у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення вказаного договору, оскільки, на думку суду, ч. 2 ст. 799 ЦК України підлягає застосуванню до договорів оренди транспортних засобів за участю фізичних осіб-підприємців, колегія суддів зазначає наступне.
		Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.).
		Відповідно до ст.ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання -учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації -юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
		За змістом ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами. 
		Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
		Відповідно до ст. 24 ЦК України фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).
		Поряд з цим, Цивільний кодекс України (ст. 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -підприємців є відкритою.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Отже, у правовідносинах оренди як господарських відносинах фізичні особи -підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи -громадяни, на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. 
		Згідно з ч. 3 ст. 45 ГК України щодо громадян положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
		Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
		Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України ("Оренда майна та лізинг") не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, відтак, щодо договорів оренди транспортних засобів, укладених фізичними особами-підприємцями, ні Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.
		Оскільки договір оренди транспортних засобів №1/09 від 05.09.2009 укладений позивачем та відповідачем як підприємцями для здійснення відповідачем (орендарем) господарської діяльності (надання транспортних послуг), а не в якості фізичних осіб (людей), про що свідчить зміст договору (преамбула та п. 1.1 договору), суб'єктний склад сторін договору свідчить про виникнення на підставі нього господарських відносин, пов'язаних із отриманням Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 орендної плати за використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 транспортних засобів у господарській діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про його нікчемність, оскільки норма ч. 2 ст. 799 ЦК України не підлягає застосуванню у спірних господарських правовідносинах, адже, правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, в даному випадку, є тотожнім. 
		З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню: постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 -скасуванню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2011 -залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити. 
		Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 у справі №14/5025/1982/11 скасувати.
		Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2011 у справі №14/5025/1982/11 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий                                                                      Н.М. Губенко 
		 
		Судді:                                                                                          Т.Л. Барицька
		 
		                                                                                                    О.О. Євсіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...