Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-1698/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 1-1698/11
		В И Р О К  
		іменем України
		 
		23 липня 2012 року
		23 липня 2012 року                                                                                          місто Київ 
		 
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого -судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі ЗАХАРЧЕНКО Н.В., БАНАС М.К., ОМЕЛЯНЧУК А.О., за участю прокурора КАЦЮБИ В.С., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який працює генеральним директором ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України.
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У період з червня по жовтень 2005 року, ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою заволодів майном потерпілого ОСОБА_1, а також діючи, як генеральний директор ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»(далі - Товариство), тобто, як службова особа, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків, які в шістсот разів перевищують неоподатковуваний мінімум громадян, тобто спричинив такими діями тяжкі наслідки за наступних обставин.
		Так, у травні 2005 року, ОСОБА_3, дізнавшись від свого родича потерпілого ОСОБА_1 про його наміри за дорученням іншої особи перевести квартиру АДРЕСА_1 до нежитлового фонду, обладнати її окремим входом та відповідним чином узгодити проект цього, використовуючи родинні стосунки, та у зв'язку з чим зловживаючи довірою, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, маючи намір заволодіти у такий спосіб коштами потерпілого ОСОБА_1, запропонував йому укласти з ТОВ «Корпорація»ГлобалМедКер», директором якого він, ОСОБА_3, перебував згідно протоколу №8 зборів засновників Товариства та наказу №3 від 04.10.2003 року по Товариству, договір на виконання вказаних робіт, на що потерпілий ОСОБА_1 погодився. У подальшому, ОСОБА_3, виконуючи згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»та Статуту Товариства організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки на підприємстві, тобто будучи службовою особою, за місцем свого проживання (АДРЕСА_2), склав завідомо неправдивий документ, а саме договір №18 від 6 червня 2005 року, згідно якого Товариство повинно виконати роботи по переведенню квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду з відповідним оформленням в Голосіївській держадміністрації м. Києва (інших установах), проектування та побудову окремого входу (вхідної групи) до цієї квартири з відповідним оформленням в різних державних установах. 
		Далі, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 6 червня 2005 року зустрілися з ОСОБА_1 на площі Майдан Незалежності в м. Києві, де повідомили останньому завідомо неправдиві відомості, що після того, як ОСОБА_1 надасть їм кошти, визначені договором, роботи згідно умов цього ж договору будуть виконані у трьохмісячний строк, при цьому ОСОБА_3 пояснив ОСОБА_1, що він є директором Товариства, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, власником цього Товариства, тим самим ввів в оману потерпілого ОСОБА_1, який, не маючи підстав не довіряти ОСОБА_3, підписав вказаний договір №18, після чого цей договір підписав і ОСОБА_3 як генеральний директор Товариства, поставивши на ньому відбиток печатки Товариства.
		У наступному, в період з 6 червня по жовтень 2005 року, ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи разом з останнім в районі площі Майдан Незалежності в м. Києві, отримали від потерпілого ОСОБА_1 81600 грн., а саме 14 червня 2005 року - 25000 грн., 20 жовтня 2005 року -25000 грн., та ще в один з днів жовтня -31600 грн., при цьому, для введення потерпілого ОСОБА_1 в оману, ОСОБА_3 надав йому підроблені ним раніше також за місцем проживання, квитанції до прибуткових касових ордерів, відповідно за №12 від 14 червня 2005 року, №12 від 20 жовтня 2005 року і №2 (без дати), на яких, для надання цим діям законного вигляду, поставив свій підпис як директор Товариства та відбиток печатки цього ж Товариства.    
		Далі, ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, отримавши від потерпілого ОСОБА_1 81600 грн. за нібито виконання згаданих робіт (згідно умов договору №18 від 6 червня 2005 року), які виконувати не збирався, на Товаристві їх не оприбуткував, і розпорядився ними на власний розсуд, завдавши останньому матеріальної шкоди на згадану суму, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.  
		Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, підтверджуючи окремі фактичні обставини викладені вище, свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав та при цьому пояснив, що дізнавшись у травні 2005 року від потерпілого ОСОБА_1, який є чоловіком його сестри, що він за дорученням іншої особи, а саме власника квартири, хоче вивести відповідну квартиру з житлового у нежитловий фонд та переобладнати в цій квартирі окремий вхід з вулиці, з попереднім оформленням проекту та погодженням його у різних інстанціях, запропонував йому з цього приводу допомогу, а саме те, що він може зайнятися як питанням переведення квартири до нежитлового фонду, так і будівельними та проектними роботами щодо переобладнання необхідного входу до цієї квартири з вулиці, із погодженням цього у державних органах. Отримавши згоду потерпілого ОСОБА_1, він склав за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_2, проект договору, згідно якого Товариство брало на себе обов'язок перевести квартиру АДРЕСА_1 до нежитлового фонду, обладнати її окремим входом з відповідним погодженням, а потім передав вказаний проект ОСОБА_1, який при зустрічі 6 червня 2005 року повернув йому цей договір вже підписаний, після чого він його підписав та поставив печатку Товариства. У подальшому, як пояснив ОСОБА_3, в ході декількох зустрічей з ОСОБА_1 в будівлі магазину «Мегамаркет»на вул. Горького в м. Києві, він отримав від останнього в рамках укладеного договору 81600 грн., а саме 14 червня 2005 року -25000 грн., 20 жовтня 2005 року -25000 грн., та ще в один з днів жовтня -31600 грн., і кожного разу надавав ОСОБА_1 в якості підтвердження отримання вказаних грошей квитанції до приходних касових ордерів, які складав вдома, і у яких ставив свій підпис як директор Товариства та печатку. Також ОСОБА_3 пояснив, що після укладення договору з ОСОБА_1, останній надав йому частину відповідних документів, що необхідні для переведення квартири до нежитлового фонду, а іншу частину ОСОБА_1 обіцяв надати пізніше, однак не надав, у зв'язку із чим, він сам почав займатися цим питанням, а саме опитувати сусідів вказаної квартири, оформлювати відповідне погодження в ЖЕКу. Крім того, за його пропозицією одну заяву з приводу оформлення дозволу на переведення до нежитлового фонду, власник квартири, тобто громадянин ОСОБА_9, направив самостійно до Київської міської держадміністрації, а іншу заяву, підписану цим же власником, він отримав на руки для подальшої передачі до Голосіївської держадміністрації. Далі, як пояснив ОСОБА_3, він особисто приходив до Голосіївської держадміністрації з наявними документами на прийом до заступника голови -ОСОБА_7, з яким раніше обговорював питання переведення квартири до нежитлового фонду, який направив його до ОСОБА_8 -іншої співробітниці, і вже на прийомі у неї, остання сказала, що він приніс не всі документи щодо переведення квартири. Ці документи йому пізніше були надані ОСОБА_1, після чого він знову приїхав до ОСОБА_8 та передав їх їй. Потім, вже у лютому 2006 року він отримав у секретаря ОСОБА_7 лист-погодження щодо переведення квартири ОСОБА_9 до нежитлового фонду, який передав ОСОБА_1 для підтвердження виконаної роботи, однак у подальшому вказаний лист ОСОБА_1 йому не повернув, і він не зміг у зв'язку із цим виконати інші пункти укладеного договору.
		Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, вона знайшла своє підтвердження на основі дослідження в суді різних доказів.
		Так, як пояснив потерпілий ОСОБА_1, він з 1998 року знайомий з ОСОБА_3, оскільки одружений на його рідній сестрі. З розмов з ОСОБА_3, він зрозумів, що останній займається будівельним бізнесом і є керівником ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», при цьому під час однієї з вказаних зустрічей він познайомив його також з ОСОБА_6, якого представив власником вказаного Товариства. Далі потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що спілкуючись зі своїм іншим знайомим -ОСОБА_9, вони вирішили відкрити салон краси, директором якого планували призначити його дружину. Під приміщення вказаного салону вони вирішили переобладнати квартиру ОСОБА_9, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим він звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яким повідомив про зазначені наміри, а останні запропонували свою допомогу щодо переведення цієї квартири до нежитлового фонду та переобладнання її окремим входом з супроводженням щодо отримання всіх необхідних погоджень та дозволів в державних органах, при цьому зазначили, що все це зроблять за 3 місяці, на що він, порадившись з ОСОБА_9, погодився. У наступному ОСОБА_9 дав на нього довіреність, щоби він займався цими питаннями з ОСОБА_3, і 6 червня 2005 року, зустрівшись з останнім та ОСОБА_6 на Майдані Незалежності в м. Києві, підписав договір, наданий ОСОБА_3, згідно якого ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»брало на себе зобов'язання перевести згадану квартиру до нежитлового фонду та провести інші роботи за 3 місяці. Далі, в ході трьох зустрічей на Майдані Незалежності в м. Києві з ОСОБА_3 і ОСОБА_6, а саме 14 червня, 20 і в інший день жовтня 2005 року, він передав ОСОБА_3 згідно договору відповідно -25000 грн., 25000 грн. і 31600 грн., які останній відразу в його присутності поділив на дві частини та передав одну з них ОСОБА_6, після чого надав йому три квитанції про прийняття цих коштів, де містився його підпис та печатка Товариства. Також ОСОБА_1 пояснив, що після укладання згаданого договору, він допоміг ОСОБА_9 скласти відповідну заяву, яку разом з повним пакетом документів було направлено до міської держадміністрації для вирішення питання щодо переведення квартири до нежитлового фонду, і наскільки він пам'ятає, якійсь листи з адміністрації на адресу ОСОБА_9 надходили. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що після укладення договору з ОСОБА_3 нічого не робилось, умови договору не виконувались, а на питання до ОСОБА_3, чому так відбувається, останній пояснював це різними причинами, при цьому кожного разу говорив, що потрібен ще деякий час. Такі розмови тривали до 7 жовтня 2006 року, коли він вже просив повернути йому кошти, на що ОСОБА_3 відповів, що на нього тиснути не треба, після чого телефони відключив і на зв'язок не виходив, і гроші не повернув. 
		Свідок ОСОБА_5 -дружина потерпілого ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснила, що у 2005 році їх спільний з чоловіком знайомий -громадянин ОСОБА_9 запропонував зі своєї квартири облаштувати салон краси, директором якого призначити її. Для цього вказану квартиру необхідно було перевести до нежитлового фонду, у зв'язку із чим, ОСОБА_9 надав довіреність на її чоловіка -ОСОБА_1, щоби він займався цим питанням. Також ОСОБА_5 пояснила, що в цей же час у розмові зі своїм братом -ОСОБА_3 ОСОБА_3, вона повідомила йому про їх наміри, і він запропонував свою допомогу, оскільки мав досвід по такому напрямку. У подальшому її чоловік уклав з ОСОБА_3 ОСОБА_3 договір, згідно якого Товариство, директором якого являвся останній мало б перевести згадану квартиру до нежитлового фонду. Після укладання цього договору, її чоловік передав ОСОБА_3 ОСОБА_3 81600 грн., проте до кінця 2006 року Товариство жодних документів, пов'язаних з виконанням робіт по укладеному договору не надало і нічого зроблено не було, при цьому гроші ОСОБА_3 ОСОБА_3 не повернув, після чого її чоловік звернувся до міліції.
		Свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що у 2005 році він вирішив перевести свою квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві до нежитлового фонду, для чого надав довіреність на свого знайомого ОСОБА_1, щоби він займався цим питанням. Далі, як пояснив ОСОБА_9, ОСОБА_1 йому повідомив, що у нього є знайомі, які можуть допомогти у цьому, а потім вони зустрілися з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які сказали, що можуть вирішити це питання, в тому числі щодо облаштування окремого входу у цю квартиру. У подальшому, всіма питаннями займався ОСОБА_1, проте квартира так і не була переведена до нежитлового фонду і будь-які будівельні роботи не здійснювались.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що у 2005 по 2006 роки вона працювала на ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»економістом, і в рамках своїх посадових обов'язків в тому числі вела на підприємстві касову книгу. Також свідок ОСОБА_10 пояснила, що про наявність договору №18 від 6 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їй нічого не відомо, і від ОСОБА_1 гроші на Товариство не надходили.   
		Крім того, вина ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні підтверджується і іншими дослідженими доказами.
		Так, як вбачається з акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»за період з 01.01.2005 по 01.04.2008 року за №13-30/540 від 27.05.2008 року, згідно даних касової книги Товариства за 2005 рік, відсутній факт оприбуткування готівки, отриманої від ОСОБА_1(а.с. 15-19 т.6)
		Відповідно до даних протоколів огляду документів від 25 червня 2008 року (а.с.а.с. 35-36,81-84 т.6), готівка в сумі 81600 грн., отриманих від ОСОБА_1 на рахунки ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», а саме НОМЕР_1, який відкритий в Акціонерному банку «Синтез»(МФО 322711) та НОМЕР_2, який відкритий в ВАТ «Міжнародний комерційний банк»(МФО 300658), не надходила.
		Як вбачається з протоколу огляду будинку АДРЕСА_1 (а.с. 16-20 т.2), наявність окремого входу до квартири №1, або проведення будь-яких ремонтно-будівельних робіт щодо входу в квартиру не виявлено.
		Згідно документів, а саме квитанцій до приходно-касових ордерів, договору №18 від 6 червня 2005 року та довіреності від ОСОБА_9 на ОСОБА_1 (відповідно а.с.а.с. 11-12, 8-10, 5 т. 3), вбачається, що в окремі дні від ОСОБА_1 на ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»було отримано готівкові кошти на загальну суму 81600 грн.; 6 червня 2005 року між ОСОБА_1 та директором ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»ОСОБА_3 укладено договір №18, а 27 травня 2005 року громадянином ОСОБА_9 видано на ОСОБА_1 відповідну довіреність на представлення його інтересів, і як пояснив в суді потерпілий ОСОБА_1 це саме той договір, що був укладений між ним та підсудним, і це ті квитанції, які надавались йому ОСОБА_3 після отримання останнім грошей.
		Відповідно до відомостей, що містяться у документах фінансового-господарської ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 (а.с.96-229 т.5), будь-якого підтвердження щодо оприбуткування коштів, отриманих від ОСОБА_1 в рамках договору №18 від 6 червня 2005 року, не виявлено.
		Як вбачається з протоколу огляду від 11 червня 2008 року документів вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 (а.с. 61-90 т.5), серед вилучених документів виявлено прибутковий касовий ордер №12 від 20.10.2005 року та квитанцію до вказаного ордеру, на суму 10000 грн., в яких зазначено підставу -оплата офісу згідно авансового звіту, що не відповідає зазначеним підставам та сумі коштів у квитанції №12 від 20.10.2005 року, яка надана ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 при отриманні готівки згідно договору №18 від 06.06.2005 року, тобто вказані дві квитанції до прибуткового ордера №12 від 20.10.2005 року ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»є однакові, однак з різними підставами платежу і різними зазначеними сумами.
		Згідно даних протоколу огляду документів від 23 червня 2008 року (15-16 т. 3), серед вилучених в Київській міській державній адміністрації документів щодо переведення квартири АДРЕСА_1 не виявлено звернень, інших документів ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»щодо переводу зазначеної квартири до нежитлового фонду.
		Як вбачається з документів щодо реєстрації та податкової звітності ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», у тому числі декларацією на прибуток за 2005 рік (а.с. 19-201 т. 4), усі доходи від продажу товарів, наданню послуг, на підприємстві за 2005 рік складають 10 грн.
		Відповідно до даних листа №23-98 від 18 квітня 2007 року (а.с. 4 т. 2), до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації звернення ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», ОСОБА_3, ОСОБА_6 з питань виведення АДРЕСА_1 не надходило.
		Згідно відомостей листа №3560 від 18 травня 2007 року Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства (а.с. 2 т. 2), ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер»не має ліцензії на право займатись видом господарської діяльності «Будівельна діяльність»(вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).
		Як вбачається з протоколу обшуку від 15 серпня 2007 року (а.с. 8-12 т. 5), за місцем реєстрації ОСОБА_6 виявлено та вилучено копії статутних документів ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», пачку візитівок на ОСОБА_3 як генерального директора ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер», ноутбук ОСОБА_6 в якому зберігаються файли фінансово-господарської діяльності ТОВ «Корпорація «ГлобалМедКер».
		Оцінюючи всі докази по даній справі, суд приходить до висновку, що захисна позиція ОСОБА_3 з приводу наявності намірів щодо виконання договору №18 від 6 червня 2005 року та частковому здійсненні у зв'язку з цим окремих дій, є лише способом уникнути відповідальності за вчинене, і про це також свідчить і непослідовний та протирічливий характер показань останнього.
		Так, у своїх показаннях на досудовому слідстві (а.с. 132 т. 7) ОСОБА_3 прямо вказував, що уклавши договір №18 від 6 червня 2005 року, не мав наміру виконувати його вимоги. Також, даючи покази на досудовому слідстві (а.с. а.с. 8, 25), ОСОБА_3 неодноразово посилався на те, що заяву від імені ОСОБА_9 до УЖКГ Голосіївського району підписав саме він і направив разом з іншими документами, а в суді змінив свої покази в цій частині, зазначивши, що таку заяву він не підписував, а лише передав зразок цієї заяви в електронній формі разом з проектом договору ОСОБА_1, і через деякий час отримав від останнього вже підписану ОСОБА_9 заяву, яку передав до Голосіївської РДА. Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_3 вказував, що гроші отримані від ОСОБА_1 в рамках договору, на підприємстві не оприбутковувалися і були витрачені ним на власні потреби (а.с.а.с. 8, 25 т. 7), проте, у наступному, даючи показання (а.с. 132 т. 7), ОСОБА_3 вказав, що отримані згідно договору кошти він потратив для стимулювання мешканців будинку дати відповідне письмове погодження, хоча в суді ОСОБА_3 змінив такі свої показання, зазначивши, що частину отриманих від ОСОБА_1 грошей він витратив на зарплату підрядникам, а іншу частину на оплату оренди. Крім того, в суді ОСОБА_3 вже наполягав, що гроші ОСОБА_1 були оприбутковані на Товаристві, при цьому знову ж таки з одного боку вказував, що частину цих коштів було витрачено на виготовлення ескізів проекту окремого входу квартири, а з іншого боку, вже зазначав, що такі ескізи робились безкоштовно. Також, ОСОБА_3 в суді неодноразово посилався на те, що всі умови договору №18 він виконати не зміг, оскільки оригінал листа-погодження з Голосіївської РДА він після отримання передав ОСОБА_1, який його йому не повернув. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оригінал такого листа зберігався в Київській міській державній адміністрації (а.с. 14 т.3), а будь-яких письмових підтверджень, що такий лист видавався особисто ОСОБА_3 чи як фізичній особі, чи як керівнику Товариства, матеріали справи не містять.
		В той же час, показання потерпілого ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в суді є послідовними, позбавлені суттєвих протиріч, узгоджуються з іншими дослідженими доказами по даній справі, а тому суд кладе їх в основу вироку, зважаючи і на те, що підстав для обмови потерпілим ОСОБА_1 підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлено не було.
		Суд також критично оцінює показання підсудного ОСОБА_3 в частині відсутності попередньої змови з іншою особою, оскільки такі посилання повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснював, що при зустрічах з ОСОБА_3 у розмові завжди приймав участь і ОСОБА_6, з яким ОСОБА_3, окрім того, в його присутності ділив отримані від нього кошти. Крім того, про спільні дії підсудного ОСОБА_3 та іншої особи, свідчать і показання свідка ОСОБА_9, який вказував в суді, що умови переведення квартири до нежитлового фонду обговорювались на спільній зустрічі, де була також з ОСОБА_3 і інша особа.
		Крім того, суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (працівників Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації), які в суді показали, що ОСОБА_3 займався питанням переведення квартири ОСОБА_9 до нежитлового фонду, при цьому ОСОБА_7 вказав також і на те, що, наскільки він пам'ятає, власник цієї квартири також приходив до адміністрації, оскільки такі їх показання не узгоджуються з іншими доказами про справі, в тому числі і показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що жодного разу до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації не приходив.
		Орган досудового слідства в обвинуваченні ОСОБА_3 послався на заволодіння ним за попередньою змовою групою осіб чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.
		Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що коштами ОСОБА_1 підсудний ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб заволодів виключно шляхом зловживання довірою, що випливає з показань потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що довіряв ОСОБА_3, оскільки він є рідним братом його дружини, а тому посилання в обвинуваченні ОСОБА_3 на такий спосіб як «шляхом обману», на думку суду, слід виключити.
		Крім того, органом досудового слідства в обвинуваченні ОСОБА_3 включено поряд із складанням, як службовою особою, та видачею завідомо неправдивих офіційних документів, внесення ним до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та інше підроблення документів, що на переконання суду є зайвим, оскільки дії останнього в частині службового підроблення, обмежуються саме складанням, як службовою особою, та видачею завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а тому такі посилання (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та інше підроблення документів) також підлягають виключенню з обвинувачення.
		Також, згідно обвинувачення, ОСОБА_3, за попередньою змовою з іншою особою, заволодів коштами ОСОБА_1 в період часу з травня по жовтень 2005 року.
		Разом з тим, в суді було встановлено, що перша частина коштів була отримана ОСОБА_3 від ОСОБА_1 14 червня 2005 року (25000 грн.), про що, насамперед вказував потерпілий ОСОБА_1 і не заперечував з цього приводу сам підсудний ОСОБА_3, а тому, на думку суду, обвинувачення має бути уточнене, а саме, в частині періоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_1, тобто слід вважати встановленим період - з червня по жовтень 2005 року. 
		Таким чином, оскільки ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах заволодів чужим майном, то такі його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України.
		Дії ОСОБА_3, як службової особи, що виразились у складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 366 КК України.
		Потерпілим ОСОБА_1 до підсудного заявлено цивільний позов щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 81600 грн. та моральної шкоди на суму 500000 грн.
		Підсудний ОСОБА_3 визнав цивільний позов лише в частині стягнення матеріальної шкоди.
		Зважаючи на правила ст. 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а розмір завданої ОСОБА_3 шкоди в суді був встановлений у розмірі 81600 грн., згаданий позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню із стягненням вказаної суми коштів з підсудного ОСОБА_3
		З приводу заявленого ОСОБА_1 позову в частині стягнення з підсудного ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 500000 грн., то враховуючи те, що незаконними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 було спричинено втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та душевних переживань з приводу постраждання внаслідок злочинного посягання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на думку суду, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню частково - у розмірі 1000 грн.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання те, що останній до кримінальної відповідальності притягається вперше, а також і те, що в судовому засіданні матеріальні претензії потерпілого визнав повністю, пообіцявши при першій можливості відшкодувати йому всі матеріальні збитки.
		Орган досудового слідства обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 включено - вчинення ним злочину групою осіб за попередньою змовою.
		В той же час, така обставина є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, а тому не може бути ще раз урахована як обтяжуюча покарання обставина.
		Також, призначаючи покарання підсудному, суд враховує і те, що він на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку, а за час перебування під вартою стягнень з боку адміністрації Київського СІЗО не отримував, і на заходи соціального та режимного характеру реагував, беручи до уваги і те, що ОСОБА_3 вже більше двох з половиною років перебуває під вартою, що, на переконання суду, в достатньому об'ємі сприяло перевихованню та виправленню останнього у бік недопущення протиправних проявів у подальшому, при призначенні йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з урахуванням вищевказаних пом'якшуючих обставин, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, на думку суду, при визначенні відповідного розміру покарання, передбаченого цією нормою, суд вважає можливим застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити покарання у розмірі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції згаданої норми. Разом з тим, зважаючи на той факт, що ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, суд не вважає можливим обмежитись і мінімальним розміром обраного покарання. З цих же мотивів, суд вважає необхідним при призначенні додаткового покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, обмежитись максимальним розміром вказаного покарання, тобто з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, однак, зважаючи на положення ст. 5 КК України, і того факту, що на момент вчинення саме цього злочину, такого додаткового виду покарання як «штраф», санкція згаданої норми не передбачала, без застосування вказаного штрафу.
		Також, призначаючи підсудному остаточне покарання за вчинення злочинів передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України, на думку суду, беручи до уваги всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Стягненню з підсудного підлягають судові витрати. 
		Речові докази слід зберігати у справі, за виключенням ноутбука, щоденника та візиток, які слід залишити в місці їхнього зберігання, до вирішення по справі, яка виділена в окреме провадження, та системного блока, який слід передати законному володільцю.
		На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 323, 324, 328, 330, 332, 337, 342, 343 КПК України, 
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України, за якими призначити йому покарання у виді:
		-          за ч. 4 ст. 190 КК України -із застосуванням ст. 69 КК України, два роки і сім місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
		-          за ч. 2 ст. 366 КК України -два роки і шість місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на три роки.
		За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді двох років і семи місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на три роки з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, а саме з 15 по 23 серпня 2007 року, з 4 березня по 7 травня 2008 року і з 16 лютого 2010 року по 23 липня 2012 року, та враховуючи правила ст. 72 КК України, вважати його таким, який повністю відбув призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі.
		Після набрання вироком законної сили, речові докази, документи, зазначені на а.с.а.с. 4,17,31,40,43,48,76-78 в т. 3, на а.с.а.с. 13-18 в т. 4, на а.с. 17-18 в т. 5 (окрім ноутбуку, щоденника та визитівок, які слід залишити в місці їхнього зберігання), на а.с.а.с 91-95 в т.5 (окрім системного блоку, який слід передати законному володільцю), на а.с. 231 в т. 5, на а.с.а.с. 37-38,85-87 в т. 6 -залишити в справі.
		Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на суму 581600 грн. -задовольнити частково, стягнувши із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 82600 грн., а в решті позовних вимог -відмовити.
		Судові витрати, пов'язані із проведенням Київським НДІ судових експертиз експертизи вартістю 469 грн. 20 коп. -стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь вказаної установи.
		Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 -взяття під варту - змінити на підписку про невиїзд, яку залишити до набрання вироком законної сили, звільнивши його з-під варти в залі суду.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.
		 
		 
		СУДДЯ                                                                       П.Л. СЛОБОДЯНЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...