Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 36/89-59/61-20/246(05-5-9/13996) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "09" серпня 2012 р.                                                                                    Справа № 36/89-59/61-20/246(05-5-9/13996)  
		Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
		головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Волковицької Н.О., Ходаківської І.П.,Розглянувшикасаційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю  "Спеціалізоване підприємство "Голографія"  (далі - Підприємство)на постанову Київського апеляційного господарського судувід24.05.12у справі№ 36/89-59/61-20/246(05-5-9/13996)господарського судуміста Києваза позовомПідприємствадоДержавного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва  (далі - Комітет),  товариства з обмеженою відповідальністю  "ЄС Продакшен груп" (далі - Товариство) прозахист ділової репутації, визнання недостовірною розповсюдженої інформації та її спростування,
		В засіданні взяли участь представники:
		- позивача:Ткач О.О. ( за дов. б/н від 06.03.07);  - відповідачів:Комітету: не з'явилися;  Товариства: не з'явилися.  
		Ухвалою від 26.07.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., 
		Ходаківської І.П. касаційну скаргу Підприємства № 518/9 від 11.06.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.08.12. 
		Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. 
		На момент розгляду справи у судовому засіданні 09.08.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. 
		У судове засідання 09.08.12 представники Комітету та Товариства не з'явилися.
		Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 09.08.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представника Підприємства.
		Про вказані обставини представнику Підприємства  було повідомлено на початку судового засідання 09.08.12.
		Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
		Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.08.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
		Рішенням від 19.12.11 господарського суду м. Києва (суддя -Палій В.В.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю.
		Рішення мотивовано тим, що поширений інформаційний матеріал не стосується безпосередньо Підприємства  по справі,  а отже у суду відсутні підстави  вважати, що Комітетом  та Товариством  було поширено недостовірну інформація саме про Підприємство, що є обов'язковою передумовою для вирішення питання про її недостовірність та спростування.
		Ухвалою від 20.01.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів к складі: головуючого -Остапенка О.М., суддів Скрипки І.М., Іваненко Я.Л.) апеляційну скаргу Підприємства було  повернуто  без розгляду.  
		Постановою від 17.04.12 Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: головуючого -Дроботової Т.Б., суддів -Волковицької Н.О., Рогач Л.І.) касаційну скаргу Підприємства задоволено, ухвалу від 20.01.12 Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
		Постановою від 24.05.2012 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Гаврилюка О.М., суддів -Майданевича А.Г., Мальченко А.О.) рішення від 19.12.11 господарського суду м. Києва залишено без змін.
		Постанова мотивована тим, що поширений інформаційний матеріал (стаття) не стосується безпосередньо Підприємства, оскільки особливості нарахування та сплата акцизного збору на час розміщення оскарженого інформаційного матеріалу регулювались Законом України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби " від 15.09.1995 року № 329/95-ВР та Постановою Кабінету Міністрів України „Про розміри плати за марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів " від 20.06.2003 року № 926, якою було встановлено плату за одну марку акцизного збору для тютюнових виробів у сумі 0,055 грн.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Підприємство звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 19.12.11 господарського суду м. Києва та постанову від 24.05.12 Київського апеляційного господарського суду скасувати ,  а справу направити на новий розгляд до  суду першої інстанції.
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права зокрема: ст.ст. 91, 207, 302 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.  
		Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Підприємства та  суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи та  правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Попередні  судові  інстанції встановлено , на підставі матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет-сайті www.ubr.ua, який зареєстрований за Товариством, було опубліковано  із виступу  Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва ОСОБА_1 під назвою „ОСОБА_1: Я буду дерегулировать все, что только можно". 
		На вказаному інтернет-сайті було процитовано ОСОБА_1: „Одна голограмма на сигаретах - 6 коп. Всего в год на это идет около 8 млрд. грн. Зачем это надо? Это коррупция".
		  Підприємство стверджувало, що на інтернет-сайті про нього було поширено неправдиву та недостовірну інформацію , яка не відповідає дійсності та спрямована на завдання шкоди правам Підприємства. 
		Підприємство  стверджує, що  є єдиним постачальником голографічних захисних елементів, які використовуються при виробництві марок акцизного збору, якими захищаються тютюнові вироби.
		Попередні судові інстанції прийшли до висновку ,що   ОСОБА_1, як Голова Комітету, звинуватив Підприємство в корупції  та про те ,що Підприємство є  учасником якоїсь не окресленої корупційної схеми, а Товариство поширило дану інформацію на  інтернет-сайті. 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що Підприємство вимагає від суду здійснити захист його честі, гідності та недоторканості ділової репутації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91, ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині та має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Статтями 23,  201 Цивільного кодексу України вказано, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством,  а право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю), як визначено ст.8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" 
		Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які мають  право на відшкодування  шкоди внаслідок приниження їх ділової репутації та на звернення до господарського суду з відповідними позовами з додержанням визначених Господарським процесуальним кодексом України вимог щодо підвідомчості господарських спорів.
		Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
		Згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		В той же час суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 33, 34  Господарського процесуального кодексу України зробив висновок, що в даній ситуації тягар доказування достовірності негативної інформації про Підприємство  покладається на Комітет і Товариство , а на Підприємство  покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації ,що визначено  приписом абз. 1 ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи, що зазначені дії можуть завдати  майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню відповідно до   норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.
		Вирішуючи питання по сутті попередні судові інстанції не надали належної правової оцінки опублікованому на інтернет-сайті Товариством повідомленням, які можливо  вважати,  як дослівним відтворенням офіційного виступу Голови Комітету ОСОБА_1, або виступу особи, яка не є посадовою особою, а є громадянином і може нести відповідальність, як фізична особа.  
		Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Підприємством належними засобами доказування доведено, що у мережі Інтернет на сайті www.ubr.ua, який належить Товариству, було опубліковано (поширено) статтю із інтерв'ю голови Комітету ОСОБА_1 під назвою „ОСОБА_1: Я буду дерегулировать все, что только можно". В даній статті було поширено інформацію наступного змісту: „Одна голограмма на сигаретах -6 коп. Всего в год на это идет около 8 млрд. грн. Зачем это надо? Это коррупция".
		В той же час Комітет та Товариство не спростувало публікацію та не довили підстави для звільнення  від відповідальності.  
		Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує ,що  вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації покладається на Підприємство, а  особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. 
		У зв'язку з цим судові інстанції  повинні  враховувати вимоги  статті 275 Цивільного кодексу України, де визначено, що  захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст. 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 Цивільного кодексу України) тощо.  
		Попередні судові інстанції, при прийняті оскаржених процесуальних документів, не врахували, що у разі поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного та власник веб-сайта.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу     неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта є вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, але попередні судові інстанції цим питанням не надало належної правової оцінки.  
		 
		Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції. 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		 
		Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія" № 518/9 від 11.06.12   задовольнити. 
		Рішенням від 19.12.11 господарського суду м. Києва  та постанову від 24.05.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 36/89-59/61-20/246(05-5-9/13996) господарського суду м. Києва скасувати ,а справу направити на новий розгляд до  господарського суду м. Києва.
		 
		 
		 
		Головуючий Є.Першиков    судді:Н.Волковицька    І.Ходаківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...