Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		24 серпня 2012 року                               м. Київ                                        А/9991/61/12 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії:                                     
		головуючого судді:                               Кравцова О.В.,             
		суддів:                                        Масло І.В.,
		                                                  Сороки М.О.,
		 
		секретаря судового засідання      Малихіна Д.Ю.
		за участю: членів Центральної виборчої комісії Магери А.Й., Шелудька В.Є., представника Центральної виборчої комісії  Ларіної Н.О., представників третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами кандидата у народні депутати України ОСОБА_5, члена Центральної виборчої комісії України Магери Андрія Йосиповича, члена Центральної виборчої комісії Шелудька Валерія Євгеновича та Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2012року у справі за позовом ОСОБА_8 до Центральної виборчої комісії, члена Центральної виборчої комісії України Магери Андрія Йосиповича, члена Центральної виборчої комісії України Шелудька Валерія Євгеновича, третя особа -кандидат у народні депутати України ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 3 серпня 2012 року №147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування», на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в частині реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 (додаток № 6); визнання протиправними дій членів Центральної виборчої комісії Шелудька В.Є. та Магери А.Й.
		В С Т А Н О В И В:
		          17 серпня 2012 року кандидат в народні депутати України ОСОБА_8  звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, члена Центральної виборчої комісії Шелудька В.Є, члена Центральної виборчої комісії Магери А.Й. про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 3 серпня 2012 року № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування»в частині реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 62 та про визнання протиправними дій членів ЦВК Шелудька В.Є. та Магери А.Й. 
		Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2012 року позивачка звернулася до ЦВК зі скаргою щодо неправомірної реєстрації ЦВК кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 62 внаслідок того, що куратор Житомирської області член ЦВК Магера А.Й. не провів належної перевірки відомостей щодо відповідності даних кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 вимогам, встановленим ч. 2 ст. 76 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі -Закон). 
		Порушення зі сторони члена ЦВК Магери А.Й. вона вбачала у наступному.
		Загальновідомою та публічно доступною є інформація про те, що ОСОБА_5М виїхав з України до Російської Федерації в травні 2005 року, де він отримав громадянство Російської Федерації і постійно проживав по грудень 2010 року, він має шість паспортів з різними номерами та серіями, за якими здійснював перетин державного кордону України, в тому числі як громадянин Російської Федерації з грудня 2010 року по квітень 2012 року включно, а також те, що ОСОБА_5 є генерал-майором спецслужб Російської Федерації та радником директора ФСБ Росії. Тому ЦВК зареєструвала кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 безпідставно, всупереч положенням ч. 2 ст. 76 Конституції України, ст. 9 виборчого Закону.
		При розгляді питання реєстрації кожної особи кандидатом у народні депутати, яка подала до ЦВК документи, щодо кожної особи, яка має намір стати кандидатом у народні депутати  проводилась відповідна перевірка, шляхом витребування інформації з МВС, МЗС, Державної прикордонної служби.
		До протиправної реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України призвели дії члена ЦВК Магери А.Й., який, як куратор Житомирської області на території якої знаходиться виборчий округ №62, в якому було зареєстровано кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5,  не вчинив жодних дій для проведення такої перевірки, в тому числі на достовірність викладеної в документах інформації, зокрема щодо проживання в України ОСОБА_5 останні п'ять років на території України або навмисно приховав отриману від Державної прикордонної служби України інформацію від інших членів ЦВК під час розгляду питання щодо реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України.
		Дії члена ЦВК Магери А.Й. при здійсненні ним повноважень члена ЦВК вже визнавались Верховним Судом України протиправними.
		На момент її звернення до суду ЦВК рішення про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 не прийняла. 
		Однак, листом члена ЦВК Шелудька В.Є. від 17 серпня 2012 року № 21-30-2088 скарга позивача була повернута без розгляду з підстав неналежного оформлення та відсутності у ЦВК компетенції розглядати скарги на свої постанови та рішення, дії й бездіяльність членів ЦВК, не винісши цього питання на розгляд Центральної виборчої комісії.
		У зв'язку з цим просила визнати дії членів Центральної виборчої комісії України Магери А. Й., Шелудька В. Є. неправомірними та скасувати постанову ЦВК від 03 серпня 2012 року № 147 в частині реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5
		          Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2012 року позов задоволено повністю, визнано протиправними дії члена ЦВК Шелудька В.Є. з повернення скарги кандидата в народні депутати України ОСОБА_8, зареєстрованої в ЦВК 16 серпня 2012 року, без розгляду та невнесення на розгляд ЦВК питання про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 62 в порядку самовисування; визнано протиправними дії члена ЦВК Магери А.Й. при підготовці до розгляду на засіданні ЦВК 03 серпня 2012 року питання про реєстрацію кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5; визнано протиправною та скасовано постанову ЦВК від 03 серпня 2012 року № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування»в частині реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Центральна виборча комісія, члени Центральної виборчої комісії Магера А.Й., Шелудько В. Є., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подали апеляційну скаргу  до Вищого адміністративного суду України, в якій просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2012 року, позовну заяву ОСОБА_8 в частині визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 3 серпня 2012 року № 147 в частині реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 62 та визнання протиправними дії члена ЦВК Магери А.Й. при підготовці до розгляду на засіданні ЦВК 3 серпня 2012 року питання про реєстрацію кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5 залишити без розгляду з підстав пропущення строків оскарження; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дії члена ЦВК Шелудька В.Є. з повернення скарги кандидата в народні депутати України ОСОБА_8, зареєстрованої в Центральній виборчій комісії 16 серпня 2012 року, без розгляду та невнесення на розгляд Центральної виборчої комісії питання про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5 в порядку самовисування. 
		Також з апеляційною скаргою до Вищого адміністративного суду України звернувся кандидат в народні депутати України ОСОБА_5, який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2012 року скасувати та позовну заяву ОСОБА_8 залишити без розгляду в повному обсязі.
		          У судовому засіданні представник ЦВК, члени Центральної виборчої комісії Магера А.Й.           та Шелудько В.Є, представники кандидата в народні депутати ОСОБА_5  підтримали апеляційні скарги в повному обсязі та просили їх задовольнити. 
		Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку відмовити у задоволенні  апеляційних скарг.
		При ухваленні постанови суд першої інстанції виходив з наступного. 
		3 серпня 2012 року ЦВК прийнято постанову № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування»(далі -постанова №147). Згідно додатку № 6 до вказаної постанови ОСОБА_5 був зареєстрований в одномандатному виборчому окрузі № 62, утвореному у межах Житомирської області.
		Кандидатом у народні депутати України ОСОБА_8 16 серпня 2012 року було подано до ЦВК скаргу про визнання дій члена ЦВК Магери А.Й. протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства про вибори народних депутатів, порушують виборчі права громадян, права та законні інтереси інших суб'єктів виборчого процесу. ОСОБА_8 просила прийняти рішення про скасування реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 62, утвореному у межах Житомирської області, та просила розглянути та обговорити питання порушення членом ЦВК Магерою А.Й. присяги члена Центральної виборчої комісії.
		Листом від 17 серпня 2012 року № 21-30-2088 член Центральної виборчої комісії Шелудько В.Є. повернув скаргу позивачці без розгляду, посилаючись на те, що скаргу оформлено без дотримання передбачених статтею 110 Закону та розділом 6 Порядку розгляду скарг, в зв`язку з чим вона підлягає поверненню на підставі частини другої статті 11 Закону та пункту 6.8 Порядку. В листі зазначив, що ЦВК не уповноважена розглядати скарги на рішення, дії та бездіяльність членів Центральної виборчої комісії та позивачкою пропущені строки подання скарги до ЦВК.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 03.08.2012 року № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування», в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 ОСОБА_5, виходячи з такого.
		Згідно з ч. 2 ст. 76 Конституції України народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. 
		Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України»проживанням в Україні за цим Законом означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованих за межами України. 
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 виїхав з України 03 березня 2005 року, а вперше повернувся до України 16 грудня 2010 року.
		Виїзд ОСОБА_5 з території України не був обумовлений перебуванням на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України, у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах, на полярній станції України, в складі формування Збройних Сил України, дислокованих за межами України, а був пов'язаний з порушенням кримінальних справ відносно нього, що визнавалося самим ОСОБА_5
		Крім того, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_5 з 03 березня 2005 року по 16 грудня 2010 року в України не знаходився жодного дня; в цей період жодного разу не перетинав державний кордон України; ОСОБА_5 є громадянином Російської Федерації; 16 грудня 2010 року вперше перетнув державний кордон України, як громадянин Російської Федерації; перетинав державний кордон України за 6 паспортами різних серій та номерів. 
		Стосовно доводів ЦВК про відсутність у виборчому Законі визначення терміну «проживання», вимоги щодо постійного або безперервного проживання для реалізації пасивного виборчого права, що в поєднанні з встановленим ст. 33 Конституції України та ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»правом громадянина України вільно залишати територію України та наявністю в Україні зареєстрованого місця проживання, колегія суддів зауважує таке. 
		Як правильно вказав у своїй постанові Київський апеляційний адміністративний суд з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2004 року у справі «Мельниченко проти України», при вирішенні питання щодо реєстрації того чи іншого кандидата в народні депутати України з підстав проживання в Україні протягом п'яти років необхідно враховувати його конкретну ситуацію. 
		Враховуючи виїзд ОСОБА_5 за межі території України у 2005 році; його не знаходження в період з 2005 року по грудень 2010 року на території України; перший з 2005 року в'їзд на територію України у грудні 2010 року, як громадянина Російської Федерації; перетин державного кордону, як громадянина України, так і громадянина Російської Федерації за 6 паспортами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6), колегія суддів відхиляє ці доводи ЦВК.  
		Крім того, суд відзначає, що під час вивчення документів ОСОБА_5, поданих до реєстрації його кандидатом у народні депутати України допущений вибірковий підхід, оскільки до інших осіб, що виявили бажання балотуватися кандидатами у народні депутати України проводилася повна перевірка.
		Як вбачається з постанови ЦВК від 10 серпня 2012 року № 259 було відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_10, включеного до виборчого списку Політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Громада»у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі під № 1, в тому числі з підстав непроживання в Україні протягом останніх п'яти років на підставі інформації, отриманої від Державної прикордонної служби. 
		Суд також не бере до уваги посилання ЦВК на наявність у автобіографії кандидата в народні депутати України вказівки на постійне проживання в Україні.
		Ці відомості вказуються самим кандидатом у народні депутати України, а тому мають перевірятися на рівні з іншими відомостями, саме для цього ЦВК направлялися запити, зокрема, до Державної прикордонної служби України, щодо кожної особи, яка подавала документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України. 
		Колегія суддів також відхиляє посилання ЦВК про відсутність встановленої процедури здійснення ЦВК перевірки достовірності даних, зазначених в документах кандидатів у депутати, що подаються для реєстрації.
		Як вбачається з матеріалів справи ЦВК витребовувала інформацію, зокрема з Державної прикордонної служби, щодо кожної особи яка подала до ЦВК документи для реєстрації її кандидатом у народні депутати.
		Отже, судом встановлено, що відповідна перевірка проводилася. 
		Така інформація запитувалася з Державної прикордонної служби і щодо ОСОБА_5 (лист Голови ЦВК від 31.07.2012 року на № 21-41-1317 про надання відомостей про 139 осіб, які подали документи для реєстрації кандидатами у народні депутати України (в алфавітному порядку) щодо їх проживання в Україні протягом останніх 5 (п'яти) років.), в якому прізвище ОСОБА_5 зазначено на 5 сторінці запиту. 
		Відповідь на зазначений запит була отримана ЦВК 01.08.2012 року. Як вбачається з наданої Державною прикордонною служби України до ЦВК відповіді,  ЦВК отримала дані про перетин державного кордону України щодо 139 осіб висунутих кандидатами у народні депутати України у період з 2007 року по 2012 рік (за останні п'ять років). 
		Як вбачається зі сторінки 71 цієї відповіді, ОСОБА_5 перетнув державний кордон України 16 грудня 2010 року, як громадянин Російської Федерації. Отже, з 2007 року (періоду запиту ЦВК до Державної прикордонної служби України) до 16 грудня 2010 року ОСОБА_5 взагалі не знаходився  на території України. 
		У відповіді Державної прикордонної служби України на запит суду, вказані дані про період відсутності ОСОБА_5 на території України з 03 березня 2005 року по 16 грудня 2010 року.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків Київського апеляційного адміністративного суду про те, що ОСОБА_5 не набув права бути обраним до Верховної Ради України на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року, оскільки не проживав на території України останні п'ять років, а тому не міг бути зареєстрованим кандидатом у народні депутати України, що свідчить про протиправність прийнятої ЦВК постанови, в частині його реєстрації.
		Дані Державної прикордонної служби неодноразово слугували підставою для відмови в реєстрації кандидатів, зокрема, як вбачається з постанови ЦВК від 10 серпня 2012 року №259 ОСОБА_10, включеному до виборчого списку Політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Громада»у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі під № 1 було відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України, в тому числі з підстав непроживання в Україні протягом останніх п'яти років на підставі інформації, отриманої від Державної прикордонної служби. 
		 
		Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що членом ЦВК Магерою А.Й. було допущено неналежне виконання своїх посадових обов'язків.
		Згідно зі ст. 7 Регламенту, затвердженого постановою Комісії від 26.04.2005 року №72, члени Комісії здійснюють повноваження відповідно до затвердженого Комісією розподілу обов'язків між ними, а також виконують окремі доручення Голови Комісії або заступників Голови Комісії у разі виконання ними повноважень Голови Комісії. Член Комісії готує питання на розгляд Комісії, бере участь у розгляді питань порядку денного засідання Комісії, здійснює заходи з організації підготовки питань на розгляд Комісії, контролює та бере участь у підготовці цих питань, доповідає з підготовлених питань. 
		Статтею 11 Регламенту ЦВК визначено, що питання для розгляду на засіданні Комісії готують члени Комісії із залученням за розпорядженням, дорученням Голови Комісії, заступників Голови Комісії, секретаря Комісії, працівників відповідних структурних підрозділів Секретаріату та патронатної служби Комісії, Служби розпорядника Реєстру. Проекти документів для внесення на розгляд Комісії візує, в тому числі член Комісії, який відповідає за підготовку питання для розгляду на засіданні Комісії або є доповідачем питання порядку денного.
		З метою забезпечення виконання вказаних вище нормативних положень ЦВК 03 березня 2010 року прийняла постанову № 257 «Про забезпечення здійснення повноважень Центральної виборчої комісії на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та у закордонному виборчому окрузі», згідно з якою всі члени Комісії, за винятком її Голови, визначені кураторами всіх адміністративно-територіальних одиниць України. Член Комісії Магера А.Й. визначений куратором Житомирської області. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Головою ЦВК направлявся запит до Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону України за останні п'ять років, зокрема, ОСОБА_5 (лист Голови ЦВК від 31.07.2012 року № 21-41-1317). 
		Відповідь на запит Голови ЦВК № 21-41-1317 була отримана Комісією 01.08.2012 року. 
		Як пояснив у судовому засіданні Магера А.Й., зазначені матеріали були передані йому як куратору Житомирської області. 
		Як вбачається зі сторінки 71 відповіді  Державної прикордонної служби України, з якою був обізнаний Магера А.Й., ОСОБА_5 перетнув державний кордон України 16 грудня 2010 року, як громадянин Російської Федерації. Дані про знаходження ОСОБА_5 на території України в період з 2007 року (момент початку запиту) по 16 грудня 2010 року (момент першого в'їзду ОСОБА_5 в Україну) відсутні.
		Тобто, з відповіді Державної прикордонної служби України до ЦВК вбачається, що вперше за період п'ять років (2007-2012 роки - період необхідний для реєстрації особи кандидатом у народні депутати) ОСОБА_5 в'їхав на територію України  лише в грудні 2010 року. 
		Колегія суддів також зазначає, що Державна прикордонна служба України надавала ЦВК дані про перетин державного кордону України щодо кожної особи у період з 2007 року по 2012 рік (за останні п'ять років). У відповідях Державної прикордонної служби України, на такі запити ЦВК, відомості надавалися саме за вказаний період (з 2007 по 2012 рік).
		Саме тому, інформації про відсутність ОСОБА_5 на території України в 2007, 2008, 2009 та 11 місяців 2010 року (лист ДПСУ від 01.08.2012 року на №21-41-1317) не могла залишитись поза увагою та без реагування члена ЦВК Магери А.Й.
		Таким чином, ще до моменту прийняття рішення ЦВК про реєстрацію ОСОБА_5 кандидатом у депутати, член ЦВК Магера А.Й. офіційно знав про непроживання ОСОБА_5 в Україні останні п'ять років, однак не ініціював проведення додаткової перевірки поданих ОСОБА_5 відомостей щодо його відповідності вимогам ст. 76 Конституції України. 
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що член ЦВК Магера А.Й., як куратор Житомирської області, при підготовці питання щодо реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України  мав відомості про те, що ОСОБА_5 не проживав останні п'ять років на території України.
		Однак, під час розгляду на засіданні ЦВК питання щодо реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України, не повідомив інших членів ЦВК про зазначені обставини, що призвело до прийняття ЦВК протиправного рішення щодо реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України.
		Крім того, як вбачається із стенограми засідання ЦВК від 3 серпня 2012 року, протоколу засідання ЦВК та додатку № 6 саме Магера А.Й. пропонував зареєструвати ОСОБА_5 по одномандатному виборчому округу № 62, замовчуючи інформацію про його особисті персональні дані.
		Також, як вбачається з проекту постанови ЦВК № 147 від 3 серпня 2012 року та це не заперечував у судовому засіданні Магера А.Й., в ній міститься його віза без зауважень та застережень.
		Пунктом 9.7 Інструкції з діловодства ЦВК, що є додатком до постанови ЦВК від 30 листопада 2001 року № 50, проект постанови візується, зокрема, членом комісії відповідальним за підготовку питання.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вчинення протиправних дій членом ЦВК Магерою А.Й. щодо неналежної підготовки питання щодо реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 (в межах Житомирської області) ОСОБА_5 до розгляду на засіданні Комісії, яка покладається на члена ЦВК Магеру А.Й. як куратора цієї області. 
		Судова колегія також бере до уваги, що членом ЦВК Магерою А.Й. вже не вперше допускаються порушення виборчого законодавства. Рішенням Верховного Суду України від 27 грудня 2004 року визнано незаконними дії члена Комісії Магери А.Й. по направленню листа територіальній виборчій комісії територіального виборчого округу № 126 від 26 грудня 2004 року з роз'ясненнями і рекомендаціями з питань застосування законодавства про вибори. Верховним Судом України такі дії було розцінено як перевищення членом ЦВК Магерою А.Й. своїх повноважень. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що твердження Шелудька В.Є. про порушення позивачкою приписів частини третьої статті 110 Закону не відповідають положенням чинного законодавства.
		Відповідно до частини третьої статті 110 Закону до скарги до виборчої комісії додаються її копії, докази, зазначені у скарзі, та копії усіх документів, що приєднуються до неї, у кількості, яка дорівнює кількості суб'єктів оскарження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі.
		Наведена норма свідчить, що Закон відрізняє докази від інших документів, які так само як і докази можуть бути приєднані до скарги.
		Згідно з частиною шостою статті 112 Закону письмові докази подаються в оригіналі або в засвідченій у встановленому порядку копії. Якщо подано копію письмового доказу, виборча комісія має право вимагати подання оригіналу або самостійно витребовує оригінал письмового доказу. 
		До скарги, поданої ОСОБА_8 до ЦВК, були додані копія постанови ЦВК, копія посвідчення позивачки як кандидата в народні депутати України, видане ЦВК, та роздруківки інформації з веб -сайтів із зазначенням у скарзі адрес розміщення відповідних матеріалів.
		Як вбачається з листа від 17 серпня 2012 року, яким було повернуто скаргу без розгляду, позивачкою не були додані оригінали доказів або засвідчених в установленому порядку їх копій.
		Як пояснив у судовому засіданні член ЦВК Шелудько В.Є. та представник ЦВК, позивачка повинна була надати оригінали чи засвідчені належним чином копії посвідчення її як кандидата у народні депутати України, постанови ЦВК від 3 серпня 2012 року №147 з додатком №6, інформації з інтернет-сайтів та стенограми зустрічі членів Тимчасової слідчої комісії з питань обставин отруєння кандидата на пост Президента України ОСОБА_11 із ОСОБА_5 від 14.04.2012 року. 
		З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пунктів 6.4-6.6 Порядку в разі подання скарги до виборчої комісії довіреною особою особисто, вона пред'являє посвідчення довіреної особи, видане в установленому Законом порядку. В інших випадках до скарги додається засвідчена відповідно до законодавства копія посвідченої довіреної особи. Скарга, що подається від імені партії, підписується її керівником, або представником партії у Центральній виборчій комісії, уповноваженою особою партії, із засвідченням підпису печаткою партії. До скарги додається оригінал або засвідчена відповідно до законодавства копія посвідчення або іншого документа, що підтверджує повноваження особи, яка її подає. Скарга від імені виборчої комісії подається за рішенням виборчої комісії, що додається до скарги, підписується головуючим на засіданні виборчої комісії, на якому приймалось рішення про звернення із скаргою, та засвідчується печаткою виборчої комісії.
		Таким чином, Порядком визначено вичерпний перелік випадків, коли до скарги має додаватись оригінал чи засвідчена належним чином копія документа, що підтверджує повноваження на подання скарги.
		У даному випадку, скарга до ЦВК подавалась позивачкою як кандидатом у народні депутати України особисто, про що їй видано відповідну розписку. Тому жодних документів (в оригіналі чи засвідченій у встановленому порядку копії) на підтвердження її повноважень Закон чи Порядок подавати не вимагає.
		Щодо копії постанови Комісії від 3 серпня 2012 року № 147, суд зазначає, що оригінал вказаної постанови знаходиться безпосередньо в ЦВК. 
		Оскільки роздруківки, які надані позивачкою є лише паперовим носієм інформації, розміщеної на веб -сайтах, доступ до яких може бути здійснений з будь-якої точки світу та будь-ким, в тому числі й членом ЦВК, подання цієї інформації в оригіналі або в засвідчених належним чином копіях, є об'єктивно неможливим і непотрібним.
		Стосовно стенограми зустрічі членів Тимчасової слідчої комісії з питань обставин отруєння кандидата на пост Президента України ОСОБА_11 із ОСОБА_5 від 14.04.2012 року колегія суддів приходить до висновку, що позивачка зазначила у своїй скарзі як доказ інформацію з веб-сайта, а не саму стенограму.
		Крім того, пунктом 9.1 Порядку передбачено, що відповідно до частини шостої статті 112 Закону письмові докази подаються в оригіналі або в засвідченій в установленому порядку копії. Якщо подано копію письмового доказу, виборча комісія має право вимагати подання оригіналу або самостійно витребовує оригінал письмового доказу.
		Частиною третьою статті 112 Закону та пунктом 9.3 Порядку встановлено, що у разі ненадання доказів для підтвердження обставин виборча комісія розглядає скаргу на основі наявних доказів.
		Отже, посилання члена ЦВК Шелудька В.Є. у листі від 17 серпня 2012 року на порушення позивачкою приписів частини третьої статті 110 Закону не ґрунтуються на вимогах закону.
		          Суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що не вбачається застережень щодо можливості оскарження кандидатом у народні депутати України рішень, дій чи бездіяльності ЦВК та/або її членів безпосередньо до ЦВК, а також прямої заборони членам ЦВК розглядати скарги суб'єктів оскарження на вже прийняті рішення, вчинені дії чи допущену бездіяльність ЦВК та/або членів останньої.
		Цей висновок зроблений судом першої інстанції на підставі частини першої статті 12, частини першої статті 16, частини першої статті 11 Закону «Про Центральну виборчу комісію»та норм Регламенту.
		З цього приводу колегія суддів зазначає.
		Згідно з пунктом 3.3 Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року № 133 (далі -Порядок) виключно до суду шляхом подання позовної заяви оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена Центральної виборчої комісії.
		Таким чином, скарга позивачки була подана до ЦВК як до неналежного суб'єкта розгляду даної скарги, що тягне за собою необхідність застосування в даному випадку частини 11 статті 111 Закону, якою встановлено, що виборча комісія приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб'єктом звернення зі скаргою, до неналежного суб'єкта розгляду скарги або з порушенням строків оскарження, встановлених статтею 109 цього Закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішення ЦВК як колегіального органу з цього приводу не приймалось, а про це зазначено у листі члена ЦВК від 17.08.2012, яким була повернута без розгляду скарга позивачки.
		Колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи листом скаргу без розгляду позивачці з зазначенням того, що не відноситься до компетенції ЦВК розгляд скарг на дії, рішення чи бездіяльність ЦВК або його членів, Шелудько В.Є. діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства України, що свідчить про протиправність його дій.
		Суд також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порядку розгляду за власною ініціативою питань, віднесених до повноважень ЦВК. 
		Згідно зі ст. 16 Закону про ЦВК, якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому цим Законом порядку. 
		Таким чином, законодавством передбачено, що член ЦВК не зобов'язаний, а має право залежно від суті порушеного питання, ініціювати перед Комісією розгляд тих чи інших обставин за власною ініціативою. У свою чергу пропозиція члена ЦВК щодо розгляду Комісією певного питання за власною ініціативою може бути відхилена ЦВК колегіально. 
		За таких обставин, судова колегія приходить до висновку що дії члена ЦВК Шелудька В.Є. є протиправними. 
		Щодо порушення строків звернення до суду позивачкою колегія суддів зазначає наступне. 
		Як встановлено судом, 17 серпня 2012 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у зв'язку з поверненням членом Центральної виборчої комісії листом від 17 серпня 2012 року її скарги без розгляду через неналежне її оформлення. В цій скарзі були викладено обставини, що перешкоджають ОСОБА_5 бути зареєстрованим кандидатом в народні депутати України для участі у виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Обставинам, викладеним у скарзі щодо непроживання ОСОБА_5 в Україні протягом п'яти останніх років і які мали бути виявлені ще при підготовці питання щодо його реєстрації кандидатом у народні депутати України, станом на день звернення Позивача до суду, оцінки надано не було. 
		Таким чином, підставою звернення позивачки до суду став факт повернення скарги без розгляду із супровідним листом від 17 серпня 2012 року за підписом члена ЦВК Шелудька В.Є. 
		Позовні вимоги, в даному судовому провадженні, суд оцінює як співмірний спосіб усунення існуючого порушення, яке є наслідком послідовних та взаємопов'язаних дій. На підставі цього колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк на подання цього адміністративного позову необхідно обчислювати з 17 серпня 2012 року. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій можуть бути подані до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. 
		Оскільки позов до Київського апеляційного адміністративного суду поданий 17 серпня 2012 року, встановлений ч. 6 ст. 172 КАС України строк звернення до адміністративного суду пропущено не було. 
		Решта доводів апеляційних скарг також не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про незаконність судового рішення. 
		Керуючись ст.ст. 160-162, 172, 177, 198, 201, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційні скарги кандидата у народні депутати України ОСОБА_5, члена Центральної виборчої комісії України Магери Андрія Йосиповича, члена Центральної виборчої комісії Шелудька Валерія Євгеновича та Центральної виборчої комісії залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України ОСОБА_8 до Центральної виборчої комісії, члена Центральної виборчої комісії Магери А.Й., члена Центральної виборчої комісії Шелудька В.Є., третя особа - кандидат в народні депутати України ОСОБА_5, про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 03 серпня 2012 року № 147 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування»в частині реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 62 (додаток №6), визнання протиправними дій членів Центральної виборчої комісії Шелудька В.Є. та Магери А.Й., в частині визнання протиправними дій членів Центральної виборчої комісії Шелудька В.Є. та Магери А.Й. змінити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:                                                                                Кравцов О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...