Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-12484/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.08.2012. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
		 
		Справа: №   2а-12484/11/2670                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Головань О.В.     
		Суддя-доповідач:  Лічевецький І.О. 
		 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		"09" серпня 2012 р.                                                                                                 м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2011 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Пенсійний фонд України, про визнання постанови незаконною,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинним з моменту прийняття) п.12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення.  
		На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що названий підзаконний акт суперечить акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».  
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, та нечинним п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740. В іншій частині позову відмовлено.     
		В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. 
		Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
		Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від  26 червня 1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 400/97-ВР»).
		Пунктом 7 частини 1 статті 1 цього Закону, в редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
		Отже, відповідно до Закону № 400/97-ВР обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
		На виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій»від 31 серпня 1998 р. № 957/98 постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (надалі за текстом -«Порядок»).
		Пунктом 12 Порядку визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі);  успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
		Таким чином, діяли два нормативно-правові акти (Закон № 400/97-ВР та Порядок), які регулювали спірні правовідносини.
		При  цьому, визначений в наведеному пункті Порядку перелік платників збору обов'язкове державне пенсійне страхування не відповідав переліку, встановленому  пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР.
		За таких обставин суд попередньої інстанції, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		УХВАЛИВ
		 
		Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2011 р.  -без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Лічевецький І.О. 
		           
		Судді:                                                                                              Грищенко Т.М. 
		                                                                                                        Мацедонська В.Е.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...