Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21/045-12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "05" вересня 2012 р.                                                                                    Справа № 21/045-12  
		Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:
		Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,
		суддів                                                                       Васищака І.М.,
		                                                                                   Палій В.М.,
		розглянувши  касаційну скаргу           Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництвана                         рішення господарського суду Київської області від 21.05.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р.у справі   № 21/045-12 господарського суду Київської області 
		за позовомАкціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва
		до проКолективного експериментального підприємства "Нафто" стягнення 1 519 047,82 грн.
		У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 31.08.2012 р. оголошувалась перерва до 05.09.2012 р., 
		 
		за участю представників:
		 
		АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва -Гуторова А.В., Підкова О.В.; 
		               
		               КЕП "Нафто" -Пилипенко А.О.;
		 
		в с т а н о в и л а :
		Акціонерне товариство "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва звернулося до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Колективного експериментального підприємства "Нафто" 1 519 047,82 грн., у т.ч.                      1 509 410,00 грн. в рахунок повернення попередньої оплати на підставі ст. 1212 ЦК України, 3 310,70 грн. збитків від інфляції та 6 327,12 грн. процентів річних.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 7 968 576,42 грн. в рахунок оплати робіт, замовлених за договором № UBH-BW-236 від 31.01.2011 р. та додатковими угодами до нього, однак, відповідач виконав роботи частково на суму 6 459 166,42 грн., допустивши заборгованість у розмірі 1 509 410,00 грн. (т.1 а.с.6-10).
		Відповідач у справі - КЕП "Нафто" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем умов договору. Крім того, відповідач посилається на неналежне виконання позивачем передбачених договором обов'язків (т.1 а.с.144-146, т.2 а.с.26-28).
		Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2012 р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.45-49).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права відмовитись від договору підряду на підставі            ст. 849 ЦК України, враховуючи закінчення строку виконання робіт. Крім того, судом вказано на відсутність підстав для повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, враховуючи наявність діючого договору підряду між сторонами.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 21.05.2012 р. залишено без змін (т.2 а.с.173-178).
		Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
		Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.83-87).
		Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути грошові кошти у розмірі 1 509 410,00 грн., отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.
		Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами гл. 83 ЦК України. 
		Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної  норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 
		Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.
		Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд  першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.
		31.01.2011 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду № UBH-BW-236, предметом якого є оплатне виконання робіт з металоконструкцій згідно проектних креслень і специфікацій.
		За умовами укладеного договору позивач доручив відповідачу виконати  відповідні роботи, вартість яких встановлена п. 8 договору у розмірі 4 968 002,48 грн.
		В подальшому, до договору були укладені додаткові угоди, умовами яких збільшувався обсяг робіт та їх вартість.
		Даний договір, з урахуванням додаткових угод до нього, за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.
		Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Умовами договору передбачено, що позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 60 % від договірної ціни. 
		Відповідач повинен розпочати роботи на будівельному майданчику протягом 7 календарних днів з дати фактичного отримання авансового платежу.
		Відповідач повинен виконати, закінчити та зберігати роботи протягом 35 днів з дати фактичного отримання авансового платежу. 
		Судами встановлено, що позивачем в якості авансу перераховано відповідачу 7 968 576,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.
		При цьому, відповідач виконав роботи вартістю 6 459 166,42 грн., про що підписані акти прийому виконаних робіт.
		Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути невикористаний ним аванс. При цьому, вимоги позивача мотивовані направленням відповідачу вимоги щодо відмови від договору та повернення авансу на підставі ст. 849 ЦК України.
		Заявлені вимоги визнані необґрунтованими судом першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, і такий висновок є правильним, враховуючи наступні обставини.  
		Так, підставою для сплати авансу є факт укладення вищевказаного договору, який встановлює відповідне зобов'язання позивача.
		При цьому, згідно ст. 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
		Натомість, судами встановлено, що зі змісту претензії № FD/BSIADP 01/11/195 від 15.12.2011 р., на яку посилається позивач, як на доказ односторонньої відмови від договору в порядку ст. 849 ЦК України, вбачається, що позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору просить останнього розглянути зазначену претензію та розірвати договір.
		За таких обставин, суди дійшли висновку, що претензія                           № FD/BSIADP 01/11/195 від 15.12.2011 р. за своєю правовою природою є виключно пропозицією досудового врегулювання між сторонами відносин стосовно дострокового розірвання договору, в порядку ст. 188 ГК України, а не односторонньою відмовою від договору, як помилково вважає позивач. 
		Зазначений факт підтверджується також і листом відповідача від 29.12.2011 р., відповідно до якого останній, розглянувши претензію позивача, зазначає, що станом на 23.12.2011 р. роботи, обсяги яких зазначені у договорі та додатковій угоді № 1 ним виконані у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання виконаного (відповідачем) договору. 
		Виходячи з наведеного, а також, зважаючи на наявність діючого договору підряду між сторонами, висновок суду першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, про відсутність підстав для повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є правильним.
		За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 21.05.2012 р., відсутні. 
		З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111  ГПК України, колегія суддів                                   
		П О С Т А Н О В И Л А :
		постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. у справі № 21/045-12 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва -без задоволення.
		 
		Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В. 
		Судді                                                                                   Васищак І.М.    
		                                                                                                     Палій В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...