Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-35гс12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            
		 
		14 серпня 2012 року  м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого                       Барбари В.П.,              
		суддів:                                Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., 
		                               Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., - 
		                              
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол»  (далі - ТОВ «ВД «КуПол») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2012 року в справі                              № 18/5005/11144/2011 за позовом ТОВ «ВД «КуПол» до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк»), публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ  «Акцент-Банк») про визнання договору поруки недійсним, 
		в с т а н о в и л а : 
		У квітні 2012 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «ВД «КуПол» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2012 року в справі № 18/5005/11144/2011 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
		Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 203, 215, 234, 511, 512, 553, 554, 556, 557 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходив із відсутності правових підстав для визнання  оспорюваного у цій справі договору поруки недійсним. При цьому суд зазначив про те, що чинне законодавство, а також умови кредитного договору не містять положень про обов'язкове повідомлення та отримання згоди позичальника на укладення договору поруки між кредитором і поручителем; позивач (позичальник) не виступає стороною оспорюваного договору, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою; обсяг відповідальності боржника не змінюється, оскільки за певних умов до поручителя переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тому договір поруки не впливає на права та обов'язки позичальника.
		В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку        ТОВ «ВД «КуПол», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України у справах № 14/22-11, № 10/16-11, № 1/309, № 8/252-09, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов протилежного правового висновку про те, що відсутність згоди боржника на укладення договору поруки є підставою для визнання такої угоди недійсною. Також суд зазначив, що  правова природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя. Разом із цим, суд посилався на те, що неможливість повідомити поручителя про виконання зобов'язання перед кредитором, відповідно до статті 557 ЦК України, оскільки за оспорюваними договорами поруки, ані сам поручитель, ані його місцезнаходження боржнику невідомі, може створити для боржника негативні наслідки, такі як подвійна сплата суми за основним зобов'язанням як кредитору, так і невідомому поручителю за зворотною вимогою.  
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника       ТОВ «ВД «КуПол», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		При вирішенні справи судом установлено, що 15 червня 2007 року між ТОВ «ВД «КуПол» та ПАТ «ПриватБанк» укладено кредитний договір            № VLV845, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у 300000 доларів США, зі строком повернення 11 червня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язання позивача за кредитним договором 15 червня 2007 року було укладено два договори застави та два договори поруки.
		21 березня 2011 року між ПАТ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки, за умовами якого ПАТ «Акцент-Банк» виступив поручителем за виконання позивачем усіх своїх зобов'язань за кредитним договором від 15 червня 2007 року № VLV845.
		Звертаючись до суду з указаним позовом, ТОВ «ВД «КуПол» посилалося на невідповідність договору поруки від 21 березня 2011 року вимогам частин третьої, п'ятої статті 203 ЦК України, вважаючи, що оспорюваний договір укладено без згоди боржника і договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
		Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Пунктом 2 договору поруки від 21 березня 2011 року, укладеного між ПАТ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк», передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника. 
		Отже, чинним законодавством України та умовами як кредитного договору, так і оспорюваного договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки. 
		Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
		Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Судом при вирішенні справи установлено, що умовами кредитного договору не встановлено заборону на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди позичальника. Натомість пунктом 7.6 кредитного договору сторони погодили, що обов'язки позичальника за згодою банку можуть бути виконані іншою особою. 
		Також судом не встановлено фактичних обставин стосовно того, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.
		У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, тому у задоволенні заяви ТОВ «ВД «КуПол» слід відмовити.
		Керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «КуПол» відмовити.          
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 ГПК України.  
		Головуючий                                                                              В.П. Барбара  
		Судді:М.І. Балюк   І.С. Берднік   В.С. Гуль   А.А. Ємець   П.І. Колесник   О.І. Потильчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...