Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-630/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2012.
Дата набрання законної сили: 14.08.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   2-а-630/11                                        Головуючий у 1-й інстанції:  Тиханський О.Б. 
		Суддя-доповідач:  Собків Я.М. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		"14" серпня 2012 р.                                                                                                 м. Київ
		 
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		                      головуючого -судді          :           Собківа Я.М.,    
		                                         суддів:           Борисюк Л.П., Усенка В.Г.,
		                               при секретарі:          Колісник К.В.
		                               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -  
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2011 року позивач -ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області  із адміністративним позовом до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача по справі про адміністративне правопорушення Серії АІ № 331215 від 20.01.2011 року, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту -КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн.
		Постановою Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов в повному обсязі. 
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. 
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. 
		Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.   
		Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови  судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які  викликали  сумнів  у  неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції  обґрунтованою; ухвалення чи  підписання  постанови не тим суддею, який розглянув справу.
		Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 січня 2011 року о 16 год. 34 хв. на 34 км. автодороги Київ-Обухів позивач керуючи автомобілем марки «НІССАН НОУТ»д.н.з. НОМЕР_1, здійснив перевищення швидкості руху на 47 км/год., рухаючись при цьому зі швидкістю 97 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.
		За фактом вчиненого адмінправопорушення, інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченком Віталієм Вікторовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АІ 1 № 169357 від 20.01.2011 року, на підставі якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 331215 від 20.01.2011 року, за якою позивача було притягнуто до  адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260,00 грн.
		Позивач не погоджується з обставинами, що стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними із основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, 4 Положення). 
		Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13 листопада 2006 року, діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, забезпечення прав особи та верховенства права, забезпечення безпеки усіх учасників дорожнього руху.
		Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі по тексту -ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). 
		Так, згідно пункту 12.9. ПДР  забороняється, зокрема, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. 
		Відповідно до пункту 12.10. ПДР додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37. У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. 
		Відповідно до статті 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладання штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
		Положенням статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.    
		Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ 1 № 169357 від 20.01.2011 року, позивач керуючи автомобілем допустив перевищення швидкості руху на 47 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 Додатку № 1, чим порушив вимоги п. 12.9 Правил дорожнього руху. 
		Факт перевищення швидкості було зафіксовано за допомогою дистанційного вимірювача швидкості «Беркут», серійний номер якого 0801079. 
		Згідно п.5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997р. №341, підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обовязків, зокрема  мають право: використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, обстеження водіїв, нагляду за технічним станом транспортних засобів; здійснювати в установленому порядку фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації протиправних діянь тощо. 
		У відповідності до абзацу 3 п.21 ч.1 ст.11 Закону України «Про міліцію», міліції для виконання покладених на неї обовязків надано право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 травня 2011 року № 177 «Про організацію діяльності стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2011 року за № 626/19364 та опубліковано в Офіційному віснику України 06 червня 2011 року № 40, ст. 1661), було затверджено, зокрема: Положення про стаціонарні пости дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України; Дислокацію стаціонарних постів  дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України; Схему розміщення системи фото-, відеонагляду та організації дорожнього руху біля стаціонарного поста дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.
		Так, Схемою розміщення системи фото-, відеонагляду та організації дорожнього руху біля стаціонарного поста дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, передбачено розміщення поряд із системами фото та відеонагляду знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»Додатку № 1 до ПДР, які забороняють рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. 
		Однак, в матеріалах справи не міститься доказів того, що знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»Додатку № 1 до ПДР було встановлено разом із попереджувальним знаком 1.37, а тому підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1  ст.122 КУпАП, колегія суддів не вбачає.  
		Разом з тим, згідно ст. 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", з метою захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Тому законодавством України у сфері захисту інформації визначено дві процедури встановлення відповідності (оцінювання) засобів захисту інформації вимогам нормативних документів у цій сфері - сертифікація та державна експертиза. 
		Процедур державної експертиза або сертифікації пристрій «Беркут» не проходив та експертного висновку або сертифіката відповідності у сфері захисту інформації він не має.
		У такому разі, показання приладу «Беркут»не може визнаватись належним доказом по справі. 
		Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		При цьому, суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідач не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови. 
		За таких обставин, вимоги позивача колегія суддів знаходить обґрунтованими  та приходить до висновку, що постанова інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича по справі про адміністративне правопорушення Серії АІ № 331215 від 20.01.2011 року є протиправною, оскільки винесена без достатніх доказів та з порушенням норм закону. 
		Отже, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог даного позову, не надав належної правової оцінки обставинам даної справи, що призвело до неправильного її вирішення. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення слід задовольнити. 
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. 
		Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.
		Постанову Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2011 року -скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити. 
		Визнати нечинною та скасувати постанову інспектора ДПС Кагарлицького взводу ДПС Кулініченка Віталія Вікторовича, винесену по справі про адміністративне правопорушення Серії АІ № 331215 від 20.01.2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Собків Я.М. 
		           
		Судді:                                                                                              Борисюк Л.П.
		                                                                                                         Усенко В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...