Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/122/1741/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2012. Оприлюднено: 20.09.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		_____________________________________________________________________
		Справа №: 22-ц/0190/6088/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В. 
		РІШЕННЯ
		 
		"10" вересня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
		 
		Головуючого суддіМакарчук Л.В. СуддівКурської А.Г., Горбань В.В. При секретаріТорєханові С.С. 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» Сонін Дмитро Олександрович, про стягнення заборгованості з заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 липня 2012 року, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		 28 травня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП  «Придніпровська залізниця» Сонін Д.О., про стягнення заборгованості з заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позов уточнила 06.06.2012 року. (а.с.41-45)
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 07 вересня 2005 року по теперішній час позивачка працює на посаді провідного юрисконсульта відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця». Зазначає, що підприємством за період з 02 по 13 квітня 2012 року, тобто за час проходження нею підвищення кваліфікації в Інституті підвищення керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України їй не були здійснені всі належні виплати. Збереження за нею місця роботи та середнього заробітку на час навчання відповідач не оформив наказом про надання відпустки, а оформив це проектом наказу про відрядження, що підтверджується проектом наказу «Про відрядження. Вважає, що такими діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку позивачка оцінила у 10 000 грн., яку обґрунтовує тим, що була обманута третьої особою,  в табель обліку робочого часу було внесено недостовірні дані  та було вчинено спробу звільнити її за прогул, через неотримання заробітної плати у повному розмірі вона вимушена була докладати зусиль для налагодження привичного способу життя, довелося позичати гроші. Вказані дії відповідача спричинили відчуття незаслуженої образи та знущання, було принижено її ділову репутацію, як провідного юрисконсульта відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця». Додає, що є одинокою матір'ю, яка виховує дитину та доглядає хвору матір, а неотримання заробітної плати спричинило їй значні життєві складнощі. Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 2562 грн.98 коп., грошову компенсацію за моральну шкоду - 10000 грн. та судові витрати.
		Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_6 на відшкодування невиплаченого середнього заробітку 1416,57 грн. та судовий збір 107, 30 грн., у дохід держави 214, 60 грн.  В решті у задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині стягнення на її користь на відшкодування невиплаченого середнього заробітку змінити, збільшивши суму, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь до 2 562 грн. 98 коп. Скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на її користь 10 000 грн. В решті рішення суду залишити без змін.
		В апеляційній скарзі Державне підприємство «Придніпровська залізниця» просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Посилається на те, що наказ про відрядження ОСОБА_6 до Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України для отримання кваліфікації трудового арбітра керівником не видавався та позивачка не подавала заяви про надання додаткової відпустки для проходження такого навчання. Зазначає, що лише при наявності заяви про надання додаткової відпустки для проходження навчання з метою отримання кваліфікації трудового арбітра, у адміністрації підприємства виникає обов'язок оформити наказ про  додаткову відпустку та виплатити середній заробіток, проте, з такою заявою позивачка до адміністрації не зверталась. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення позивачки, представників відповідача, третю особу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ДП «Придніпровська залізниця» підлягає задоволенню з наступних підстав.
		При апеляційному перегляді справи встановлено, що з 07.09.2005 року ОСОБА_6 працює на посаді юрисконсульта відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця». З листа від 21.03.2012 року та наказу №05-к від 21.03.2012 року начальника відділення в АР Крим Національної служби посередництва і примирення (далі НСПП) вбачається, що ОСОБА_6 призначена кандидатом на навчання по кваліфікації трудових арбітрів з 02.04.2012 року по 13.04.2012 року в м.Київ на базі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України та її відряджено на курси підготовки трудових арбітрів. Зазначений лист та наказ були адресовані начальнику ОСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця» Соніну Д.О. На листі і наказі Соніним Д.О. було накладено резолюцію «до справи» та «узгодити підстави відрядження». (а.с.6,7)
		Із свідоцтва про підвищення кваліфікації та із посвідчення арбітра вбачається, що ОСОБА_6 з 02.04.2012 року по 13.04.2012 року підвищувала кваліфікацію та є трудовим арбітром. (а.с. 11,12). 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з положень ст.122 КЗпП України та того, що підприємство не заперечило в НСПП проходження ОСОБА_6 навчання у запропонований термін, а навчання позивачки та отримання нею посвідчення арбітра підвищило кадровий потенціал підприємства, а тому на її користь підлягає стягненню сума 1416,57 грн. середнього заробітку за час знаходження у учбовій відпустці.
		Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
		Відмовляючи у стягненні моральної шкоди суд виходив з того, що допущені позивачкою помилки при оформленні відпустки для навчання / відрядження, стали причиною невиплати їй заробітної плати.
		З такими висновками погоджується судова колегія.
		Згідно ст. 122 КЗпП України при направленнi працiвникiв для пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва за ними зберiгається мiсце роботи (посада) i провадяться виплати, передбаченi законодавством.
		Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_6, свої вимоги про стягнення заробітної плати за час її навчання в Національній службі посередництва і примирення, вона обґрунтовує положеннями ст.122 КЗпП України та посилається на те, що відповідач не запропонував їй надати заяву про надання додаткової оплачуваної відпустки, а оформив це наказом про відрядження, з проектом якого вона ознайомилась. 
		Між тим, зазначені доводи позову не були належним чином перевірені судом першої інстанції та до спірних правовідносин помилково було застосовано положення ст.122 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині вимог.
		Частина 1 статті 14 Закону України  «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) від 3 березня 1998 року (N 137/98-ВР) передбачає, що незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах, утворених відповідно до  цього Закону,  гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього  заробітку,  а  також  на  них  поширюються   гарантії, передбачені Кодексом  законів  про  працю  України  ( 322-08 ) для виборних  профспілкових   працівників,   членів   рад   (правлінь) підприємств і рад трудових колективів. 
		Частиною 7 статті 252 КЗпП України передбачено, що на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
		Гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів, передбачені і пунктом 4.2.10 «Положення про арбітра» затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 11.11.1999 року №105. (а.с.16-18)
		Відповідно до пункту 4.15 «Положення про порядок забезпечення гарантій незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів (трудовим арбітрам)» затвердженого наказом №93 від 05.09.2005 року Національної служби посередництва і примирення, на час проведення підготовки працівника для отримання кваліфікації трудового арбітра йому надається додаткова відпустка до 14 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу (представника). На час підвищення кваліфікації трудового арбітра йому надається додаткова відпустка до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу (представника).
		Додаткова відпустка на час проведення підготовки працівника для отримання кваліфікації трудового арбітра та на час підвищення кваліфікації трудового арбітра надається наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (представника) за письмовою заявою працівника та поданням відповідного структурного підрозділу НСПП.   (а.с.121-125) 
		Як було зазначено представниками відповідача у судовому засіданні апеляційного суду, та це не спростовувала позивачка, ОСОБА_6 не зверталась ні до адміністрації ДП «Придніпровська залізниця», ні до відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця»  із письмовою заявою про надання їй додаткової відпустки на період проходження навчання з отримання кваліфікації трудового арбітра.
		Таким чином, із зазначених матеріалів справи, які були надані сторонами на засадах змагальності, передбачених ст.ст.10,11,60 ЦПК України, вбачається, що через відсутність належним чином оформленої та поданої до адміністрації відповідача заяви ОСОБА_6 про надання їй додаткової відпустки на період навчання на курсах трудових арбітрів, подання якої було обов'язком ОСОБА_6,  у відповідача не було підстав надавати їй відпустку та виносити відповідне розпорядження (наказ), а тому підстави для проведення виплат, передбачених ст.122 КЗпП України, також відсутні.
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за період з 02.04.2012 року по 13.04.2012 року, задоволенню не підлягають.
		За таких обставин, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, то воно підлягає на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
		Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про необхідність стягнення на її користь середнього заробітку у розмірі 2562 грн.98 коп. та стягнення 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, то судова колегія їх відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
		Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі порушення трудових прав працівника, проте, як було встановлено судовою колегією при апеляційному перегляді справи, факту порушення трудових прав позивачки, не доведено. Підстави для стягнення середнього заробітку за час її навчання також відсутні.
		Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, 
		 
		В И Р І Ш И Л А :
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
		Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.
		Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 липня 2012 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа начальник відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» Сонін Дмитро Олександрович про стягнення середнього заробітку - відмовити.
		В решті це ж рішення залишити без змін.
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і  може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...