ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних
справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б.,
Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна І.Л.,
Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за
скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Управління пенсійного фонду України в
Старобільському районі Луганської області (далі - Управління ПФУ) про
перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з указаним позовом,
зазначивши, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з
участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та
додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991
року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на
невідповідність розмірів призначених і виплачуваних йому пенсій розмірам,
установленим цим Законом, та на відмову Управління ПФУ привести їх у
відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача
неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши
відповідні перерахунки.
Білокуракинський районний суд Луганської області
постановою від 14 червня 2007
року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду
від 6 вересня 2007 року, позов задовольнив, пославшись на те, що до спірних
правовідносин необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму,
установлений законами України про Державний бюджет на 2006-й та 2007-й рік, та
розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений статтею 28 Закону України від
9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №
1058-ІV).
Вищий адміністративний суд України постановою від 10
квітня 2008 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, у
задоволенні позову відмовив.
У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1. порушив
питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначеної
постанови у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції
одних і тих самих норм права, а саме статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виявила
неоднакове застосування судом касаційної інстанції вказаних вище норм права і
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до
категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду,
заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну
пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час
виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення
державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою
годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо
котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути
нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1,
призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема
інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як
передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії
здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій
виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з
частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІV встановлюється в розмірі визначеного
законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1. є інвалідом ІІІ групи,
учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54
Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі
статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу Управління ПФУ провело виходячи з розміру 19
грн 91 коп., установленого чинною на
той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про
підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям
пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного
бюджету” (далі-постанова № 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку (з яким погодився
суд апеляційної інстанції) про те, що при розрахунку державної та додаткової
пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний
бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначають мінімальний
розмір пенсії за віком.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, вважав, що
обчислювати пенсії слід виходячи з розміру 19 грн 91 коп., установленого
постановою № 1. При цьому він послався на частину 7 статті 54 Закону № 796-ХІІ,
згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок
каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з утратою годувальника внаслідок
Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Касаційний
суд також зазначив, що застосування щодо спірних правовідносин статті 28 Закону
№ 1058-ІV суперечить вимогам її частини 3, згідно з якою мінімальний розмір
пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини 1 тієї самої статті,
застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із
цим Законом.
Наведені висновки касаційного суду не можна визнати обґрунтованими, а його
постанову - законною з огляду на нижченаведене.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи
захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок
Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів
України від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв
обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
А в пункті 2 постанови № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з
яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей
Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на
загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами обґрунтовано
визнали, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених
статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний
бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний
розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, на думку колегії суддів, не
є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії
за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки
чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за
віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України помилково скасував рішення
судів першої та апеляційної інстанцій.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241-243 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2008 року скасувати, а постанову
Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 червня 2007 року та
ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2007 року
залишити в силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку,
встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б.
Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
І.Л. Самсін
О.О.
Терлецький
Ю.Г.
Тітов