Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-8233/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2012. Зареєстровано: 29.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2012.
Дата набрання законної сили: 25.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 21 вересня 2012 року                      № 2а-8233/12/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні 
		за позовом  ОСОБА_1
		до                  Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС 
		                   України Стрільця Р.С.  
		про               визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
		 
		На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС України Стрільця Р.С. про визнання протиправними дії Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС України Стрільця Р.С. щодо надання письмової відповіді №4/26-156 від 17.04.2012 року на заяву ОСОБА_1 від 07.03.2012 року, яка не відповідає вимогам чинного законодавства; визнати протиправним та скасувати рішення Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС України Стрільця Р.С. щодо невжиття заходів дисциплінарного впливу, що зазначено у відповіді №4/26-156 від 17.04.2012 року на заяву ОСОБА_1 07.03.2012 року; зобов'язати Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС України Стрільця Р.С. провести повторну перевірку по заяві ОСОБА_1 від 07.03.2012 року з урахуванням доводів викладених в даній адміністративній справі та надати ОСОБА_1 письмову відповідь про прийняте рішення згідно вимог Закону України «Про звернення громадян».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розгляді заяви Позивача, Відповідач не надав належної оцінки викладеним обставинам та не вчинив відповідних реагувань щодо порушень, які зазначені в заяві Позивачем.
		На адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання від Позивача про розгляд справи за його відсутності.
		Відповідач проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що  листом від 17 квітня  року № 4/26-156 Позивачу надано відповідь на звернення від 07.03.2012 року. Крім того, Позивача повідомлено, що в результаті проведеної перевірки правомірності дій інспектора ДАЇ, порушень не встановлено, зупинки всіх транспортних засобів проводились у відповідності до вимог законодавства.
		У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 (надалі по тексту Позивач) звернувся до Управління ДАІ МВС України із заявою від 07.03.2012 року про порушення працівниками спецзагону ДПС при МВС України вимог чинного законодавства та доручення Президента України від 01 вересня 2011 року, а саме: зупинено транспортний засіб  д/н НОМЕР_1 без законних на те підстав. 
		В вищезазначеній заяві, Позивач просив провести ґрунтовну та всебічну перевірку даної заяви та притягнути до дисциплінарної відповідальності винного працівника ДПС спец загону ДПС при МВС України за порушення вимог чинного законодавства під час зупинки транспортного засобу НОМЕР_1 14.12.2011 р. (копія заяви міститься в матеріалах справи).
		Спеціальним загоном дорожньо-патрульної служби при МВС України розглянуто звернення Позивача та Листом від 17 квітня 2012 року № 4/26-156 повідомлено, що в результаті проведеної перевірки правомірності дій працівників спеціального загону порушень не встановлено, підстав для притягнення працівників спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС України до дисциплінарної відповідальності не має.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 5 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
		Статтею 20 цього Закону встановлено термін розгляду звернень громадян, зокрема, зазначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
		На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
		Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
		З аналізу вищезазначених норм закону, суд приходить до висновку, що Міністерство внутрішніх справ України в розумінні Закону № 393/96-ВР є органом державної влади, на який покладено обов'язок належного розгляду звернень громадян та надання відповіді у встановлений цим Законом строк. 
		 
		Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
		У відповідності до пункту 7 цього Положення МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).
		Крім того, відповідно до Положення про спеціальний загін дорожньо-патрульної служби особливого призначення при Департаменті Державтоінспекції МВС, затвердженого наказом МВС від 16 лютого 2009 року № 59 Спеціальний загін дорожньо-патрульної служби особливого призначення при Департаменті Державтоінспекції МВС (далі - спеціальний загін) є складовою частиною Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ.
		Згідно з вимогами статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
		В частині щодо посилання Позивача на те, що при розгляді звернення мало місце порушення норм законодавства України, оскільки за змістом статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи, суд зазначає наступне.
		В заяві позивача від 07.03.2012 року зазначено наступне: «14.12.2011 року приблизно о 10:57 на вул. Будівельників 24 знаходився патруль ДАІ спецзагону ДПС при МВС України на службовому автомобілі д\н НОМЕР_2. Приблизно о 10:57 працівник ДАІ без наявних для цього підстав зупинив транспортний засіб д\н НОМЕР_1. Перевіривши документи, працівник ДАІ відразу відпустив водія зупиненого автомобіля». 
		Доводи позивача аргументовані тим, що згідно Доручення Президента України «Щодо забезпечення прийняття нормативно-правових актів, що випливають з Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень»від 01 вересня 2011 року, доручено голові МВС України забезпечувати проведення роз'яснювальної роботи серед працівників підрозділів міліції щодо застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень", зокрема щодо: права працівників підрозділів міліції зупиняти транспортні засоби лише у випадках, передбачених цим Законом, з обов'язковим повідомленням водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення.
		Представник відповідача зазначає, що в ході проведення службової перевірки, викладених у зверненні позивача від 07.03.2012 року фактів, встановлено, що відповідно до статті 7 Закон України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі по тексту Закон № 565-XII) спеціальний загін входить до системи органів міліції. 
		Пунктом 21-1 статті 11 Закону № 565-XII встановлено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: зупиняти транспортні засоби лише в разі проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб. 
		Крім того, Відповідач зазначив, що в ході службової перевірки встановлено, що будь-яких претензій до працівників спецзагону зі сторони водія транспортний засіб д\н НОМЕР_1 не заявлено, порушень порядку зупинки транспортного засобу не встановлено. 
		Таким чином, керівником Спеціального загону дорожньо-патрульної служби при Міністерстві внутрішніх справ України надано відповідь заявнику від 17 квітня 2012 року №4/26-156, в якому повідомлялось, що за результатами проведення службової перевірки, викладені у зверненні факти підтвердження не знайшли, зупинка автомобіля марки БМВ н.з НОМЕР_1 проводилась у відповідності до вимог законодавства. 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено належним чином перевірку та приділено належну увагу зверненню позивача, зокрема, надав відповідь, у якій проінформував позивача про вжиті заходи щодо практичної реалізації порушених в звернені питань, тобто діяв правомірно та в межах повноважень, а тому підстав вважати права Позивача порушеними, так само як і для задоволення позову в частині визнання протиправними дії начальника спецзагону ДПС при МВС України Стрільця В.Ф. щодо надання письмової відповіді № 4/26-156 від 17 квітня 2012 року на заяву ОСОБА_1 від 07.03.2012 року, яка не відповідає вимогам чинного законодавства - відсутні.
		Крім того, Суд не погоджується із доводами Позивача про те, що відповідь № 4/26-156 від 17 квітня 2012 року є невмотивованою та в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян»не ґрунтується на нормах чинного законодавства з відсутністю посилань чинне законодавство та мотиви відмови. 
		Відповідно до пункту 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		При цьому суд бере до уваги, що відповідачем за заявою позивача було організовано службову перевірку та доведено до відома позивача про її результати. 
		Крім цього, позовна вимога щодо зобов'язання начальника спецзагону ДПС при МВС України Стрільця В.Ф. надати ОСОБА_1 повторну відповідь на заяву від 07.03.2012 року, у відповідності до вимог чинного законодавства не підлягає задоволенню з огляду на те, що в силу Закону № 393/96-ВР позивач не позбавлений права на повторне звернення до відповідача із заявою щодо дій працівників спеціального загону дорожнього-патрульної служби при МВС України, які на думку позивача є неправомірними. 
		Суд зазначає, що відповідачем по справі доведено правомірність дій щодо надання відповіді на звернення Позивача, чим виконано покладений Кодексом адміністративного судочинства України обов'язок доказування.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача  не підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. 
		Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		В задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...