Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 7/088-11/9 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2012.
Дата набрання законної сили: 25.09.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "25" вересня 2012 р.                                                                                    Справа № 7/088-11/9  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
		головуючого      Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В.,Цвігун В.Л., за   участю   представників:позивача - Карпов С.Б., відповідачів- Наконечний В.Л.,розглянувши у відкритому   судовому засіданні    касаційні скарги   ПАТ "Просто-страхування" та ТОВ "Нова Експедиція"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2012у справі№7/088-11/9за позовомПАТ "Просто-страхування"до1.ТОВ "Нова Експедиція", 2.ПАТ "АСК "ІНГО Україна"про стягнення страхового відшкодуванняВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2012 (суддя Сокуренко Л.В.) позов в частині позовних вимог до відповідача-1 про стягнення 162004,54 грн. страхового відшкодування задоволено повністю у зв'язку з їх обґрунтованістю.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 (судді: Доманська М.Л., Скрипка І.М., Гарник Л.Л.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову до відповідача-1 з мотивів відсутності факту порушення чи оспорювання прав та інтересів позивача, так як ПАТ "Просто-страхування" до моменту звернення до суду не зверталося до особи, відповідальної за завдані збитки зі зворотною (регресною) вимогою.
		ПАТ "Просто-страхування" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме п.3 ч.2 ст.11, ст.261, ч.2 ст.530, ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування". Зокрема, скаржник вказує на те, що право позивача є похідним від права потерпілої особи та було набуте ним на підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування". Відтак, оскільки потерпіла особа не була зобов'язана звертатися з вимогою для отримання відшкодування, то і у позивача відсутній такий обов'язок. Також заявник вказує на те, що порушення права чи законного інтересу повинно існувати на момент прийняття судом рішення, у зв'язку з чим на момент прийняття рішення судом першої інстанції 7-денний строк з дня отримання відповідачем-1 вимоги вже минув, проте, завдану шкоду так і не було відшкодовано.
		ТОВ "Нова Експедиція" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.261,262, ч.4 ст.267 ЦК України та ст.42, ч.1 ст.47, ст.ст.33,34, ч.1 ст.43 ГПК України. Зокрема, заявник стверджує, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту вчинення ДТП. Також скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було надано правову оцінку фактичним обставинам справи (не досліджено фальсифікацію документів АТ "Просто-страхування"). Разом з тим скаржник вказує на те, що звіт автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.06.2008р. №728 не може бути належним та допустимим доказом по справі.
		Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-1, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача-1 - частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваної постанови із залишенням без змін рішення першої інстанції.
		Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що: 
		05.06.2007р. Фокіним В.О. (страхувальник) згідно договору добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК було застраховано автомобіль "Субару Трібека", д.н. АА5155АО (страховик - ПАТ "Просто-страхування").
		22.05.2008р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Субару Трібека", д.н. АА5155АО, що належав Фокіну В.О., під його керуванням, та ГАЗ-5314, що належав ТОВ "Нова Експедиція", під керуванням його працівника - Левковича І.Д.(далі - ДТП). ДТП відбулася внаслідок порушення Левкович І.Д. п.п.10.1,10.3,10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з показань потерпілої особи Собовєвої С.А., пасажирки автомобіля "Субару Трібека", д.н. АА5155АО; свідків Фокіна В.О., водія зазначеного автомобіля, та Бабича Б.В., показання яких відображені в постанові про закриття кримінальної справи №01-11276 по обвинуваченню Левковича І.Д. у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 Кримінального кодексу України від 27.06.2008, а також висновком автотехнічної експертизи №306ат від 26.06.2008, витяг якого також міститься в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008.
		В результаті ДТП автомобілю "Субару Трібека", д.н. АА5155АО, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №1066 (а.с.8 т.1). 
		Згідно платіжного доручення від 15.07.2008 №14960 (а.с.42 т.1) позивачем оплачено на користь Фокіна В.О. страхове відшкодування в сумі 187250,02 грн. 
		Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2007 серії ВВ №2110825 ПАТ "АСК "ІНГО Україна" застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ "Нова Експедиція", забезпечений транспортний засіб -ГАЗ-5314. Згідно полісу передбачено ліміт відповідальності страховика в розмірі 25500 грн., при чому розмір франшизи становить 255 грн. 
		Згідно ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 
		Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 
		Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. 
		Згідно з п.36.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом. 
		З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що до ПАТ "ПРОСТО-страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК від 05.06.2007, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ "АСК "ІНГО Україна" як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та до ТОВ "Нова Експедиція" в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна". 
		Між тим, позивачем не надсилалась відповідачу-1 вимога про відшкодування виплаченої страхової суми (162004,54 грн.). Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, сторонами не надані.
		Таким чином, зважаючи на те, що позивач на час подання позову не звертався до відповідача-1 з вимогою про відшкодування виплаченої страхової суми, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності достатніх правових підстав для стягнення відповідних коштів в судовому порядку.
		Проте, колегія не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки у розмірі 162004,54 грн. є саме ТОВ "Нова Експедиція".
		Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
		Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
		Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
		З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПАТ "Просто-страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
		Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанова ВСУ від 28.08.2012 у справі №23/279).
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, що є достатньою підставою для скасування постанови.
		Водночас, судом першої інстанції з достовірністю встановлено, а відповідачем-1 не спростовано направлення 06.03.2012р. позивачем на адресу ТОВ "Нова експедиція" до початку розгляду справи (в переданій на новий розгляд частині) регресної вимоги про стягнення 162004,54 грн.
		Таким чином, з огляду на те, що підставою скасування рішення суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційною інстанцією до спірних правовідносин приписів ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", а судом першої інстанції з достовірністю встановлено доведеність порушення відповідачем-1 прав позивача, і ця обставина не спростована апеляційним господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є правомірним та підлягає залишенню без змін.
		Разом з тим, колегія відхиляє безпідставні твердження ТОВ "Нова Експедиція" про те, що судами помилково не було застосовано до спірних правовідносин позовну давність виходячи з наступного.
		Згідно ч.6 ст.261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. 
		Відповідно до ст.253 та ч.1 ст.254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
		Відтак, як вбачається з системного аналізу наведених норм, перебіг трирічного строку позовної давності у даному випадку розпочався 16.07.2008р., тобто з наступного дня від дня виконання основного зобов'язання, а саме від дати виплати позивачем страхового відшкодування (15.07.2008), і відповідно закінчився 15.07.2011 року. 
		Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Просто-страхування" звернулось з даним позовом до суду 15.07.2011р. (а.с.62 т.1), а, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності. 
		Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності до вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВСУ від 27.03.2012 у справі №58/168, від 07.08.2012 у справі №12/207 та від 28.08.2012 у справі №5023/4833/11).
		Інші наявні заперечення ТОВ "Нова Експедиція" зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (страховий акт від 09.07.2008, акт засідання комісії по визначенню вартості придатних залишків від 14.07.2008 та звіт автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19.06.2008р. №728), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.49,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ТОВ "Нова Експедиція" задовольнити частково.
		Касаційну скаргу ПАТ "Просто-страхування" задовольнити повністю.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 у справі №7/088-11/9 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 26.04.2012 у даній справі залишити без змін.
		Витрати ПАТ "Просто-страхування" у вигляді судового збору в сумі 1620,04 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, покласти на відповідача-1.
		Наказ доручити видати господарському суду Київської області.
		 
		Головуючий, суддя                                                                                                                В.Овечкін
		 
		Судді:                                                                                                                                        Є.Чернов
		 
		                                                                                                                                                              В.Цвігун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...