Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-194а12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 
		18 вересня 2012 року                                                                                                                                                   м. Київ
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., 
		при секретареві судового засідання - Ключник А.Ю., -
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (далі - Центр зайнятості) про визнання рішення щодо відмови надати статус безробітного протиправним та зобов'язання вчинити дію на поновлення порушеного права,
		 
		 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дію на поновлення порушеного права. 
		Свої вимоги обґрунтував тим, що 9 лютого 2007 року він звільнився за згодою сторін із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька птахофабрика» (далі - Товариство). Ця робота була його основною роботою, а заробітна плата, яку він тут отримував, - єдиним джерелом доходу. 19 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу безробітного. Однак Центр зайнятості відмовив у її задоволенні, посилаючись на наявність у позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим розмір його розрахункового місячного доходу як члена цього господарства перевищує розмір мінімальної заробітної плати. ОСОБА_1 зазначив, що він не займається особистим селянським господарством, а, здавши земельну ділянку в оренду, отримує 53 грн 30 коп. орендної плати на місяць, що не може вважатися доходом, здатним забезпечити достатній рівень життя, тому просив позов задовольнити.
		Суди, зокрема, встановили, що ОСОБА_1 9 лютого 2007 року звільнився за згодою сторін з Товариства.
		19 лютого 2007 року він звернувся до Центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного та поставити на облік.
		23 лютого 2007 року Центр зайнятості відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви на підставі статті 8 Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV «Про особисте селянське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 742-IV), посилаючись на те, що він має земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства і розрахунковий місячний дохід на одного члена цього господарства перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
		Суди розглядали справу неодноразово. 
		Волноваський районний суд Донецької області постановою від 29 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовив.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що розрахунковий місячний дохід позивача як члена особистого селянського господарства перевищує розмір мінімальної заробітної плати, тому він належить до категорії зайнятого населення і підстав для надання йому статусу безробітного немає.
		Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 8 Закону № 742-IV, статті 2 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон - № 803-XII); пункту 1 Порядку визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2031 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).
		На обґрунтування заяви він додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2009 року, яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. 
		У зазначеній ухвалі касаційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до пункту 1 Порядку розрахунковий місячний дохід на одного члена особистого селянського господарства застосовується для віднесення членів цих господарств до категорії зайнятого населення в разі, коли робота в цьому господарстві є для них основною. Разом з тим зазначив, що свою земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства позивач здав в оренду та отримує щорічну орендну плату, зокрема в 2006 році - у розмірі 639 грн 60 коп. Відповідно до Закону № 742-IV діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Посилаючись на статтю 2 Закону № 803-XII, Вищий адміністративний суд України зазначив, що позивач не належить до категорії громадян, які за передбачених цією статтею обставин не можуть бути визнані безробітними. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій Центру зайнятості.
		Ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відповідність дій Центру зайнятості положенням законів № 742№ 803та Порядку, а також із тим, що оскільки розрахунковий місячний дохід члена особистого селянського господарства ОСОБА_1 перевищував встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, то позивач не може бути віднесений до категорії безробітних. 
		Зі змісту наведених рішень касаційного суду вбачається, що він неоднаково застосував статтю 8 Закону № 742-IV та статтю 2 Закону № 803-XII у подібних правовідносинах.
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом статті 8 Закону № 742-IV та статті 2 Закону № 803-XII, виходить із такого.
		Згідно з частиною першою пункту першого статті 1 Закону № 803-XII зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
		Відповідно до пункту третього цієї ж статті в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: 
		а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; 
		б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; 
		в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; 
		г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; 
		е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; 
		ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. 
		В частині третій статті 2 Закону № 803-XII зазначено, що не можуть бути визнані безробітними громадяни:
		а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
		б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; 
		в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; 
		г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку. 
		Закон № 803-XII не містить вичерпного переліку зайнятого населення, оскільки відповідно до пункту четвертого статті 1 цього Закону законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення. 
		Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 742-IV члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
		Виходячи з буквального тлумачення цієї норми віднесення членів особистих селянських господарств до категорії зайнятого населення прямо залежить від розрахункового місячного доходу на одного члена цього господарства, що є якісним критерієм. Наведена норма має бланкетний характер та посилається на Порядок, який регулює механізм визначення цього доходу.
		Згідно з пунктом 2 Порядку Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціями один раз на три роки до 20 грудня встановлюється розрахунковий місячний дохід особистого селянського господарства в середньому по регіону і доводиться до районних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які в місячний строк встановлюють розрахунковий місячний дохід на одного члена особистого селянського господарства та не пізніше 1 лютого року, що настає за звітним, доводять його до районних, міських та районних у містах центрів зайнятості, управлінь праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських і районних у містах рад та органів державної статистики.
		На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що громадяни, які ведуть особисті селянські господарства, відповідно до положень статті 8 Закону № 742-IV та статті 2 Закону № 803-XII належать до категорії зайнятого населення у разі, якщо розрахунковий місячний дохід на одного члена сім'ї не менший від розміру мінімальної заробітної плати, і не можуть вважатися безробітними.
		Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається, правильно застосував норми матеріального права та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви В.В. Кривенко відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                         ОСОБА_1Судді:                       М.Б. ГусакО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...