Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-9429/11/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2012. Зареєстровано: 23.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2012.
Дата набрання законної сили: 04.07.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		місто Київ
		 16 травня 2012 року                                              Справа №2а-9429/11/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		судді:                                   Пісоцької О.В.,
		 
		розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
		за позовною заявою  ОСОБА_1доКиївської міської державної адміністрації,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», -провизнання розпоряджень незаконними, такими, що не набрали чинності, та такими, що не відповідають нормативним актам вищої юридичної сили,ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі -КМДА, відповідач), в якому просив:
		- визнати недійсним (таким, що не підлягає застосуванню) з дати прийняття та скасувати розпорядження КМДА «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»від 27 січня 1997 року №80 (зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 06 січня 2000 року №12, від 19 травня 2000 року №748);
		- визнати недійним (таким, що не підлягає застосуванню) з дати прийняття та скасувати розпорядження КМДА «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»від 15 квітня 1997 року №478 (зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року №748);
		- визнати недійним (таким, що не підлягає застосуванню) з дати прийняття та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про проведення у місті Києві загальноміських громадських слухань»від 03 липня 2006 року №995 (зі змінами та доповненнями);
		- визнати недійсним (таким, що не підлягає застосуванню) з дати прийняття та скасувати розпорядження КМДА «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.07.2006 №995»від 29 березня 2010 року №187;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо опублікування в засобах масової інформації та реєстрації в органах юстиції розпоряджень №80 від 27 січня 1997 року, №478 від 15 квітня 1997 року, №995 від 03 липня 2006 року, №187 від 29 березня 2010 року.
		Ухвалою суду від 10 березня 2011 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №843/11, призначено її до судового розгляду та залучено до участі комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі -третя особа-4, КП «ГІОЦ»).
		Під час судового розгляду справи позивачем змінено та доповнено позовні вимоги. Так, ОСОБА_1 просив суд:
		визнати такими, що не набрали чинності, незаконними, та такими, що не відповідають нормативним актам вищої юридичної сили розпорядження Київської міської державної адміністрації:
		- «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»від 27 січня 1997 року №80,
		- «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»від 15 квітня 1997 року №478,
		- «Про удосконалення і впорядкування системи розрахунків за житлово-комунальні та інші послуги»від 25 липня 2008 року №1029;
		визнати такими, що не набрали чинності, незаконними, та такими, що не відповідають нормативним актам вищої юридичної сили розпорядження Київської міської державної адміністрації:
		- «Про проведення у м. Києві загальноміських громадських слухань»від 03 липня 2006 року №995,
		- «Про внесення змін і доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03 липня 2006 року №995»від 14 грудня 2009 року №1395,
		- «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації»від 03 липня2006 року №187;
		визнати такими, що не набрали чинності та незаконними розпорядження Київської міської державної адміністрації:
		- «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій»від 30 червня 2009 року №760,
		- «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року №760»від 14 серпня 2009 року №902,
		- «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року №760, від 14 серпня 2009 року №902, від 31 серпня 2009 року №979»від 02 березня 2010 року №114,
		- «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 листопада 2009 року №1334»від 02 березня 2010 року №115,
		- «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978»від 24 березня 2010 року №173,
		- «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року №760, від 31 серпня 2009 року №979, від 30 листопада 2009 року №1334»від 30 березня 2010 року №190,
		- «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 12 травня 2010 року №355,
		- «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року №760, від 31 серпня 2009 року №979»від 31 серпня 2010 року №686,
		- «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 року №760, від 31 серпня 2009 року №979, від 17 листопада 2009 року №1292, від 30 листопада 2009 року №1334» від 10 листопада 2010 року №933,
		- «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №686»від 10 листопада 2010 року №948.
		Судовими ухвалами до участі у справі залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (далі відповідно -ОСОБА_2, третя особа-1; ОСОБА_3, третя особа-2; ОСОБА_4, третя особа-3).
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року справу №2а-843/11 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким остання з дня надходження обліковується за №2а-9429/11/2670.
		Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив про те, що відповідачем не дотримано встановленого приписами чинного законодавства порядку реєстрації та опублікування нормативно-правових актів, що свідчить про відсутність підстав для визнання чинними останніх. Також вказував на те, що спірні розпорядження винесені не уповноваженим на те органом. Звертав увагу суду на те, що оплата послуг КП «ГІОЦ»є незаконною, оскільки позивачем жодного договору з третьою особою-4 не укладалось.
		Київська міська державна адміністрація стосовно задоволення позову ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. У судових засіданнях представник відповідача зазначав про відповідність прийнятих КМДА розпоряджень вимогам, які ставляться до нормативно-правових актів. При цьому звертав увагу на те, що частина оскаржуваних розпоряджень є актами індивідуальної дії, а тому жодним чином не стосується прав та інтересів позивача. Крім того, наголошував, що окремі розпорядження вже були визнані у судовому порядку такими, що відповідають приписам чинного законодавства, що виключає можливість визнання їх протиправними та скасування.
		Треті особи-1, -2, -3 у судових засіданнях просили позов ОСОБА_1 задовольнити.
		КП «ГІОЦ»з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується. У судових засіданнях представник третьої особи-4 просив врахувати, що спірні розпорядження відповідача жодним чином не порушили прав та інтересів позивача, що останнім не спростовується. Наголошував на тому, що певні розпорядження КМДА стосувались виключно діяльності КП «ГІОЦ», а тому ОСОБА_1 не набув права на їх оскарження.
		Ухвалою суду від 19 березня 2012 року (протокольною) продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив.
		У період з 1997 року по 2010 рік відповідачем видано ряд розпоряджень на виконання повноважень останнього щодо встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а також порядку їх оплати та проведення розрахунків.
		Вважаючи частину вказаних вище розпоряджень незаконними, такими, що не набрали чинності, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
		Враховуючи викладене, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків. 
		Зі змісту спірних розпоряджень КМДА вбачається, що останні стосуються встановлення, зміни та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги для фізичних осіб, що проживають в м. Києві.
		Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі -Закон України №280/97) в редакції, яка діяла на момент прийняття КМДА оскаржуваних розпоряджень.
		Згідно зі статтею 1 Закону України №280/97 виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
		Частиною 2 статті 140 Конституції України та частиною 2 статті 24 Закону України №280/97 визначено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.
		Так, спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України визначає Закон України «Про столицю України -місто-герой Київ»від 15 січня 1999 року №401-XIV (в редакції змін, внесених станом на час видання спірних розпоряджень; далі -Закон України №401).
		Стаття 10 Закону №401 визначає, що Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.
		Пунктом 2 Перехідних положень Закону № 401 встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. 
		Таким чином, виходячи з приписів статті 1 Закону №280/97 та особливостей здійснення місцевого самоврядування в місті Києві, які визначаються Законом України №401, виконавчий орган створюється Київською міською радою. 
		Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року 28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності»утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України №401 паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».
		Таким чином, особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, тоді як мають різні повноваження та порядок діяльності.
		Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний суд України рішенням від 25 грудня 2003 року №21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення статті 10 Закону України №401, в якому зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. 
		Таким чином, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.
		Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України №280 до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
		Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначає, - а також - регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання - Закон України «Про теплопостачання»від 02 червня 2005 року №2633-IV (далі - Закон України №2633).
		Статтею 1 Закону України №2633 визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію -грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		Згідно з частиною 3 статті 20 Закону України №2633 тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року №1875-IV (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №1875) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		Крім того, згідно зі статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09 квітня 1999 року №586-XIV (далі -Закон України №586), на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів -накази. 
		Отже, формою рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядження, що підписуються Головою Київської міської ради, який одночасно очолює Київську міську державну адміністрацію. 
		Таким чином, рішення Київської міської державної адміністрації мають оформлюватись саме розпорядженнями за підписом Київського міського голови. 
		Відповідно до пункту 48 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 жовтня 2002 року №1970, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видаються у межах повноважень, визначених законодавством України. У разі відсутності міського голови його повноваження щодо видання розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконує перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.
		З наведеного випливає, що КМДА, приймаючи оскаржувані рішення у вигляді розпоряджень за підписом голови та його заступника, діяла у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
		Отже, з наведеного випливає, що оскаржувані розпорядження від 30 червня 2009 року №760, від 14 серпня 2009 року №902, від 02 березня 2010 року №114, від 02 березня 2010 року №115, від 24 березня 2010 року №173, від 30 березня 2010 року №190, від 12 травня 2010 року №355, від 31 серпня 2010 року №686, від 10 листопада 2010 року №933, від 10 листопада 2010 року №948, якими погоджено та/чи встановлено тарифи на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, відповідають приписам чинного законодавства, а отже є законними.
		Судом також враховується, що державна реєстрація нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також територіальних органів центральних органів виконавчої влади, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі -Указ Президента України №493).
		Державна реєстрація провадиться в порядку, визначеному Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (далі -Положення №731), та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Головного управління юстиції у м. Києві від 18 квітня 2007 року №97/02. 
		Відповідно до пункту 4 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
		Пункт 5 Положення №731 визначає, що на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
		Статтею 3 Указу Президента України №493 передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
		Відповідно до пункту 15 Положення №731 органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
		Однак, відповідно до преамбули та пункту 1 Указу Президента України №493 та пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
		Таким чином, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розпорядження КМДА від 27 січня 1997 року №80, від 15 квітня 1997 року №478, від 25 липня 2008 року №1029 є актами індивідуальної дії, які спрямовані на врегулювання діяльності КП «ГІОЦ», а тому державній реєстрації не підлягали, що усуває правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.
		Разом з тим, дія розпорядження від 03 липня 2006 року №995 стосується внутрішньо організаційної роботи управлінь та відділів КМДА, є актом оперативно-розпорядчого характеру, що вичерпується одноразовим застосуванням, а тому також не підлягає державній реєстрації.
		Крім того, слід зазначити, що оскаржувані розпорядження не можуть бути визнані як регуляторні акти, виходячи з наступного.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»від 11 вересня 2003 року №1160-IV (з урахуванням відповідних змін; далі -Закон України №1160) регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, який застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб. 
		При цьому, норми оскаржуваних розпоряджень поширюються лише на одного суб'єкта господарювання -КП «ГІОЦ». Крім того, розпорядження №478 від 15 квітня 1997 року та №80 від 27 січня 1997 року взагалі були прийняті до набрання чинності Законом України №1160.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, яким чином, оскаржувані розпорядження зачіпають його права та інтереси.
		Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог, останній суду не надав, тоді як відповідачем доведено необхідність та правомірність вчинення оскаржуваних дій.
		Враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову, а тому не вбачає правових підстав для його задоволення. 
		Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
		ПОСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                 (підпис)                   О.В. Пісоцька
		З оригіналом згідно.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...