Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-75/10623-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2012.
Дата набрання законної сили: 15.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-75/10623-2012 15.10.12
		 
		 
		 
		За позовом ОСОБА_1 
		до    Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна група"Арсенал"
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -                  
		                        1. ОСОБА_2
		                        2. ОСОБА_3
		                        3. ОСОБА_4
		                        4. ОСОБА_5
		                        5. ОСОБА_6
		                        6. ОСОБА_7
		                        7. ОСОБА_8
		                        8. ОСОБА_9 
		про  відновлення становища, яке існувало до порушення корпоративних прав та інтересів учасника товариства                               
		   
		Суддя Васильченко Т.В.
		 
		в присутності представників сторін: 
		від позивача - ОСОБА_10, довіреність б/н від 02.08.2012.
		від відповідача - не з'явилися.
		від третіх осіб-1,3 - ОСОБА_11, довіреності №5505 та №5503  від 13.10.2012.
		від третьої особи -6 - ОСОБА_11, довіреність №1229  від 19.07.2012.
		від третіх осіб-2,4,5,8 - не з'явилися.
		третьої особи -7 - ОСОБА_12, довіреність №242 від 31.03.2010. 
		 
		 
		Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна група"Арсенал" про відновлення становища, яке існувало до порушення корпоративних прав та інтересів учасника товариства  шляхом поновлення за відповідачем права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у будинку                       № 17-б та нежилі приміщення (в літері В) будинку АДРЕСА_1
		Позовні вимоги мотивовані  тим, що згідно п. 6.2.2 Статуту товариства рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як 75 % загальної кількості голосів, тобто потрібна згода всіх  учасників товариства, зокрема й позивача. Натомість, у серпні 2009 року директор товариства за відсутності відповідного рішення загальних зборів здійснив відчуження за договорами купівлі-продажу спірного нерухомого майна товариства, не зважаючи на те, що вартість відчуженого нерухомого майна була більше ніж п'ятдесят відсотків майна товариства. Відтак, уклавши зазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна без згоди загальних зборів, відповідач позбавив позивача її права як учасника на участь в управлінні справами товариства під час обговорення на загальних зборах питань про розпорядження нерухомим майном товариства, а тому захист її порушених корпоративних прав має бути здійснено через відновлення майнового становища відповідача. 
		Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.09.2012 проти позову заперечив, з огляду на те, що позивач звернувся до суду за захистом прав самого товариства поза відносинами представництва.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2012 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
		Розгляд справи неодноразово відкладався.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 18.10.2012 та відкладено розгляд справи на  15.10.2012.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Відповідач в судове засідання свого представника не направив, втім 02.10.2012 через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.
		Треті особи-2,4,5  в судове засідання своїх представників не направили, втім через відділ діловодства суду подали заяви, відповідно до яких просять суд відмовити позивачу в позові та розглядати справу без їх участі.
		Третя особа 8  в судове засідання свого представника не направила, втім через відділ діловодства суду подала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
		Треті особи - 1, 3, 6, 7  у відзиві на позовну заяву та поданих заявах  проти позовних вимог заперечили.
		Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011  «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та треті особи-2,4,5,8 в судове засідання не з'явилися, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідача та третіх осіб-2,4,5,8 не перешкоджає вирішенню справи по суті. 
		В судовому засіданні 15.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, 
		 
		                                                         в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна група "Арсенал" з часткою у статутному капіталі зазначеного товариства в розмірі 33,4 %, що становить 8,727756 млн. грн. у статутному капіталі товариства, загальний розмір якого становить 26,131006 млн. грн. Іншими двома учасниками є ОСОБА_8 -33,3 % та ОСОБА_9 -33,3 %, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статутом.
		Статус позивача як учасника товариства відповідачем не заперечується.
		Як вбачається з наданих позивачем копій договорів купівлі-продажу,відповідачем, як продавцем, були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу належного товариству нерухомого майна, відповідно до яких:
		- квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 було відчужено 04.08.2009 покупцеві ОСОБА_2;
		- квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 було відчужено 04.08.2009 покупцеві ОСОБА_3;
		- квартиру НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 було відчужено 04.08.2009 покупцеві ОСОБА_4;
		- квартиру НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 було відчужено 04.08.2009 покупцеві ОСОБА_6;
		- квартиру НОМЕР_5 в будинку АДРЕСА_2 було відчужено 04.08.2009 покупцеві ОСОБА_5;
		- нежилі приміщення (в літері В) загальною площею 164,2 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 було відчужено 18.08.2009 покупцеві ОСОБА_4, що також підтверджується витягами з державного реєстру правочинів.
		В подальшому на підставі нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу від 22.10.2009 ОСОБА_7 стала власником нерухомого майна на вул. Терещенківській у м. Києві, а саме: квартир АДРЕСА_1 що також підтверджується витягами з державного реєстру правочинів.
		Спору щодо належного виконання сторонами зазначених договорів своїх зобов'язань, як з боку продавців, так й з боку покупців, в судовому засіданні не виникало.
		Причиною виникнення спору за пред'явленим позовом стала незгода позивача, як учасника товариства, із правомірністю відчуження товариством належного йому нерухомого майна, що призвело, на думку, позивача до порушення її корпоративних прав.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про захист корпоративних прав, позивач оспорює укладені відповідачем договори відчуження нерухомого майна та посилається на  те, що згідно п. 6.2.2 Статуту товариства рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як 75 % загальної кількості голосів, тобто потрібна згода всіх  учасників товариства, зокрема й позивача. Натомість, у серпні 2009 року директор товариства за відсутності відповідного рішення загальних зборів здійснив відчуження за договорами купівлі-продажу нерухомого майна товариства, яке складається із наведених вище об'єктів нерухомості, не зважаючи на те, що вартість відчуженого нерухомого майна була більше ніж п'ятдесят відсотків майна товариства. Відтак, уклавши зазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна без згоди загальних зборів, відповідач позбавив позивача її права як учасника на участь в управлінні справами товариства під час обговорення на загальних зборах питань про розпорядження всім нерухомим майном товариства, а тому захист її порушених корпоративних прав має бути здійснено через відновлення майнового становища відповідача. 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права -права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Отже, вказаними нормами матеріального права не передбачено права учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом прав та інтересів всього товариства.
		Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
		Відповідно до абз. 2 п. 4.2. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) законодавство України (ст.ст. 110, 112, 113 ЦПК України, ст. 28 ГПК України та інші) не виключає  можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.
		Проте, аналіз змісту Статуту товариства свідчить, що він також не наділяє учасника товариства правом на звернення до суду за захистом прав та інтересів всього товариства. Не наділена таким правом і позивач.
		Верховний Суд України в своїх правових позиціях зазначив, що приписи ст. 124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі, не знімають обмежень щодо кола осіб, які можуть звертатися до суду щодо прав і інтересів інших (п. 1 Листа Верховного Суду України від 01.12.1997 "Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році).
		Отже, представництво учасником інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження учасника цим товариством на вчинення такого представництва.
		Проте, позивачем в порушенням ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач уповноважував позивача на звернення до господарського суду за захистом прав цього товариства. Тобто позивач не була уповноважена представляти юридичну особу -відповідача ані в цивільних правовідносинах при укладанні вказаних договорів, ані в господарському судочинстві з метою захисту прав та інтересів товариства.
		Тобто, оспорення учасником товариства укладених останнім договорів, так само як вимога відновити за товариством право власності на нерухоме майно з мотивів недійсності договорів відчуження, виходить за межі прав учасника, передбачених ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
		Учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, зокрема пред'являти вимоги про відновлення права власності та повернення (витребування) майна на користь товариства. Як учасник товариства він може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини. Тому відчуження товариством нерухомого майна, відновити право власності на яке за товариством вимагає позивач, не є порушенням прав учасника.
		Не можна ототожнювати власні права та інтереси учасника з правами та інтересами самого товариства.
		До складу повноважень учасника господарського товариства, при реалізації своїх корпоративних справ, не відноситься право оспорювати укладені товариством договори та вчиняти дії, спрямовані на відновлення права власності товариства на майно, яке було відчужене останнім за недійсними договорами, так само як й вимагати повернення цього майна товариству.
		Корпоративне право учасника брати участь в управлінні справами товариства не є тотожним праву власності товариства, відновити яке просить позивач.
		В своїй позовній заяві позивач зазначає, що для вирішення її вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення її корпоративних прав та інтересів шляхом відновлення за товариством права власності на нерухоме майно, при застосуванні такого способу захисту прав, як відновлення становища, яке існувало до порушення, суд має встановити та дати правову оцінку всіх дій і рішень, які були здійснені відповідачем, в тому числі й вирішити питання дійсності укладених товариством договорів.
		Проте, у п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
		Таке ж роз'яснення наведено й в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2009 № 01-08/631 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".
		Разом з цим, суд також звертає увагу позивача та враховує, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади"). Проте, обраний позивачем спосіб захисту її прав учасника Товариства в спірних правовідносинах не відповідає визначеним законом способам захисту корпоративних прав. Таким чином, позовні вимоги позивача заявлені у спосіб, що не передбачений законом для захисту корпоративних прав учасника Товариства у спірних правовідносинах.
		З огляду на викладене, оскільки позивач звернулася до господарського суду із позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення її корпоративних прав та інтересів шляхом відновлення за товариством права власності на нерухоме майно, що фактично є вимогами на захист права власності товариства, порушеного внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, стороною в яких є не позивач особисто, а товариство, учасником якого вона є, поза відносинами представництва, але фактично в інтересах цього товариства, а самостійного права, передбаченого законом чи статутом на задоволення позову про відновлення права власності товариства на нерухоме майно позивач не має, заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
		У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, необхідні для реєстрації за ним права власності на зазначене нерухоме майно, оскільки ці вимоги є похідними та спрямовані на практичну реалізацію вимог про відновлення за товариством права на майно, в задоволенні яких судом відмовлено.
		Посилання позивача на позбавлення її як учасника товариства права на обговорення питання на загальних зборах щодо укладення директором товариства оспорюваних договорів купівлі-продажу, не має значення для вирішення цієї справи, оскільки зазначені обставини можуть бути лише обґрунтуванням позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, а не укладених останнім договорів з третіми особами.
		Фактично позивачем пред'явлено вимоги про повернення у власність товариства майна, відчуженого третім особам на підставі спірних  договорів купівлі-продажу, які позивач вважає недійсними. Тобто вимоги позивача за своїм характером спрямовані на захист права власності товариства.
		Втім, право власності товариства на вищезазначене нерухоме майно, у випадку його порушення, може бути захищене судом за зверненням самого товариства з урахуванням наведених в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснень, зокрема шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
		Не приймаються до уваги і доводи позивача щодо порушення її права на правомірне користування належною їй часткою у статутному капіталі товариства, а також її посилання на Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України", в якому частка учасника розцінюється як "майно" в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки здійснивши свій вклад до статутного капіталу товариства позивач в обмін на це набула право на частку у статутному капіталі товариства (ст. 86 ГК України) та стала володіти корпоративними правами (ст. 167 ГК України).
		За змістом законодавства (ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства") товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а учасник є лише власником частки (яку може продати або іншим чином відступити, ст. 147 ЦК України) та не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
		Право власності учасника на частку у статутному капіталі товариства не є тотожним праву власності самого товариства, тому порушення права власності товариства не можна розцінювати як порушення корпоративних прав його учасника.
		Отже, позивач як учасник товариства не має права здійснювати прямий контроль за активами товариства та не має права власності чи іншого речового права на майно товариства, а володіє лише повноваженнями, наданими їй ст.ст. 88, 167 ГК, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та статутом товариства, до яких не належить повноваження захищати право власності товариства.
		При цьому, суд не приймає до уваги заяву відповідача, в якій він визнав позовні вимоги, оскільки відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає визнання позову, якщо це суперечить законодавству або порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб. Визнання позову не є безумовною підставою для задоволення позову, в разі відсутності правових підстав для такого задоволення.
		Відтак, зважаючи на вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва 
		                                                              
		                                                           В И Р І Ш И В:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 18.10.2012.
		 
		 
		Суддя                                                                                                      Т.В. Васильченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...