Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-57/09 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2012.
Дата набрання законної сили: 04.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"04" жовтня 2012 р.                               м. Київ                                        К/9991/15955/11 
		 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
		 
		Головуючого:     судді    Чалого С.Я.
		Суддів:                              Бим М.Є.
		                                          Харченка В.В.                              
		                                                                                                                                     
		секретар 
		судового засідання        Зубенко Д.В.
		 
		розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року в справі за позовом ОСОБА_11 до Київського міського голови, Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київської міської ради,  треті особи: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_4, акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАР Теплоцентраль", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж", житлово-будівельний кооператив "Алмаз-5", житлово-будівельний кооператив "Ювілейний-3" про  визнання актів невідповідними законодавству, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
		 
		                                        
		в с т а н о в и л а :
		 
		У серпні 2007 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до Київського міського голови, Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київської міської ради  про  визнання актів невідповідними законодавству, зобов'язання утриматись від вчинення дій. 
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 15 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 08 лютого 2007 року № 587/19 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги»та розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 30.07.2007 р. № 978, від 11.07.2007 р. № 874, від 31.08.2009 р. № 978, від 31.08.2009 р. № 979, від 31.08.2009 р. № 980, від 31.08.2009 р. № 981, від 30.09.2009 р. № 1141 та визнано невідповідними законодавству, недійсними з дати прийняття розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2007 р. № 1127, від 30.01.2009 р. № 95, від 30.01.2009 р. № 96, від 30.01.2009 р. № 97, від 29.04.2009 р. № 516, від 29.04.2009 р. № 518, від 29.04.2009 р. № 520, від 27.05.2009 р. № 619, 29.04.2009 р.  № 519 та 520, від 27.05.2009 р. № 620.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСББ "Мотор", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення апеляційного суду скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, вказував на таке. Розпорядження є актами органу виконавчої влади, що не наділений відповідно до законодавства повноваженнями приймати нормативно-правові акти в сфері регулювання тарифів, оскаржувані розпорядження не зареєстровані у встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 493/92 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»порядку Міністерством юстиції України, спірні розпорядження затверджені підписом заступника Київського міського голови, що суперечить Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»,     4розпорядження прийняті всупереч Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення». 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що спірні рішення прийняті відповідачами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на правомірність та обґрунтованість та вбачає за доцільне зазначити про таке.
		Київською міською радою 08 лютого 2007 року прийнято рішення № 58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», яким доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснити заходи щодо встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, затвердження тарифів на теплову енергію, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води.
		Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. 
		Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. 
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. 
		Пунктом 2 ч. 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
		Таким чином, вірним є висновок апеляційного суду про те, що спірне рішення від 08 лютого 2007 року № 58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги»відповідає вимогам чинного законодавства.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року у справі №6/422 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії, а саме, судом було вирішено зобов'язати виконавчий орган Київради (Київську міську державну адміністрацію) у десятиденний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили погодити акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що було досліджене колегією суддів.
		У вказаному рішенні зазначено, що висновок розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 10.10.2008 р. складено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», що визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Тому, як правильно зазначено апеляційним судом, на виконання рішення Київської міської ради від 08 лютого 2007 року  № 58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги» та на виконання рішення господарського суду від 15 жовтня 2008 року у справі № 6/422, яке набрало законної сили, КМДА були прийняті спірні розпорядження від 30 січня 2009 року № 95; від 30 січня 2009 року № 96; від 29 квітня 2009 року № 520; від 30 липня 2007 року № 978; від 11 липня 2007 року № 874; від 31 серпня 2009 року № 978; від 31 серпня 2009 року № 979, від 31 серпня 2009 року № 980; від 31 серпня 2009 року № 981; від 30 вересня 2009 року № 1141; від 28 серпня 2007 року № 1127; від 30 січня 2009 року № 97; від 29 квітня 2009 року № 516; від 29 квітня 2009 року № 518; від 27 травня № 619; від 27 травня 2009 року № 620. Зі змісту оскаржуваних розпоряджень КМДА вбачається, що вони стосуються встановлення, зміни та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги для фізичних осіб, що проживають в м. Києві.
		Розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 29 квітня 2009 року № 517 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»та від 29 квітня 2009 року № 519 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»стосуються встановлення, зміни та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги для бюджетних установ та інших споживачів в м. Києві.
		В силу п. 2 ч. 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
		Частиною 2 ст. 140 Конституції України та 2 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.
		Відповідно ст. 10 Закону України «Про столицю України місто герой Київ»Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.
		Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року 28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності»було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України місто герой Київ»паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».
		Тому, Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.
		Відповідно до п. 2 ч.«а»ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
		Законом України «Про теплопостачання»визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
		Частиною 3 ст. 20 вказаного закону встановлено,  що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		Тобто, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради згідно ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», п. 2 ч.«а»ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
		Колегія суддів, проаналізувавши вказані норми законодавства та матеріали справи, погоджує висновок апеляційного суду про те,  що виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) було винесено оскаржувані розпорядження в межах повноважень органу місцевого самоврядування, а не органу державної виконавчої влади на підставі та у спосіб, що встановлені законами України. 
		Крім цього, вірним є посилання суду апеляційної інстанції на преамбулу та п. 1 Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади і п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731, відповідно до яких до предмета регулювання названих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
		Зазначений висновок підтверджується також листом Міністерства юстиції України від 20.03.2009 року, що міститься в матеріалах справи.
		Таким чином, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними.
		Відповідно до ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київський міський голова, є головною посадовою особою територіальної громади   м. Києва і очолює виконавчий орган Київради Київську міську державну адміністрацію. Формою рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядження, що підписуються Головою Київської міської ради, який одночасно очолює Київську міську державну адміністрацію. 
		Згідно з п. 48 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.10.2002 р. N 1970, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видаються у межах повноважень, визначених законодавством України. У разі відсутності міського голови його повноваження щодо видання розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконує перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.
		Виходячи з наведеного, а також керуючись розпорядженням Київського міського голови від 29.12.2006 року № 538/725 «Про перелік обов'язків та повноважень першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Голубченка А.К.», розпорядження Київського міського голови від 03.04.2009 року № 200 «Про відпустку Київського міського голови», колегія суддів приходить до висновку, що при підписанні оскаржуваних розпоряджень відповідача перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Голубченко А.К. діяв межах повноважень, наданих йому нормами наведених актів.
		Відповідно до п. 66. Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.10.2002 р. N 1970 розпорядження, що стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, доводяться до відома населення Головним управлінням з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані розпорядження були оприлюднені у встановлено порядку в газеті «Хрещатик».
		Стосовно відповідності оскаржуваних розпоряджень Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до цих постанов тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води повинні бути обґрунтованими, визначеними на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.
		Проаналізувавши положення наведених постанов на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) оскаржувані розпоряджень відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахуванням обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій. 
		 
		Керуючись статтею 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		 
		ухвалила:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 р.  - без змін.
		 
		Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...