Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-51/10009-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2012.
Дата набрання законної сили: 15.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-51/10009-2012 15.10.12
		За позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі 
		  1) Київської міської ради 
		  2) Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації  
		до  1) Подільської районної у місті Києві ради  
		     2) Відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва  
		     3) Закритого акціонерного товариства "Українські Сателітарні Системи"  
		     4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол Інвест"   
		про визнання недійсним рішення і договору, визнання права власності
		                        
		                    Суддя  Пригунова А.Б. 
		Представники: 
		від прокуратури: Давиденко О.В.
		від позивача 1: Дудник Л.В.
		від позивача 2: Гудзь В.В.
		від відповідача 1: Савченко Л.А.
		від відповідача 2: не з'явились
		від відповідача 3: Галь О.А.
		від відповідача 4: Галь О.А.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Прокурор Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації до Подільської районної у місті Києві ради, Відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва, Закритого акціонерного товариства "Українські Сателітарні Системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол Інвест" про визнання недійсною позиції 58 додатку 1 до рішення X сесії Подільської районної у місті Києві ради XXIV скликання від 12.12.2007 р. № 227 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»в частині включення до переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Подільського району міста Києва та підлягають приватизації - приміщень по вул. Щекавицька, 19/33, в м. Києві, площею 1 198, 10 кв. м.; визнання права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1 198, 10 кв. м.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 05.09.2008 р. між Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва, та Закритим акціонерним товариством «Українські сателітарні системи»про відчуження нежилих приміщень в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1 198, 10 кв. м., вартістю 4 953 902, 40 грн.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол Інвест» повернути до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1 198, 10 кв.м. вартістю 4 953 902, 40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю включення спірних об'єктів до програми приватизації, та, як наслідок, укладення договору купівлі-продажу та перехід права власності на вищевказане майно.
		Пред'являючи позов до Господарського суду міста Києва прокурор подав також заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення в будинку за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1 198, 10 кв.м. та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПодолІнвест»чи будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного майна.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов'язано надати суду певні документи.
		У процесі провадження у справі відповідач 3 подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що на момент прийняття рішення про відчуження нежитлових приміщень в місті Києві по вул. Щекавицькій, 19/33 Подільська районна у місті Києві рада мала відповідні повноваження та здійснила їх продаж у спосіб, визначений законодавством України.
		Також відповідач 3 зазначає, що за період перебування спірних приміщень в оренді у  Закритого акціонерного товариства "Українські Сателітарні Системи", останнім було здійснено поліпшення орендованого державного майна, яке неможливо відокремити без завдання шкоди, вартість яких становить більше 25% залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
		Відповідач 4 також заперечив проти задоволення заявлених вимог,з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Подол Інвет»на законних підставах придбало спірне майно у власність. Крім того, звертає увагу суду на те, що Київська міська рада не була власником спірних приміщень, а тому у даному випадку не порушено право позивача 1. Також звернув увагу на пропуск позовної давності для захисту прав.    
		Склад суду у даній справі змінювався через перебування судді Пригунової А.Б. у відпустці на підставі розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 05.10.12р. у даній справі.
		Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.12р. дану справу передано для розгляду судді Пригуновій А.Б. 
		У даному судовому присутні учасники судового процесу підтримали свої позиції.
		Представник відповідача 2 на виклик суду не з'явився, причин неявки суду не повідомив. 
		Розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
		В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 сформульована позиція Вищого господарського суду України про вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.  
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Разом з тим, прокурором не вказано обставини, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду та, зокрема, не надано доказів, які б вказували на те, що до вирішення спору у даній справі майно може бути відчужено іншим особам, або будь-яким іншим способом може вибути із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол Інвест».
		Крім того, суд відзначає, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, відповідно до п 5.6.1. якої арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
		За таких обставин, накладення арешту на майно включає в себе також заборону вчинення дій щодо розпорядження таким майном, в тому числі, щодо його відчуження.
		З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати неможливим або ускладненим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
		Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 15.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		01.02.2001 р. між Управлінням з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва та Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" укладено договір № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицікій, 19/33-А, за умовами якого Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва, на підставі розпорядження Подільської районної державної адміністрації міста Києва від 06.12.200 р., зобов'язалось передати, а відповідач 3 - прийняти в орендне користування будинок загальною площею 1 258, 8 кв.м. по вул. Щекавицікій, 19/33-А у місті Києві з метою проведення його реконструкції та подальшого використання за актом приймання-передачі.
		Відповідно до п. 4.2. договору відповідач 3 має право здійснювати перепланування об'єкту оренди, переобладнання, зводити нові будівлі, тільки після погодження з Управлінням з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва та у встановленому законодавством порядку.
		Згідно з п. 4.3. договору відповідач 3 з дозволу Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва має право бути замовником та інвестором по реконструкції будинку, наданого в користування.
		За змістом п. 5.1. договору об'єкт оренди повинен використовуватись тільки за цільовим призначенням, обумовленим у договорі.
		Згідно з п. 5.2. відповідач 3 не має права без дозволу Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва переобладнувати орендоване приміщення, зводити на території нові будинки, прибудови, надбудови тощо. Роботи по переобладнанню та відновленню приміщень можуть проводитись тільки за погодженою Управлінням з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва проектно-кошторисною документацією.
		Пунктами 5.3., 5.4., 5.5. договору на відповідача 3 покладено обов'язок до 01.05.2001 р. за власні кошти завершити відселення мешканців з будинку та на протязі 01.03. років провести капітальний ремонт будинку на умовах інвестора та генерального підрядника після чого Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва зобов'язане надати Закритому акціонерному товариству "Українські Сателітарні Системи" можливість приватизації (викупу) орендованого будинку.
		Відповідно до п. 5.6. договору відповідач 3 не звільняється від внесення орендної плати та оплати комунальних послуг на час ремонту чи переобладнання приміщення.
		Договір, відповідно до п. 7.1., вступає в силу після підписання акту прийому-передачі та діє до 06.12.2015 р. 
		01.03.2002 р. між Комунальним підприємством «Оренда»та Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" за погодженням Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва укладено угоду, відповідно до якої орендодавцем майна за договором № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицікій, 19/33-А від 01.02.2001 р. визначено Комунальне підприємство «Оренда».
		Листом № 1971 від 06.06.2005 р. Подільська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила Закрите акціонерне товариство "Українські Сателітарні Системи", що не заперечує проти проведення демонтажу балконів на фасадах будівлі по вул. Щекавицікій, 19/33-А у місті Києві у зв'язку з технічним станом та несучою спроможністю конструкцій будівлі.
		19.12.2007 р. Комунальним підприємством «Київжитлоексплуатація» складено акт № 152/15 обстеження технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій будинку № 19/33 літ «А»на вул. Щекавицікій, у якому зазначається, що для попередження самообвалення конструкцій балконів орендарями демонтовані балконні плити, встановлені тимчасові підпірки для попередження само обвалення конструкцій перекриття, замуровані віконні та дверні прорізи першого поверху з метою попередження проникнення сторонніх осіб.
		15.02.2007 р. між Комунальним підприємством «Оренда»та Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" укладено угоду, якою внесено зміни до п. 5.4. договору № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицікій, 19/33-А від 01.02.2001 р. встановлено, що після завершення відселення мешканців відповідач 3 зобов'язується провести капітальний ремонт будинку на умовах інвестора та генпідрядника (з правом залучення інших інвесторів) протягом двох років з моменту отримання ордеру на будівництво.
		12.07.2007 р. Подільською районною у місті Києві радою V скликання на X сесії прийнято рішення № 227 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»пунктом 1 якого затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, зокрема, нежилих приміщень та будинків, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем.
		Як вбачається з додатку 1 до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 12.07.2007 р. № 227 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»до об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу включено нежилі приміщення по вул. Щекавицькій 19/33, літ «А»- шляхом викупу Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи".
		Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1533 від 27.11.2007 р. «Про переведення жилого будинку № 19/33 літ. «А»на вул. Щекавицькій у нежилий»визнаний непридатним для проживання вищевказаний жилий будинок переведено у нежилий.
		Закрите акціонерне товариство "Українські Сателітарні Системи" у зв'язку зі зміною функціонального призначення приміщень частини житлового будинку № 19/33 літ. «А»на вул. Щекавицькій загальною площею 1198,40 кв.м. на нежитловий з подальшим використанням під об?єкт соціально сфери перераховані пайові кошти у сумі 252, 68 тис. грн. на бюджетний рахунок, що підтверджується довідкою Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), копія якої міститься у матеріалах справи.  
		10.07.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Базис-Аудит»зроблено аудиторський висновок про джерела фінансування невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди будинку по вул. Щекавицькій, 19/33 літ. «А»у місті Києві Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи", у якому зазначається, що за період 2001-2006 роки сума витрат на поліпшення орендованого будинку силами сторонніх організацій склала 66 550, 00 грн.
		Аналогічний висновок Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Базис-Аудит»зроблено 27.09.2007 р. у якому зазначено, що власними силами та за рахунок власних коштів орендарем здійснені поліпшення на загальну суму 53 345, 34 грн. 
		Відповідно ж до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Базис-Аудит»від 28.12.2007 р. загальна сума витрат власних коштів орендаря (поліпшення послугами сторонніх організацій та власними силами орендаря) за період з 2001 року до 2007 року склала 102 529, 65 грн., що складає 66, 42 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна, яка становить 154 362, 13 грн. згідно довідки № 702/56 від 27.12.2007 р. наданої ЖЕК № 702 Комунального підприємства «Поділ-житло»у відповідності до п. 51 Закону України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000 р. 
		Також у висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Базис-Аудит»від 28.12.2007 р. зазначається, що у грудні 2007 року актом введення в експлуатацію було введено капітальні інвестиції (невід'ємні ремонтні роботи) по орендованому будинку по вул. Щекавицькій, 19/33 у місті Києві.
		22.04.2008 р. Закрите акціонерне товариство "Українські Сателітарні Системи" уклало з Головним управлінням культурної спадщини Київської міської державної адміністрації охоронний договір на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини № 1922, за умовами якого відповідач 3 взяв на себе зобов'язання щодо охорони щойно виявленого об'єкту культурної спадщини по вул. Щекавицькій, 19/33 на період користування.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.20008 р. у справі № 8/276 зобов'язано Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва виконати рішення X сесії Подільської районної у місті Києві ради V скликання від 12.07.2007 р. № 227 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»(додаток 1 пункт 58) та укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані за адресою по вул. Щекавицька, 19/22 літера А, загальною площею 1 198, 10 кв.м. в м. Києві з Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи".
		31.07.2008 р. Універсальною товарною біржею «Національні ресурси»складено звіт про незалежну оцінку нежилих приміщень по вул. Щекавицькій 19/33, літ «А», відповідно до якої вартість приміщень на дату складання становила 4 128 252, 00 грн. 
		05.09.2008 р. між Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого відповідач 2 продав, а відповідач 3 купив нежилі приміщення (в літ. А): з № 1 по № 15 (групи приміщень № 20), № З (групи приміщень № 3), № № 1, 2, 3 (групи приміщень № 4), № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 10), підвалу, 2, 3, 4 (групи приміщень № 6), № № 1, 2, 3 (групи приміщень № 13), № 1 (групи приміщень № 8) з №1 по № 5 приміщень № 10), № № 1, 2, 3, (групи приміщень № 9), №№ XVII, XVIII, XX, XXI, XIX, XVI першого поверху; № 1, 2, 3,  (групи приміщень № 14), з №№ 1,2,3,4,6,7 (групи приміщень №12) з №1 по № 5 (групи приміщень № 13), ХХІІ, XXIII, XXVI, XXV другого поверху; № №1, 2, 3 (групи приміщень № 15), №№ 1, 2, 3 (групи приміщень 15а), № 1, 2 3 (групи приміщень № 6а), №№ 1,3,4,7,8,9 (групи приміщень № 4), №№ 1,2,3,4,7,8 (групи приміщень № 16), №№ (приміщень № 9), №№ XXVI, XXVII, XXVIII, XXX, XXXI, XXV третього поверху, загальною площею 1 198, 10 (одна тисяча сто дев'яносто вісім цілих десять сотих) кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33.
		Договором передбачено, що відповідач 3 зобов'язується прийняти вказаний будинок і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та провести державну реєстрацію цього договору. відчужуваний нежилі приміщення належать територіальній громаді Подільського району міста Києва на праві комунальної  власності на підставі Свідоцтва про право власності серія САВ № 869101 виданого 11 березня 2008 року Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 11 березня 2008 № 279-В та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна 08 липня 2008 року за реєстровим № 9093-п, про що записано у реєстрову книгу № 176п-131. Право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до відповідача 3 з моменту сплати вартості придбаного об'єкта приватизації та державної реєстрації цього договору.
		Вищевказаний договір 05.09.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 9028.
		09.09.2008 р. договір зареєстровано в Подільській районній у місті Києві раді за реєстраційним номером 887.
		На виконання умов вказаного договору, відповідач 2 передав, а відповідач 3 прийняв нежилі приміщення, що є об'єктом договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.09.2008 р. Наведена обставина підтверджується актом приймання-передачі № 103 від 24.10.2008 р.  
		При цьому, в акті приймання-передачі № 103 від 24.10.2008 р. зазначається, що відповідач сплатив вартість нежитлових приміщень у розмірі 4 953 902, 40 грн.
		27.11.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол Інвест" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач 3 зобов?язався передати, а відповідач 4 -прийняти та сплати вартість нежилих приміщень (в літ «А») в будинку по вул. Щекавицькій, 19/33 у місті Києві загальною площею 1 198, 10 кв.м. 
		27.11.2008 р. вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 33005.
		Тож, відповідач 3 передав, а відповідач 4 прийняв нежилі приміщення (в літ «А») в будинку по вул. Щекавицькій, 19/33 у місті Києві загальною площею 1 198, 10 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2008 р.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що відповідачем 3 не було здійснено невід'ємне поліпшення орендованого будинку по вул. Щекавицькій, 19/33, вартістю понад 25 % залишкової вартості майна, яке неможливо відокремити від вказаного будинку без завдання йому шкоди та, відповідно, у Закритого акціонерного товариства "Українські Сателітарні Системи" не виникло право на приватизацію вказаного об'єкту шляхом викупу.
		При цьому, прокурор зазначає, що приміщення по вул. Щекавицькій, 19/33 у місті Києві включено до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки з порушенням норм Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію».
		Також прокурор стверджує, що орендодавцем не надавалась Закритому акціонерному товариству "Українські Сателітарні Системи" згода на поліпшення орендованого майна.
		Підсумовуючи викладені обставини, прокурор відзначає, що порушення законодавства при включенні майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, тягне за собою невідповідність вимогам закону договору купівлі-продажу спірного майна та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України. 
		Нормативно обґрунтовуючи вимогу про витребування спірного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол Інвест" прокурор посилається на ст. 388 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу справедливість, добросовісність та розумність.
		За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		На момент укладення договору № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицікій, 19/33-А від 01.02.2001 р. відносини найму (оренди) регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 р. статтею 256 якого встановлено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
		За змістом статті 4 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.  Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Відповідно до ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна.
		У відповідності до ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
		Згідно зі ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
		Тож, в силу умов договору № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицікій, 19/33-А від 01.02.2001 р. у відповідача 3 виник обов'язок прийняти в орендне користування будинок загальною площею 1 258, 8 кв.м. по вул. Щекавицькій, 19/33-А у місті Києві з метою проведення його реконструкції та подальшого використання за актом приймання-передачі.
		Тобто, предметом договору у даному випадку є здійснення Закритим  акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" реконструкції будинку загальною площею 1 258, 8 кв.м. по вул. Щекавицькій, 19/33-А у місті Києві та його подальше використання.
		В той же час, суд звертає увагу на те, що нормами законодавства України, чинного на час оспорюваного договору, не було встановлено певної письмової форми (лист, угода, розпорядження тощо) надання дозволу на здійснення поліпшень, а лише визначено необхідність письмової форми такої згоди.   
		Тож, з наведеного випливає, що укладаючи договір № 2584 оренди будинків по вул. Щекавицькій, 19/33-А від 01.02.2001 р., орендодавець (у даному випадку - Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва), визначаючи мету договору -проведення реконструкції будинку  та його подальше використання -  фактично надав дозвіл на здійснення Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" реконструкції вищевказаного будинку.
		У відповідності до норм, які регулюють відносини у галузі будівництва, реконструкцією є комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови.
		В той же час, в діловій практиці під поліпшеннями орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві (наприклад, проведення ремонту найнятого приміщення тощо), а також витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.
		Тобто, реконструкція будівель (приміщень, споруд тощо) у будь-якому випадку має наслідком поліпшення їх стану за економічними та експлуатаційними показниками.
		Відтак, передаючи будинок загальною площею 1 258,8 кв.м. по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві в оренду Закритому акціонерному товариству "Українські Сателітарні Системи" орендодавець передбачав подальше поліпшення орендованої речі шляхом проведення реконструкції.
		Відповідно до довідки № 702/56 від 27.12.2007 р. наданої ЖЕК № 702 Комунального підприємства «Поділ-житло»залишкова вартість будівлі загальною площею 1 198, 10 кв.м. по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві становить 154 362, 13 грн. в той час як загальна сума витрат відповідача 3 на поліпшення орендованого майна склала 102 529, 65 грн., що становить 66, 42 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
		При цьому, вартість використаних Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" будівельних матеріалів становить 43 796, 10 грн. 
		Судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" власними силами здійснено роботи з реконструкції будівлі по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві на загальну суму 102 529, 65 грн.
		Вищевказані висновки суду ґрунтуються на наявних у справі первинних документах, а саме -видаткових накладних, що свідчать про отримання Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" будівельних матеріалів,  фінансових документах, які підтверджують здійснення відповідачем 3 їх оплату, а також висновках спеціалізованих організацій, що здійснюють аудиторську діяльність.
		Крім того, в матеріалах справи міститься ліцензія Серії АА № 557191 Державного комітету України з будівництва та архітектури на право Закритого акціонерного товариства "Українські Сателітарні Системи" займатись будівельною діяльністю терміном дії з 12.06.2003 р. до 12.06.2006 р.  
		Тож, внаслідок здійснення ремонтних робіт у будівлі по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві  досягнуто істотного покращення її стану та зовнішнього вигляду у порівнянні з тим станом, в якому будівля була передана в оренду відповідачу 3.
		Таким чином, відповідачем 3 за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованих нежитлових приміщень по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві, які неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди на сум, що становить 66, 42 % залишкової вартості (відновної за вирахуванням зносу) майна.  
		Між тим, умовами договору передбачено, що після відселення Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" мешканців з будинку Управління з питань майна Подільської районної державної адміністрації міста Києва зобов'язане надати йому можливість приватизації (викупу) орендованого будинку.
		Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" здійснено розселення мешканців будинку № 19 по вул. Щекавицькій у місті Києві, що підтверджується договорами міни від 08.05.2002 р., від 31.03.2005 р., від 10.02.2003 р., від 11.07.2001 р., 26.06.2001 р., копії яких знаходяться у матеріалах справи.
		При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»№ 40104 від 21.11.2006 р. будинок під літ. «А»за адресою Щекавицька, 19/33 і вул. Щекавицька, 19 відносяться до однієї і тієї ж будівлі, яка розташована на розі двох вулиць. 
		У відповідності до визначення, яке міститься в Законі України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. У Державній програмі приватизації визначаються, зокрема, відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.
		Як встановлено судом, Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки затверджена Законом України  "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. № 1723-III та визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї програми. 
		Основною метою приватизації у 2000 - 2002 роках визначено створення умов для сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України.
		У відповідності до п. 3 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки пріоритетами та основними завданнями приватизації визначено, в тому числі,  створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним.
		Пунктом 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки до групи А віднесено окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) об'єктом малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
		Тож, порядок приватизації спірного майна регламентується Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»(малу приватизацію) та застосовується до спірних відносин в редакції, чинній станом на здійснення такої приватизації.
		Статтею 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) встановлено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу або продажу на аукціоні, за конкурсом.
		Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) включення об'єктів малої приватизації до переліків, що підлягають приватизації здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
		В силу положень ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
		Як встановлено судом, нежилі приміщення по вул. Щекавицькій 19/33, літ «А»включено до об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради  № 227 від 12.07.2007 р. «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень».
		При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 
		Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»№ 227 від 12.07.2007 р. Подільською районною у місті Києві радою прийнято в межах наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень.
		У відповідності до п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
		Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		В силу положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Судом, на підставі наданих учасниками провадження у справі документів, оцінка яких судом здійснена у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Українські Сателітарні Системи" здійснено поліпшення орендованих нежитлових приміщень по вул. Щекавицькій, 19/33 літ «А»у місті Києві, які неможливо відокремити від вказаного об'єкту без завдання йому шкоди, вартістю більше 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості будівлі.
		При цьому, майно надавалося Закритому акціонерному товариству "Українські Сателітарні Системи" саме для здійснення його реконструкції та подальшого використання.
		За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна) основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що приватизація спірного майна відбулась з дотриманням Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції, чинній станом на здійснення приватизації спірного майна), а також з урахуванням пріоритету економічного розвитку, закріпленого в Законі України «Про приватизацію державного майна», що, зокрема, виразилось у отриманні територіальною громадою, в особі уповноваженого органу, грошових коштів у зв'язку з реалізацією спірного майна.
		Таким чином, доводи прокурора та позивачів не знайшли свого підтвердження на спростовуються вищенаведеним.
		За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсною позиції 58 додатку 1 до рішення X сесії Подільської районної у місті Києві ради XXIV скликання від 12.12.2007 р. № 227 «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»в частині включення до переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Подільського району міста Києва та підлягають приватизації - приміщень по вул. Щекавицька, 19/33, в м. Києві, площею 1 198, 10 кв. м. та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
		Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - є неправомірним. Матеріалами справи доведено, що станом на момент пред'явлення позову власником майна є відповідач 2, а на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу, власником була територіальна громада Шевченківського району міста Києва в особі Шевченківської районної у місті Києві ради. 
		Тож, з вищенаведеного випливає, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів.
		Разом з тим, прокурором не надано доказів наявності у територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, в інтересах якої із позовом звертається прокурор, права власності на спірне майно ані на момент пред'явлення позову, ані на момент його відчуження, а відтак -у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги прокурора в частині визнання права власності на нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1198, 10 кв. м.
		Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.08р., суд відзначає наступне.
		Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін..
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2008 р. прокурор в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.
		Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Між тим, з огляду на те, що оспорюваний договір укладено внаслідок прийняття Подільською районною у місті Києві радою рішення «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень»від 12.12.2007 р. № 227, яке, в свою чергу є чинним, а також враховуючи недоведеність з боку прокурора невідповідності вказаного договору вимогам закону та суперечності його інтересам держави, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2008 р.  був укладений правомірно та на законних підставах, а тому відмовляє у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2008 р. із заявлених прокурором підстав.
		Що ж до вимог прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол Інвест" повернути до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення в будинку за м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1 198, 10 кв. м„ вартістю 4 953 902, 40 грн. суд також не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. 
		Позивачем за вказаним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів) та підставою позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
		Згідно положень ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Разом з тим, суд відзначає, що, по-перше ані прокурором, ані позивачами не надано суду доказів на підтвердження права власності територіальної громади міста Києва на спірне майно, по-друге, відповідач 4 набув право власності на нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 19/33, загальною площею 1198, 10 кв. м. на підставі договору купівлі продажу від 27.11.2008 р., правомірно та на законних підставах, а відтак - суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Київської міської ради стосовно спірного майна.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора та позивачів не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами та наведеними обставинами.
		Інших обґрунтувань заявлених вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, суду не надано.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора та відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
		Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 22.10.2012 р. 
		            
		       Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...