Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-72/6319-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2012.
Дата набрання законної сили: 12.07.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-72/6319-2012 12.07.12
		 
		За позовом Державного підприємства "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України
		до   Всеукраїнської громадської організації "Громадський комітет транспортної безпеки"  
		про визнання інформації недостовірною та захист ділової репутації
		Суддя  Бондарчук В.В.  
		Представники: 
		від позивача: Богуш М.К., Сулімова О.А.
		від відповідача: Стадницька Р.Я.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Громадський комітет транспортної безпеки" про 1) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією "Громадський комітет транспортної безпеки" у заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 21 квітня 2011 року (вх.. № 439/23598-01), зокрема:
		- «склалась корупційна схема з залучення фізичних/юридичних осіб до провадження навчання в регіонах України та встановлення надміру високої ціни за вище визначене навчання під прикриттям Державного підприємства»
		- «невідомо, якими критеріями керується Директор Державного підприємства при відборі приватних структур»
		- «Державне підприємство нав'язує споживачам, в обов'язковому порядку, Свідоцтво про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів»; 
		2) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у Заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 09 червня 2011 року (вх. № 432/34205-01), зокрема:
		- «керівник Державного підприємства Франчук Анатолій Миколайович, перевищуючи службові повноваження укладає без будь-якої процедури відбору в регіонах України договори з комерційними організаціями на навчання медичних працівників та змушує ці суб'єкти господарювання отримувати за певну плату відповідні Свідоцтва про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів»
		- «склалась корупційна схема з залучення фізичних/юридичних осіб до провадження навчання в регіонах України та встановлення надміру високої ціни за вище визначене навчання під прикриттям Державного підприємства»
		- «Державне підприємство нав'язує споживачам, в обов'язковому порядку, Свідоцтво про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів»; 
		3) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у Заяві на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12-02), зокрема:
		- «Франчук Анатолій Миколайович, прикриваючись п. 1.9 Наказу № 124/345 МОЗ України та МВС України від 05.06.2000, змушує пройти навчання в приватних недержавних підприємствах в регіонах України»
		- «Франчуком А. М. застосовуються некоректні по залученню партнерів дії. Використовуючи свій статус Директора Державного підприємства він лобіює приватні структури, які співпрацюють з ним, та зводить нанівець ділову репутацію організацій, які працюють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але не стали його партнерами»
		- «наголошуючи на особистих зв'язках та підтримці Заступника Міністра охорони здоров'я України Толстанова О. К. та Начальника Відділу запобігання та протидії корупції Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Стахівського С. М. ... лобіював приватне підприємство»; 
		4) зобов'язання Відповідача відкликати Заяви від 21 квітня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 439/23598-01) та від 09 червня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 432/34205-01), направлених на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича, а також Заяву від 06 квітня 2012 року (вих.. № 0604/12-02) на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича; 
		5) зобов'язання Відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича листа такого змісту:
		- "Рішенням Господарського суду м. Києва від ______ у справі № ___ визнано недостовірною інформацію, розміщену у наступних Заявах Всеукраїнської громадської організації «Громадський комітет транспортної безпеки», направлених на Ваше ім'я:
		- Заяві від 21 квітня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 439/23598-01), зокрема: «склалась корупційна схема з залучення фізичних/юридичних осіб до провадження навчання в регіонах України та встановлення надміру високої ціни за вище визначене навчання під прикриттям Державного підприємства»«невідомо, якими критеріями керується Директор Державного підприємства при відборі приватних структур»; «Державне підприємство нав'язує споживачам, в обов'язковому порядку, Свідоцтво про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів».
		- Заяві від 09 червня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 432/34205-01):
		«керівник Державного підприємства Франчук Анатолій Миколайович, перевищуючи службові повноваження укладає без будь-якої процедури відбору в регіонах України договори з комерційними організаціями на навчання медичних працівників та змушує ці суб'єкти господарювання отримувати за певну плату відповідні Свідоцтва про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів»; «склалась корупційна схема з залучення фізичних/юридичних осіб до провадження навчання в регіонах України та встановлення надміру високої ціни за вище визначене навчання під прикриттям Державного підприємства»«Державне підприємство нав'язує споживачам, в обов'язковому порядку, Свідоцтво про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів»; 
		6) зобов'язання Відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича листа такого змісту: рішенням Господарського суду м. Києва від ________ у справі № ___ визнано недостовірною інформацію, розміщену у Заяві Всеукраїнської громадської організації Громадський комітет транспортної безпеки», від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12- 22), направленої на Ваше ім'я: 
		- «Франчук Анатолій Миколайович, прикриваючись п. 1.9 Наказу № 124/345 МОЗ України та МВС України від 05.06.2000, змушує пройти навчання в приватних недержавних підприємствах в регіонах України»; 
		- «Франчуком А. М. застосовуються некоректні по залученню партнерів дії. Використовуючи свій статус Директора Державного підприємства він лобіює приватні структури, які співпрацюють з ним, та зводить нанівець ділову репутацію організацій, які працюють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але не стали його партнерами»; 
		- «наголошуючи на особистих зв'язках та підтримці Заступника Міністра охорони здоров'я України Толстанова О. К. та Начальника Відділу запобігання та протидії корупції Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Стахівського С. М. лобіював приватне підприємство». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заяви відповідача від 21.04.2011 р. та від 09.06.2011 р. на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича, а також від 06.04.2012 р. на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича містять неправдиві відомості щодо діяльності позивача.  
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
		Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежним виконанням ними вимог суду.
		20.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до підриву репутації позивача щодо його клієнтів та контрагентів, припиненням співпраці з окремими суб'єктами.
		21.06.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що в листах, на які посилається позивач, відповідач описував ситуацію як припущення, а не констатував факти.
		У судовому засіданні 21.06.2012 р. судом оголошувалась перерва до 03.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
		02.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткове пояснення, в якому зазначає, що поширена відповідачем негативна інформація не може розцінюватися як реалізація свого конституційного права на направлення звернення у відповідності до ст. 40 Конституції України.
		У судовому засіданні 03.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 12.07.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
		09.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав додаткові пояснення до відзиву.
		У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. 
		У судовому засіданні 15.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.04.2011 р. та 07.06.2011 р. відповідачем на ім'я Президента України були направлені заяви, які стосується питань діяльності Державного підприємства "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України
		06.04.2012 р. відповідачем була направлена заява на ім'я Президента Української федерації роботодавців охорони здоров'я за № 0604/12-02.
		Відправлені заяви, як зазначає позивач, містять недостовірні відомості, які принижують ділову репутацію позивача, а тому підлягають спростуванню в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачем у вказаних листах, позивач посилається на наступне:
		1) Посилання відповідача у листах на створення позивачем корупційної схеми фактично означає твердження про отримання уповноваженими представниками позивача неправомірної вигоди від тих суб'єктів господарювання, які залучаються ним для проведення навчання медичних працівників методом проведення щозмінних перед рейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів в регіонах країни, однак зазначене не підтверджується жодними доказами;
		2) Про безпідставність посилання відповідача на те, що «директором Державного -підприємства - Франчуком Анатолієм Миколайовичем до роботи в регіонах на договірних умовах залучаються комерційні структури і невідомо, якими критеріями керується директор Державного підприємства при відборі приватних структур»свідчить також той факт, що вирішенням питання підбору підприємств для укладання з ними договорів вручення покладалось безпосередньо на чинного голову ВГО «Громадський комітет транспортної безпеки»- Папірового Юрія Миколайовича під час перебування останнього на посаді директора Позивача протягом 2004-2009 років;
		3) Про надуманість тверджень відповідача свідчить також посилання для «підкріплення» своїх тверджень у заяві від 09 червня 2011 року на накладення Антимонопольним комітетом України 08 квітня 2011 року штрафу на позивача. Так, Антимонопольним комітетом України своєю постановою від 05 квітня 2011 року № 161-р по справі № 43-26.13/211-10 дійсно було накладено штраф на позивача у розмірі 10 000 грн., проте вказаний штраф був накладений за ненадання у встановлений строк Антимонопольному комітету України інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, а тому посилання відповідача у своїй Заяві № 432/34205-01 на вказану постанову є безпідставним з огляду на предмет звернення.
		4) Невідповідність викладених у Заявах від 21 квітня та 09 червня 2011 року відомостей фактичним обставинам справи підтверджується також листом Міністерства охорони здоров'я України «Про виконання припису Генеральної прокуратури України»у відповідь на припис Генеральної прокуратури України від 12 травня 2011 року, на який відповідач посилається як на доказ порушення позивачем положень чинного законодавства України (зокрема, положень Закону України «Про захист економічної конкуренції»в частині обмеження права інших суб'єктів господарювання на здійснення підприємницької діяльності), у якому вказано, що «Державне підприємство не фінансується з державного бюджету. Для забезпечення виконання наказу МОЗ України та МВС України від 05.06.2000 року № 124/345... покладених на підприємство завдань відповідно до п. 3.6, 5.1.5, 6.4, 7.6 Статуту Державного підприємства укладалися договори доручення на проведення навчання в регіонах України методам проведення щозмінних передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів. Навчання медичних працівників методів проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів забезпечує підвищення професійного рівня та відповідальності медичних працівників, вдосконалення медичного забезпечення безпеки дорожнього руху, що сприяє зменшенню травматизму та смертності в дорожньо - транспортних пригодах. Розірвання договорів доручень на даний час призведе до призупинення навчання медичних працівників в регіонах України, що негативно вплине на проведення медичних оглядів водіїв транспортних засобів»(копія Листа у додатках до позовної заяви).
		5) Посилання відповідача на неправомірність «нав'язування»позивачем споживачам в обов'язковому порядку свідоцтва про право проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, терміном дії 3 роки за формою 141-0, яка скасована Наказом МОЗ України № 175 від 27.02.2010… яке має ознаки документу дозвільного характеру, не відповідає дійсності, оскільки отримання медичним працівником відповідного документу на підтвердження факту проходження навчання у позивача є вимогою, передбаченою положенням чинного законодавства України, а не ініціативою позивача, яка реалізується шляхом «нав'язування»їх споживачам, як зазначається відповідачем.
		6) Для підтвердження своєї позиції щодо порушення директором позивача положень чинного законодавства України відповідач посилається, у тому числі, на те, що «за дорученням Прокурора Печерського району м. Києва Печерським районним управлінням ГУМВС України в м. Києві було проведено розслідування, матеріали якого передано до Київської транспортної прокуратури».
		Відповідачем не було враховано, що досудове розслідування є стадією кримінального процесу, яка розпочинається із прийняттям органом дізнання або слідчим справи до свого провадження (після винесення постанови про порушення кримінальної справи) і спрямована на встановлення обставин злочину (суспільно небезпечного діяння), осіб, причетних до його вчинення, а також на припинення і запобігання вчиненню злочинів.
		Разом з тим, відповідач у своїх заявах не вказує, що за наслідками проведення перевірки діянь директора позивача проти нього була порушена кримінальна справа або було прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
		Таким чином, позивач вважає, що інформація в заявах відповідача містить неправдиві відомості щодо діяльності позивача, які принижують ділову репутацію позивача.
		З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про: 
		1) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією "Громадський комітет транспортної безпеки" у заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 21 квітня 2011 року (вх.. № 439/23598-01); 
		2) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у Заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 09 червня 2011 року (вх. № 432/34205-01); 
		3) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у Заяві на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12-02); 
		4) зобов'язання Відповідача відкликати Заяви від 21 квітня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 439/23598-01) та від 09 червня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 432/34205-01), направлених на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича, а також Заяву від 06 квітня 2012 року (вих.. № 0604/12-02) на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича; 
		5) зобов'язання Відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича листа;
		6) зобов'язання Відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича листа;
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію»під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.
		Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. 
		Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.  
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. 
		Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
		У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р  №  01-8/184 "Про деякі питання  практики застосування господарськими судами законодавства про  інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене  ст. 277 ЦК України, належить не лише  фізичним,  але й  юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною. 
		Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надіслано на ім'я Президента України заяви від 18.04.2011 р. та від 07.06.2011 р., які, як зазначає позивач, містять недостовірну інформацію.
		Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Згідно ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
		Частиною 1,2 ст. 17 Цивільного кодексу України встановлено, що Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
		Відповідно  до п. 16  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, направляючи заяви на ім'я Президента України від 18.04.2011 р. та від 07.06.2011 р., реалізовував конституційне право, передбачене статтею 40 Конституції України, а не поширював недостовірну інформацію, а тому вимоги позивача про: - 1) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією "Громадський комітет транспортної безпеки" у заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 21 квітня 2011 року (вх.. № 439/23598-01); - 2) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у Заяві на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича від 09 червня 2011 року (вх. № 432/34205-01); - 3) зобов'язання Відповідача відкликати Заяви від 21 квітня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 439/23598-01) та від 09 червня 2011 року (вх. Адміністрації Президента України № 432/34205-01), направлених на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича; 4) зобов'язання відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента України Януковича Віктора Федоровича листа, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно  до п. 15  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Крім того, відповідно  до п. 18  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Фактично відповідач не заперечує щодо направлення на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича Заяви від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12-02).
		Також, відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині: 1) визнання недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки» у Заяві на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12-02); 2) зобов'язання відповідача відкликати Заяву від 06 квітня 2012 року (вих.. № 0604/12-02) на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича; 3) зобов'язання відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича листа, які підлягають задоволенню.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - 
		 
		В И Р І Ш И В: 
		1.  Позов Державного підприємства "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.
		2. Визнати недостовірною інформацію, поширену Всеукраїнською громадською організацією «Громадський комітет транспортної безпеки»у заяві на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12-02), зокрема:
		- «Франчук Анатолій Миколайович, прикриваючись п. 1.9 Наказу № 124/345 МОЗ України та МВС України від 05.06.2000, змушує пройти навчання в приватних недержавних підприємствах в регіонах України»
		- «Франчуком А. М. застосовуються некоректні по залученню партнерів дії. Використовуючи свій статус Директора Державного підприємства він лобіює приватні структури, які співпрацюють з ним, та зводить нанівець ділову репутацію організацій, які працюють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але не стали його партнерами»
		- «наголошуючи на особистих зв'язках та підтримці Заступника Міністра охорони здоров'я України Толстанова О. К. та Начальника Відділу запобігання та протидії корупції Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Стахівського С. М. ... лобіював приватне підприємство».
		3. Зобов'язати відповідача відкликати заяву від 06 квітня 2012 року (вих.. № 0604/12-02) на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича.
		4. Зобов'язати відповідача протягом тридцяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, направивши на ім'я Президента Української Федерації роботодавців охорони здоров'я Загороднього Володимира Васильовича листа такого змісту: рішенням Господарського суду м. Києва від ________ у справі № ___ визнано недостовірною інформацію, розміщену у Заяві Всеукраїнської громадської організації Громадський комітет транспортної безпеки», від 06 квітня 2012 року (вих. № 0604/12- 22), направленої на Ваше ім'я: 
		- «Франчук Анатолій Миколайович, прикриваючись п. 1.9 Наказу № 124/345 МОЗ України та МВС України від 05.06.2000, змушує пройти навчання в приватних недержавних підприємствах в регіонах України»; 
		- «Франчуком А. М. застосовуються некоректні по залученню партнерів дії. Використовуючи свій статус Директора Державного підприємства він лобіює приватні структури, які співпрацюють з ним, та зводить нанівець ділову репутацію організацій, які працюють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але не стали його партнерами»; 
		- «наголошуючи на особистих зв'язках та підтримці Заступника Міністра охорони здоров'я України Толстанова О. К. та Начальника Відділу запобігання та протидії корупції Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Стахівського С. М. лобіював приватне підприємство»
		5. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Громадський комітет транспортної безпеки" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 15, код 36300807) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7, код 32310570) 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.
		6. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення складено: 17.07.2012 р.
		     
		   Суддя                                                                                                                    Бондарчук В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...