Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/0550/1773/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     Справа №2/0550/1773/2012р.
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		          9 жовтня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
		головуючої-судді ОСОБА_1,
		при секретарі-Чикаленковій Я.А.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 дотовариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО про захист прав мпоживачів та визнання договору недійсним,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		                  13.07.2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО ( надалі-Товариство) , в якому просить  визнати недійсною угоду №376400 з додатками до неї про надання послуг, спрямованих на придбання рухомого майна через програму „АвтоТак укладену 30 листопада 2011 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в порядку двосторонньої реституції стягнути з відповідача на її користь отримане ним по недійсному договору  грошові кошти в сумі 21 553,87 гривень, стягнути з відповідача на її корить моральну шкоду в сумі 2000 гривень та  понесені  судові витрати на правову допомогу в сумі 800 гривень.
		         У обгрунтування позовних вимог позивач зазначає , що у 2011 року вона прийняла рішення придбати автомобіль марки СНЕУКОЬЕТ. З цією метою вона звернулась до автосалону ПАТ «Донецк-Авто», розташований по пр.Ілліча у місті Донецьку, де їй  представник відповідача і запропонував дуже вигідні умови придбання автомобіля в кредит, запевняючи  в тому, що вона має сплатити лише перший внесок і протягом 3 місяців гарантовано отримає обрану нею модель.
		           Вона погодилась на укладання договору з ТОВ „Авто Просто». Так, 30 листопада 2011 року між нею і відповідачем у особі спеціаліста з продажу ОСОБА_3 (примірник довіреності в підтвердження своїх повноважень він їй не показував) була укладена угода №376400, за умовами якої відповідач зобов'язався надати їй послуги системи АвтоТак, спрямовані на придбання автомобіля, а вона зобов"язалась сплатити усі види платежів, передбачені угодою.
		           Відповідно до Додатку №1 до оскаржуваної угоди об'єктом адміністративних послуг, що зобов"язався надавати відповідач, є автомобіль марки СНЕУКОЬЕТ АУЕО вартістю 91920 гривень.
		           Згідно ст.2 угоди ОСОБА_4 є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах АвтоТак. Згідно Додатку :1 до угоди, вона зобов'язалась сплатити:
		          вступний внесок в сумі 3309,12грн., що складає 3% вартості автомобіля;
		    щомісячний цілий чистий внесок в розмірі 0,8333% вартрсгі автомобіля:
		  щомісячний внесок в оплату послуг в розмірі 0,5% + ПДВ; 
		  щомісячний внесок в оплату страхового платежу в розмірі 0,065%;      
		  плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою 3% +ПДВ.
		      06 грудня 2011 року, як того вимагав правочин, вона сплатила вступний внесок в сумі 3309,12грн. Після цього 12 січня 2012 року вона сплатила щомісячний внесок в сумі 1358,40грн. Пізніше вона знову приїхала до автосалону, де поспілкувалась з представником відповідача на предметом того, яким чином вона може прискорити процедуру отримання автомобіля, на що він  роз'яснив, що вона має сплатити наступний внесок в розмірі 10 000грн., що дозволить їй стати лідером за кількістю балів у своїй 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		групі і отримати таким чином право на отримання автомобіля. Довіряючи представнику , наступний внесок 16 лютого 2012 року вона здійснила в розмірі 10 000 гривень, проте і після цього право на отримання автомобіля в неї чомусь не виникло. Після чергової бесіди з представником відповідача з'ясувалось, що вона не є лідером накопичених балів у своїй групі, а тому поки що не має права на отримання автомобіля. Також він її запевнив, що вона має продовжувати щомісячно сплачувати поточні внески, і найближчим часом отримає довгоочікуваний автомобіль.
		      У подальшому на виконання умов договору протягом лютого-червня 2012 року вона сплатила на користь відповідача в рахунок неіснуючого автомобіля 6886,35грн.
		      Всього за період з грудня 2011 року по червень 2012 року вона сплатила на користь ТОВ «Авто Просто»21 553,87грн.
		      Виконуючи належним чином умови договору протягом 7 місяців, вона так і не отримала автомобіль.
		      Вважає укладений з відповідачем договір недійсним з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства, що обґрунтовується наступним.
		                   1. Наявність дефекту суб 'єктного складу договору
		       Відповідно до ч.З, ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії), а в ч.З ст.43 Господарського кодексу України зазначається, що перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до ст.1 якого ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
		        Ст.9 закону встановлений виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, діяльність із надання фінансових послуг віднесена до цього переліку.
		        Разом з тим, розділом VI Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок ліцензування діяльності фінансових установ. Пунктом 1 статті 34 Закону обумовлено види діяльності фінансових установ, здійснення яких дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, а саме:
		-страхова діяльність;
		-діяльність з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;
		-надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;
		-діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
		                  При цьому фінансовою послугою законом визначені операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. 
		                   Для цілей цього закону під фінансовими активами слід вважати кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.
		                   Відповідно до ст.4 наведеного Закону фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
		       Позивач вважає, що діяльність ТОВ «Авто Просто», пов'язана з адмініструванням фінансових активів для придбання товарів в групах, є по суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від учасників програми «АвтоТак»грошові кошти у вигляді реєстраційного та щомісячних платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.
		       При цьому Товариство отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи лише 19 січня 2012 року, тобто на момент укладання оскаржуваного договору статусу фінансової установи відповідач не мав. Відомості про наявність у підприємства ліцензії на здійснення фінансової цяльності взагалі відсутні.
		       8 січня 2012 року набули чинності зміни до Закону України (Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до яких діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах віднесена до фінансових послуг.
		      Послуга з адміністрування придбання в групах передбачає залучення грошових коштів від фізичних та/або юридичних осіб, їх об'єднання та використання для придбання товарів цими особами на підставі відповідного договору. Згідно з цим договором одна сторона (фінансова компанія - адміністратор) за плату зобов'язується забезпечити придбання товару другій стороні (учаснику) за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників, а друга сторона зобов'язується сплатити вартість товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів.
		       Оскільки даний вид діяльності передбачає залучення фінансових активів (грошових коштів) від фізичних осіб, надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії та не може поєднуватися будь-яким іншим видом діяльності.
		       27 травня 2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердила проект Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до п.1.5 якого юридична особа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих ліцензійних умов.
		      Враховуючи вимоги чинного законодавства, адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах має право здійснювати фінансова установа (фінансова компанія -адміністратор), яка внесена до Державного реєстру фінансових установ та отримала відповідну іцензію.
		      Вищий спеціалізований суд України, надаючи роз'яснення щодо деяких спірних питань судової практики при вирішенні спорів про визнання недійсними (розірвання) договорів по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, в ОСОБА_5 № 10-729/0/4-12 від 28.05.2012 року відзначив, що можливість визнання договору недійсним у зв'язку з відсутністю у адміністратора послуг ліцензії виникає не лише з 08 січня 2012 року, оскільки перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, і до внесених змін не був вичерпним, тож у кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.
		     Зі змісту оскаржуваної угоди випливає, що змістом послуг, які зобов'язався надавати відповідач, є залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
		    Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		 
		                 2. Порушення змістом договору прав позивача в контексті Закону України «Про захист прав споживачів», що тягне за собою визнання його недійсним ".
		     
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, що включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною.
		                 Згідно з п.7 ч.З ст.19 забороняється як таке, що вводить в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
		                 В даному випадку програма товариства формується виключно на коштах споживачів, без залучення коштів товариства, що прямо вбачається з тексту самого договору (ст.1.2 Додатку №2 до угоди). Оплата товару здійснюється за кошти, внесені виключно учасниками, і в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, що фактично компенсують кошти іншим учасникам. Таким чином, один учасник програми за своєї власної ініціативи, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому вона сплачувала відповідачу кошти не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на придбання товару в майбутньому, що надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення коштів інших споживачів до такої ж схеми. Право одержати товар залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками товариства. При цьому право на придбання товару надається у невизначеному майбутньому. В укладеному договорі і додатках до нього відсутній порядковий номер учасника та відсутні відомості про кількість зареєстрованих учасників, що не дає можливості визначити строк отримання права на придбання товару, разом з тим, включена умова щомісячного платежу по 1377,27гривень, що також є несправедливим по відношенню до споживача, тобто до неї.
		                    Очевидним є в даному випадку порушення п.7 ч.З ст.19 та здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що вводить споживачів, в тому числі її, в оману.
		           Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		        Окрім того, відповідно до вимог статті 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.
		                    Зі змісту статті 16 угоди вбачається, що право на одностороннє розірвання договору вдається лише відповідачу, в той час як вона за умовами правочину позбавлена такого права. Окрім того, можливість стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання договірних зобов'язань також надається лише ТОВ «АВТО ПРОСТО», учасник програми АвтоТак, тобто вона, такого права не має. Окрім того, в жодному пункті договору не міститься
		вказівка на те, що вона має право відмовитись від договору до його повного виконання сторонами та повернути сплачені відповідачу кошти.
		        Вважає, що такі умови договору є вкрай несправедливими, що на підставі ч.5, ч.6 ст.18 Закону є підставою для визнання правочину недійсним.
		                    Згідно з ч.І ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		        Так, в порядку двосторонньої реституції відповідач повинен виплатити їй суму в розмірі 21 553,87грн., що була сплачена нею за завідомо недійсним правочином. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		При цьому слід наголосити на тому, що незаконний договір був укладений з саме подачі відповідача, який публічно пропонує фізичним та юридичним особам (тобто здійснює підприємництво, що підпадає під сферу дії Закону України «Про захист прав споживачів») свої послуги без наявності на те достатнього об'єму правочиноздатності. Окрему увагу суду слід приділити системності, регулярності, масштабності здійснення відповідачем подібної незаконної діяльності.
		         Переконавши її в укладанні незаконного договору, відповідач завдав їй суттєвої моральної шкоди, розмір якої вона оцінює у 2000 гривень. Факт спричинення моральної шкоди диктується тим, що протягом 7 місяців вона перебуває в емоційно напруженому стані, постійно нервує та переймається через недобросовісну поведінку відповідача. Укладаючи спірний договір, вона розраховувала на те, що протягом 2 обіцяних місяців отримає обраний нею товар. Натомість вона отримала незчисленні переживання, страх за те, що витраченінею гроші на придбання автомобіля вона ніколи не поверне. На теперішній час вона не має достовірної впевненості в тому, що гроші будуть їй повернуті, що викликає в неї  посилені нервування та переживання.
		          Вважає, що викладені обставини в достатній мірі свідчать про глибину і тривалість випробовуваних нею моральних страждань з вини саме відповідача, адже завідомо незаконний правочин був укладений з його подачі та за його умовами. Грошова компенсація у 2000 гривень є співмірною з об'ємом отриманих нею моральних переживань і допоможе їй відновити свої життєві зв'язки, нормалізувати попередній уклад життя.
		           Згідно ч.І ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягають поверненню понесені нею судові витрати, а саме - витрати на правову допомогу в сумі 800 гривень.
		           Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		            У додатку до цього позову міститься документальне підтвердження понесених нею витрат у вигляді квитанції про внесення адвокату гонорару за складання цієї позовної заяви, а також його розрахунок.
		            Згідно п.14 ч.І ст.6 Закону України «Про третейські суди»третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		            На підставі наведеної законодавчої норми, враховуючи, що правовідносини сторін врегульовані в тому числі Законом України «Про захист прав споживачів»і однією з
		матеріальних основ цього позову є порушення відповідачем вимог зазначеного нормативного акту, вважає, що третейське застереження, викладене в статті 18 оскаржуваної угоди, є нікчемним, у зв'язку з чим позов пред'явлений за правилами, встановленими ЦПК.
		                      У судовому засіданні позивач доводи і вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
		                       Представник відповідача в судове засідання не зявився , надавши суду   письмові заперечення позову та просить розглянути справу у його відсутності. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_6 №376400, укладена  між позивачем та відповідачем була укладена в рамках створеної Відповідачем в Україні системи продажу автомобілів АВТО ТАК. Вказана система відома під назвою "придбання в групах" в багатьох країнах світу.
		      Подібна система полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, наприклад - автомобіль, і які стають учасниками 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.
		      При виконанні договорів з учасниками, укладеними в рамках системи Автоплан, Відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на підставі системи АВТО ТАК. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів, а також інших послуг, передбачених ОСОБА_6.
		      В правових системах інших країн, де існує система "придбання в групах", відносини між організатором системи і її учасниками регулюються положеннями спеціальних законів. В Україні на день підписання ОСОБА_6 спеціальне законодавче регулювання подібних відносин було відсутнє.
		      Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.96р.  "Про  практику розгляду цивільних справ за позовами  про  захист прав
		споживачів", "у тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальних норм щодо укладеної сторонами угоди, суд застосовує загальні положення про зобов'язання, передбачені главами 14-19 ЦК УРСР (відповідно 54-83 Цивільного кодексу України)".
		                 Таким чином, угоди, які укладаються з клієнтами системи АВТО ТАК, повністю відповідають діючому законодавству України, а тому при вирішенні спорів між сторонами повинні застосовуватися положення ОСОБА_6 №376400 та додатків до неї.
		                  Укладена між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_6 складається з основного тексту ОСОБА_6, Додатку № 1 (анкети учасника) та Додатку № 2 (Правила функціонування системи придбання в групах АВТО ТАК). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами ОСОБА_6. ОСОБА_6 та Додаток № 2 до неї містять описання послуг, що надаються ТОВ "Авто Просто". Описання послуг приведено детально щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов ОСОБА_6.
		                 Таким чином, умови надання Позивачеві послуг на підставі ОСОБА_6 та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в ОСОБА_6 та Додатках до неї. 
		                 ОСОБА_6 між Позивачем та ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладена відповідно до норм і положень цивільного законодавства, зокрема ЦК України. Пунктом 3 ч.І ст.З ЦК України закріплено таку засаду цивільного законодавства як "свобода договору", ст. 627 ЦК України закріплено, що ''сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
		                 Сторони ОСОБА_6 в п. 13.8 ст. 13 Додатку №2 до ОСОБА_6 №376400 року погодилися, "якщо учасник виявить бажання розірвати ОСОБА_6 та відмовитись від подальшої участі в системі  АвтоТак протягом 7 (семи) календарних днів від дати підписання ОСОБА_6. Такому Учаснику повертається вся сума коштів, внесена ним на рахунок ОСОБА_4. Протягом зазначених 7 (семи) днів Учасник зобов 'язаний письмово повідомити про розірвання ОСОБА_6 шляхом подання заяви в центральний офіс ОСОБА_4.
		                  ТОВ "АВТО ПРОСТО" не порушувало ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Згідно ст. 10 ОСОБА_6 підписання ОСОБА_6 та Додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння Сторонами та згоди Сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом ОСОБА_6 та Додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ОСОБА_4, уважно прочитав та зрозумів ОСОБА_6 та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом .
		                  Порядок розірвання ОСОБА_6 також детально описано в Додатку №2 до ОСОБА_6, де чітко встановлено і погоджено Сторонами, що заява про розірвання ОСОБА_6 подається в гентральний офіс ОСОБА_4 за адресою: вул. Воровського, 24, корп. 1, 3-й поверх, Сиїв, 01601.
		                 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                   ОСОБА_4, позивач в семиденний термін не звертався до ТОВ "АВТО ПРОСТО" з заявою про розірвання ОСОБА_6 №376400 у визначеному порядку, а отже є цілком очевидним, що умови ОСОБА_6 були зрозумілі Позивачу, він вважав їх справедливими по відношенню до себе.
		                  Натомість, при підписанні ОСОБА_6 Позивачем був сплачений Вступний внесок в розмірі 309,12 грн., а також в період з січня 2012 року по червень 2012 року Позивачем було плачено 13 внесків з яких 7 внесків є авансовими.
		                  Посилання Позивача на ч. 1, 2, 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" яка передбачає, що умови угоди є не справедливими, якщо існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача є взагалі не зрозумілим .
		                 Відповідно до ч. 2 ст.. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" "Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. "
		                 Оскільки дисбаланс - це нерівна кількість прав та обов'язків, то Позивачу необхідно було зазначити в якій кількості нерівні права та в якій кількості нерівні обов'язки сторін, та ще й така нерівність повинна бути на шкоду споживача, крім того така нерівність повинна бути істотною.
		                  Зобов'язання Відповідача визначені в ст..З ОСОБА_6 та складаються з 11 пунктів натомість зобов'язання позивача визначені в ст. 5 ОСОБА_6 та складаються з 7 пунктів. Таким чином посилання позивача на істотний дисбаланс прав та обов'язків позивача та відповідача та ще й на користь відповідача не відповідає дійсності.
		                 Загалом позивачем не надано жодного доказу про порушення його прав Відповідачем, наданих йому ЗУ "Про захист прав споживачів". 
		                 Відносно тверджень позивача, щодо встановлення ОСОБА_6 жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги Відповідачем обумовлене лише власним розсудом має наступні спростування.
		                  Зобов'язання за ОСОБА_6 Відповідача визначені в Статті 3 ОСОБА_6, в Додатку №2 в статях: 1 (встановлюється обов'язок відповідача сформувати групу та включити угоду позивача у сформовану групу); 2 (надсилати учаснику квитанції на сплату внесків за ОСОБА_6); 4 (проводити Асигнаційні акти на яких відбувається надання права на отримання автомобіля учасникам, повідомляти про місце, дату і час їх проведення); 7 (зарахувати різницю вартості автомобіля на покриття Повних внесків Учасника, що обрав модель автомобіля вартість якого менше від ціни моделі автомобіля, зазначеної у Додатку 1); 8 (провести оплату автомобіля та організувати його передачу у власність учаснику); 9 (зобов'язання замінити новою моделлю або іншим автомобілем модель, зазначену в додатку №1 до ОСОБА_6 в разі припинення виробництва або імпортування виробником, або імпортером); 11 (укласти договір страхування майнових інтересів від імені учасника); 13 (повернути учаснику всі кошти сплачені ним за угодою протягом 15 днів у разі розірвання угоди учасником протягом 7 днів з дня її підписання, у разі розірвання угоди учасником повернути кошти, сплачені ним за угодою); 15 (провести процедуру ліквідації групи у разі виникнення форс-мажорних обставин). Таким чином твердження Позивача про те, що надання послуг обумовлено лише власним розсудом Відповідача, не відповідає дійсності.
		                   У своєму позові позивач підставою визнання ОСОБА_6 недійсною зазначив ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів". Але на підставі вказаної статті угода не може бути визнана судом недійсною виходячи з наступного.
		              Відповідно до п. 7 ч. З ст. 19 "Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції."
		             При виконанні договорів з учасниками, укладеними в рамках системи АВТОТАК, відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи АВТОТАК. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених ОСОБА_6.
		             
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		             Відповідно до «Термінології»Додатку №2 до ОСОБА_6, "АвтоТак - це торгівельна марка, зареєстрована згідно з законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_4 з адміністрування системи придбання автомобілів у групах."
		             Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному Учаснику системи надається порядковий номер в його групі (п.3.3 Додатку №2 до ОСОБА_6). Після формування групи учасників залучення інших учасників (споживачів) не відбувається, не вимагається такого залучення інших осіб і від позивача.
		             ОСОБА_4 зобов 'язується провести перший асигнаційний акт у кожній групі в місяці, наступному за місяцем, в якому підлягає сплаті перший повний внесок в групі. Наступні асигнаційні акти проводяться щомісяця" (Пункт 4.2. Статті 4 Додатку №2 до ОСОБА_6).
		            Згідно ст. 2 ОСОБА_6 ОСОБА_4 гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля, за умови що учасник системи виконує всі зобов'язання, які випливають з цієї ОСОБА_6. Статтею 5 ч. II ОСОБА_6 також передбачено, що учасник системи (Позивач) повинен отримати автомобіль, за умови виконання зобов язань, встановлених ОСОБА_6 .
		            Тобто, кінцевим результатом укладених ОСОБА_6 з учасниками певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками групи, за умови дотримання ними встановлених договором умов. Більше того, отримання автомобіля є їх безпосереднім обов'язком.
		            Таким чином, за ОСОБА_6 №376400 споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання.
		            Ні для отримання учасником автомобіля, ні для отримання учасником назад сплачених на оплату автомобіля внесків (ст. 13 Додатку № 2 до ОСОБА_6) від учасника не вимагається залучення інших учасників (споживачів). Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими ОСОБА_6 (ст. 5, 6 Додатку №2 до ОСОБА_6) і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи. За автомобіль сплачують всі учасники групи, включаючи того учасника, якому надається право на отримання автомобіля, і не відбувається залучення інших осіб для сплати за автомобіль.
		            Отже, ТОВ "АВТО ПРОСТО", як і будь-яке підприємство України, отримує оплату саме за рахунок продажу продукції (надання послуг), а не за рахунок залучення інших споживачів.
		                   Пірамідальною схемою в розумінні Закону є випадок, коли особа приходить до якоїсь компанії та сплативши певну суму грошей зобов'язується привести до цієї ж компанії інших осіб, які сплатять кошти, а особа, 
		     що їх привела отримує відповідну компенсацію, а також отримує компенсацію за   
		     рахунок тих осіб, яких привели залучені приведеними цією особою інші особи.
		                         Жодним положенням ОСОБА_6 не передбачена виплата будь-якої винагороди позивачу за будь-яких обставин, тим більше не передбачено отримання винагороди позивачем за залучення ним інших споживачів.
		                   Після отримання учасником автомобіля та реєстрації його на своє ім'я, учасник зобов'язаний і надалі сплачувати внески до повного виконання зобов'язань за ОСОБА_6, а саме повної оплати вартості автомобіля (100%), оплати послуг відповідача та оплати страхових внесків.
		                   Таким чином, незрозумілим є посилання позивача на те, що автомобіль - це компенсація, оскільки за умовами ОСОБА_6 позивач зобов'язаний повністю оплатити автомобіль (оплатити компенсацію або винагороду), крім того повністю сплатити вартість, наданих йому відповідачем послуг.
		                   Стосовно віднесення послуг придбання в групах, що надаються ТОВ "АВТО ПРОСТО" до пірамідальних схем, то такі послуги не е утворенням пірамідальних схем. Таку саму позицію займає Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що свідчать  ухвалені  рішення.
		                    
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                    Відповідно до положень статті 61 Цивільного процесуального кодексу України "Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставин".
		                     У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що нібито на момент укладення угоди послуги : адміністрування фінансових для придбання товарів у групах, мали ознаки фінансових послуг та відповідно підлягали ліцензуванню. Оскільки при укладенні угоди ТОВ "Авто Просто" не було включене до реєстру фінансових установ та не мало відповідної ліцензії, відповідач взагалі не мав повноважень на укладення ОСОБА_6.
		                      Стосовно ліцензування діяльності ТОВ "Авто Просто" повідомляємо наступне. На день укладення ОСОБА_6 №376400 від 30.11.2011 року  і по січень 2012 року діяльність ТОВ "Авто Просто" з надання послуг за системою АВТО ТАК ліцензуванню не підлягала. Питання ліцензування діяльності ТОВ "Авто Просто" було предметом розгляду в судах різних інстанцій. Відповідно до рішень судів, які набрали законної сили діяльність ТОВ "Авто Просто" не підлягає ліцензуванню (в тому числі станом на 01.07.2011 року), оскільки не існувало жодного нормативно-правового акту який би встановлював необхідність отримання ліцензії, не визначено навіть органу, який би мав видавати ліцензії та встановлювати ліцензійні умови для здійснення діяльності з придбання в групах. Ліцензій на здійснення діяльності ТОВ "Авто Просто" з надання послуг, спрямованих на отримання автомобіля, не існувало. Зокрема вказані факти встановлені в тому числі   рішеннями судів.
		                  Також не існувало ліцензійних умов, за яких може бути видана ліцензія, що також вбачається з листа Міністерства юстиції України від 14.02.2011 року №310-0-26-11-20.
		                  02.06.2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 3462-ІУ від 02.06.2011 року, яким до ЗУ "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до ч.І ст.4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту „Фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Відповідно до ЗУ "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" фінансова діяльність ліцензується.
		                   Вказаний закон № 3462-ІУ від 02.06.2011 року набув чинності 09.01.2012 року. Таким чином, оскільки закон зворотної сили немає, тобто не можливо виконати вимоги закону, якого не існувало, то відповідно на день укладення ОСОБА_6 необхідність отримання відповідачем ліцензії не існувало.
		                   Крім того відповідно до п.З та п.4 Закону № 3462-ІУ від 02.06.2011 року фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону. Спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
		                   Тобто, це підтверджує відсутність необхідності ліцензування діяльності відовідача.
		                   Відповідно до ч. З ст. 61 Цивільного кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно така обставина встановлена судом та новому встановленню та доказуванню не підлягає.
		       При підписанні ОСОБА_6 діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" базувалася на ряді норм  ЦК України та ГК України 16.01.03р. , що гарантують Товариству його існування на ринку України.
		       Таким чином, угоди, які укладаються з клієнтами системи АВТОТАК, повністю відповідають діючому законодавству України, діяльність ТОВ "ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4" не заборонена законом, а тому твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень на укладення такого типу договорів є безпідставними.
		        Безпідставними є вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути вказано, якими діями спричинена моральна шкода та в чому полягає їх неправомірність.
		         Згідно з п. 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного суд України обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. 
		           У позовній заяві вимоги позивача про визнання ОСОБА_6 недійсною не відповідають дійсності, його права, надані законом, не були порушені відповідачем. Позивач також ніяким чином не підтверджує ні факт нанесення йому моральної шкоди, ні її розмір.
		            Заслухавши пояснення позивача , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов задоволенню не підлягає.
		            Відповідно до ст. 10 та ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
		             Пункт 3 ст. З ЦК України гарантує свободу договору. 
		             Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи між ОСОБА_2 та ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладена ОСОБА_6 №376400  від 30.11.2011 року з Додатками 1 та 2 до неї (далі - ОСОБА_6), предметом якої відповідно до ст. 1 ОСОБА_6 є надання позивачу послуг  системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля.
		             Укладена ОСОБА_6 складається з основного тексту ОСОБА_6, Додатку № 1 (анкети учасника) та Додатку № 2 (Правила функціонування системи придбання в групах "АВТОТАК"). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами ОСОБА_6. Відповідно до ст. 10 ОСОБА_6 "підписання цієї ОСОБА_6, а також Додатків до неї, є свідченням факту ознайомлення, розуміння Сторонами та згоди Сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом ОСОБА_6 та Додатків до неї, а також відповідно до даної статті "Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ОСОБА_4, уважно прочитав та зрозумів ОСОБА_6 та Додатки до неї, що засвідчує власним підписом". Крім цього у Додатку №2 до ОСОБА_6 "Учасник своїм підписом засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами ОСОБА_6, підтверджує свої права та обов'язки за ОСОБА_6, підтверджує здатність набувати прав та обов'язків за ОСОБА_6, умови ОСОБА_6 зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе." ОСОБА_6 та Додаток № 2 до неї містять описання послуг, що надаються ТОВ "АВТО ПРОСТО". 
		                 За квитанціями позивач  з 06.12.2011 року по 15.06.2012р. виконав умови  договору , сплативши внесок в сумі 3309,12 грн. та щомісячно здійснювала сплату внесків  у розмірі  18 244,75 грн., а всього 21 553,87 грн..
		                  Згідно із додатком №1 ОСОБА_6 №376400 від 30.11.2011 року позивач взяв на себе зобовязання вносити на рахунок відповідача щомісячні внески, передбачені ОСОБА_6, що складаються з вступного внеску , щомісячних чистих внесків, щомісячних адміністративних  витрат та страхового платежу.
		                  Відповідно до ст. 3 ОСОБА_6 відповідач взяв на себе зобовязання включити Учасника системи до групи для придбання автомобіля, здійснювати адміністративні процедури , необхідні для передачі автомобіля Учаснику, який  одержав право на автообіль, сформувати фонд повернення коштів , здійснювати оплату автомобіля вирбнику, імпортеру , забезпечити отримання автомобіля Учасником системи згідно умови ОСОБА_6.
		                         
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                        Суд не може погодитись с посиленням позивача на відсутність у відповідача ліцезії та порушення Закону України „Про захист прав споживачів, а саме створення пірамідальної схеми в системі „Авто Просто, оскільки згідно до ст.2 ОСОБА_6 №376400 відповідач ТОА „Авто Просто гарантує учаснику системи , що він одежить право отримання автомобіля за умови , що учасник системи виконує всі зобовязання , що випливають з цієї угоди , та не  передбачають отримання права на автообіль за рахунок залучених коштів інщих  учасників та можливість одержання компенсації, отримання виногороди за залучення інших учасників. Відповідачем за системою „Авто Просто здійснювався прийом внесків учасників програми , плата за послуги ТОВ „Авто Просто за страхові внески.
		                         Посилення позивача на  Закон України „Про фінансови послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 02.06.2011 року , за яким  адміністрування фінансових активів для придбання  товарів у групах вважається фінансовою послугою,  суд відхиляє, оскільки вказана норма набула чинності із 09.01.2012 року і зворотної сили немає і не може бути визнана підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину № 376400 від 30.11.2011 року .
		                         Наявність підпису  на угоді та додатках до неї свідчить про обізнанність позивача з усіма  умовами договору , згоду на виконання своїх обовязків.
		                               Відповідно до п. 13.8. Додатку №2 до ОСОБА_6, якщо учасник виявить бажання розірвати ОСОБА_6 та відмовитися від подальшої участі в системі „АвтоТак протягом 7 днів від дати підписання ОСОБА_6, Учаснику повертається вся сума коштів внесених ним на рахунок ТОВ "АВТО ПРОСТО".
		                      В зазначений 7 денний строк ОСОБА_2. не відмовилась від подальшої участі в системі „АвтоТак.
		                      Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.96р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", у тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальних норм щодо укладеної сторонами угоди, суд застосовує загальні положення про зобов'язання.
		                      Згідно ч.І ст.906, ч.ч.1,2 ст.907 ЦК України,  збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
		                       Відповідно до п.13.1 ст. 13 Додатку № 2 до ОСОБА_6  учасник, який ще не отримав Автомобіль, має право розірвати ОСОБА_6 за власним бажанням, про що має повідомити ОСОБА_4 у письмовій формі.
		                       З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надіслало на адресу позивача  угоду від серпня 2012 року про врегулювання відносин за ОСОБА_6 №376400 від 31.11.2011 року, в якому  пропонуються умови розірвання ОСОБА_6 та повідомляється  про наслідки такого розірвання, що передбачені ОСОБА_6.
		                      Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог , які встановленні частинами 1-2,5 та 6 ст. 203 ЦК України.
		                      За положеннями я.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України „Про захист   споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації , яка надається за рахунок залучення  інших споживачів до такої схеми , а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини , здійснені з використанням неченої підприємницької практики, є недійсними.
		                       Як свідчать угода та додатки до неї  ТОВ „Авто Просто формує групи осіб-учасників з метою купівлі товару без залучення банківських та інших 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		капіталів за приписом самофінансування і розподілу зібраних в групах коштів. За адміністрування зазначеної послуги ТОВ „Авто Просто отримує передбачену в угоді плату, що відповідає вимогам ч.1 ст. 903 ЦК України.
		                      Укладеною між сторонами угодою не передбачено можливість отримання компенсації , а передбачено порядок отримання товару за відповідних умов , які створює відповідач , що не може ототожнюватися з пірамідальними схеами.
		                       Умови договору не порушують  позивача  як споживача та відповідають вимогам ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів.
		                        З урахуванням наведеного , суд не знаходить підстав для задоволення позову.
		                                       Керуючись ст.ст.2, 12,24 ,203 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 15,30 ,60, 62, 202,209, 212, 214-215 ,88  ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		                 У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „АВТО ПРОСТО про захист прав споживачів , визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди  , відмовити.
		                 Судові витрати прийняти на рахунок держави.
		                 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
		                 Повне рішення суду складене 12 жовтня 2012 року.
		 
		                           Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...