Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-43гc12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ України 
		 
		 
		16 жовтня 2012 року                                              м. Київ
		 
		Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого    Барбари В.П.,                                          
		суддів:               Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,                             
		Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,                                                                                
		розглянувши за участю представників:
		публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - Кадаєва К.М.,
		арбітражного керуючого - Бихна О.М.,
		 
		заяву приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 березня          2012 року у справі № 5023/6981/11 за позовом приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Харківська регіональна дирекція», третя особа - приватне підприємство «СВ», про розірвання договору, - 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2011 року приватним підприємством «ЛСВ Моноліт» (далі - ПП «ЛСВ Моноліт») заявлено позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 жовтня 2011 року) до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» з вимогою:
		1) Визнати припиненими правовідносини між ПП «ЛСВ Моноліт» та публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» (далі - Банк) за іпотечним договором від     26 травня 2008 року № 178-Z/7; 
		2) Визнати припиненими правовідносини між ПП «ЛСВ Моноліт» та Банком за договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 травня 2008 року № 178-Z/7; 
		3) Виключити з Державного реєстру іпотек запис від 26 травня 2008 року № 7257689 у зв'язку з укладанням між Банком та ПП «ЛСВ Моноліт» іпотечного договору від 26 травня 2008 року № 178-Z/7 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові приміщення підвалу №№ 102, 103, 1-го поверху №№ 104 - 121, 123 - 125, 2-го поверху №№ 126, 127, 129, 131, 132, 135 - 149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, та належать ПП «ЛСВ Моноліт». 
		4) Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 26 травня 2008 року № 7258329, у зв'язку з укладанням між Банком та ПП «ЛСВ Моноліт» іпотечного договору від 26 травня 2008 року № 178-Z/7 про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень №№ 102,103, 1-го поверху №№ 104 - 121, 123 - 125, 2-го поверху №№ 126, 127, 129, 131, 132, 135 - 149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, та належать ПП "ЛСВ Моноліт". 
		В обґрунтування позовної заяви ПП «ЛСВ Моноліт» вказало, що внаслідок збільшення зобов'язань позичальника приватного підприємства «СВ» (далі - ПП «СВ») за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 22 травня 2008 року № 178-Ю/1 збільшився обсяг відповідальності майнового поручителя - іпотекодавця ПП «ЛСВ Моноліт» у зв'язку з чим, іпотечний договір від 26 травня 2008 року № 178-Z/7 в порядку частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) припинив свою дію, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про визнання припиненим правовідносин між позивачем та відповідачем за іпотечним договором від 26 травня 2008 року № 178-Z/7 та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 28 жовтня             2011 року позов задоволено.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від                  19 грудня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від            28 жовтня 2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 7 березня           2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від               19 грудня 2011 року залишено без змін.
		В основу постанови касаційного суду покладено висновки про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, і статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено вичерпний перелік підстав для припинення зобов'язань за іпотечним договором, до яких не належить підвищення плати за користування кредитом, і таке підвищення не є підвищенням обсягу відповідальності іпотекодавця. 
		ПП «ЛСВ Моноліт» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2011 року у справі № 5023/6981/11 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 546, 559, 575, 598 ЦК України та статей 17, 19 Закону України «Про іпотеку» щодо підстав припинення іпотеки.
		В обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року у справі № 21/218-10, від 1 листопада 2011 року у справі № 4/271-6/83, від 2 червня 2010 року у справі № 2/315, в яких висловлено правову позицію про те, що підвищення відсоткової ставки за користування кредитом без згоди іпотекодавця істотно збільшує обсяг його відповідальності, що є підставою для припинення іпотеки на підставі ст.559 ЦК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Господарськими судами встановлено, що 22 травня 2008 року між Банком та ПП «СВ» укладено генеральну угоду № 178 та договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 (далі - кредитний договір).
		Відповідно до пункту 1.1 генеральної угоди від 22 травня 2008 року        № 178 Банк зобов'язався відкрити ПП «СВ» кредитні лінії та надати кредити в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, за якими загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 7 000 000 грн.
		Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору від 22 травня 2008 року    № 178-Ю/1 Банк надає Позичальнику («ПП «СВ») грошові кошти шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 4 000 000 гривень та наступною сплатою процентів за користування кредитними коштами: у гривнях - 16,2 % річних, 13,6 % річних у доларах США, 13,6 % річних в ЄВРО та 15 % річних в російських рублях. 
		До зазначеного кредитного договору укладено додаткові угоди 26 травня 2008 року, 28 жовтня 2008 року та 16 січня 2009 року, якими було збільшено ліміт кредитної лінії з 4 000 000 грн. до 7 000 000 грн; змінено процентну ставку за користування кредитом у гривні до 19,0 % річних; змінено вид кредитної лінії з відновлюваної на невідновлювану та конкретизовано валюту кредиту, а саме: у гривні - 5 911 900,00 грн. та 5 274 588, 36 у російських рублях. 
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 26 травня 2008 року між Банком та ПП «ЛСВ Моноліт» було укладено іпотечний договір № 178-Z/7 (далі - іпотечний договір), відповідно до якого іпотекодавець на забезпечення виконання зобов'язань ПП «СВ» перед Банком за генеральною угодою № 178 від 22 травня 2008 року, договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22 травня 2008 року передав в іпотеку нежитлові приміщення загальною площею 818,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 7, та належить йому на праві власності. 
		Пунктом 1.2 іпотечного договору передбачено, що згідно з генеральною угодою іпотекодержатель відкриває ПП «СВ» кредитний ліміт на строк до       20 травня 2011 року з максимальним загальним розміром заборгованості         7 000 000 грн на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь-яких інших платежів, розмір, строк та умови повернення яких встановлюються кредитним договором. 
		Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що виходячи зі змісту статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
		Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.
		Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.
		Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.
		Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.
		Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
		Висновок Вищого господарського суду України у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин. 
		Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
		За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року у справі № 5023/6981/11.  
		 
		Керуючись статтям 11123 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а: 
		 
		Відмовити у задоволенні заяви приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від           7 березня 2012 року у справі № 5023/6981/11. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                                                  В.П. Барбара                                           
		 
		Судді:                                                                                      І.С. Берднік                                                    
		В.С. Гуль 
		А.А.Ємець П.І. Колесник                                                                                                  
		О.І. Потильчак 
		                                                                                               І.Б. Шицький 
		 
		 
		 
		Правова позиція 
		Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця. 
		Положення статті 559 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенні спорів щодо права застави.
		 
		 
		 
		 
		                              
		Суддя                                                                                 І.Б. Шицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...