Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-28693св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 
		17 жовтня 2012 року                                           м. Київ
		 
		                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		                  
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і 
		                                          кримінальних справ у складі:
		 
		 
		 
		головуючого Ткачука О.С., суддів:  Висоцької В.С.,  Колодійчука В.М.,Гримич М.К.,  Умнової О.В.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Дзержинський районний відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, орган опіки та піклування Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та анулювання реєстрації місця проживання; за зустрічним позовом обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» до ОСОБА_6, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський районний відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними посвідчення на право займання службової площі та договору найму, скасування реєстрації за місцем проживання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова                        від 20 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області                   від 12 червня 2012 року,
		 
		в с т а н о в и л а :         
		 
		ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просив усунути перешкоди у користуванні квартирою НОМЕР_1 у гуртожитку сімейного типу, що знаходиться за адресою:                 АДРЕСА_1 та перебуває у комунальній власності на балансі обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», зобов'язати підприємство «Держпром» не чинити перешкоди в користуванні квартирою, виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8,            ОСОБА_9 із вказаної квартири та анулювати реєстрацію їх місця проживання за цією адресою. 
		Позовні вимоги обґрунтував тим, що 10 січня 2006 року на підставі посвідчення на право заняття службової площі Харківською обласною державною адміністрацією йому була надана житлова площа по АДРЕСА_1, на період роботи на посаді керуючого Харківської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Службову житлову площу надано в будинку відомства Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром». 
		Крім того, 17 січня 2006 року між ним та виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром» був укладений договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. відповідно до якого позивачу було надано у безстрокове користування квартиру НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, де він зареєструвався та проживав.
		Однак з невідомих причин керівництво підприємства «Держпром» надіслало йому листа від 16 лютого 2010 року з вимогою звільнити нібито незаконно зайняте ним житлове приміщення, вказавши змінену адресу: НОМЕР_1, АДРЕСА_1, у п'ятиденний строк з моменту отримання вказаного листа та окремо повідомили, що просять вважати договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17 січня 2006 року розірваним з 19 лютого 2010 року, не надавши жодного правового обґрунтування ініціювання розірвання договору.
		Вказав, що 02 березня 2010 року ОСОБА_7, ОСОБА_8,            ОСОБА_9 незаконно вселилися у квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та перешкоджають йому користуватися вказаним житловим приміщенням.
		Виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром» звернулося до суду із зустрічним позовом та просило визнати недійсним посвідчення на право заняття службової площі, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10 січня 2006 року, визнати недійсним договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17 грудня 2006 року, укладений між підприємством «Держпром» та ОСОБА_6, а також анулювати реєстрацію місця проживання позивача за адресою: кв. НОМЕР_2,                  АДРЕСА_1.
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня               2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2012 року, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено.
		Визнано недійсним договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17 грудня 2006 року.
		Анульовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 за адресою:             кв. НОМЕР_2, АДРЕСА_1.
		Визнано недійсним посвідчення на право зайняття службової площі, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10 січня 2006 року.
		Скасовано заходи забезпечення позову.
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог і відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2006 року Харківською обласною державною адміністрацією ОСОБА_6  видано посвідчення про надання йому службової житлової площі в будинку, що знаходиться у відомстві виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром». 
		17 січня 2006 року між виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром» та ОСОБА_6 укладено безстроковий договір найму квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 
		З копії паспорта ОСОБА_6 (а.с. 8, т. 1) вбачається, що він зареєстрований в квартирі НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. 
		У 2009 році змінено поштову адресу: з АДРЕСА_1 на                АДРЕСА_1 (а.с. 32, т. 1).
		Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 січня  2010 року дозволено виробничо-експлуатаційному підприємству «Держпром» використовувати будинок по АДРЕСА_1 у якості сімейного гуртожитку.
		02 лютого 2010 року рішенням первинної профспілкової організації виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» прийнято рішення про розподіл гуртожитку, що знаходиться на балансі підприємства по АДРЕСА_1. Вирішено розподілити вказаний сімейний гуртожиток, в тому числі, надати кв. НОМЕР_2 ОСОБА_10 та її родині, кв. НОМЕР_1 ОСОБА_7 та її родині (05 лютого 2010 року ОСОБА_7 видано ордер на житлову площу у вказаному гуртожитку, кв. НОМЕР_1.
		16 лютого 2010 року виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром» звернулося до ОСОБА_6 із заявою про звільнення незаконно зайнятого ним житлового приміщення, а саме: квартири   НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та повідомило про розірвання договору  найму житла                      № 17/3юр від 17 січня 2006 року.
		05 березня 2010 року, за відповідною заявою (а. с. 28 т. 1), ОСОБА_6 зобов'язався звільнити квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
		Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент реєстрації ОСОБА_6 будинок по АДРЕСА_1 статусу гуртожитку не мав, останньому ордер на вселення в житлове приміщення не видавався, рішення про надання позивачу житлової площі компетентними органами не приймалося (рішення Харківської обласної державної адміністрації від 10 січня 2006 року до уваги не взято), договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр від 17 січня 2006 року суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням статей 58, 61 ЖК України. Натомість, наявні всі правові підстави для вселення та проживання у кв. НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_7. та її родини, докази про порушення прав ОСОБА_6 при цьому відсутні, оскільки він вселився у зазначену кв. НОМЕР_1 без належних правових підстав і не набув пов'язаних з цим прав на квартиру. Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.
		Проте зазначені рішення ухвалено без врахування усіх обставин справи.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 видано ордер на зайняття квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 05 лютого 2010 року,                      яка на день прийняття рішення первинною профспілковою організаціє виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» була зайнята ОСОБА_6
		Із обставин справи вбачається, що поселення сім'ї ОСОБА_7 відбулося у порушення вимог ч. 2 ст. 58 ЖК України, на що суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули.
		Крім того, при вирішенні спору судами не з'ясовано нумерації квартир у зазначеному будинку, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, спір між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існує з приводу однієї кімнати. У той же час, існують суперечності у документах, згідно з якими ОСОБА_6 прописаний у кімнаті НОМЕР_2, на яку з ним укладено договір житлового найму (а.с. 4, 5, 8).
		Пунктом 4.1 договору найму визначено, що договір може бути розірвано з ініціативи будь-якої сторони за наявності умов і в порядку передбаченому законодавством.
		Статтями 107, 108 ЖК України передбачено розірвання договору найму житлового приміщення, а не визнання його недійсним.
		Суди на зазначені недоліки уваги не звернули, при ухваленні судових рішень невірно застосували норми матеріального права, а тому прийняли помилкові рішення.
		У зв'язку з наведеним, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну ОСОБА_6 задовольнити. 
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня                  2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 червня               2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  О.С. Ткачук  Судді:В.С. Висоцька    М.К. Гримич    В.М. Колодійчук   О.В. Умнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...