Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-34226св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2012 року                                                                 м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		                              
		 
		 
		головуючого  Ткачука О.С.,  
		 
		суддів:             Висоцької  В.С.,        Гримич М.К.,    
		  
		                         Колодійчука В.М.,   Савченко В.О., 
		 
		за участю представника  позивача - ОСОБА_3
		 
		розглянувши у судовому засіданні справу  за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення завданих збитків, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня  2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2011 року,
		                          
		встановила: 
		У вересні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення завданих збитків.
		 
		В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_7, який знаходився з Банком в трудових відносинах,  сформував пакет документів, що містить неправдиву інформацію про позичальника ОСОБА_5,внаслідок чого фактично кредитні кошти  були отримані  невстановленою особою.
		 Зазначеними  діями ОСОБА_7 завдано матеріальну шкоду, яку відповідач відмовився відшкодувати в добровільному порядку.  
		Одночасно Банк просив  визнати кредитний договір з ОСОБА_5 недійсним, оскільки він не відповідав  внутрішній волі останньої.
		 
		Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2011 року, позов задоволено частково.
		Визнано недійсним кредитний договір  від 15 березня 2006 року, укладений з публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» від імені ОСОБА_5
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Судові рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, тому не ревізуються касаційною інстанцією.
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову  та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з  наступних підстав.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні  позову про стягнення збитків, завданих Банку,  суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посада, яку займав відповідач, не належить до переліку  посад, з  якими  підприємства  можуть укладати  договори  про повну матеріальну відповідальність, та  ОСОБА_4 не був стороною кредитного договору. 
		 
		Проте з таким висновком погодитися не можна.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.  
		Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).  
		 
		            Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. 
		 
		Суди прийшли до правильного правового висновку про те, що посада і робота  спеціаліста по кредитуванню не належить  до посад  та робіт, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено  договір про повну матеріальну відповідальність.
		 
		Проте суди не врахували, що предметом позову є не стягнення  заборгованості за кредитним договором, а  покладення  на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну Банку (а.с.3-4). 
		 
		На порушення статей 212-213 ЦПК України суд не з'ясував , чи були наявні умови  для покладення на  відповідача  обмеженої  матеріальної відповідальності (наявність причинного зв'язку між порушенням, якого припустився працівник, і прямою дійсною шкодою, вина відповідача тощо) та не обговорив питання щодо можливості покладання на відповідача  матеріальної  відповідальності у межах середнього місячного заробітку в порядку ст.132 КЗпП України.
		 
		 Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст 233 КЗпП Украни для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, суд не з'ясував, коли саме позивачу  стало відомо про наявність шкоди.   
		         
		Оскільки  при ухваленні рішень   судами  неправильно  застосовані норми матеріального права, а саме не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню,  та порушені норми процесуального права, що призвело  до неправильного вирішення  справи,  згідно ч.2 ст.338 ЦПК України ухвалені по справі рішення  підлягають скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої  інстанції.
		                                      Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ            
		у х в а л и л а: 
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»  задовольнити частково. 
		Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 червня  2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2011 року  скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		       
		Головуючий                                                                       О.С. Ткачук                                                          
		                                                               
		   Судді:                                           В.С. Висоцька
		                                                                                    
		М.К. Гримич
		                                                                                       В.М. Колодійчук        
		В.О. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...