Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/3214/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2012. Зареєстровано: 01.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2012.
Дата набрання законної сили: 29.05.2014
Результат оскарження 29.05.2014 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа №  2а/2570/3214/2012 
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		29 жовтня 2012 року                                                                                      м. Чернігів
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі : 
		головуючого судді                                                    Клопот С.Л.,
		при секретарі                                                               Шевченко А.В,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, - 
		 
		                                                         В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області (далі - УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі), в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-1565 від 07.09.2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувану вимогу сформовано відповідачем відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому, позивач є платником єдиного податку та протягом 2011 року сплачувала збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку згідно з пп. 5, 6 та 7 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Крім того, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказує, що у відповідача не було юридичної можливості взяти позивача на облік, а тому позивач не набувала статусу платника страхових внесків до Пенсійного фонду. Таким чином, позивач не може вважатися платником єдиного внеску у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено, що виключно платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
		Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та справу просила розглянути без своєї участі.
		Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов, в яких справу просив розглянути без участі свого представника, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та пояснив, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі та згідно даних Ніжинської ОДПІ знаходилась на спрощеній системі оподаткування. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску до Пенсійного фонду України та згідно чинного законодавства повинна була подати до УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі звіт за 2011 рік, проте цього не зробила та не сплатила єдиний внесок в сумі 4010,30 грн. На підставі даних Ніжинської ОДПІ було зроблено повідомлення-розрахунок сум, що належать до сплати за 2011 рік, та у відповідності до чинного законодавства надіслано позивачу вимогу № Ф-1565 від 07.09.2012 року на суму 4010,30 грн.
		За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) перебуває на обліку в УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі з 29.08.1995 року та відповідно до поданої заяви до управління Пенсійного фонду її було взято на облік як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
		07.09.2012 року відповідач виніс та направив позивачу повідомлення розрахунок та вимогу № Ф-1565 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 4010,30 грн.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
		Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України» від 27.07.2011 року № 803 утворено як юридичну особу територіальний орган Пенсійного фонду України - управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області шляхом злиття управлінь Песійного фонду України в м. Ніжині та в Ніжинському районі.
		Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6 - 10 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.
		З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Частиною третьою розділу VIII Закону № 2464-VI встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
		Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
		У відповідності до абзацу 7 пункту 2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
		Згідно з преамбулою до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що з 01.01.2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва цей Указ застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених у пункті 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI.
		Пунктом 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що з 01.01.2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян» (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється; зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.
		Частинами другою та третьою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
		Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Таким чином, враховуючи, що статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI на 2011 рік установлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні, мінімальний розмір внеску на 2011 рік становить 4010,30 грн.
		Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи, що розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється, а також те, що сплата єдиного внеску суб'єктами малого підприємництва, які сплачували єдиний податок у 2011 році повинна здійснюватись в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-1565 від 07.09.2012 року сформована відповідачем правомірно.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної вимоги.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги.
		Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		                                                       П О С Т А Н О В И В:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі..  
		Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя:                                                                                          С.Л.Клопот

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...