Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1990/11-279/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2012.
Дата набрання законної сили: 08.08.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		 
		Справа № 1990/11-279/12Головуючий у 1-й інстанції  Базан Л.Т. Провадження № 11/1990/279/12 Доповідач - Подковський О.А.Категорія -  ч.3 ст.185 КК України  
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		08 серпня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі: 
		 
		Головуючого - Подковського О.А. 
		Суддів -   Галіян  Л.  Є.,  Максимовича  Ю.  А.,  
		                                                            з участю прокурора -Бурлаки Г.В.,
		                                                   захисників- адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		                                                   ОСОБА_4 ,
		                                                   засудженого -ОСОБА_5
		                                                                                   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та помічника прокурора м. Тернополя Гульовської О.Г. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2012 року, яким засуджено:
		 
		ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
		1) 14 квітня 1997 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, на підставі ст.14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії;
		2) 17 жовтня 1997 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, на підставі ст.14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії; згідно ч.З ст.42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком і вироком Тернопільського міського суду від 14 квітня 1997 року остаточно визначено 3 роки 11 місяців 23 дні позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
		3) 12 грудня 1997 року Тернопільським міським судом за ч.1 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії, згідно ст.43 КК України (в редакції 1960 року) частково приєднано невідбуту частину покарання у вигляді 1 року позбавлення волі за вироком Тернопільського міського суду від 17 жовтня 1997 року і остаточно визначено 4 роки позбавлення волі, згідно постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 1998 року застосовано п.«а»ст.7 Закону України «Про амністію»- невідбутий строк скорочено на Ѕ, до відбування 2 роки 3 місяці 2 дні, звільненого за постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 червня 1999 року на невідбутий строк 9 місяців 10 днів, які відповідно до ст.52 КК України (в редакції 1960 року) замінено на виправні роботи з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави;
		4) 07 липня 2000 року Тернопільським міським судом за ч.1 ст.222 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі, ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, ч.1 ст. 196-1 КК України (в редакції 1960 року) на 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.42 КК України КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі, згідно ст.43 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю вироків вважати засудженим на 2 роки 9 місяців позбавлення волі, частково приєднавши покарання за вироком Тернопільського міського суду від 12 грудня 1997 року у вигляді 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст.14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії, звільненого за постановою Вінницького міського суду від 26 вересня 2002 року від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 8 днів;
		5) 25 червня 2003 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від відбування покарання умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 15 днів;
		6) 30 березня 2006 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.З ст.309 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 25 жовтня 2010 року по відбуттю строку,
		 
		за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; 
		за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено 4 роки позбавлення волі.
		Строк відбування призначеного ОСОБА_5 судом покарання рахується з 06 вересня 2011 року.
		Провадження з розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 на суму 1 500 грн. - закрито за відмовою потерпілого від позовних вимог та прийняття її судом.
		Раніше обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту - залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Як зазначено у вироці, ОСОБА_5 в ніч з 07 червня 2011 року на 08 червня 2011 року перебуваючи біля приміщення будинку АДРЕСА_2, та реалізовуючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей проник в підвальне приміщення НОМЕР_1, що в будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав автомобільний радіатор виготовлений з латуні вагою 22 кг, вартістю 484 грн. та алюмінієвий балон від газової установки до автомобіля, вагою 7 кг вартістю 70 грн. та із викраденим майном з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_7 шкоду на суму 554 грн.
		Крім цього, ОСОБА_5 приблизно в середині червня 2011 року, в нічну пору доби, перебуваючи по АДРЕСА_3, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна з кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований поблизу будинку №2 та який належить ОСОБА_8, викрав електричний кабель довжиною 40 м вартістю 3,80 грн. за 1 м та із викраденим майном з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_8 шкоду на суму 152 грн.
		          В апеляціях:
		- помічник прокурора м. Тернополя ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати  в частині засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону і кримінальну справу закрити на підставі ст.213 , 6 п.2 КПК України  по епізоду викрадення кабелю. Міру покарання за ч.3 ст.185 КК України пом'якшити ОСОБА_5 до трьох років позбавлення волі із врахуванням загальних засад призначення покарання та вартості викрадених речей;
		- засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, оскільки вважає, що даний вирок є надто суворим. При цьому, зазначає, що розгляд справи в суді вівся однобічно і неупереджено, а також судом йому було відмовлено в повторному виклику понятих та потерпілих. Вважає , що доказів його вини у скоєнні крадіжки кабелю немає, а з підвалу речей не викрадав , а їх знайшов.
		          Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень , в дебатах і в останньому слові  засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію в частині відсутності доказів його вини по епізоду крадіжки кабелю, повністю визнав свою вину у скоєнні крадіжки з підвалу та погодився з кваліфікацією його дій за ч.3 ст.185 КК України та просив пом'якшити йому покарання ,в дебатах захисників , які погодилися з позицією ОСОБА_5 , міркування прокурора, яка підтримала апеляцію прокуратури ,дослідивши матеріали та доводи апеляцій, колегія вважає, що  вирок слід змінити з наступних мотивів. 
		                    Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 323 КПК вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Наведені вимоги закону свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати їм оцінку  на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. 
		                    Однак при постановленні вироку щодо ОСОБА_5 суд цих вимог закону в повному обсязі  не виконав. Зазначеного висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. 
		                    Як вбачається із вироку, обґрунтовуючи вину ОСОБА_5 у вчиненні злочинів суд послався : 
		-          по  епізоду крадіжки із підвального приміщення в ніч на 8 червня 2011 року  -  на його показання дані у явці з повиною ( а.с.28 т.1);
		-          по епізоду  крадіжки електричного кабеля з кіоску в середині червня 2011 року - на  його показання  дані у явці з повиною ( а.с.63 т.1 ) , протоколі огляду місця події від 30 червня 2011 року ( а.с.67-69 т.1) , в яких він визнавав себе винним .
		                    Згідно зі ст. 73 КПК визнання підозрюваним, обвинуваченим , підсудним  своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. У ч. 2 ст. 74 КПК передбачено, що показання обвинуваченого підлягають перевірці. 
		                    Отже, суд повинен був ретельно дослідити показання засудженого ОСОБА_5, дані ним під час досудового слідства без участі захисника  , під час , в яких він визнавав себе винним у вчиненні злочинів, зіставити їх із подальшими заявами, зробленими в присутності захисника, про його непричетність до них, а також про дачу показань, в яких він визнавав себе винним у вчиненні злочинів, внаслідок застосування до нього недозволених методів проведення досудового розслідування, та з'ясувати, чи отримані наявні у справі докази процесуальним шляхом та чи відповідають вони вимогам допустимості. 
		                    Доводи засудженого про його непричетність до скоєння крадіжки електричного кабелю ні органи досудового слідства, ні суд належним чином не перевірили. Як убачається з матеріалів справи, жодної версії щодо причетності до неї інших осіб органи досудового розслідування не відпрацьовували, оперативно-розшукових заходів та слідчих дій з цього приводу не проводили.  
		                    При перегляді даної справи в апеляційній інстанції , колегія вважає , що вказані явки , протокол огляду місця події  не можуть вважатися допустимими доказами , що підтверджують вину ОСОБА_5 по обох епізодах , оскільки вони були одержані з порушенням   -ст. 96 КПК, п. 2, 3  ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини.
		                    Так, як слідує із оглянутих в апеляційній інстанції :
		- протоколу явки з повиною від 26.06.2011 року в ньому містяться виправлення дати з 16 на 26.06.2011 року, яке не оговорене в протоколі . Крім того ,ОСОБА_5 не були роз'яснені права , передбачені ст.63 Конституції України - не свідчити проти себе і право на захист. Також вона не зареєстрована в установленому порядку, про що свідчить відсутність відповідних відміток. Аналогічні виправлення містяться в поясненні ОСОБА_5 . Аналіз інших документів у справі- протоколу добровільної видачі речових доказів , протоколу огляду та зважування , пояснення ОСОБА_5 в апеляційній інстанції свідчать , що датою їх складення була саме 16.06.2011 року ;
		- протоколу явки з повиною , пояснення  ОСОБА_5 по епізоду викрадення кабелю від 30.06.2011 року права передбачені ст.63 Конституції України ОСОБА_5 роз'яснені не були . В той же день з 22.00 до 23.30 з участю засудженого проводився огляд місця події , про що свідчить протокол , під час якого ОСОБА_5 допитувався . Оглядом протоколу встановлено , що права, передбачені ст.63 Конституції України йому не роз'яснялись, в тому числі і право на захисника.     Крім того , до справи долучено протокол про адміністративне правопорушення  від 30.06.2011 року , згідно якого слідує , що Він в цей день біля 21 год.50 хв. по вул.15 квітня  вчинив дрібне хуліганство.
		                     Тобто , як слідує із вказаних документів ОСОБА_5 майже одночасно вчиняв хуліганство, писав явку з повиною , приймав участь в огляді місця події в різних місцях м. Тернополя.
		                    У рішенні в справі «Шабельник проти України»від 19 лютого 2009 р. Європейський суд з прав людини зосередив увагу на тому, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Права захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника». 
		                    Таким чином , в зв'язку з процесуальними порушеннями вказані докази не могли лягти в основу вироку. На думку колегії,  вони є недопустимими. За таких обставин вони підлягають виключенню з переліку доказів по обох епізодах скоєння злочинів.
		                    Оскільки інших доказів по епізоду викрадення  електричного кабеля  у справі , крім визнавальних показань ОСОБА_5 , від яких він неодноразово відмовлявся , немає , а також конкретно не встановлено скільки саме кабелю було викрадено та його вартість , виходячи із вимог  чинного законодавства про порядок визначення шкоди завданої злочинною діяльності, вирок в цій частині слід скасувати , а справу провадженням закрити на підставі  п.2 ст.213 ,ст.6 п.2 КПК України . Тому апеляції як засудженого так і прокуратури в цій частині слід задовольнити.
		                    Що стосується епізоду викрадення цінностей з підвального приміщення в ніч на 8 червня 2011 року , виключення в якості доказу явки з повиною не впливає на правильність висновків суду про винність ОСОБА_5 у скоєнні злочину , відповідальність за який передбачена у ч.3 ст.185 КК України , оскільки в матеріалах справи є інші докази , які підтверджують його винуватість у ньому. 
		                    Так,  в апеляційній інстанції ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у скоєнні вказаної крадіжки при обставинах указаних у вироку. 
		                    Крім особистого зізнання його винність підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_7 , який ствердив ,що засуджений відшкодував йому завдані збитки ,свідків: ОСОБА_10,який визнав що саме Він допомагав засудженому виносити з підвалу вкрадені речі , ОСОБА_11,який підтвердив , що ОСОБА_5 спільно з  ОСОБА_10 здали на метало- склад  радіатор та балон , протоколами добровільної видачі від 16 червня 2011 року та огляду і зважування речових доказів ( а.с. 35,39),очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_5, пред'явленням осіб для впізнання, з яких слідує що саме ОСОБА_5 , а ніхто інший скоїв крадіжку шляхом проникнення в підвальне приміщення, звідки викрав радіатор та алюмінієвий балон ,  які спільно із ОСОБА_10 здали на склад ПП «Метопал »і ніким, після зміни апеляційних вимог засудженим при виступі в дебатах та в останньому слові, не оспорюється.
		                    Заяви засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства під час розслідування вказаного епізоду були предметом дослідження в суді першої інстанції, прокуратури міста Тернополя , якою була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи , яка не оскаржена в судовому порядку ні адвокатом -захисником ні самим засудженим, і не знайшли свого підтвердження.
		                    Тому колегія вважає , що судом вірно визнано винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину , передбаченого ч.3 ст.185 КК України. 
		                    Водночас, ураховуючи повне визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому в апеляційній інстанції, відсутність будь-яких претензій до нього з боку потерпілого ОСОБА_7,який просив не позбавляти його волі, відшкодування збитків останньому, ( а.с.126 т.2),стану здоров»я (а.с.122,55-56 т.2,а.с.115 т.1),зменшення обсягу обвинувачення, що об'єктом посягання було майно вартістю 554 грн , думку представників прокуратури про необхідність пом'якшити покарання, колегія суддів вважає вказані обставини в сукупності такими , що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  і дають можливість для призначення покарання нижче від найнижчої межі , передбаченої санкцією ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України , однак у вигляді позбавлення волі із врахуванням вимог ст.ст.65-67 КК України.
		                    Тому вирок в цій частині слід змінити, задовольнивши частково апеляції засудженого та прокурора.
		                    Керуючись ст.ст.365-366 КПК України , колегія,-
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляції засудженого ОСОБА_5 ,помічника прокурора м. Тернополя Гульовської О.Г. задовольнити.
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_5  в частині його засудження за ч.2 ст.185 КК України скасувати , а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст.213 , ч.1 п.2 ст.6 КПК України.
		Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України змінити ,пом'якшивши йому покарання.
		Призначити ОСОБА_5 покарання  за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України -2 роки  позбавлення волі.
		В решті вирок слід залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий - підпис
		Судді - два підписи
		 
		З оригіналом згідно:
		Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...