Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/2570/3054/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2012. Зареєстровано: 02.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2012.
Дата набрання законної сили: 07.02.2013
Результат оскарження 07.02.2013 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                 Справа № 2а/2570/3054/2012 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          31 жовтня 2012 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді                                                  Непочатих В.О.,
		при секретарі                                                           Галенко Р.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання вимоги незаконною та її скасування, -
		 
		                                                    В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф 1566 від 07.09.2012 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу від 07.09.2012 року № Ф 1566 незаконно, оскільки вона зареєстрована як платник єдиного податку і відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року                 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. 
		Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску до Пенсійного фонду України. Всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не сплачував страхові внески, в результаті чого виникла заборгованість, за період з липня по грудень 2010 року, в розмірі 1750,80 грн., у зв'язку з чим була сформована вимога про сплату боргу № Ф 1566 від 07.09.2012 року. Стверджує, що законодавством не передбачено встановлення пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
		Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області в якості платника єдиного внеску. 
		07.09.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, на підставі повідомлення-розрахунку від 07.09.2012 року, було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф 1566 (а.с. 5), якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків в розмірі 1750,80 грн.
		Згідно статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. 
		Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
		Пунктом 1 статті 11 Закону визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. 
		Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески. 
		У статті 18 Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
		Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. 
		Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
		Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. 
		Посилання позивача на те, що у спірних правовідносинах щодо стягнення заборгованості необхідно застосовувати Указ Президента України від 0.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
		Згідно з абзацом першим пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Положення статті 6 зазначеного Указу щодо звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить, а отже, застосуванню не підлягає.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога відповідача про сплату боргу від 07.09.2012 року № Ф 1566, якою визначено сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за період з липня по грудень 2010 року, в сумі 1750,80 грн. є правомірною. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання вимоги незаконною та її скасування - відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                           Непочатих В.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...