Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-3631/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа № 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		        
		Справа № 22ц-3631/12                                Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю. В.    
		                           Суддя-доповідач: Дашковська А. В. 
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		16 жовтня 2012 року                                                                                      м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
		головуючого:                                                                      Осоцького І.І.,
		суддів:                                                                                Дашковської А.В.,
		                                                                                          Мануйлова Ю.С.,          
		при секретарі:                                                      Буримі В. В., 
		         розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною    скаргою Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на  рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційно-промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»до ОСОБА_3, Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області  про виключення з актів опису та зняття арешту з майна, 
		                                                                В С Т А Н О В И Л А:
		          
		У вересні 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційно-промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області  про виключення з актів опису та зняття арешту з майна.
		 
		В обґрунтування позову зазначав, що 02.04.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" ( далі -Банк) та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 35д-08 на суму  200 000,00 гривень.
		В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави № 23 від 02.04.2008 року, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
		02 квітня 2008 року Банком було зареєстровано обтяження автомобіля марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 17868626 від 02.04.2008 року.
		Всупереч прийнятим на себе кредитним зобов'язанням, позичальником було допущено прострочення з оплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, які по теперішній час залишаються не погашеними позичальником.
		У зв'язку з тим, що позичальник не виконував належним чином зобов'язання по оплаті кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, Банк мав намір звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15.09.2011 року складала 71 173,43 грн.
		 
		Однак, в серпні 2011 року Банку стало відомо, що в рамках розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 старшим слідчим ОР ДТП СУ ГУ УМВС у Запорізькій області Руденко Р.І. був накладений арешт на автомобіль, який є забезпеченням зобов'язань позичальника.
		 
		Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет Договору застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями не допускається, просили суд виключити з акту опису та зняти арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України у Запорізькій області від 31.03.2010 року на автомобіль марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2012 року  позов задоволено. Виключено з акту опису та знято арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України у Запорізькій області від 31.03.2010 року  на майно, що знаходиться в заставі ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Запоріжжя», а саме: автомобіль марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3
		 
		В апеляційній скарзі Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та закрити провадження у справі.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши  доводи  апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. 
		          За змістом ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		        Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		 
		Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.              
		           Задовольняючи вимоги позову Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційно-промислово-інвестиційний банк»до ОСОБА_3, Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області  про області  про виключення з акту опису та зняття арешту з автомобіля, накладеного постановою слідчого в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,  суд виходив з того, що між сторонами існують цивільно-правові відносини, позивачем доведено порушення його права та керувався ст. 572 ЦК України, ст.ст.16,18 Закону України «Про заставу», якими передбачені підстави та переважне право заставодержателя на одержання задоволення за рахунок заставленого майна, а також ст. 58 ЦК України, якою встановлені загальні підстави визнання недійсним акту, виданого органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядуванн, який  не відповідає чинному законодавству та порушує права заставодержателя щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави.
		З вказаним висновком погодитися не можна.
		Стаття 214 ЦПК України встановлює, що під час ухвалення рішення суд вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		         Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		 
		         Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 3,11,31 ЦПК України, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду, згідно зі ст.4 ЦПК,  є обов'язком суду.       
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" (далі -Банк) та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 35д-08, відповідно до умов якого Банк надав, а ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 200 000,00 гривень.
		 
		В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором 02.04.2008 року між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та ОСОБА_3 був укладений договір застави № 23, відповідно до якого ОСОБА_3 передав банку в заставу автомобіль LEXUS, модель RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
		 
		02 квітня 2008 року Банком було зареєстровано обтяження автомобіля марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 17868626 від 02.04.2008 року.
		Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та ОСОБА_3 виникли цивільно - правові кредитні відносини. 
		 
		           Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Запорізькій області знаходилась кримінальна справа №900725 за обвинуваченням водія ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
		 
		          Відповідно до ч.1 ст.126 Кримінально - процесуального Кодексу України, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. 
		 
		          З метою забезпечення цивільного позову в кримінальній справі №900725 за обвинуваченням водія ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, постановою слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 23 березня 2010 року накладено арешт на майно ОСОБА_3 
		           
		           Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду №6 від27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з акту опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, зняття арешту з майна розглядаються вимоги, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст.409 КПК України, коли арешт накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», якщо опис проводився державним виконавцем на виконання рішення у цивільній справі. 
		            Таким чином, за правилами  кримінального судочинства розглядаються лише заяви боржників про неправильність опису майна, а не вимоги інших осіб, що заявляють вимоги про право на майно.
		             З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник через порушення прав власника майна, арешт на яке був накладений слідчим у кримінальній справі. Позивач не є учасником кримінального судочинства.
		 
		            Враховуючи викладене, зазначений спір підлягає розгляду відповідно до ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства.
		 
		            Статтею 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого  цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.     
		           Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 3,11,31 ЦПК України, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду згідно зі ст.4 ЦПК  є обов'язком суду. 
		 
		           За змістом ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає,що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. 
		            
		Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, право власності на автомобіль марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2 від 29.03.2008 року, виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАЇ УМВС України в Запорізької області (а.с.15-17).
		Звертаючись до суду з вимогами про припинення дії, яка порушує право (ст.16 ЦПК України), а саме  - виключення з акту опису та зняття арешту з автомобіля, накладеного постановою слідчого, позивач посилався на положення ст.58 ЦК України, яка передбачає визнання недійсним акту органу державної виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування, який не відповідає чинному законодавству і порушує право заставодержателя щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави.    
		          Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову на підставі ст. 58 ЦК України, в порушення вимоги ст.4 ЦПК України, не звернув уваги на те, що постанова слідчого про накладення арешту на автомобіль -не є актом органу державної виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування, до того ж позивач не просив визнавати її недійсною. 
		          Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст.1 Закону України «Про заставу»в силу застави кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).           
		          Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
		 
		Однак, згідно з наданим позивачем витягом  317868626 від 02.04.2008 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет обтяження - автомобіль марки LEXUS, моделі RX330, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, звернення стягнення не зареєстровано (а.с.18-19).
		 
		Оскільки позивачем не заявлялись вимоги про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, що належить ОСОБА_3, вимоги щодо зняття арешту з цього автомобілю колегія суддів вважає передчасними.
		         Викладене свідчить про те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Керуючись ст. ст.  303, 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,            
		           
		                                                                 ВИРІШИЛА:
		                                                      
		  Апеляційну скаргу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області задовольнити частково. 
		           Рішення Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2012 року по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.
		           В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційно-промислово - інвестиційний банк в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»до ОСОБА_3, Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області  про виключення з актів опису та зняття арешту з майна відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів. 
		 
		   Головуючий:
		 
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...