Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-69/10 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		 
		 
		Справа № 11/2390/313/12Головуючий по 1 інстанціїКатегорія :  ст.128 КК України    Дудніченко В.М.   Доповідач в апеляційній інстанції Швидкий Д. М.   УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          17 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		 
		головуючого    Швидкого Д.М., суддів    Торопенка М.В., Попельнюха Р.О.,з участю прокурора    Свищ Л.А., адвоката                                             ОСОБА_6,
		представників потерпілої ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_7 з доповненнями на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року, яким
		 
		                                 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка 
		                                 с. Н-Новоросійська Саратського району Одеської області, жителька АДРЕСА_1, раніше не судима, -
		виправдана за ст. 128 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.
		 
		            В задоволенні цивільного позову потерпілій ОСОБА_7 відмовлено.
		          Судом прийнято рішення по судовим витратам в порядку ст. 93 КПК України та вирішена доля речових доказів, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Органами досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачувалась в тому, що вона 14 вересня 2007 року приблизно о 12 годині в приміщенні дитячого садка № 6 в м. Жашків Черкаської області, надаючи першу медичну допомогу необережно, внаслідок злочинної недбалості, не переконавшись у безпеці своїх дій, налила в ротову порожнину вихователю ОСОБА_7 «розчин аміаку», спричинивши тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку гортанно-глотки та стравоходу 2 ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
		 
		Виправдовуючи ОСОБА_11, Звенигородський районний суд дійшов висновку, що в її діях відсутня як об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 128 КК України, так і суб'єктивна, оскільки вона не мала умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7, не могла передбачити заподіяння шкоди здоров'ю останньої, надаючи їй першу медичну допомогу.
		 
		В своїй апеляції та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, провести часткове судове слідство та постановити новий вирок, яким визнати винною та засудити ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України. Потерпіла мотивує апеляцію тим, що суд розглянув справу однобічно, не дав належної правової оцінки показанням ОСОБА_11 та свідка-очевидця злочину ОСОБА_12 і зробив хибні висновки з приводу відсутності в діях виправданої складу злочину. Апелянт наголошує, що судом не взято до уваги, що вона отримала хімічний опік гортанно-глотки та стравоходу 2 ступеня, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз.
		          
		Виправдана ОСОБА_11 подала заперечення, в яких просить залишити апеляцію потерпілої з доповненнями до неї без задоволення, а виправдальний вирок без змін, як законний, справедливий та постановлений на доказах, які здобуті та перевірені в судовому засіданні. 
		 
		В судових дебатах та останньому слові, в суді апеляційної інстанції виправдана ОСОБА_11 просила виправдальний вирок відносно неї залишити без змін, як законний і обґрунтований, оскільки вона не вчиняла будь-яких дій спрямованих на заподіяння потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а лише надавала останній першу медичну допомогу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_7 та її представників ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в підтримку апеляції та доповнень до неї, пояснення виправданої ОСОБА_11 та її захисника - адвоката ОСОБА_6 про залишення апеляції потерпілої без задоволення, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляції без задоволення, вивчивши доводи апеляцій та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_7 з доповненнями до неї підлягає  частковому задоволенню виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У випадках коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину судом постановляється виправдувальний вирок.
		 
		Зі змісту ч. 7 ст. 334 КПК України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вбачається, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого. 
		 
		При постановленні виправдувального вироку суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону і в мотивувальній частині вироку послався на докази, які не виправдовують, а навпаки викривають ОСОБА_11 у вчиненні злочину. При цьому суд вироком фактично визнав, що ОСОБА_11 своїми діями скоїла злочин, передбачений ст. 128 КК України, а в резолютивній частині повністю виправдав її за відсутністю в діях складу злочину, чим у вироку допустив протиріччя.
		 
		Вказані суперечності, що містить виправдувальний вирок районного суду відносно ОСОБА_11, є безпосередньою підставою для його скасування в зв'язку з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, оскільки висновки, викладені в мотивувальній і резолютивній частині вироку, мають бути погоджені між собою і не можуть містити суперечностей, а висновки викладені в резолютивній частині - логічно випливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній його частині.
		Окрім того, при постановленні виправдувального вироку суд також не дотримався вимог ст. 323 КПК України в тій частині, що він, вирок суду, повинен ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зокрема, як видно з матеріалів справи при її розгляді судом були вилучені речові докази, а саме скляна пляшечку коричневого кольору з написом червоного кольору «Аміак розчин» наповнену до середини рідиною та скляна пляшечка коричневого кольору з написом зеленого кольору «Корвалол» заповнену повністю рідиною. Вказані речові докази були запаковані, скріплені печаткою Звенигородського районного суду і приєднані до матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_11
		Згідно пред'явленого ОСОБА_11 обвинувачення вона, надаючи першу медичну допомогу необережно, внаслідок злочинної недбалості, не переконавшись у безпеці своїх дій, налила в ротову порожнину вихователю ОСОБА_7 «розчин аміаку», спричинивши тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку гортанно-глотки та стравоходу 2 ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
		Як показала потерпіла ОСОБА_7 вказані тілесні ушкодження вона отримала в результаті дій обвинуваченої ОСОБА_11, яка їй налила в ротову порожнину розчин аміаку.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи в т. 4 а.с. 17 - у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизової оболонки гортані, глотки та стравоходу. Наслідком вказаних тілесних ушкоджень стали невроз глотки, перихондрит черпало видного хряща, фарингіт та ларингіт. Вказані ушкодження могли виникнути від дії хімічної речовини, можливо розчину аміаку, як вказано в матеріалах справи, за давністю виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
		 
		Сама ОСОБА_11 обставини отруєння ОСОБА_7 заперечує і посилається на те, що вона наливала в ротову порожнину потерпілій розчин корвалолу.
		Представник потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 в судовому засіданні неодноразово стверджував про ті обставини, що отруєння могло статися також і від випитого у великій кількості розчину корвалолу.
		Проте, вказані обставини при постановлені вироку лишилися не перевіреними. З підсумків названої вище експертизи вбачається, що об'єктивних судово-медичних даних про виникнення у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень від можливої дії інших хімічних сполук або їх розчинів, а також про кількість речовини, що призвела до виникнення встановлених у потерпілої тілесних ушкоджень на судово-медичну експертизу не надано, хоч і з'ясувалось, що при огляді судом місця пригоди було вилучено дві речовини, які залишилися не дослідженими.
		 
		При таких обставинах слід відзначити, що розглядаючи справу щодо ОСОБА_11, суд не обґрунтував вирок на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 
		Крім того, виправдовуючи ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за відсутністю його складу, суд першої інстанції не послався у вироку на статтю закону за якою виправдовує останню.
		 
		На підставі наведеного колегія суддів вважає, що вирок районного суду є незаконним та необгрунтовани, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому його складі. Під час нового судового розгляду необхідно усунути зазначені в ухвалі однобічність, неповноту судового слідства, вжити мір до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, при необхідності призначити відповідну експертизу, перевірити доводи викладені в апеляції потерпілої ОСОБА_7 та доповненнях до неї і, в залежності від встановленого, вирішити справу відповідно до чинного законодавства.  
		 
		З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, - 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		 Апеляцію потерпілої ОСОБА_7 з доповненнями до неї  - задовольнити частково. 
		          Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року, яким ОСОБА_11 виправдана за ст. 128 КК України за відсутністю в її діях складу злочину - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.
		 
		 
		Головуючий :
		 
		          Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...