Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/5014/1521/2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		донецький апеляційний господарський суд
		 
		Постанова
		Іменем України
		23.10.2012 р.           справа №11/5014/1521/2012
		Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:
		головуючого: суддів Марченко О.А.  Зубченко І.В., Радіонової О.О.за участю представників сторін:  від позивача (за первісним позовом):  від відповідача (за первісним позовом)  розглянувши апеляційну скаргу   Матлаєва О.В. -директор (згідно наказу №38 від 27.07.2012р.) Коваленко С.В.  -довіреність №1 від 03.01.2012р.  не з'явився  Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від02.08.2012р. (повний текст підписано 06.08.2012р.) у справі№11/5014/1521/2012 (суддя Москаленко М.О.) за первісним позовом   до   про та за зустрічним позовом   до   проПриватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області  Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області  стягнення 40 569грн.12коп.  Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області    Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області стягнення 34 095 грн. 35 коп. В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням господарського суду Луганської області від 02.08.2012р. у справі №11/5014/1521/2012 первісний позов Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області про стягнення 34 112грн.32коп. безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних нарахуваннь у розмірі 4 163грн.09коп. та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2 282грн.17коп., всього 40 557грн.58коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) -задоволено частково та стягнуто з  Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон, Луганська область безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 34 112грн.32коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1353грн.34коп. У задоволенні зустрічного позову Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області до Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області про стягнення збитків (упущеної вигоди) за укладеним між сторонами договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. в сумі 28 412грн.80коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) - відмовлено у повному обсязі.
		Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що при винесені рішення судом неповністю досліджені обставини, що мають значення для вирішення спору, та висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що при розгляді справи поза увагою суду залишився факт відносно дії договору оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. Крім того, скаржник зазначає, що в рішенні суд невірно вказує період пред'явлення рахунків та помилково вказує про стягнення з позивача за первісним позовом неустойки за рішенням господарського суду Луганської області від 08.11.2009р. по справі №15/47. Також, на думку апелянта, користування ПП «Ремікс»приміщеннями за спірним договором оренди у період з 05.08.2009р. по 01.09.2010р. порушує права орендаря, що є підставою для стягнення втраченої вигоди у заявленому розмірі. 
		Позивач за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить скаргу залишити без задоволення, рішення -без змін, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
		Відповідач за первісним позовом наполягає на задоволенні апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
		Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами. 
		Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
		Приватне підприємство "Ремікс", м. Краснодон Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області з вимогою про стягнення 40 569грн.12коп. безпідставно перерахованих на користь відповідача грошових коштів за користування орендованим за договором оренди №90 від 01.12.2005р. майном. 
		Письмовою заявою №77 від 09.07.2012р. позивачем за первісним позовом зменшено розмір позовних вимог та до стягнення з відповідача заявлено 34 112грн.32коп. безпідставно набутих грошових коштів, інфляційні нарахування у розмірі 4 163грн.09коп. та відсотки за користування безпідставно одержаними грошовими коштами у розмірі 2 282грн.17коп., всього 40 557грн.58коп.
		Позовні вимоги до Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області обґрунтовані тим, що після припинення дії договору оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. відповідач за первісним позовом (як орендодавець комунального майна) продовжував надсилати на адресу позивача за первісним позовом (як орендаря) рахунки на сплату орендної плати, які останнім оплачувалися; всього позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом після припинення дії договору оренди було перераховано 34 112грн.32коп. На підставі ст.536 Цивільного кодексу України відповідач за первісним позовом, крім обов'язку повернути безпідставно отримані грошові кошти, має обов'язок, за твердженням Приватного підприємства "Ремікс", зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2261 грн. 63 коп. та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України - обов'язок зі сплати інфляційних нарахуваннь за період прострочення з 01.09.2009р. по 31.05.2012р. у розмірі 4 163грн.09коп.
		Задовольняючи частково позов до відповідача за первісним позовом, суд першої інстанції виходив із доведеності факту безпідставного виставлення відповідачем і оплату позивачем рахунків на сплату орендної плати за період з 05.08.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 34 112грн.32коп. (після припинення договору оренди). При цьому, оскільки ані нормативно, ані документально початок періоду прострочення відповідачем за первісним позовом обов'язку з повернення безпідставно отриманих грошових коштів позивач за первісним позовом не визначив, письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахуваннь у розмірі 4 163грн.09коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 282грн.17коп.
		Крім того, Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області про стягнення збитків (упущеної вигоди) за укладеним між сторонами договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. в сумі 34 095грн.35коп.
		В процесі розгляду справи позивачем за зустрічним позовом зменшено розмір позовних вимог та до стягнення заявлено  28 412грн.80коп. збитків (упущеної вигоди). 
		Зустрічні позовні вимоги до Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон обґрунтовані тим, що за час безпідставного користування відповідачем за зустрічним позовом комунальним майном позивач за зустрічним позовом поніс збитки у вигляді втраченої вигоди у розмірі 28 412грн.80коп. орендної плати за користування вказаним комунальним майном за період з 05.08.2009р. по 27.05.2011р.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання ПП "Ремікс" обов'язку з повернення орендованого майна після припинення договору оренди за своєю правовою природою не є невиконанням існуючих між сторонами у  справі господарських зобов'язань в рамках договору оренди майна, а тому відповідні вимоги Управління є необґрунтованими. 
		Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
		 
		Так, 01.12.2005р. між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон, Луганської області (Орендодавець) та Приватним підприємство „Ремікс", м. Краснодон, Луганської області (Орендар) укладено договір оренди комунального майна № 90, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого з урахуванням додаткової угоди від 12.05.2008р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове майно №2 (кафе „Україна"), яке є власністю територіальної громади м. Краснодон, площею 313,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Краснодон, пл.Леніна, 6 на 1 поверсі. Майно передається у оренду з метою ефективного використання під розміщення кафе.
		Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. 
		Згідно п.2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. 
		Відповідно до пункту 2.5 договору обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором. 
		Пунктом 3.1 договору з урахуванням додаткових угод від 10.01.2006р., від 12.05.2008р. до наведеного договору, встановлено, що орендна плата визначена в розмірі 1 880,36 грн. з ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2 договору).
		Орендодавець передав орендоване приміщення Орендареві, що підтверджується актом прийому-передачі комунального майна, яке здається в оренду б/н від 01.12.2005р. 
		Виходячи з п.11.1 договору сторони визначили строк оренди до 01.11.2006р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 11.6 договору).
		Частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні приписи містяться у ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України.
		У відповідності до положень п.11.6 договору, ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, строк дії договору неодноразово автоматично продовжувався.
		Як встановлено наявними в матеріалах справи постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010р. у справі №10/37пд(8/155пд) Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон, Луганської області повідомило орендаря листами №102/10 від 27.01.2009р. та № 966/10 від 25.06.2009р. про припинення договору оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. у зв'язку із закінченням строку його дії з 04.08.2009р. Наведені постанови набули законної сили, доказів зворотного сторонами не представлено.
		У відповідності до положень ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а виходячи з вимог ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. 
		Таким чином, укладений сторонами у справі договір припинив свою дію  04.08.2009р. 
		Як встановлено місцевим судом, предмет договору оренди Орендар фактично повернув Орендодавцеві 27.05.2011р., про що свідчить акт приймання-передачі від 27.05.2011р., копію якого залучено до матеріалів  справи.
		Разом з тим, у період з 05.08.2009р. по 01.08.2010р. відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом надсилалися рахунки на перерахування орендної плати після припинення дії договору на загальну суму 34 112грн.32коп., які позивачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та платіжними дорученнями.
		У матеріалах справи наявні рішення господарського суду Луганської області від 08.11.2010р. у справі №15/47, від 10.10.2011р. у справі №17/144(29/46/2011), від 01.12.2011р. у справі №9/205/2011 за позовами Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради про стягнення з ПП "Ремікс" неустойки за період користування орендованим майном після припинення договору оренди  з 05.08.2009р. по 26.05.2011р. 
		Таким чином, за період користування майном, що було предметом укладеного сторонами у справі договору оренди, після закінчення строку його дії, з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом стягнуто неустойку, передбачену положеннями ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України з урахуванням положень ст.232 Господарського кодексу України (рішення у справі №17/144(29/46/2011), №9/205/2011).
		Вважаючи  грошові кошти  в сумі 34 112грн.32коп., перераховані як орендна плата за період після закінчення строку дії договору оренди, такими, що набуті відповідачем за первісним позовом без відповідної правової підстави, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача вказаної грошової суми на підставі положень ст.1212 Цивільного кодексу України з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі                     №29/162/2011. 
		Наразі, предметом даного спору є примусове спонукання відповідача  за первісним позовом повернути позивачу за первісним позовом безпідставно отримані перераховані кошти за орендну плату за період після закінчення строку дії договору оренди та нараховані відсотки за користування ними, інфляційні нарахування.
		Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.
		Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
		При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
		За приписом ч.ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Крім того, положення цієї статті застосовуються також до вимог про:
		1)          повернення виконаного за недійсним правочином;
		2)          витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
		3)          повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
		4)          відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Відповідно до п.п.1, 2 ст.139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
		Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст.139 Господарського кодексу України).
		З аналізу зазначених норм вбачається, що грошові кошти є майном, яке підлягає поверненню потерпілій стороні як безпідставно набуте в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.
		В свою чергу, обов`язок повернути безпідставно отримане майно (гроші) є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. У разі невиконання цього обов`язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.
		Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов: 
		- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
		- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
		- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
		Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).
		Як зазначалось вище, заявлена до стягнення за первісним позовом грошова сума у розмірі 34 112грн.32коп. перерахована ПП "Ремікс" відповідачеві за первісним позовом як орендна плата на підставі надісланих останнім рахунків на сплату орендної плати за період з 05.08.2009р. по 01.08.2010р., що підтверджено наявними у матеріалах справи рахунками та платіжними дорученнями і  квитанціями.
		Наразі, з аналізу ст.1212 Цивільного кодексу України та обставин даної справи вбачається, що правовою підставою для перерахування грошових коштів позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом є договір оренди, а підставою для повернення грошових коштів є розірвання договору оренди. 
		Таким чином, правова підстава отримання відповідачем за первісним позовом грошових коштів у розмірі 34 112грн.32коп. відпала з дати розірвання договору оренди, тобто з 04.08.2009р.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне виставлення відповідачем за первісним позовом і оплату позивачем за первісним позовом рахунків за оренду приміщення за період з 05.08.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 34 112грн.32коп.
		Відтак, встановлений місцевим судом факт внесення позивачем за первісним позовом у якості орендних платежів грошових коштів у стягуваній сумі, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання відповідачем за первісним позовом кондикційного зобов'язання перед позивачем за первісним позовом з повернення грошових коштів в сумі 34 112грн.32коп. Одночасно, при перегляді даної справи в апеляційній інстанції судом перевірений розрахунок позивача за первісним позовом, який цілком відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги первісного позову щодо стягнення безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 34 112грн.32коп. підлягають задоволенню.
		На ряду з зазначеним, крім суми безпідставно отриманих відповідачем за первісним позовом грошових коштів позивач за первісним позовом на підставі положень ст.536, ст.1214  Цивільного кодексу України заявив до стягнення  проценти за користування вказаними грошовими коштами за період з 16.09.2009р. по 11.06.2012р. у розмірі 2 282грн.17коп., а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України - інфляційні нарахування за період прострочення з 01.09.2009р. по 31.05.2012р. у розмірі 4 163грн.09коп.
		Так, згідно ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
		Наразі, за висновком місцевого суду, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки ані нормативно, ані документально початок періоду прострочення відповідачем за первісним позовом обов'язку з повернення безпідставно отриманих грошових коштів позивач за первісним позовом не визначив; письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано, тому підстави для висновку про факт прострочення відповідачем за первісним позовом обов'язку з повернення безпідставно отриманих грошових коштів відсутній. 
		Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні вимог первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом процентів за користування вказаними грошовими коштами за період з 16.09.2009р. по 11.06.2012р. у розмірі 2 282грн.17коп., а також інфляційних нарахувань за період прострочення з 01.09.2009р. по 31.05.2012р. у розмірі 4 163грн.09коп. слід відмовити за безпідставністю.
		Крім того, як зазначалось вище, Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області про стягнення збитків (упущеної вигоди) за укладеним між сторонами договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. в сумі 28 412грн.80коп. 
		Втім, зустрічні позовні вимоги, підтримуючи позицію місцевого суду, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
		Так, за приписом ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
		Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України до збитків віднесені: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Аналогічно, стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Крім того, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
		Наразі, суму упущеної вигоди позивачем за зустрічним позовом обраховано виходячи з розміру орендної плати, яку він міг би отримати від іншого орендаря у випадку своєчасного звільнення відповідачем за зустрічним позовом орендованого майна після припинення договору оренди.
		Проте, судова колегія не приймає посилання позивача за зустрічним позовом та зазначає, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: 
		1) протиправність поведінки; 
		2) збитки, як результат протиправної дії; 
		3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; 
		4) вина особи, що заподіяла збитки.
		На ряду з зазначеним, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї з умов є підставою для відмови щодо відшкодування збитків. 
		Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч.1 ст.226 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). В свою чергу, якщо недодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
		Проте, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів здійснення останнім належних заходів щодо забезпечення отримання доходів за договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. 
		Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що ним на підставі спірного договору безспірно було б отримано суму у розмірі 28 412грн.80коп. за визначений період, оскільки розрахунок збитків за договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. не може вважатись сумою реальних доходів, що не потребує підтвердження та доказування.
		До того ж, як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, станом на 05.08.2009р. внаслідок припинення укладеного сторонами у справі договору оренди господарські зобов'язання між сторонами у справі припинилися. 
		За висновком місцевого суду, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, невиконання ПП "Ремікс" обов'язку з повернення орендованого майна після припинення договору оренди за своєю правовою природою не є невиконанням існуючих між сторонами у справі господарських зобов'язань в рамках договору оренди майна. 
		Відповідальність за порушення строків повернення орендованого майна встановлена ст.785 Цивільного кодексу України у вигляді неустойки. 
		В свою чергу, як вказано вище, за період користування майном, що було предметом укладеного сторонами у справі договору оренди, після закінчення строку його дії, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом стягнуто неустойку, передбачену положеннями ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України з урахуванням положень ст.232 Господарського кодексу України (рішення господарського суду від 10.10.11р. у справі № 17/144/2011(29/46/2011), яке набрало законної сили та рішення господарського суду від 01.12.2011р. у справі №9/205/2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012р.).
		Отже, положеннями ст.785 Цивільного кодексу України захищено права орендодавця після припинення договору оренди. Вказана норма запобігає спричиненню орендодавцеві майна матеріальних збитків, пов'язаних із неможливістю використання такого майна орендодавцем після припинення договору оренди. 
		Таким чином, виходячи з того, що позивачем за зустрічним позовом не  обґрунтовано правові підстави для стягнення з ПП "Ремікс" упущеної вигоди у вигляді неотриманої орендної плати, то місцевий суд законно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області до Приватного підприємства "Ремікс", м. Краснодон Луганської області про стягнення збитків (упущеної вигоди) за укладеним між сторонами договором оренди комунального майна №90 від 01.12.2005р. в сумі 28 412грн.80коп.
		 
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що в рішенні суд невірно вказує період пред'явлення рахунків та помилково вказує про стягнення з позивача за первісним позовом неустойки за рішенням господарського суду Луганської області від 08.11.2009р. по справі №15/47 колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку має місце описка суду, яка не є підставою для скасування судового рішення, тим більше, що далі за тестом судового рішення вказані обставини викладені вірно. До того ж, сторони по справі на підставі ст.89 Господарського процесуального кодексу України мають право звернення із заявою до суду першої інстанції про виправлення описок, не зачіпаючи суті рішення.
		Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
		Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2012р. у справі №11/5014/1521/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами -без задоволення.
		Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по  сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
		Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2012р. у справі №11/5014/1521/2012 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
		У судовому засіданні 23.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Повний текст постанови підписаний 26.10.2012р.
		 
		 
		 
		Головуючий          О.А. Марченко
		 
		 
		Судді:          І.В. Зубченко
		 
		 
		О.О. Радіонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...