Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1/2523/49/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2012.
Дата набрання законної сили: 13.09.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 1/2523/49/2012  провадження № 11/2590/627/2012 Головуючий у І інстанції Меженнікова С.П. Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач Демченко О. В. 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 13 вересня 2012 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		 
		Головуючого-суддіДемченка О. В. суддів - Антипець В.М., Шахової О.Г., 
		за участю прокурора - Шимка Є.М., 
		захисника - адвоката ОСОБА_2,
		засудженого - ОСОБА_3, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2012 року,- 
		 
		                                                    в с т а н о в и в:
		 
		Цим вироком:
		                  
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, українець, громадянин Російської Федерації, з повною загальною середньою освітою,не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, 2004 року народження,  працює машиністом ТОВ «Прилузліс», зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, -                     
		засуджений:  за ч. 2 ст.121 КК України до 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. 
		Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
		Вироком суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що в ніч з 29 жовтня 2011 року на 30 жовтня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс численні удари тупим твердим предметом в область тулубу ОСОБА_5, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, у вигляді множинних переломів ребер зліва з 5-8 ребро, справа з 7-10 ребро, розриву правої долі печінки, наявності рідкої крові в черевній порожнині (біля 3-х літрів), що спричинило 30 жовтня 2011 року смерть потерпілої. 
		Захисник в своїй апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_3  скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що справа розглядалася однобічно як на досудовому слідстві, так і на судовому, а висновки викладені у вироку є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Наголошує, що відсутні будь-які докази, що підтверджують вину ОСОБА_3 На підтвердження своїх пояснень посилається на висновок судово-медичної експертизи трупу №1100, де встановлено, що від дій ОСОБА_3 не могли утворитися тілесні ушкодження, що причинили смерть ОСОБА_5, але суд не надав належного аналізу; на висновки судово-імунологічної експертизи, судово-цитологічної експертизи. Крім того, вважає, що вина її підзахисного не підтверджена і показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Водночас звертає увагу, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, вважаючи показання свідків такими, які отримані працівниками міліції під психологічним тиском. Захисник підкреслює, що суд надав перевагу одним доказам, відхиливши інші та не зазначив про це у вироку суду. Наголошує на відсутності підстав для затримання ОСОБА_3 та на безпідставній відмові суду в задоволення ряду заявлених клопотань. Зазначає про відсутність мотиву у ОСОБА_3 на скоєння злочину та заперечує будь-яку причетність останнього до злочину. 
		Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції,  а справу направити на додаткове розслідування. Вважає своє затримання незаконним та безпідставним, крім того наголошує на застосуванні поліграфа без його згоди. На його думку, досудове слідство проведено без урахування всіх обставин за яких настала смерть ОСОБА_5, поза увагою залишилось коло осіб з якими остання контактувала на передодні. Зазначає про те, що показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не відповідають обставинам справи та суперечать іншим доказам, а висновок судово-медичного експерта №1100 є припущенням, який нічим не мотивований. Звертає увагу суду на зникнення головних речових доказів по справі, а саме речей покійної, які не були вилучені, оскільки їх виїмка не проводилася. Більше того, вважає ставлення судді першої інстанції упередженим, протокол судового засідання таким, що не відповідає ст. 87 КПК України, а вирок суду постановленим з рядом порушень.
		В поданій апеляції на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2012 року про розгляд зауважень на протокол судового засідання, засуджений зазначає про ігнорування судом вимог ст. 87 КПК України та про безпідставні часові обмеження при ознайомленні з протоколом, про що вказував у своїх розписках. Просить скасувати зазначену постанову та провести повторний розгляд справи з повним фіксуванням судового засідання технічними засобами.
		Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали свої апеляції з наведених в них підстав і просили скасувати вирок суду та повернути справу на додаткове розслідування з причин  суттєвої неповноти досудового слідства, думку прокурора про безпідставність обох апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд дійшов висновку, що обидві апеляції не підлягають задоволенню. Таке рішення апеляційний суд ґрунтує наступним.
		Незважаючи на заперечення ОСОБА_3своєї причетності до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, винність його в скоєному злочині знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
		Так, під час досудового слідства  ОСОБА_3, допитаний в якості підозрюваного та обвинуваченого дав показання, що в ніч на 30 жовтня 2011 року після вживання спиртних напоїв на дні народження, він  зайшов до будинку ОСОБА_5 з метою поговорити з нею та примирити її зі своєю матір'ю, між якими були неприязні стосунки. ОСОБА_5 говорити з ним не хотіла, стала його ображати. ОСОБА_3 один раз штовхнув ОСОБА_5, від його поштовху вона впала на диван, а з нього - на підлогу. (т.1 а.с. 70-71, 125-126).
		Ці свої показання від підтвердив при проведенні  з ним відтворення обстановки та обставин події 4 листопада 2011 року (т.1 а.с. 78-79).
		В засіданні місцевого та апеляційного суду ОСОБА_3 змінив свої показання і заявив, що він за вказаних обставин до помешкання ОСОБА_5 не заходив,  а попередні показання були  отримані від нього працівниками міліції під психологічним тиском. 
		Проте, така позиція засудженого цілком  обґрунтовано була відхилена місцевим судом як спроба ухилитись від відповідальності. З цією оцінкою цілком погоджується апеляційний суд.
		Так, свої показання в якості обвинуваченого ОСОБА_3 давав в присутності захисника, про що мається його підпис в протоколі допиту.
		Відтворення обстановки та обставин події проводилось публічно - з участю понятих, судово-медичного експерта,  криміналіста та захисника обвинуваченого.
		Вказані обставини унеможливлювали  будь-який тиск на  підозрюваного, обвинуваченого, тому апеляційний суд вважає, що показання стосовно проникнення до будинку ОСОБА_5, конфлікту з нею та штовхання її руками були дані ОСОБА_3 добровільно. 
		З приводу заяв ОСОБА_3 про незаконність ведення слідства відносно нього, прокуратурою була проведена перевірка.  Незаконних методів ведення слідства встановлено не було і постановою помічника прокурора Чернігівського району від 6 червня 2012 року в порушенні кримінальної справи відмовлено. Дана постанова на день розгляду справи в суді є чинною.
		Свідок ОСОБА_7, будучи неодноразово допитаним на досудовому слідстві і в судовому засіданні  показав, що допомагав ОСОБА_3 в будівельних роботах в його господарстві. При цьому він дізнався про конфлікт, який існував між ОСОБА_5 та матір'ю ОСОБА_3 із-за межі суміжних земельних ділянок.  29 жовтня 2011 року він разом з ОСОБА_3 був на дні народження, де обидва вони вживали спиртні напої. Після цього ОСОБА_3 провів свідка додому, де той залишився. Наступного дня, допомагаючи ОСОБА_3 в будівництві, свідок помітив  зміну його настрою, а сам ОСОБА_3 признався ОСОБА_7, що вночі заходив до ОСОБА_5 вияснити стосунки. Вдень 30 жовтня 2011 року він бачив, що ОСОБА_3 заходив до будинку ОСОБА_5, але одразу ж вискочив звідти. Коли всі дізнались про смерть ОСОБА_5, ОСОБА_3 переживав, що підозра в її смерті впаде на нього. (т.1 а.с. 54-55, т.2 а.с.106-108).
		Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції підтвердила факт неприязних стосунків між нею та загиблою ОСОБА_5
		Про неприязні стосунки між загиблою ОСОБА_11 та її сусідкою ОСОБА_10 і конфлікти між ними повідомили суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_12, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16  Свідок ОСОБА_9 в місцевому суді показав, що був свідком конфлікту між підсудним ОСОБА_3  та ОСОБА_5 із-за будівництва паркану.
		Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в місцевому суді показали, що незадовго до смерті ОСОБА_5 спілкувалися з нею і вона виказувала побоювання за своє життя, вказуючи на ОСОБА_3 як на особу, яку вона боїться.
		Показання цих свідків ясно вказують на мотив злочину - особисті неприязні стосунки між сусідами, в яких взяв участь засуджений і на грунті яких він скоїв злочин.
		Апеляційний суд вважає, що підстав не довіряти будь-кому з цих свідків немає, оскільки суду достатніх даних про те, що вони можуть свідомо помилятись або вводити в оману суд не надано.
		Щодо покарань свідка ОСОБА_7, на неправдивості яких наголошує в апеляції засуджений, то апеляційний суд також  не вбачає підстав вважати їх неправдивими. ОСОБА_7 на протязі довгого часу допитувався в суді, де йому ставили питання усі учасники процесу, в тому числі підсудний. Відповіді  свідка були ясними, логічними, послідовними. В цих показаннях відсутні внутрішні суперечності, а неповнота їх пояснена в суді самим ОСОБА_7  У суду відсутні підстави вважати його показання такими, що дані з метою  погіршити становище ОСОБА_3  Щодо твердження  засудженого про застосування до ОСОБА_7 недозволених методів ведення слідства, то сам ОСОБА_7 жодного разу про неправильність поведінки працівників міліції не згадував.
		Згідно висновків судово-медичної експертизи № 1100 від 26 грудня 2011 р. вбачається, що при розтині трупу ОСОБА_5 виявлені  множинні переломи ребер,  розрив правої долі печінки,  наявність 3-х літрів крові в черевній порожнині, які  могли утворитись від дії твердих тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть настала від закритої травми грудної і черевної порожнини, множинних переломі ребер та розриву печінки й гострої крововтрати. Всі тілесні ушкодження утворились одномоментно і могли бути заподіяні внаслідок ударів руками і ногами та не могли утворитись внаслідок падіння ОСОБА_5 з висоти власного зросту. (т.1 а.с. 135-139).
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_17 дав відповідь, що смерть ОСОБА_5 могла настати в період з 24 години 29 жовтня 2011 р. до 5 год. ранку 30 жовтня 2011 р. 
		Даючи оцінку висновкам цієї експертизи, апеляційний суд вважає, що дані судово-медичного дослідження є достовірними і підставно покладені в обґрунтування вироку.  Експертні дослідження проведені у відповідності  до інструкції, затвердженої наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 р. Висновок судово-медичної експертизи відповідає вимогам вказаної Інструкції - він містить вступну, дослідницьку та резолютивну частини.  Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта ОСОБА_3 про те, що експертний висновок не можна брати  до уваги із-за  відсутності вказівок у ньому на методи й методики дослідження. В даному випадку, як вбачається з висновку експерта, методом дослідження було візуальне спостереження за пошкодженнями на трупі, як зовнішніми, так і при його розтині.
		Для уточнення експертних висновків, судово-медичний експерт ОСОБА_17 був допитаний в судовому засіданні, де всі учасники процесу, в тому числі  ОСОБА_3  мали можливість поставити йому свої запитання. Відповіді експерта є логічними, послідовними,  не суперечать один одному та висновкам експертизи. Тому твердження апеляції засудженого про недостовірність судово-медичної експертизи № 1100 апеляційним судом відхиляється.
		Апеляційним судом відхиляється твердження в апеляції захисника, що даний висновок прямо вказує на невинуватість ОСОБА_3 висновок експерта пов'язаний з показаннями, які давав ОСОБА_3 на досудовому слідстві. На думку апеляційного суду, ці його показання не у повній мірі є правдивими, вони давались ОСОБА_3 з метою полегшити своє становище, тому  доказом невинуватості його експертний висновок № 1100 слугувати не може.
		Доказом винуватості засудженого, на думку апеляційного суду,є висновок судово-цитологічної експертизи № 243 від 16 листопада 2011 р.(т.1 а.с. 118-119), де описано результат дослідження  піднігтьового вмісту ОСОБА_3  Хоча цей висновок не дає категоричного твердження,  разом з іншими доказами він підтверджує винність ОСОБА_3
		З висновку судово-медичної експертизи № 1771 від 3 листопада 2011 р., у ОСОБА_3 було зафіксовано  винці та садна на правій та лівій кисті, які могли виникнути 29-30 жовтня 2011 р.
		Апеляційний суд вважає цей доказ, покладений в обґрунтування  вироку, достовірним і достатнім. Цей доказ, хоча він і є непрямим, в сукупності з іншими  підтверджує винність ОСОБА_3 
		Апеляційний суд констатує, що попри  заперечення засудженого проти правильності експертного висновку, в його апеляції та поясненнях не міститься достатніх доводів, які б могли  довести правильність його позиції. Експертні дослідження виконані в спеціалізованій експертній установі, експертом, який має достатню фахову підготовку та досвід роботи.
		Місцевий суд проаналізував і дав відповідної оцінки показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_7, щодо можливих обставин  виникнення садн на руках засудженого. З  такою оцінкою апеляційний суд погоджується. (т.2 а.с.169).
		Місцевим судом дано вірної оцінки показанням ОСОБА_3 під час досудового і судового слідства. Так, показання ОСОБА_3 під час досудового слідства є  правдивими лише частково - в тому, що він проникнув до помешкання ОСОБА_5 та застосував до неї насильство - штовхнув. В подальшому ж він заперечував цей факт. Заперечення ним своєї вини та постійна зміна показань  свідчить про намагання  полегшити свою відповідальність.
		Місцевий суд цілком обґрунтовано відхилив показання свідків  ОСОБА_10 та ОСОБА_19 про те, що вони бачили ОСОБА_5 живою  о 7 та 9-10 год. ранку 30 жовтня 2011 року. Ці їх показання суперечать висновку судмедекспертизи № 1100 і не можуть бути взяті до уваги.
		В апеляціях засудженого та його захисника акцентується увага на неповноті досудового слідства, із-за чого вони вважають за необхідне повернути справу на додаткове розслідування. ОСОБА_9, зокрема вказували, що органами досудового слідства не було вилучено простирадло, на якому можливо залишилась кров загиблої, не дослідили  можливість переміщення її трупу шляхом його перетягування. 
		Місцевий суд  цих питань не досліджував і клопотань про їхнє дослідження не задовольняв. Апеляційний суд вважає таке рішення місцевого суду обґрунтованим.  Зокрема,  ОСОБА_3 та його захисник не змогли довести, яке значення для  захисту ОСОБА_3 матиме  вилучене простирадло. А судово-медичний експерт в судовому засіданні пояснив, що плями крові на простирадлі є посмертними виділеннями з трупу, в той час як на трупі не було виявлено  відкритих ран, через які могла бути кровотеча. Цей же експерт вказав, що на трупі ОСОБА_5 він не знайшов слідів його перетягування.
		Виконати додаткові слідчі дії на даний час неможливо із-за втрати матеріальних слідів злочину через значний час.  Недоцільність  додаткових слідчих дій визнана судом першої інстанції і з такою позицією погоджується апеляційний суд.
		Відсутні підстави для призначення нової судово-медичної експертизи, оскільки  попередня не визнана недостовірною,  а нова експертиза може бути проведена тільки по тих документах, які є в справі.
		Обидві апеляції складені так, щоб доводами про неповноту досудового слідства переконати апеляційний суд в скоєнні злочину іншою особою. Апеляційний суд наголошує, що по справі проводились оперативно-розшукові заходи по встановленню причетності інших осіб до цього злочину. В результаті проведених оперативно-розшукових заходів причетність інших осіб до скоєння злочину відносно ОСОБА_5 не встановлено. (т.1 а.с. 127-128)
		Повернення кримінальної справи на додаткове розслідування може мати місце тоді, коли органами досудового слідства допущені такі недоліки, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. В апеляціях засудженого та його захисника не наведено таких обставин, не дослідження яких органами досудового слідства  могло суттєво вплинути на законність і обґрунтованість вироку. Не наведено також недоліків,  які можна усунути шляхом проведення додаткових слідчих дій.
		В матеріалах справи міститься апеляція засудженого на постанову Чернігівського районного суду від 27 липня 2012 року, яка була винесена при розгляді зауважень засудженого на протокол судового засідання.  Апеляційний суд наголошує, що чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачене апеляційне оскарження таких постанов.
		Незаконність застосування поліграфа, на  що  скаржиться засуджений в своїй апеляції, не може бути прийнята апеляційним судом до уваги, оскільки  результат його застосування не був визнаний судом належним і допустимим доказом і в обґрунтування вироку не покладений.
		Щодо призначеного покарання, то на думку суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання та ст. 65 КК України. суд при його призначенні врахував тяжкість злочину, обставини його скоєння,  відношення  підсудного зо злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, яка його обтяжує - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, та з урахуванням всіх обставин справи, призначив покарання у вигляді позбавлення волі. У відповідності до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому призначене судом покарання є співрозмірним із вчиненим злочином, достатнім для виправлення і перевиховання засудженого і зменшенню не підлягає.
		Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.  
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, апеляційний суд, -
		  
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст. 121 КК України - без змін.              
		 
		СУДДІ:
		 
		Демченко О.В.                            Антипець В.М.                           Шахова О.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...