Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5777/09/0670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"23" жовтня 2012 р.                               м. Київ                                        К-27227/10 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.
		суддів:                                                   Голубєвої Г.К. 
		                                                            Карася О.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 
		на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня               2009 року 
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року 
		у справі № 2а-5777/09/0670 
		за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 
		до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Житомирській області 
		про визнання перевірки незаконною та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          
		          Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Житомирській області (відповідач), в якому просила визнати перевірку незаконною та скасувати рішення № 060196/25-32 від            16 червня 2009 року про застосування фінансових  санкцій. 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня               2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  
		          В поданій касаційній скарзі, ФОП ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню, виходячи з таких підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку магазину-кафе, що належить позивачу, з питань дотримання вимог законодавства, що регулює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 060259 від 11 червня 2009 року.
		На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення                   № 060196/25-32 від 16 червня 2009 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України від  19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,  коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 481/95-ВР) у зв'язку із здійсненням торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.
		При цьому, податковий орган виходив з того, що останнім днем дії ліцензій позивача на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 23 квітня                2008 року по 23 квітня 2009 року слід вважати 22 квітня 2009 року.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами до дати зазначеної в ліцензії, при цьому, останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.
		Проте, з таким висновком погодитись не можна, з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
		Абзацом 22 статті 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
		Згідно з частиною 14 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості -і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
		При цьому,  колегія суддів вважає за необхідне застосувати в даному випадку  аналогію закону, оскільки, Законом № 481/95-ВР не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії.
		Так, відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Згідно із статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
		Згідно із статтею 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
		Таким чином, строк дії ліцензій ФОП ОСОБА_3 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, тобто 23 квітня 2009 року о 24 год. 00 хв., у зв'язку з чим підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог статті 15 Закону                                 № 481/95-ВР відсутні.
		Що стосується частини позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про визнання перевірки незаконною, то колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня                    1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).           
		Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках -за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. 
		Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення  як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.
		Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірку господарської одиниці позивача проведено на підставі наказу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Житомирській області № 72 від 01 червня 2009 року, а також направлень № 184 від                      10 червня 2009 року та №190 від 10 червня 2009 року, у зв'язку з чим підстав для визнання перевірки незаконною не вбачається.
		          Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 
		При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
		          Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від  22 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року. 
		Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.
		          Скасувати рішення № 060196/25-32 від 16 червня 2009 року про застосування фінансових санкцій. 
		          В іншій частині позовних вимог відмовити.
		          Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                            Рибченко А.О.
		 
		Судді                                                                                Голубєва Г.К. 
		 
		                                                                                          Карась О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...