Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 3-5281к08 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.01.2009. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  П О С Т А Н О В а
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		      9 грудня 2008 року                                                         
		 
		Судова палата у господарських справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого                                                     Барбари В.П.,
		          суддів :                                                              Берднік І.С., 
		                                                                                     Гуля В.С.,
		                                                                                     Карпечкіна П.Ф.,
		                                                                                     Потильчака О.І.,
		                                                                                     Колесника П.І.,
		                                                                                     Черногуза Ф.Ф.,
		                                                                                     Шицького І.Б.,
		                                                                                     Щотки С.О.,
		 
		розглянувши за участю представників :
		 
		відкритого акціонерного товариства 
		по газопостачанню та газифікації
		„Рівнегаз” –                                                          Янкевич Л.Д.,
		 
		Дочірньої компанії „Газ України”
		Національної акціонерної компанії
		„Нафтогаз України” -                                           Мацегоріна А.О.
		 
		касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2008 року у справі № 37/638 за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсними правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		 
		         У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі – ВАТ „Рівнегаз”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) про визнання недійсними односторонніх правочинів ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 31/19-9702 від 24 вересня 2007 року та № 31/19-10799 від 24 жовтня 2007 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 06/07-189 від 31 січня 2007 року та № 10/1-560 від 19 березня 2001 року.
		         Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що  31 січня 2007 року  між ВАТ „Рівнегаз” та ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” було укладено договір № 06/07-189 про надання послуг по транспортуванню природного газу. Маючи перед позивачем заборгованість за цим договором, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”  звернулась до позивача із заявами:
		- № 31/19-9702 від 24 вересня 2007 року про зарахування вказаної  заборгованості та заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року, зменшивши таким чином свою заборгованість на суму 102966, 96 грн.;
		- № 31/19-10799 від 24 жовтня 2007 року про зарахування вказаної  заборгованості та заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року, зменшивши таким чином свою заборгованість на суму 203899, 44 грн.
		Листами № 2583 від 29 жовтня 2007 року та № 2734 від 7 листопада 2007 року ВАТ „Рівнегаз” повідомило відповідача про відмову у проведенні зарахування, вважаючи, що зустрічні вимоги, по яких проведено зарахування, є неоднорідними.
		Вказуючи на те, що за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року надавались послуги по транспортуванню природного газу, а за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року проводилось постачання природного газу, заборгованість за останнім договором стягнута з ВАТ „Рівнегаз” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” за судовим рішенням, тобто посилаючись на неоднорідність матеріального змісту зустрічних вимог та їх юридичну неоднорідність, що, на його думку, суперечить вимогам ст. 601 ЦК України, ВАТ „Рівнегаз” просило задовольнити  позов.
		 Рішенням господарського суду м. Києва від 11 березня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що зобов'язання сторін за договорами№ 06/07-189 від 31 січня 2007 року та № 10/1-560 від 19 березня 2001 року є грошовими, тобто однорідними, та діюче законодавство не містить заборони для проведення такого зарахування на стадії виконання судових рішень.
		Постановою Вищого господарського суду України від 1жовтня2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2008 рок скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 листопада 2008 року за касаційною скаргою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2008 року.
		У касаційнійскарзіставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав невідповідності постанови Вищого господарського суду України рішенням Верховного Суду України, у зв’язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акту у аналогічних справах та неправильного застосування судом норм матеріального права.
		  Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Скасовуючи  постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 рокута рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2008 року, Вищий господарський суд України виходив з того, що заборгованість позивача за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року визначена та стягнута з нього на користь відповідача постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року, право на отримання цієї заборгованості позивач має реалізовувати в межах тієї процедури, яка встановлена законодавством про виконавче провадження, тому ця заборгованість не може вважатись юридично однорідною з заборгованістю відповідача за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року. 
		Зтакимвисновком не можна  погодитись з таких підстав.
		Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
		Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України. 
		Господарським судом встановлено, що заборгованість ВАТ “Рівнегаз” перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на суму 19 169 576, 32 грн. встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 липня 2006 року.
		Заборгованість ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” перед ВАТ “Рівнегаз” за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року  на час проведення зарахування існувала у сумі 306 866, 40 грн.
		ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” направив на адресу ВАТ “Рівнегаз” заяви № 31/19-9702 від 24 вересня 2007 року та № 31/19-10799 від 24 жовтня 2007 року про зарахування своєї заборгованості перед ВАТ “Рівнегаз” за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року  та заборгованості позивача перед відповідачем за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року, на суми відповідно 102966, 96 грн. та 203899, 44 грн.
		Відповідно до вказаних заяв ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  зменшив  дебиторську  заборгованість  ВАТ  “Рівнегаз” на суму 306 866, 40 грн. за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року та відобразив в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення своєї кредиторської заборгованості за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року. 
		Ураховуючи, що зобов'язання сторін за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року  та за договором № 10/1-560 від 19 березня 2001 року є грошовими, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про однорідність вимог, що виникли на їх підставі. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.
		Виконання судових рішень, згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, здійснюється на підставах та у спосіб, визначених цим законом та іншими законами та нормативно-правовими актами. Зазначений закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. Добровільне виконання може здійснюватись у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
		Стаття 602 ЦК України, якою передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, також не містить обмежень щодо такого зарахування на стадії виконання судових рішень. 
		Установивши наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, господарський суд м. Києва, з яким погодився Київський апеляційний господарський суд, обгрунтовано вважав такими, що відповідають вимогам закону, вчинені ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” односторонні правочини № 31/19-9702 від 24 вересня 2007 року та № 31/19-10799 від 24 жовтня 2007 року про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 06/07-189 від 31 січня 2007 року та № 10/1-560 від 19 березня 2001 року.
		З огляду на викладене висновок Вищого господарського суду України про невідповідність нормам матеріального і процесуального права   ухвалених у справі судових рішень є помилковим, а його постанова від 1 жовтня 2008 року підлягає скасуванню як незаконна та необгрунтована. 
		Виходячи з положень ст. ст. 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. ст. 125, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б недопустиму необхідність скасування законних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Отже, наведений у статті 11118  ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2008 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 року.
		 Керуючись ст. ст. 111-17 – 111-20 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
		 Постанову Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2008 року скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 рокузалишити в силі.
		Постанова є остаточною  і оскарженню не підлягає.
		  
		 
		Головуючий                                                         В.П. Барбара
		 
		 
		          Судді :                                                                  І.С. Берднік  
		 
		                                                                                        В.С. Гуль 
		 
		                                                                                              П.Ф. Карпечкін
		 
		                                                                                              П.І. Колесник
		 
		                                                                                              О.І. Потильчак
		 
		                                                                                              І.Б. Шицький
		 
		                                                                                       Ф.Ф. Черногуз 
		 
		                                                                                     С.О. Щотка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...