Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-3/13970-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2012.
Дата набрання законної сили: 06.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-3/13970-2012 06.11.12
		 
		За позовом      Публічного акціонерного товариства «АТП-15106»
		До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Капітал»
		Про                   спонукання внести зміни до договору оренди від 01.05.2012 
		 
		Суддя Сівакова В.В.
		Представники сторін:
		Від позивача           не з'явився
		Від відповідача       Малєєв Є.С. -по дов. № б/н від 22.10.2012
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «АТП-15106» про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Капітал»внести зміни до договору оренди від 01.05.2012 виклавши їх в наступній редакції:
		- доповнити абзац перший п. 1.5. договору після слів (їх зберігання) словами: «а також для використання в якості нежитлових приміщень під виробництво та ведення іншої господарської діяльності»;
		- змінити п. 4.1. договору, а саме : «Плати за оренду приміщення (надалі «орендна плата») за кожен повний місяць з урахуванням індексації складає 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ 20%»;
		- п.п. 4.4., 6.3. договору виключити з договору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/13970-2012 та призначено її до розгляду на 23.10.2012.
		Позивач в судове засідання 23.10.2012 не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.10.2012 не виконав.
		18.10.2012 на адресу суду від позивача надійшла телеграма, в якій міститься клопотання про відкладення розгляду справи. 22.10.2012 від позивача поштою також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Відповідач у поданому в судовому засіданні 23.10.2012 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки відповідно до п. 36 листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Між сторонами відсутні будь-які правовідношення, відповідно до яких сторони були зобов'язані укласти договір оренди (будь-які договори про внесення змін до нього) та договір оренди укладався на основі вільного волевиявлення сторін, про що сторони зазначили у преамбулі договору оренди. Відповідач вважає, що не відповідають дійсності твердження позивача щодо наявності «очевидної описки»в пункті 4.1. договору оренди. Зазначене підтверджується наступною обставиною - договір оренди парафовано сторонами (кожна із сторінок підписано директорами позивача та відповідача) та розмір орендної плати зазначено прописом. У пункті 11.1. договору оренди передбачено, що у момент укладення договору оренди договір оренди укладається на взаємовигідних для сторін умовах. Крім того, враховуючи загальний розмір площі приміщення, яка складає 13 086,3 кв. м., розмір орендної плати в 80 000 грн. на місяць є абсолютно адекватним. Більше того, між сторонами 31.08.2012 було укладено додатковий договір № 1 до договору оренди, яким сторони продовжили строк договору оренди. Враховуючи викладене просить в задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/13970-2012 від 23.10.2012, в зв'язку з нез'явленням представника позивача в судове засідання та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.10.2012, розгляд справи був відкладений на 06.11.2012.
		Позивач в судове засідання 06.11.2012 не з'явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.10.2012 та ухвали від 23.10.2012 не виконав.
		Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки 
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). 
		Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про порушення провадження у справі від 10.10.2012 та ухвалу від 23.10.2012 було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Одеса, вул. Середня, 48, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місцезнаходженням відповідача.
		Позивач ухвали суду надіслані за вищевказаною адресою отримав 12.10.2012 та 30.10.2012, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень
		Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.
		Відповідач у поданих 05.11.2012 до відділу діловодства суду доповненнях до відзиву зазначає, що не відповідають дійсності твердження позивача щодо відмови від підписання акту приймання-передачі приміщень, оскільки відповідний акт було складено та підписано сторонами 01.05.2012 (копія додається до цих доповнень). Аналіз листа позивача № 68 від 22.05.2012 свідчить, що даний лист не містить жодних пропозицій щодо внесення змін до п. 4.1. договору в частині розміру орендної плати. Виходячи з вимог ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Тобто сторони є вільними при вияві волі на вступ у договірні відносини. Обов'язковість укладення договорів встановлена лише для певного кола суб'єктів. Просить в задоволенні позову відмовити.
		 
		 
		Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
		 
		В судовому засіданні 06.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		01.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор Капітал»(орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «АТП-15106»(орендар) було укладено договір оренди (далі - договір).
		Відповідно до умов договору орендодавець передає у строкове, платне користування орендарю нежитлові приміщення загальною площею 13 086,3 кв. м., що знаходяться за адресою : м. Одеса, вул. Середня, 48 (об'єкт оренди).
		Спір виник внаслідок того, що позивач підписуючи договір від 01.05.2012 не дуже уважно віднісся до його умов не звернувши уваги на деякі пункти. Надалі детальніше ознайомившись з договором позивач 22.05.2012 листом звернувся до відповідача з проханням внести зміни до пунктів договору на які спочатку не звернув уваги, який залишено відповідачем без відповіді.
		Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
		Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
		Пунктом 3.1. договору визначено, що передача приміщення за договором оренди підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі приміщення підписується сторонами в момент підписання договору оренди.
		За актом приймання-передачі від 01.05.2012, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування об'єкт оренди, загальною площею 13 086,20 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Середня, 48.
		Отже, твердження позивача про те, що позивач не підписував акт приймання-передачі приміщення спростовуються матеріалами справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Пунктом 2.1. договору сторони встановили строк оренди з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення та закінчується 31.08.2012.
		Додатковою угодою № 1 від 31.08.2012 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1. договору та встановили строк оренди до 31.10.2012.
		Згідно п. 1.5. договору об'єкт оренди передається орендареві для використання під розміщення офісних приміщень, об'єктів роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (їх зберігання).
		Позивач в обґрунтування необхідності зміни п. 1.5. договору зазначає, що єдиним видом господарської діяльності позивача є здача в суборенду нежилих приміщень, не тільки під розміщення офісів і об'єктів торгівлі, але і для ведення інших видів діяльності суборендарями, наприклад, окремих виробництв, а тому просив доповнити абзац перший п. 1.5. договору після слів (їх зберігання) словами: «а також для використання в якості нежитлових приміщень під виробництво та ведення іншої господарської діяльності».
		Відповідно до п. 4.1. договору плата за оренду приміщення за кожен повний місяць з урахуванням індексації складає 80 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%. Орендна плата сплачується на підставі цього договору оренди.
		Збільшення розміру орендної плати можливе у випадку збільшення розміру податків та зборів належних з орендодавця. Збільшення орендної плати здійснюється шляхом укладання додаткового договору про внесення змін до цього договору оренди.
		Позивач в обґрунтування необхідності зміни п. 4.1. договору зазначає, що замість розміру орендної плати в розмірі 8 000,00 грн. в місяць зазначена 80 000,00 грн., тобто вказана сума є очевидною опискою, так як в договорі оренди укладеним між сторонами в 2009 році сума орендної плати була вказана у розмірі 4 000,00 грн. Звісно, що вказана сума з 2009 року полягала певному збільшенню, тому в процесі переговорів між сторонами було досягнута домовленість про збільшення вказаної суми в двічі, тобто орендна плата повинна була становити 8 000,00 грн. Ця сума цілком відповідала можливостям позивача її сплачувати. 
		Згідно п. 4.4. договору у випадку не укладення згідно п. 6.3. окремих договорів орендар, крім орендної плати, зобов'язаний окремо згідно з діючими тарифами та методикою нарахування, встановленою орендодавцем, сплачувати (компенсувати) орендодавцю вартість комунальних послуг, що постачаються до приміщення.
		Оплата (компенсація) комунальних послуг здійснюється орендарем щомісячно в сумі, зазначеній у направленому орендодавцем рахунку, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання. Рахунки виставляються протягом місяця, наступного за оплачуваним. Не виставлення орендодавцем рахунку на оплату (компенсацію) комунальних послуг /не отримання його орендарем не звільняє орендаря від сплати оплати (компенсації) комунальних послуг, У разі відсутності рахунка орендодавця, орендар зобов'язаний самостійно звернутися до орендодавця з метою його отримання і сплатити його в указаний термін.
		Пунктом 6.3. договору передбачено, що орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі зі спеціалізованими організаціями.
		Позивач в обґрунтування виключення з договору пунктів 4.4., 6.3. зазначає, що позивач споживало електроенергію, воду та ін. на підставі раніше укладених договорів з відповідними спеціалізованими організаціями за чітко відпрацьованою схемою та переукладати їх в даний час немає необхідності.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
		Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
		Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		Відповідач підписав договір оренди, прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що є підтвердженням вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання. 
		Підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Позивач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом  правом  за  наявності  заперечень  щодо  окремих  умов договору  скласти  протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України). 
		Оскільки договір був підписаний сторонами, він укладений за взаємним волевиявленням і сторони у передбаченому законом порядку та формі досягли згоди щодо його умов.
		Більше того, в пункті 11.1. договору зазначено, що сторони в момент укладення договору оренди засвідчують, що 
		- кожна з них, при укладенні договору оренди розуміє значення своїх дій і може керувати ними;
		- кожна з них розуміє природу цього договору оренди та свої права та обов'язки за ним;
		- володіє мовою, на якій укладено цей договір оренди, що дає кожній зі сторін можливість правильно та однозначно зрозуміти та тлумачити його зміст;
		- при укладенні договору оренди відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані будь-якою зі сторін;
		- укладення договору оренди відповідає волі кожної зі сторін;
		- укладення договору оренди відбувається беї застосування фізичного чи психічного примусу чи тиску;
		- договір оренди укладається на взаємовигідних для сторін умовах та не є наслідком впливу тяжких для будь-якої зі сторін обставин;
		- договір оренди укладається з метою настання визначених ним правових наслідків.
		Посилання позивача щодо наявності описки в п. 4.1. договору не відповідає дійсності, оскільки розмір орендної плати окрім цифр зазначено прописом. Слід відзначити, що розмір орендної плати в сумі 80 000,00 грн. за загальний розмір орендованої площі, яка складає 13 086,30 кв. м. є абсолютно адекватним (із розрахунку 6,00 грн. за 1 кв. м.). 
		Крім цього, строк дії договору був встановлений сторонами до 31.08.2012, проте позивач погодився згідно додаткової угоди № 1 від 31.08.2012 продовжити його дію на тих самих умовах ще на два місяці до 31.10.2012. На час розгляду даного спору по суті, відомості щодо припинення строку дії договору оренди (ст. 764 Цивільного кодексу України) сторонами не подано.
		Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
		Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Згідно п. 9.5. договору  усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
		Пунктом 11.5. договору визначено, що листування, пов'язане з виконанням, зміною, розірванням цього договору повинно здійснюватись рекомендованими листами, телеграмами, за допомогою кур'єрського зв'язку за підписом уповноважених осіб.
		Відповідно до частин 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. 
		Доказів надіслання позивачем на адресу відповідача листа № 68 від 22.05.2012 засобами, що визначені договором не подано.
		Крім цього, лист № 68 від 22.05.2012 пропозиції щодо внесення змін до умов саме    п. 4.1. договору взагалі не містить.
		За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Стаття 651 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачає можливість зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  
		Отже, підставою для зміни договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.
		Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      
		Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд 
		 
		                                                В И Р І Ш И В:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		 
		 
		Повне рішення складено 12.11.2012.
		 
		 
		Суддя                                                     В.В.Сівакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...