Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-137/2011(1) : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		 
		Справа № 2-137/2011(1)
		Р І Ш Е Н Н Я  
		іменем України
		 
		"12" листопада 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого судді                                         ЛАСТОВКИ Н.Д. 
		при секретарі:                                         Лєвєнцовій К.В., Колокольниковій Х.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа Відділ РАЦС Дніпровського РУЮ в м. Києві про визнання шлюбу недійсним, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, звернулися до суду з заявою, в якій просять визнати шлюб, укладений між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 09.12.2003 року у відділі РАЦСу Дніпровського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 2083, недійсним з моменту його укладання, судові витрати по справі покласти на відповідача.
		Позивачі свої позовні вимоги мотивували тим, що в 1982 році ОСОБА_4 вперше одружився з ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на прізвище ОСОБА_4. В 1986 році у цьому шлюбі у подружжя народився син, ОСОБА_7. На весні 1991 року ОСОБА_4 офіційно розлучився зі своєю дружиною ОСОБА_8 з особистих міркувань, однак після розлучення подружжя продовжувало проживати однією сім'єю в громадянському шлюбі, вести спільне господарство, разом піклуватись про рідного сина та виховувати його. Також, зазначили, що подружжя проживало благополучно та щасливо. ОСОБА_4 працював шеф-кухарем в ресторані «Метро», також мав власний бізнес, а саме: був співзасновником ВКП «Запоріжжя», СП Українсько-Швейцарське підприємство «Монза», ТОВ «Гаврош». В своїй особистій власності ОСОБА_4 мав нерухоме та рухоме майно: квартиру, заміський будинок і т.д. На той час ОСОБА_4  зі своєю дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_7 проживав в квартирі, що розташована в будинку АДРЕСА_1. На початку 2000-х років, при випадкових обставинах ОСОБА_4 познайомився з відповідачем, яка дізнавшись, під час спілкування з ним, про його забезпечений майновий статус й відразу ж проявила ініціативу в їх знайомстві, однак після цієї зустрічі вони не спілкувались. В свою чергу відповідач, не розкриваючи своїх дійсних намірів та корисливої заінтересованості, почала постійно перебувати в колі оточення ОСОБА_4, під приводом ділових і товариських стосунків з першою дружиною ОСОБА_4, рідною його сестрою, та іншими особами, систематично збирала інформацію про особисте і ділове його життя. Одночасно з цим відповідач, через короткі ситуативні зустрічі з ОСОБА_4, нав'язливо нагадувала йому про себе та свої симпатії до нього. Так, під час однієї з випадкових зустрічей, відповідач запросила ОСОБА_4 на свій день народження. На це святкування відповідач вдягла весільну сукню, нав'язливо поводила себе відносно ОСОБА_4, та фіксувала на фото та відео. З 2002 року, виключно за ініціативою відповідача, її зустрічі з ОСОБА_4 ставали частішими. В цей же період відносини ОСОБА_4 зі своєю першою дружиною зіпсувались, і ОСОБА_8 залишила спільне помешкання і тимчасово переїхала до іншої квартири для окремого проживання, а в подальшому до неї приєднався і їх спільний син ОСОБА_7 Тривалий час ОСОБА_4 ігнорував зізнання відповідача, намагаючись налагодити відносини зі своєю першою дружиною, однак внаслідок небажання ОСОБА_8 йти на примирення, ОСОБА_4 перебував у важкому психологічному стані та потребував підтримки рідних і близьких людей. Свою втіху ОСОБА_4 знаходив у тривалому спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_7, який намагався помирити батька та матір. 09.12.2003 року між ОСОБА_4 та відповідачем, при нез'ясованих обставинах, таємно від родичів та друзів, було зареєстровано шлюб, про що відділом РАЦСу Дніпровського РУЮ у м. Києві здійснено відповідний актовий запис №2083. Також, зазначили, що реєстрація шлюбу ОСОБА_4 з відповідачем відбулася протягом одного дня, без попереднього внесення заяви, розгляду її компетентним органом протягом встановленого чинним законодавством місячного терміну та за відсутності свідків. ОСОБА_4, за своє життя, при підготовці доказів для внесення їх до суду, з метою визнання цього шлюбу фіктивним, письмово підтвердив, що починаючи з кінця 2003 року він систематично вживав спиртні напої, а в день реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_4, перебував у стані алкогольного сп'яніння, і відповідач скориставшись цим, привезла його до відділу РАЦСу Дніпровського РУЮ у м. Києві, в якому у відповідача працювала товаришка, та зареєструвала шлюб із ним. ОСОБА_4 наполягав на тому, що не пам'ятав, як погодився зареєструвати шлюб з відповідачем, а саму процедуру реєстрації шлюбу насилу міг пригадати. Весільних обручок ОСОБА_4 не купував, святкування з нагоди укладеного шлюбу не було. Після реєстрації шлюбу, відповідач стала проживати в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, однак теплих родинних стосунків між ними не було. З перших же днів відповідач почала наполягати на припиненні спілкування ОСОБА_4 з його сином ОСОБА_7 Не домігшись свого, відповідач почала своїми умисними діями чинити перешкоди в їх спілкуванні: не кликала до слухавки телефону, не відчиняла вхідні двері, брехала, в ультимативній формі забороняла зустрічатись батьку і сину, лаялася на нього нецензурною лайкою. Одночасно з цим відповідач постійно сварилась й з ОСОБА_4 В ніч з 29 на 30 січня 2004 року з єдиним сином ОСОБА_4 - ОСОБА_7, стався нещасний випадок. Протягом двох тижнів ОСОБА_7, перебував у лікарні в комі. ІНФОРМАЦІЯ_4, не приходячи до свідомості, ОСОБА_7 помер. Трагедія ОСОБА_4 не була зрозумілою відповідачу. На поховання ОСОБА_7 відповідач вдяглась яскраво по-святковому, незважаючи на горе оточуючих, вона була весела у піднесеному настрої, демонструючи всім присутнім свій статус дружини ОСОБА_4 Після смерті сина відносини ОСОБА_4 з відповідачем остаточно зіпсувались. ОСОБА_4 дуже важко переживав втрату найдорожчої для себе людини, на цьому тлі він почав зловживати спиртними напоями. В свою чергу відповідач не розуміла його горя, постійно сварилася з ним, дратувалась та нервувала з приводу нагадування ОСОБА_4 своєї тяжкої втрати. Скориставшись пригніченим станом ОСОБА_4, відповідач остаточно переїхала до його помешкання, перебрала на себе керування всіма його фінансовими та бізнесовими проектами. При цьому відповідач постійно негласно контролювала поведінку ОСОБА_4, морально тиснула на нього, обмежувала його спіклуванні з родичами та близькими друзями. Поступово відповідач штучно створила такі умови, що ОСОБА_4 в складний для себе період залишився один, без підтримки рідних та друзів. ОСОБА_4 продовжував тяжко переживати втрату своєї єдиної дитини. При цьому відповідач все глибше перебирала на себе контроль за фінансовими і діловими справами ОСОБА_4, швидко звикла до забезпеченого життя та почала оточувати себе дорогими прикрасами, коштовностями, виробами із золота, хутра. Через короткий проміжок часу, після загибелі сина, ОСОБА_4 усвідомив, що зробив помилку, зв'язавши себе шлюбом з відповідачем. Бажаючи припинити фіктивні відносини з відповідачем, він відверто запропонував їй розлучитись, однак вона проти цього не заперечувала за умови, що ОСОБА_4 забезпечить її окремим житлом. У вересні 2004 р., на вимогу відповідача, ОСОБА_4 придбав на її ім'я квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яку за раніше встановленою домовленістю зареєстрував на ім'я відповідача, однак відповідач цим не задовольнилась і не погодилась добровільно розірвати фіктивний шлюб, виключно з особистих меркантильних мотивів. Розуміючи, що ОСОБА_4 може розірвати шлюб в судовому порядку, відповідач з 2004 року по 2007 рік, за участю невстановлених осіб медичного персоналу, під різними надуманими мотивами, почала таємно давати ОСОБА_4, проти його волі, для вживання різноманітні медичні препарати сильної психотропної дії. Мотивом цих незаконних дій було встановлення свого повного і безмежного контролю над поведінкою і відповідно майном ОСОБА_4, шляхом пригнічення волі останнього. Внаслідок тривалого вживання ліків психотропної дії, з одночасним умисним жорстким обмеженням кола спілкування, ОСОБА_4 втратив зв'язок зі своїми родичами, друзями та знайомими, фактично не займався веденням своїх бізнесових і ділових справ, став апатичним, не цікавився собою та оточуючими. Таким чином, відповідач на певний час убезпечила себе від розірвання шлюбу з ОСОБА_4, та продовжила перейматись лише задоволенням своїх матеріальних потреб. Кінцевою ж метою таких незаконних дій відповідача відносно ОСОБА_4 було створення нею штучних медичних та правових підстав для подальшого визнання його (ОСОБА_4.) обмежено дієздатним чи взагалі недієздатним і встановлення таким чином над ним піклування чи опіки та відповідно легального, повного і беззаперечного контролю над його майном. В результаті дій відповідача, які виражались у систематичному, умисному під впливом обману змушуванні до вживання без призначення лікарів, різноманітних медичних препаратів психотропної дії у ОСОБА_4 різко погіршився стан здоров'я. Починаючи з 2007 року, ОСОБА_4 постійно перебував в різних лікарняних закладах. Факт погіршення стану здоров'я ОСОБА_4, відповідач навмисно приховала від його родичів та близьких, але коли останні дізнались про його хворобливий стан здоров'я та намагались допомогти йому, відповідач почала перешкоджати цьому: блокувала дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_4, не відкривала вхідні двері до помешкання, тощо. 30.06.2007 р. ОСОБА_4 був доставлений службою швидкої допомоги до Жовтневої лікарні ЦМКЛ в м. Києві в критичному стані, де було виявлено сліди барбітуратів та бензодіазепіни. Подальші обстеження виявили значний загальний розлад здоров'я ОСОБА_4, який стався внаслідок тривалого отруєння його організму, вживанням різноманітних медичних препаратів психотропної дії. Починаючи з липня 2007 р. ОСОБА_4 фактично не проживав з відповідачем, а в перервах між перебуванням у лікарняних закладах мешкав разом із ними. В результаті припинення вживання ліків, надання належного догляду та піклування про стан здоров'я ОСОБА_4 став покращуватись. На фоні покращення самопочуття ОСОБА_4 глибоко усвідомив, що відповідач уклала з ним шлюб без наміру створення сім'ї, а з метою задоволення виключно власних корисливих інтересів. В зв'язку з цим він прийняв особисте свідоме рішення припинити цей фіктивний шлюб. 23.08.2007 р. ОСОБА_4 вперше звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. В якості обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем не існує почуття любові та поваги, постійно виникають сварки та конфлікти, що він фактично не проживає з відповідачем з червня 2007 року. За заявою ОСОБА_4 Подільським районним судом м. Києва було відкрите провадження в судовій справі №2-3951/07 та призначено її до розгляду. В свою чергу, передбачаючи настання негативних правових і майнових наслідків для себе, пов'язаних з припиненням шлюбу з ОСОБА_4, чинила перешкоди цьому та відтягувала процес розлучення. Відповідач, користуючись хворобливим станом ОСОБА_4, ослабленим вживанням препаратів психотропної дії, здійснювала на нього психологічний тиск, погрожувала його батькам та змушувала його відмовитись від позовної заяви. Коли відповідач усвідомила, що не має впливу на ОСОБА_4, вона вдалася до незаконних дій. ОСОБА_4 не мав фізичної можливості внаслідок ослаблення здоров'я брати безпосередньо участь у цій тривалій справі. Саме тому представник ОСОБА_4 задля збереження його здоров'я переконала його на цьому етапі внести до суду заяву про залишення позову без розгляду в порядку ст. 207 ЦПК України та в майбутньому поновити суд проти відповідача, коли фізичний стан здоров'я ОСОБА_4 стане кращим. З цією метою 22.10.2007 р. адвокатом ОСОБА_9 була підготовлена заява про залишення позову без розгляду та внесена нею безпосередньо до канцелярії суду. При цьому, відповідач не знаючи про таке рішення ОСОБА_4, усвідомлюючи, що не має впливу на нього, вдалася до злочинних дій. Так, 22.10.2007 р., крім заяви внесеної ОСОБА_4, відповідач на адресу суду поштовим відправленням направила друковану заяву від імені ОСОБА_4 про відмову від позову в порядку ст. 205 ЦПК України. Текст цього документу та підпис від імені ОСОБА_4 був підроблений. Негативні правові наслідки для ОСОБА_4 за підробленою заявою від його імені полягали у тому, що після її задоволення він був би позбавлений права повторно звернутись до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В свою чергу суд виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду від 23.10.2007 р., в порядку ст. 207 ЦПК України. 26.03.2008 р. ОСОБА_4 вдруге звернувся до суду з позовною заявою про визнання шлюбу, укладеного між ним та відповідачем, недійсним. Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що відповідач уклала з ним шлюб без наміру створення сім'ї, результатом чого слугувало задоволення її власних корисливих інтересів, також, зазначив, що протягом усього часу перебування в зареєстрованому шлюбі відповідач під психологічним тиском, шляхом обману, змушувала його вживати лікарські препарати, що призвело до погіршення його стану здоров'я. 22.04.2008 р. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва було відкрите провадження у цивільній справі №2-2049/08 та призначено до попереднього розгляду на 21.05.2008 р. В попередньому судовому засіданні ОСОБА_4 особисто в повному обсязі підтримав свої позовні вимоги. В свою чергу відповідач, заявлений позов не визнала. Після з'ясування всіх передбачених законом питань, суд призначив справу до судового розгляду на 02.07.2008 р., однак, 09.06.2008 р., напередодні вказаного судового  засідання, відповідач насильно викрала ОСОБА_4  та проти його бажання утримувала в неволі протягом дев'яти місяців. 26.06.2008 р. під час незаконного утримання ОСОБА_4 в неволі, відповідачем до суду була направлена письмова заява від імені ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду. Як пізніше було встановлено, відповідач, застосовуючи психологічний тиск, змусила ОСОБА_4 відізвати свою позовну заяву. 18.07.2008 р., суд виніс ухвалу про залишення позову без розгляду. 26.02.2009 р. за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_4 Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №078532 за ч. 1 ст. 146 КК України. 03.06.2009 р. ОСОБА_4, після визволення правоохоронцями, втретє звернувся до  Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання шлюбу, укладеного між ним та відповідачем, недійсним. Свою позовну заяву він аргументував тим, що шлюб між ним та відповідачем було укладено без наміру створити сім'ю, після одруження між ним і відповідачем ніяких шлюбних відносин не було, більш того, вона приховала ту обставину, що фізіологічно не здатна мати дітей. Крім того, відповідач цікавиться виключно задоволенням своїх власних матеріальних інтересів за рахунок його здобутків. Почуттів кохання та поваги між ними ніколи не існувало і не існує. 29.09.2009 р. ОСОБА_4 для обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання шлюбу з відповідачем недійсним та доведення їх належними доказами, в присутності свого адвоката та свідків, сформував письмові пояснення, в яких виклав фактичні обставини справи та зазначив наступне: шлюб між ним та відповідачем є фіктивним від моменту його реєстрації; відповідачка зареєструвала з ним шлюбні відносини виключно для незаконного заволодіння його майном; протягом кількох років перебування у зареєстрованому шлюбі відповідач умисно систематично обманним шляхом примушувала ОСОБА_4 до вживання різноманітних сильнодіючих медичних препаратів, що призвело до значного погіршення стану його здоров'я; усі зусилля відповідача були направлені не на створення сім'ї, а виключно на збагачення за рахунок ОСОБА_4; ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з відповідачем ніколи нормальних сімейних відносин з нею не підтримував. ІНФОРМАЦІЯ_5. внаслідок тривалого отруєння організму вживанням різноманітних медичних препаратів психотропної дії ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4, відповідач не була присутньою на церемонії його поховання, участі в організації поховання не брала. Крім того, відповідач не цікавилась про причини смерті ОСОБА_4 та тим питанням де він похований. Контактів ні з ким з членів сім'ї ОСОБА_4 відповідач штучно не підтримувала і не підтримує. Не зважаючи на абсолютно байдуже ставлення відповідача до потреб та стану здоров'я ОСОБА_4 за час його життя і факту його смерті, вона (відповідач) майже одразу після його смерті, наприкінці жовтня 2009 року звернулась до Двадцять першої державної нотаріальної контори Київського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини на майно після смерті ОСОБА_4 
		Ухвалою суду від 30 січня  2012 року провадження по даній справі було закрито в частині позовних вимог позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, у зв»язку з його смертю на підставі п.6 ст. 205 ЦПК України. ( т.3 ас. 132)
		В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали  з підстав викладених в позовній заяві. Посилаючись на ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України, представники позивача в судовому засіданні просили визнати шлюб недійсним з підстав його фіктивності, оскільки його було укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов»язків подружжя.
		Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_11  проти позову категорично заперечила, вказала, що шлюб відповідачки ОСОБА_2 з  ОСОБА_4 був створений на любові, повазі, добровільності.  Укладаючи шлюб вони мали намір створити сім»ю і створили її.  Після укладення шлюбу  проживали разом, їздили відпочивали разом за кордон, відповідачка турбувалася про ОСОБА_4 і вживала всіх необхідних заходів для  його лікування. Коли в нього погіршився стан здоров»я, вона перебувала разом з ним в  липні 2008 року в санаторії, а той факт, що в подальшому між ними погіршилися шлюбні відносини, і що  вона не була присутня на похорованні,  не є підставою для визнання шлюбу недійсним. Також, представник відповідача зазначила, що до моменту свого тяжкого стану та хвороби до липня 2007 року, ОСОБА_4 жодного кроку, жодної дії не зробив, що свідчила б про його намагання розлучитись з ОСОБА_2 Позов вважає не доведеним і просить в його задоволенні відмовити. Також представник відповідача просить стягнути з позивача в разі відмови в задоволенні позову судові витрати за надання правової допомоги  в розмірі 8400 грн., відповідно до поданих нею квитанцій ( т.4, а.с. 35-37) на виконання укладеної між нею та відповідачкою ОСОБА_2 угоди від 20 червня 2010 року.  ( т.4 а.с. 34).
		Представник 3-ї особи Відділу РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві до суду не з»явився, просить справу розглянути у його відсутність та надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що при зверненні до суду позивачами надані неправдиві дані щодо укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Так, заява на реєстрацію шлюбу була подана до відділу РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 особисто 06 листопада 2003 року та зареєстрована  за №2253/3-03-13, квитанція про сплату державного мита № 198 від 06.11.2003 року Дніпровського відділення Ощадбанку №7989/0429-1. Відповідно до ст. 15 Кодексу про шлюб та сім»ю України, громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виявили взаємну згоду на вступ до шлюбу, що засвідчено їх підписами на заяві. Реєстрація шлюбу проведена відповідно до ст. 14 КпШС України по закінченні  місячного строку для подачі заяви, а саме 09 грудня 2003 року, актовий запис №2083, а тому порушень норм чинного законодавства не допущено. ( т.1 ас.68)
		Суд, вислухавши пояснення представників позивача,  представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи і надані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню  з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов»язків подружжя.
		Посилання позивачки та її представників на ч. 2 ст. 40 СК України по відношенню до правовідносин, які мали місце у 2003 році є помилковим.
		Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Тобто, Сімейний кодекс України (СК України) від 10.01.2002 року не може поширюватися на правовідносини, які виникли до 01 січня 2004 року, до набрання ним чинності.
		Згідно зі ст. 15 КпШС України (1969 року), який діяв на час укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (09 грудня 2003 року), - для укладення  шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються (воля цих осіб мала бути направлена на створення сім»ї).
		Статтею 45 КпШС України (1969 року) передбачено визнання шлюбу недійсним в разі його наміру не створити сім»ю (фіктивний шлюб).
		Твердження представників позивача про те, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був фіктивним, що вони ніколи не мали наміру створити сім»ю, спростовуються наявними у справі доказами.
		Судом встановлено, що сторонами  по справі є: позивач ОСОБА_1 - мати ОСОБА_4,  та відповідач ОСОБА_2 його друга  дружина, з якою ОСОБА_4 уклав шлюб 09 грудня 2003 року.
		Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_4 (т. 1,  ас.18) та свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  в Відділі РАЦС Дніпровського РУЮ, у м. Києві, 09 грудня 2003 року, актовий запис № 2083. ( т.1, ас. 19) 
		Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дітей не мали.
		ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про його смерть від 12.10.2009 р. в м. Києві. ( т.1 ас. 20)   
		Після його смерті відкрилася спадщина, яку мають намір прийняти його мати -ОСОБА_1,  та відповідач  ОСОБА_2 його друга дружина. 
		Згідно ст. 47 КпШС України  позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред»явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.
		Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на пред»явлення даного позову до суду, оскільки відповідно до ст. 1261 ЦК України 2003  року вона та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом.
		Згідно Постанови Пленуму ВС України від  21.12.2007 року №11 «Про практику застосування  судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи справу, судам слід брати до уваги, те наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
		Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що з часу укладення шлюбу, тобто з 09 грудня 2003 року подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали разом в АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, їздили разом відпочивати.   
		Також дані обставини підтверджуються копією позовної заяви про розірвання шлюбу поданою ОСОБА_4 до Подільського районного суду м. Києва 23.08.2007 року, в якій він лише зазначав, що з червня 2007 року між ним та ОСОБА_2 припинилися  шлюбні відносини  та ведення спільного господарства через конфлікти в сім»ї, однак ні слова не зазначено, що даний шлюб було укладено без наміру створити сім»ю. Однак в подальшому, дана справа була залишена без розгляду ухвалою того ж суду  від 23 жовтня 2007 року у зв»язку з наданою ОСОБА_4 заявою про залишення даного позову без розгляду. ( т. 1 ас. 34)
		Крім того, в матеріалах справи  міститься заява ОСОБА_4, що підписана ним власноручно,  до Подільського районного суду м. Києва, яка зареєстрована 22.10.2012 року про те, що крім заяви про залишення позову про розірвання шлюбу без розгляду, він просив закрити провадження у дані справі на підставі того, що він відмовляється від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оскільки позовна заява була ним підписана у стані сильного душевного хвилювання та під тиском близьких родичів під час загострення хронічної хвороби та не відповідає його дійсній волі розірвати шлюб з його дружиною. ( т.1 ас. 33)
		З відповіді Начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07 грудня 2007 року за № 55/Ш-3191 на ім»я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 було повідомлено про місце перебування її чоловіка ОСОБА_4 та відомості щодо того, що він має намір розірвати з нею шлюб, однак будь-яких даних щодо фіктивності укладення шлюбу між нею та ОСОБА_4 повідомлено не було. ( т. 1 ас. 37). 
		Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 через його представника ОСОБА_13, було подано 26.03.2008 року позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, однак дану позовну заяву ухвалою суду від 18 липня 2008 року було залишено без розгляду, оскільки як вбачається з її змісту  представник позивача ОСОБА_13 вказував про те, що в нього є сумнів щодо написання даної заяви саме ОСОБА_4 і чи підтримує від дані позовні вимоги, а саме позивач в судове засідання двічі не з»явився. ( т. 1 ас. 47)
		Крім того, ухвалами Подільського районного суду м. Києва  від 10 червня 2009 року та 23 липня 2009 року позовні заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним були повернуті позивачу  для подання до належного суду. ( т. 1 ас. 53-54)
		Судом, також, було встановлено з пояснень представника відповідача, вбачається, що дані позовні заяви про визнання шлюбу недійсним ОСОБА_4 чи його представники почали подавати вже  після того, як ОСОБА_2 висловилася на рахунок того, що вона має намір подати до суду позов про поділ майна подружжя. Дані обставини не спростовували в судовому засіданні представники позивача.
		В матеріалах справи, також міститься письмова заява  позивачки ОСОБА_1 до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 19.06.2008 року за вх. № Г-1693 з приводу зникнення її сина ОСОБА_4, в результаті чого по даному факту було заведено оперативно-розшукову справу категорії «РОЗШУК»№ 07-0085 від 07.07.2008 року. ( т.1 ас. 48-50).
		Однак,  в судовому засіданні було встановлено і це підтверджується показаннями свідка, яка була допитана в судовому засіданні зі сторони відповідача -ОСОБА_14, що в період перебування ОСОБА_4 в розшуку в липні 2008  року він перебував з ОСОБА_2 в Східниці в санаторії «Сідус». Свідок ОСОБА_14 також показала, що  вона в цей час також знаходилась в даному санаторії, де проходила лікування і познайомилась з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які проживали в одному номері. На її погляд це була міцна сім»я. ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_4, приносила йому кожного дня з лісу ожину. ОСОБА_4 ніколи їй не скаржився, що його насильно утримують в даному санаторії.
		Згідно наданих суду письмових доказів, також встановлено, що заява на реєстрацію шлюбу була подана до відділу РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 особисто 06 листопада 2003 року та зареєстрована  за №2253/3-03-13, до даної заяви також додана квитанція про сплату державного мита № 198 від 06.11.2003 року Дніпровського відділення Ощадбанку №7989/0429-1. 
		З цього слідує, що  відповідно до ст. 15 Кодексу про шлюб та сім»ю України ( 1969 року), громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виявили взаємну згоду на вступ до шлюбу, що засвідчено їх підписами на заяві. 
		Реєстрація шлюбу проведена відповідно до ст. 14 КпШС України по закінченні  місячного строку для подачі заяви, а саме 09 грудня 2003 року, актовий запис №2083, а тому суд вважає, що порушень норм чинного законодавства Відділом РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві допущено не було. 
		Згідно висновку спеціаліста відділу РАЦС Печерського РУЮ У м. Києві від 06.07.2012 року встановлено, що форма заяви про одруження громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 незалежно від виявлених порушень заповнення пред»явленого на дослідження документу, повністю відповідає додатку 12 до Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні.( т. 1 ас. 98)
		Згідно висновку експерта № 339 від 24.06.2010 року НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що «Рукописний текст виконаний в графах № 1-10 в колонці «ВІН»Заяви про одруження  та рукописний текст виконаний в графі «11.Назва документа, що посвідчує особу …»в колонці: «ВІН»Заяви про одруження, виконано не однією особою, а різними. Рукописний текст виконаний в графі: «11. Назва документа, що посвідчує особу…»в колонці: «ВІН»Заяви про одруження та рукописний текст, виконаний в графі: «Назва документа, що посвідчує особу:…»в колонці: «ВОНА»Заяви про одруження, виконано однією особою. Короткий рукописний напис прізвища «ОСОБА_4»виконаний в заяві про одруження в графі: «Після реєстрації шлюбу бажаємо мати прізвище (чоловік), короткий рукописний напис прізвища «ОСОБА_4»виконаний в Заяві про одруження в графі: «Підписи наречених: Він», виконано не однією особою, а різними. Рукописний текст виконаний в квитанції № 198 від 06.11.2003 року та рукописний текст виконаний в колонці: «ВОНА»Заяви про одруження, виконані однією особою». ( т. 1 ас. 99-110) 
		Однак, даний висновок експерта суд до уваги не приймає, оскільки він проводися в рамках іншої кримінальної справи, по якій до цього часу не прийнято будь якого рішення.
		Доказів того, що ОСОБА_4 укладав шлюб в стані алкогольного сп»яніння ні позивачем, ні його представником суду не надано, а тому дані обставини суд до уваги не приймає. 
		Навпаки, з наданих суду копій закордонних паспортів як ОСОБА_4,  так і ОСОБА_2, та фотокарток,  які були приєднані до матеріалів справи вбачається, що в січні та жовтні 2004 року,  в січні 2005 року, в січні 2006 та березні 2007 року  вони разом подорожували та відпочивали. ( т. 2 ас. 62-67, 79-95). 
		Також, судом встановлено, що подружжя ОСОБА_4 - ОСОБА_2 планувало народження дитини протягом 2003-2006 років, що підтверджується медичними довідками з Київської обласної поліклініки № 2.  ( т. 2 ас. 96-108)
		Згідно постанови про порушення кримінальної справи від 26.02.2009 року вбачається, що Подільським РУГУ було порушено кримінальну справу за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України. (т.1  ас. 51, 52)
		З позовної заяви та  пояснень представників позивачки  в судовому засіданні вбачається, що після укладення шлюбу, відповідачка ОСОБА_2, боячись припинення свого матеріального забезпечення, яке вона отримували з боку позивача ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими особами з числа медичного персоналу, почала систематично, обманним шляхом давати для вживання ОСОБА_4 сильнодіючі лікарські препарати снодійної, заспокійливої та психотропної дії, які він почав вживати, після  чого здоров»я ОСОБА_4 погіршилося і він неодноразово, починаючи з 20.02.2007 року знаходився періодично на лікуванні в Інституті кардіології АМН України ім. Стражеско, в Шпиталі прикордонних військ, в Жовтневій ЦМКЛ м. Києва та в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_5 помер внаслідок отруєння організму в результаті вживанням медичних препаратів психотропної дії.
		Однак, дані обставини суд вважає не доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували що саме смерть ОСОБА_4, сталася від дій ОСОБА_2 внаслідок отруєння організму в результаті вживанням медичних препаратів психотропної дії. 
		Навпаки, згідно висновку спеціаліста № 140/11 від 29.03.2011 року Головного бюро судово-медичної експертизи встановлено, що за вказаний період 2006-2008 роки  ОСОБА_4 не надавалась кваліфікована медична допомога, що негативно вплинуло на його стан здоров»я та призвело до прогресування наявних в нього захворювань. ( т. 2 ас. 178-184)
		Крім того, в матеріалах справи містяться копії заяв, з якими ОСОБА_4 в тому числі і власноручно звертався протягом 2008 - 2009 років до різних органів, в тому числі і правоохоронних та до суду про те, що його ніхто не викрадав, що він не бажає розлучатися, та визнавати шлюб недійсним зі своєю дружиною ОСОБА_2, та відкликає всі довіреності на своїх представників і просить справи залишити без розгляду. (т. 2 ас. 14-16, 21-28, 60, 61)
		Починаючи з 14 липня 2007 року до того, як ОСОБА_2 вдалося забрати її чоловіка ОСОБА_4 09.06.2008 року та з квітня 2009 року і по день смерті, він утримувався заінтересованими особами ( позивачем та його сестрою) та перебував  під їх впливом, ОСОБА_2 не на мить не припиняла його пошуки. В цей час нею подано безліч звернень до правоохоронних органів, депутатів. Лише тимчасово, їй вдалося забрати чоловіка  та за допомогою лікарів привести його в більш - менш нормальний фізичний та моральний стан.
		В цей же час відповідачка ОСОБА_2 на підтримку свого чоловіка ОСОБА_4, зверталася також до різних правоохоронних органів з приводу  незаконних дій з боку його родичів, в тому числі рідної сестри ОСОБА_15 (т. 2 ас. 17-20, 29-49)
		Що стосується показань представників позивача, що відповідачка ОСОБА_2 не була присутня на похованні  свого чоловіка ОСОБА_4, і це свідчить, що в них не було наміру створення сім»ї, то суд до уваги дані показання не приймає, оскільки судом достовірно встановлено, що через складні відносини між родичами покійного ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ні позивачка, ні інші родичі не повідомили ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_4, а дізнавшись про смерть чоловіка, вона одразу поїхала на кладовище на наступний день.
		Не знайшли свого підтвердження і пояснення представника позивачів про те, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений при нез»ясованих обставинах, таємно від родичів та друзів, оскільки як було  зазначено вище даний шлюб укладався в органах РАЦС, його укладенню передувала заява та сплата державного мита в день подачі заяви, а реєстрація шлюбу відбулась по закінченню місячного строку після подачі заяви. Дані обставини також спростовуються письмовими поясненнями представника 3-ї особи відділу РАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві та наданими до даних пояснень копіями письмових доказів, а саме спільною письмовою заявою про намір укласти шлюб,  копією квитанції про сплату державного мита в день її подачі та копією актового запису про укладення шлюбу.
		Також, слід зазначити, що всі представники позивача при наданні пояснень в судовому засіданні чітко не змогли вказати, в кого з подружжя  ОСОБА_4 чи  ОСОБА_2 не було наміру утворити сім»ю. Один представник позивача пояснював, що цього наміру не було з боку ОСОБА_4, інший -з боку ОСОБА_2
		Допитані  в судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_15 ( рідна сестра померлого ОСОБА_4.), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (синів ОСОБА_15 та рідних племінників ОСОБА_4.) про те, що ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_2 в стані алкогольного сп»яніння  та без наміру створити сім»ю, суд до уваги не приймає, оскільки дані показання свідків ґрунтуються на припущеннях, спростовуються вищевказаними матеріалами справи, крім того, дані свідки є заінтересованими  особами по справі через родинні стосунки з покійним ОСОБА_4 та через неприязні відносини з відповідачкою ОСОБА_2 з самого початку знайомства, укладення шлюбу та їхнього сумісного проживання.            
		Показання свідків ОСОБА_18 (сусідки ОСОБА_4.), ОСОБА_19  (колишнього чоловіка ОСОБА_15 -рідної сестри ОСОБА_4.) про те, що між ОСОБА_20 та ОСОБА_4 були погані стосунки,  суд до уваги не приймає, оскільки судом розглядається справа про визнання шлюбу недійсним, а дані свідки про обставини укладання шлюбу та їх спільного проживання нічого конкретно в судовому засіданні пояснити не могли, лише про деякі обставини їм було відомо зі слів ОСОБА_4, однак свідок ОСОБА_18 зазначила, що в травні 2009 року вона бачила ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 біля будинку, і ОСОБА_4 себе погано почував. Також, дані свідки плуталися в своїх показаннях і не могли точно вказати чи з боку ОСОБА_4, чи з боку ОСОБА_2, чи вони обоє не мали наміру утворити сім»ю. 
		Свідок ОСОБА_21 начальник сектору по розшуку громадян суду показав, що в червні 2008 року йому надійшла заява від ОСОБА_1 про зникнення її сина ОСОБА_4, в результаті чого була заведена розшукова справа.  Лише в квітні 2009 року вони знайшли ОСОБА_4 за місцем проживання матері відповідачки ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3. До цього часу він з ОСОБА_4 знайомий не був. По зовнішньому вигляду ОСОБА_4 був хворий. В квартирі також була і ОСОБА_2 Ними була викликана швидка медична допомога, яка забрала його в лікарню. 
		Однак, дані показання як доказ того, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є фіктивним, суд до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що даний свідок з приводу укладення даного шлюбу та проживання чи не проживання  ОСОБА_4 з ОСОБА_2 до квітня 2009 року нічого конкретно пояснити не міг. Однак лише зазначив, що в період перебування ОСОБА_4 в розшуку, він (свідок) отримував від нього заяви про те, щоб його не розшукували, однак до уваги вони не приймалися, оскільки подавалися через канцелярію, а не власноручно.
		Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і твердження позивачки та її представників про неналежне ставлення ОСОБА_2 до свого чоловіка ОСОБА_4 та сім»ї зокрема.
		Так, свідок з боку відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_22  суду показала, що між ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 -ОСОБА_7 були доброзичливі стосунки, а після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_2 всіляко підтримувала ОСОБА_4 та допомагала йому перенести цю тяжку втрату.
		Отже показання свідків з боку відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_22 та  ОСОБА_14 суд приймає до уваги, оскільки дані свідки не є заінтересованими особами, дані свідки лише підтвердили, що відносини між ОСОБА_4 та  ОСОБА_2 були сімейними, вони піклувалися один про одного і це була справжня сім»я. 
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд, вважає, що вищевказані обставини і докази вказують на те, що шлюб з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений з наміром створення сім»ї, оскільки вони проживали разом, були пов»язані спільним побутом, мали один до одного взаємні права та обов»язки, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, бажали народити дітей, постійно подорожували, відповідач ОСОБА_2 піклувалася про стан здоров»я свого чоловіка ОСОБА_4, відвідувала його в медичних закладах, в яких він перебував на лікуванні, возила його в санаторій, намагалася всіма силами відновити між ними відносини, коли ОСОБА_4 перебував у його батьків і був під впливом його рідні, аби він не спілкувався з ОСОБА_2
		Оскільки, обставини, викладені позивачем, про фіктивність шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є недоведеними, то суд прийшов до висновку в задоволенні даного позову слід відмовити.
		Згідно ст. 84 ЦПК України витрати пов»язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу  встановлюється законом.
		Згідно копії угоди б/н та витягу з неї від 20.06.2010 року ( т. 4 а.с.33-34) про надання правової допомоги та на представництво в суді при розгляді цивільної справи відповідач домовилася з адвокатом ОСОБА_11 про надання правової допомоги та встановлення вартості наданих послуг у розмірі за домовленістю і згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру від 20.06.2010 року, 16.02.2011 року та 24.10.2012 року сплатила  адвокату ОСОБА_11 8400 грн. 00 коп.  
		При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу суд враховує  положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», яким встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.
		Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача під час розгляду справи здійснювала адвокат ОСОБА_11 (ордер на ведення справи № 93 від 20.09.2010 року ), якій відповідач сплатила згідно вищевказаних квитанцій 8400 грн. ( т. 4 ас. 35-37.)
		А тому судом враховується робота адвоката ОСОБА_11 як представника відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді -на підставі проведених судових засідань за участю сторін по справі і даних журналів судових засідань, наявних у справі  від  14.01.2011 року ( 1 год. 30 хв.), 26.01.2001 року ( 1 год. 40 хв.),  18.10.2011 року ( 2 год. 30 хв., 30.01.2012 року ( 2 год. 45 хв.), 17.04.2012 року (2 год. 50 хв.), 03.05.2012 року ( 1 год. 45 хв.), 06.09.2012 року ( 1 год. 20 хв.), 17.09.2012 року ( 3 год. 40 хв.), 2.11.2012 року ( 1 год. 10 хв.),09.11.2012 року ( 40 хв.),  а всього біля  18 годин.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року, мінімальна зарплата становила з 01.01.2011 року -941 грн., з 01.04.2011 року -960 грн., з 01.10.2011 року -985 грн., з 01.12.2011 року -1004, а середня зарплата за 2011 рік становила  972, 5 грн. (( 941 + 960 + 985 + 1004) : 4= 972, 5 грн.)
		Відповідно до ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»від 22 грудня 2011 року, мінімальна зарплата становила з 01.01.2012 року -1073 грн., з 01.04.2011 року -1094 грн., з 01.07.2012 року -1102 грн., з 01.10.2012 року -1118, а середня зарплата за 2012 рік на момент постановлення рішення становить  1096, 75 грн. ((1073 + 1094 + 1102 + 1118 ) : 4=  1096, 75 грн.)
		Тобто, відповідно до вищевказаних Законів, якими встановлені розміри мінімальної заробітної плати за періоди роботи адвоката, розмір компенсації на правову допомогу, надану відповідачу адвокатом за 18 годин 00 роботи в судових засіданнях становить:  в 2011 році  - 1716 грн. 60 коп. (з розрахунку  972, 5 грн. 00 коп. * 0,4 = 389 грн. 00 коп.* 4 год. 40 хв. = 1716 грн. 60 коп.), а в 2012 році  -  ( з розрахунку 1096,75 грн. 00 коп. * 0,4 = 438 грн. 70 коп. .* 13 год. 20 хв. =  5790 грн. 84 коп., а всього  дана сума становить 7507 грн. 44 коп. (1716 грн. 60 коп. + 5790 грн. 84 коп.)
		Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з позивача суми витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню -на суму 7507 грн. 44 коп.
		Керуючись ст.ст. 45,47  КпШС України в редакції 1969 року, Постановою Пленуму ВС України від  21.12.2007 року №11 «Про практику застосування  судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  ст.ст. 10, 11, 58, 60, 84, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, суд, -
		                                        В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа Відділ РАЦС Дніпровського РУЮ в м. Києві про визнання шлюбу недійсним -відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі на суму - 7507 грн. 44 коп. ( сім тисяч п»ятсот сім грн. 44 коп.)
		          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів в моменту його проголошення.
		 
		 
		          Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...