Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10166/11/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2012.
Дата набрання законної сили: 08.11.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"08" листопада 2012 р.                               м. Київ                              К/9991/88673/11 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
		суддів:  Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.
		 
		розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		ВСТАНОВИЛА
		 
		Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі -ПАТ "Харківміськгаз") звернулось до суду з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позов ПАТ "Харківміськгаз" задоволено. 
		Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року залишено без змін.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Харківміськгаз" у задоволені позову.
		Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Харківміськгаз" з питання дотримання вимог податкового  законодавства по ПДВ за період липень 2008 року, вересень - грудень 2008 року та податку на прибуток за період липень 2008 року, вересень - грудень 2008 року по правовим відносинам з ТОВ "Атос-Інвестгруп", за результатами якої 12.07.2011 року було складено акт перевірки №1776/47-0/03359552. 
		На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 року №0000490847 та №0000510847, згідно з якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: ПДВ у розмірі 24642,00 грн. та за платежем: податок на прибуток  у розмірі 30820,50 грн. 
		Судами попередніх інстанцій підтверджено, що ПАТ "Харківміськгаз"  отримувало у ТОВ "Атос-Інвестгруп" будівельні матеріали, на підставі укладених угод, які були використані ним для проведення ремонтних робіт підрозділами ПАТ "Харківміськгаз" виробничих основних засобів. Також, ТОВ "Атос-Інвестгруп" за період липень 2008 року, вересень - грудень 2008 року були виписані податкові накладні на зазначені суми.
		Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 року №168/704). 
		Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 
		Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. 
		У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. 
		Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції". 
		Відповідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). 
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право па пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; одержувати та ознайомлюватися  з актами перевірок,  проведених державними податковими органами; оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб. 
		Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної  (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але   не  вище  рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в необоротні капітальні активи), у тому числі при  їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг)   для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. 
		Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані  операції протягом такого звітного податкового періоду. 
		У відповідності до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. 
		П.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). 
		В п.п 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. 
		Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної №166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. 
		Абз. 1 п. 5 Порядку №166  встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. 
		Судами попередніх інстанцій підтверджено, що сума ПДВ, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за період липень 2008 року, вересень - грудень 2008 року, підтверджена податковими накладними. 
		Також судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок, що  позивач правомірно включив до податкового кредиту суму в розмірі 16428,00 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними його контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності. Позивачем за зазначені періоди було відображено суми ПДВ по зазначених податкових накладних в реєстрі отриманих податкових накладних та враховано при оподаткуванні шляхом включення до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ у відповідному періоді в повному обсязі.   
		СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в акті перевірки зробило висновок,  що неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаним контрагентом, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ ", але в акті перевірки не має посилань на те, які порушення були допущені самим позивачем.
		Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що Закон України "Про ПДВ" не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. 
		Також судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		Суди попередніх інстанцій вірно дослідили, що в матеріалах справи відсутні докази, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані в установленому порядку недійсними.
		Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та  ТОВ "Атос-Інвестгруп" - з другої сторони, недійсними. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
		Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді                                                                                                 С.Е. Острович О.І. Степашко  М.О. Федоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...