Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1522/8910/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1522/8910/12
		Номер провадження2/1522/7929/12
		 
		                                                     
		                                                     Р І Ш Е Н Н Я
		                                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		                                                 
		08 листопада  2012 р.           Приморський районний суд м. Одеси
		        у складі:           головуючого судді - Науменко А.В.
		                                            при секретарі -Шияновській Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, третя особа що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача Відділ культури Іллічівської міської ради, ОСОБА_4, про стягнення компенсації за порушення авторських прав, суд -  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, третя особа що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача Відділ культури Іллічівської міської ради, ОСОБА_4, про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 65 640,00 гривен. Заявлені вимоги мотивовано тим, що відповідач є володарем приміщення під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»та виступає в якості театрального продюсера однойменного "теат ру" де проходять публічні виступи акторів та артистів різних жанрів. 
		Відповідач, як продюсер забезпечив та організував  вісім публічних виконань театральної постановки  під назвою "Давай займемся...", а саме: 06.08.2011 року, 15.10.2011 року, 28.10.2011 року, 19.11.2011 року, 10.12.2011 року, 21.01.2012 року, 04.02.2012 року, 18.02.2012 року. Режисером-постановником виступив ОСОБА_4. Актори непрофесійні: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. В позові зазначене, що вказана театральна постановка "Давай займемся..." є незаконною інсценізацією п'єси відомого росій ського драматурга ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_3". П'єса була вперше оприлюднена ОСОБА_1 у 2002 р. під псевдонімом "ОСОБА_1" у журналі "Двадцять два" (№ 123) та на власному веб-сайті за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2  У тому ж 2002 року п'єса "ІНФОРМАЦІЯ_3" була поставлена Державним за кладом культури м. Москви "Театр Романа Віктюка" відповідно до договору від 25.12.2001 року.
		У афішах та вхідних квітках «ІНФОРМАЦІЯ_1»стверджувалось, що постановка "Давай займемся..." створена за мотивами п'єси ОСОБА_1. Але при співставленні тексту постановки з текстом п'єси виявляється, що постановка не є похідним від п'єси твором, оскільки внесені в по становку зміни мають лише поверхневий, нетворчий характер і пов'язані лише зі скороченнями тексту п'єси. Таким чином, під час публічного виконання театральної постановки "Давай займе мся..." здійснено використання частини твору "ІНФОРМАЦІЯ_3".
		Позивач ОСОБА_1 є автором та залишається власником немайнових та виключних майнових прав на п'єсу, а отже - суб'єктом авторського права, який має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.  Наведені у позові шість порушень авторського права позивача завдали йому збитків, яки обґрунтовані та обчислені у позові. Так, за аналогією обчислення по іншим  правомірним використанням цього твору іншими театральними колективами, завдана шкода складає  67360,0 грн. В свою чергу згідно п. г) ч. 2 ст. 52 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" компенсація за порушення авторського права визначається виключно в мінімальних заро бітних платах та не може бути меншою від 10 мінімальних заробітних плат, які встанов лені законом на час ухвалення рішення у справі, за кожне правопорушення. Оскільки  позивач наполягає на шості  правопорушеннях, кожне з яких могло бути предметом окремо го позову, за кожне з них просить  стягнути мінімальну компенсацію, а за гальний розмір компенсації встановити у розмірі 6*10   (мінімальних заробітних плат) = 60. Протягом квітня - червня 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1094,0 грн. Отже загальний розмір компенсації яку просить стягнути позивач  складає 60 х 1094,00 = 65 640,00 грн.
		 
		У судовому засіданні  представник  позивача підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав додаткові письмові пояснення та письмові тези судових дебатів. Вказав, що матеріалами справи та особистими поясненнями ОСОБА_2 підтверджується його участь як продюсера в організації та забезпеченні публічного виконання  вказаної театральної постановки, а не отримання ним  від цієї діяльності прибутку не є обов'язковою умовою для встановлення його статусу продюсера. Звернув увагу, що  публічне виконання  вказаної театральної постановки  відбувалося неодноразово, як за театральним репертуаром,  у спеціальному приміщенні яке ОСОБА_2 рекламується, як театр у м. Одесі, а не в учбовому приміщенні чи залі,  у присутності сторонніх осіб -глядачів, а не родичів акторів. Обставини того, що актори не є професійними, а публічне  виконання вказаної постановки відбулося аматорами не має значення з точки зору захисту авторського права.  Наполягав на тому, що положення п. 1 ст. 23 Закону України «Про авторське право та суміжні права»до спірних подій не підлягають застосуванню, тому як відбулося саме публічне виконання, а не відтворення уривку  з метою навчання акторів аматорів. Крім того, поняття  «відтворення уривку»застосовується тільки при включенні частині твору автору  до   підручника,  тобто при текстовому використанні, як ілюстрації для навчання.     
		Представник відповідача та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача, надали додаткової письмові пояснення та письмову промову у судових дебатах.  Пояснив суду, що відповідач не отримував та не отримує будь-яких коштів та матеріальних цінностей за проведення аматорські постановки групи учасників художньої самодіяльності «Галатея». Особисто будь-яких публічних показів вищевказаного твору або його фінансування не здійснював. Режисури спектаклів, навчальних посібників для групи учасників художньої самодіяльності «Галатея»або організації гастрольних заходів не проводив.  Вважає, що посилання позивача на те, що відповідач є продюсером театральної трупи «Галатея»є  не необґрунтованими та безпідставними.  Крім того, відносно театральних афіш на які посилається позивач в якості основних доказів проти відповідача, зазначив, що  інформація на афішах розташованих в мережі Інтернету та на стінах театру-галереї ОСОБА_2 в першу чергу рекламує «заклад»як театр - галерею та місце проведення різних культурних заходів. Отже, шляхом афішування заходів, проводиться рекламування самого театру-галереї відповідача як місця проведення культурних заходів та відродження національної самобутності.  Пояснив суду також, що група учасників художньої самодіяльності «Галатея»є вільним об'єднанням людей зацікавлених знайомством з азами театрального мистецтва. Виконання не репертуарних спектаклів проводиться за мотивами творів різних жанрів та направленостей. Відбір творів для навчання театральному мистецтву проводиться за критерієм - головною метою якого являється навчання зацікавлених людей та особистого темпераменту аматорів. На буклетах афіш, виготовлених особисто самими аматорами, було вказано за мотивами якого твору, було зроблено похідний навчальний твір. Крім того безпосереднього під час виступу учасників «так званої театральної постановки», зазначалося ім'я автора, таким чином цитуючи його. Посилався на те, що в судовому засіданні було встановлено факт використання менше 40% твору автора в загальному масиві навчальної постановки, таким чином було фактично використано уривки, про що представник позивача не заперечує. Виходячи з вищезазначеного, представник відповідача та ОСОБА_2  наполягали на тому, що на підставі п. 1 ст. 23 Закону, короткий уривок твору позивача може бути використано без згоди автору  в обсязі, виправданому поставленою метою при відтворюванні на сцені для навчання акторів аматорів.  Таким чином, група осіб художньої самодіяльності «Галатея»немала на меті і не створювала замаху на порушення авторського права позивача.
		Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача Відділ культури Іллічівської міської ради -ОСОБА_14 в судове засідання з'явився, був сповіщений належним чином, звернулися з заявою про розгляд справи за їх відсутністю.  
		Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував підтримав позицію відповідача по справі.  
		Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи,  оглянувши відтворення відеозапису публічного виконання  вказаної постанови у «ІНФОРМАЦІЯ_1»  та інтерв'ю ОСОБА_2 на телебаченні,  дійшов до  висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
		Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 440 ЦК України та ч.1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору (чи іншій особі, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Статтею 441 ЦК України передбачено, що використанням твору є зокрема, його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
		Судом встановлено, що усі обставини, на які посилається позивач, мають значення по справі та оцінені судом, відповідачем не заперечуються. А спір стосується правової кваліфікації правовідносин сторін, зокрема, чи відноситься театральна постановка скороченого варіанту п'єси ОСОБА_1 до випадків вільного використання творів з порушенням прав автора.  
		Так судом встановлено, що у "ІНФОРМАЦІЯ_1" восімь разів мала місце театральна постановка "Давай займемся..." , а саме:  06.08.2011 року, 15.10.2011 року, 28.10.2011 року, 19.11.2011 року, 10.12.2011 року, 21.01.2012 року, 04.02.2012 року, 18.02.2012 року. Це підтвердив   у судових засіданнях представник відповідача та сам ОСОБА_2 Це ж підтверджується нотаріальним протоколом огляду сайту а.с. (10-14), копією афіші (а.с.15).
		Зазначена театральна постановка складається з частин тексту  п'єси ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_3". Це прямо вбачається з порівняного аналізу оригіналу п'єси та  наданого відповідачем тексту інсценізації (а.с. 93-108), а також з відеозапису та стенограми цього відеозапису (а.с. 130-172). У судовому засіданні 24.07.12 р. представник відповідача підтвердив, що відеозапис відповідає спектаклю, що мав місце у театрі саме  18 лютого 2012 р. З наданого відповідачем тексту інсценізації видно, що він співпадає з текстом п'єси, але текст п'єси містить діалоги, які відсутні в тексті інсценізації. Для встановлення цієї обставини спеціальні знання не потрібні на чому наполягали обидві сторони. На роз'яснення та пропонування суду звернутися з клопотанням про проведення судової експертизи заявили про відмову у зв'язку з недоцільністю. 
		Частини тексту  п'єси ОСОБА_1, яки складають найбільш цікаві чотири діалогу головних героїв п'єси,  були об'єднані у "ІНФОРМАЦІЯ_1" в єдиний спектакль тривалістю 1 годину 11 хвилин. У судовому засіданні 24.07.12 р. представник відповідача підтвердив, що мало місце виконання не ізольованих  по смислу фрагментів, а єдиного завершеного спектаклю, діалоги якого логічно та послідовно зв'язані між собою. Це ж підтвердили і свідки, допитані 03.07.12 р., цю обставину не спростовував сам ОСОБА_2. Суд вказує що вказаний факт підтверджується оглянутим  відеозаписом.
		У судовому засіданні 03.08.12. р. представник відповідача зазначив, що п'єса ОСОБА_1 була запозичена з журналу "Москва Иерусалим". Згоду ОСОБА_1 відповідач  чи актори аматори не отримували, авторську винагороду йому не сплачували.  
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач особисто режисурою не займався. Він залучив до виконання обов'язків режисера третю особу - ОСОБА_4, який працював у "ІНФОРМАЦІЯ_1" на громадських засадах три-чотири рази на тиждень. Це випливає з інтерв'ю ОСОБА_4 у електронному виданні "Таймер", наданому самим відповідачем (а.с.117), а також, з інтерв'ю відповідача 11.11.2011 р. телеканалу "АТВ" (9 хв. 20 сек. запису) та не заперечується представником ОСОБА_4 ОСОБА_14. З наданого відповідачем договору із ОСОБА_4 (а.с. 65) випливає, що така робота ОСОБА_4 у відповідача триває принаймні з початку 2011 року.
		Відповідач не тільки не заперечує, але ї наполягає на тому, що п'єса ОСОБА_1 публічно виконувалася непрофесійними акторами. Те, що актори належать безпосередньо до "ІНФОРМАЦІЯ_1" (незалежно від їх участі в інших колективах), випливає з наданого відповідачем "списку колективу... при ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с. 109) та інтерв'ю відповідача 11.11.2011 р. телеканалу "АТВ" (9 хв. 04 сек. запису).
		Судом встановлено, що "колектив "Галатея" як об'єднання громадян не легалізований, при Відділі культури Іллічівської міської ради юридично ніколи не існував. Про склад "колектив "Галатея" Відділу культури нічого невідому, останнім будь-яких наказів та розпоряджень щодо такого колективу ніколи не видавалося (а.с. 198-199). Суд приймає до уваги протиріччя у поясненнях представника відповідача на яких наполягав представник позивача,   що  аматорський колектив «Галатея» створений при  Малодолінському «Домі культури»( а.с 66), але «навчальні»вистави проводив у театрі «Перуцького»у присутності непов'язаних з акторами глядачів.   
		Також судом встановлено, що вартість квітка на спектакль пропонувалась відвідувачам театру за 50,00 грн., що підтверджується протоколом огляду сайту (а.с. 10-14), інтерв'ю відповідача 11.11.2011 р. телеканалу "АТВ" (6 хв. 00 сек. запису) та поясненнями свідків. Актори та режисер не отримували грошей за участь у спектаклях. Це випливає з заяв, що надійшли від акторів до суду (а.с. 111-113, 173) та пояснень представника ОСОБА_4 ОСОБА_14 у судовому засіданні 24.07.12 р. Представник відповідача у судовому засіданні 24.07.12 р. пояснив, що ті гроші, які збиралися з відвідувачів, витрачалися дружиною відповідача на придбання їжі та напоїв для відвідувачів, на покриття витрат відповідача за електроенергію у «театрі». 
		Суд звертає увагу, що добровільність сплати за вхідний квіток на чому наполягав представник відповідача та сам ОСОБА_2 не спростовує твердження позивача, щодо публічності виконання вказаної постановки.  
		Також зміна назви п'єси ОСОБА_1 пояснюється відповідачем як необхідність додержання норм моралі, оскільки театр відвідують діти, тобто це зроблене усвідомлено.  Показу постановки передував виступ відповідача з його особистою інтерпретацією ідеї п'єси ОСОБА_1.
		Помилка у прізвищі ОСОБА_1 пояснюється відповідачем як технічна помилка (інтерв'ю виданню "Таймер" (а.с. 118), що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні 24.07.12 р.
		Суд визнає, що  відповідач невірно тлумачить ознаки умов вільного використання творів, передбачених ст.ст. 21, 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  та співвідношення категорій "використання твору" (ст. 441 ЦК), "відтворення твору" ( п. 1 ст. 23 Закону )  та "публічне виконання твору" (ст. 1 Закону).
		П. 1 ст. 23 Закону України "Про авторське право і суміжні права", на яку посилається відповідач, передбачає, що допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті.
		Згідно ст. Закону «публічне виконання» - подання творів, виконань, фонограм, передач, організацій мовлення шляхом декламації, гри , співу, танцю та іншим  способом у місцях, де пристуні чи можуть бути пристуні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.     
		               Таким чином, положення  ст. 23 Закону  допускають використання уривків без згоди автора  лише способом «відтворення».  Згідно ст. 441 ЦК «відтворення»є самостійним способом використання твору, окремим від «публічного виконання». «Відтворення», за ст. 1 Закону, це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання. Примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі. Таким чином, суд вказує, що відповідно до положень Закону публічне виконання твору  не є виготовленням примірнику твору в матеріальній формі.
		Слід зазначити, що п. 1 ст. 23 Закону України "Про авторське право і суміжні права" діє в частині, що не суперечить п. 1 ч. 1 ст. 444 ЦК, яка фактично виклала цю норму в новій редакції. В ній зазначено, що твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою. Таким чином, обсяг застосування п. 1 ст. 23 Закону обмежується випадками лише відтворення і тільки у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах.
		                Також у п.1  ст. 23 Закону України "Про авторське право і суміжні права" мова йде лише про уривки, при цьому уривок повинен відтворюватись як ілюстрація. Суд згоден з думкою представника позивача, який посилається на правову  позицію  проф. ОСОБА_18, що  уривок набуває статусу ілюстрації не сам по собі, а по відношенню до контексту. Тобто повинен існувати в матеріальній формі певний учбовий (навчальний) твір, в якому повинна бути використана ілюстрація та зазначено, що ж саме вона ілюструє. Ілюстрації - це завжди приклади, тобто приклади чогось. Поза учбовим твором уривок втрачає статус ілюстрації. Тільки завдяки такому учбовому контексту можна встановити, чи відповідає обсяг ілюстрації меті навчального твору. За відсутності навчального твору не існує і мети відтворення ілюстрації. Якщо це, наприклад, посібник зі стилістики, то наводяться лише деякі діалоги, що демонструють стилістичний прийом автора. Якщо ж це посібник з театрального мистецтва (на чому і наполягає відповідач), то ілюстрацією може бути уривок з аудіовізуального твору, де наочна гра інших акторів. Навчатися грі актора можна лише споглядаючи гру іншого актора, а не текст п'єси.
		               Матеріалами справи підтверджується, що джерела запозичення тексту п'єси ОСОБА_1, як того вимагає ст. 444 ЦК, відповідач перед та під час  публічного виконання театральної постановки публіці  не оголошував. У судовому засіданні 03.07.2012 р. відповідач повідомив, що джерелом запозичення був веб-сайт ОСОБА_1, а у судовому засіданні 03.08.12 р. представник відповідача зазначив, що п'єса ОСОБА_1 була запозичена з журналу "Москва - Иерусалим"
		Таким чином, суд встановлює, що відповідачем не було створене будь-яке учбове видання, в якому відповідна частина тексту п'єси ОСОБА_1 відтворена як ілюстрація. Також суд визнає, що ОСОБА_2 як продюсер організував та забезпечив саме  публічне виконання акторами -аматорами частини  п'єси ОСОБА_1 у скороченому вигляді, тому як «відтворення»та «публічне виконання»є незалежними способами використання твору за ст. 441 ЦК.
		"Учбовість" публічного виконання твору для акторів аматорів, яку доводив відповідач, не має  правового значення для оцінки судом спірних правовідношень.  Суд погоджується з тим, що  будь-яке публічне виконання твору, проведене  з учбовою або комерційною метою, аматорським або професійним колективом, повинно бути здійснено з додержанням ст.ст. 14, 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".  Це підтверджується ознакою здійснення  публічного виконання "...у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї,   (ст. 1 Закону).    Тобто,  для визнання виконання публічним не має значення  чи присутні  глядачі  в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.  
		Суд звертає увагу, що відповідач наполягає на тому, що використані лише "фрагменти" п'єси автора. Але відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.  Як зазначене вище при публічному виконанні  мала місце гра акторів  завершеного спектаклю, де  діалоги  з п'єси автора (позивача)  логічно та послідовно зв'язані між собою, тобто це доводить, що  використані частини твору  можуть бути використані самостійно.  
		Також, суд встановлює порушення відповідачем  цілісності твору позивача шляхом його скорочення. Навіть якщо б відповідач отримав дозвіл на використання твору, він не мав права його скорочувати без дозволу позивача на переробку. Право на переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів є окремими майновим авторським правом, передбаченим ст. 15 Закону. Воно вважається порушеним навіть тоді, коли внаслідок зміни твір не втратив, а навпаки поліпшив би свої естетичні якості. Для визнання цього права порушеним достатньо встановити сам факт зміни твору, що і було зроблено позивачем.
		Якщо зміна твору може зашкодити честі і репутації автора, це розглядається як порушення вже не майнового, а особистого немайнового авторського права за ст. 14 Закону. Для встановлення цього права порушеним достатньо довести, що зміна твору лише може зашкодити честі і репутації автора. Суд вважає доведеним доводи позивача, що  виконання твору непрофесійною трупою та  скороченням п'єси призводить до перекручення творчого задуму автора. Це, в свою чергу, може вплинути на оцінку глядачами особистості автора, його репутації як автора. Відповідач, залучивши непрофесійних акторів, повинен був передбачати можливість завдання автору шкоди непрофесійним виконанням п'єси. Право на захист репутації автора діє і в тому випадку, коли твір не зазнає змін, але доповнюється ілюстраціями, коментарями, примітками, тощо. В цьому випадку показу п'єси на сцені «театру Пруцького»  передував виступ ОСОБА_2 з його особистою інтерпретацією ідеї п'єси, що також є порушенням. 
		Зміна назви твору пояснювалась відповідачем необхідністю додержання норм моралі. Але, згідно ст. 9 Закону оригінальна назва твору розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону, таким чином зміна назви п'єси позивача є також порушенням авторського права з боку відповідача.  
		Суд визнає, що помилка в імені автора не може бути виправдана технічною помилкою осіб, які виготовляли афіші у розумінні захисту авторського права.  ОСОБА_2 як підприємець є володільцем "ІНФОРМАЦІЯ_1", як це зазначено у запереченнях на позов та інших матеріалах справи. Відповідно до ЗУ " Про театри і театральну справу" театр - заклад... або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва. Театральний продюсер - ...фізична особа, яка забезпечує фінансування, організацію створення, публічного виконання і (або) публічного показу театральної постановки, гастрольних заходів.
		 
		Отже відповідач, як володілець театру та театральній продюсер, забезпечив приміщенням, яке  в минулому була його власною квартирою, підібрав режисера-постановника та акторів, забезпечив збір коштів та їх витрачання на покриття поточних затрат театру у зв'язку із публічним показом театральної постановки, забезпечив рекламу цього заходу, тощо. Та обставина, що відповідач, за його твердженням, не отримував від цієї постановки вигоду або прибуток, - не має правового значення, адже це не є ознакою, що включена до поняття "театральний продюсер".
		Відповідно до ст. 12 ЗУ " Про театри і театральну справу" театри, що здійснюють публічне виконання та публічний показ театральних постановок, зобов'язані укладати договори щодо розпорядження майновими правами на об'єкти права інтелектуальної власності із суб'єктами авторського і (або) суміжних прав безпосередньо або через організацію колективного управління, що їх представляє.
		Згідно ст.ст. 22, 24 ЗУ " Про театри і театральну справу" театральний продюсер здійснює своє право на театральну постановку з додержанням прав авторів, передбачених законодавством про авторське право та суміжні права, а також з додержанням немайнових прав постановників та артистів, установлених цим Законом. Рішення про готовність театральної постановки до публічного виконання приймається спільно постановником і театральним продюсером, якщо інше не передбачено договором між ними. Майнові права інтелектуальної власності на театральну постановку можуть належати театральному продюсеру, а також іншим суб'єктам права на театральну постановку згідно із договорами. 
		 
		По справі доведено та не спростоване відповідачем, що згоду ОСОБА_1 він не отримував, авторську винагороду ОСОБА_1 не сплачував. 
		Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору... Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" окремим рядком передбачена мінімальна винагорода за публічне виконання творів літератури і мистецтва, зокрема. - п'єс, у тому числі для дітей. Далі в постанові зазначається, що ставки винагороди (роялті) нараховуються як відсоток суми валового збору, що надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору або програми, чи доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі провадження якої відбувається використання творів, а у разі відсутності таких доходів - загальної суми витрат на проведення заходу, під час здійснення якого відбувається використання твору літератури і (або) мистецтва.
		Таким чином, діючим законодавством України встановлене, що  позивач повинен був отримати винагороду у тому числі коли театральна постановка "Давай займемся..." була виконана публічно без комерційної мети  та  отримання  відповідачем  доходів.
		 
		Позивач заявив компенсацію в розмірі 60 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто рівно по 10 розмірів мінімальної заробітної плати, що є мінімально допустимим розміром,   за 6 (шість) порушень, оскільки кожне з цих порушень могло би бути предметом окремого позову.
		Суд визнає, що по справі доведені саме шість порушень відповідачем  авторського права позивача, а саме: 1) використання твору без згоди автора;  2) використання твору без виплати авторської винагороди; 3) порушення права на збереження цілісності твору; 4) порушення права на недоторканість твору; 5) порушення права на назву твору; 6) порушення права на ім'я автора.  
		Згідно з п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»за порушення авторського права автор має право у судовому порядку, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, вимагати виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, а також вимагати опублікування в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та рішення суду щодо такого порушення. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»на 01 квітня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 1094 грн. 00 коп.
		 
		Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Тому, позивач не зобов'язаний доводити розмір заподіяних збитків, щоб отримати компенсацію.
		Враховуючи, що сума компенсації, яку вимагає позивач, не перевищує меж, визначених законом, а також беручи до уваги характер і кількість способів порушення майнових та немайнових прав позивача, суд приходить до думки, що компенсація в сумі 65640,0 грн. (1094,0 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 6 кількість порушень Закону відповідачем) є адекватною порушенню авторського права позивача. 
		На підставі  ст. 10, 11, 60, 179, 212, 213, 214, 223 ЦПК України,  суд,-          
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, третя особа що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача Відділ культури Іллічівської міської ради, ОСОБА_4, про стягнення компенсації за порушення авторських прав -задовольнити. 
		Стягнути з  фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторських прав у сумі 65640,0 ( шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок гривень  00 коп.) 
		Стягнути з  фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену  суму судового збору в розмірі 656, 40 грн.
		 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги в течії десяті днів з дня його  проголошення.  
		 
		Суддя                                                                                   А.В. Науменко      
		 
		 
		08.11.2012

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...