У Х В
А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Верещак В.М.,
|
суддів
|
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
|
за участю прокурора
|
Вергізової Л.А.,
|
|
ОСОБА_5,
|
адвоката
|
ОСОБА_1
|
розглянула у судовому засіданні 18 грудня 2008 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Генеральної
прокуратури України, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної
інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5
судові рішення.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13
червня 2008 року задоволено скаргу судді Брусилівського районного суду
Житомирської області ОСОБА_5 та скасовано постанову слідчого в особливо
важливих справах Генеральної прокуратури України Галімуліна В.І. від 22 травня 2008 року про порушення
кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК
України, відносно нього.
Ухвалою колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 липня 2008 року
постанову залишено без зміни.
Згідно постанови слідчого, під час
розслідування кримінальної справи щодо голови Брусилівської районної державної
адміністрації Житомирської області ОСОБА_2 постановою Печерського районного
суду м. Києва від 21 вересня
2007 року накладено арешт на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ВАТ «Райффайзен Банк
Аваль» на ім'я ОСОБА_3, де знаходилось більше 1 мільйона євро, які фактично належали обвинуваченому ОСОБА_2.
Разом із тим, суддя Брусилівського
районного суду Житомирської області ОСОБА_5, будучи представником судової влади
та службовою особою, достовірно знаючи про вищевказану постанову, під час
розгляду цивільної справи за позовом Житомирської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен
Банк Аваль» до фермерського господарства ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про
стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_3 та
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 14 грудня 2007 року виніс ухвалу про визнання
мирової угоди між Житомирською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»
та фермерським господарством ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо стягнення з
депозитного рахунку
НОМЕР_1 на користь банку грошових коштів на суму 4 822 347,44 грн., що й
було проведено банком на виконання зазначеної ухвали.
Тим самим суддя ОСОБА_5 умисно
порушив судове рішення, постановлене суддею Печерського районного суду м. Києва
21 вересня 2007 року щодо арешту коштів на депозитному рахунку НОМЕР_1 та
вийшов за межі своїх повноважень, визначених Конституцією України, цивільним,
цивільно-процесуальним кодексами та іншими нормативними актами. Внаслідок
вчинених суддею ОСОБА_5 умисних дій заподіяно істотну шкоду державним
інтересам, що полягає у підриві авторитету та престижу органів судової влади
України.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові
рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що
справу було порушено з дотриманням вимог ст. 94 КПК України при наявності
достатніх підстав та приводів, проте судовими інстанціями постанову про
порушення кримінальної справи незаконно скасовано. Зазначає, що у справі
порушено правила підсудності, оскільки зазначена справа підсудна Печерському
районному суду м. Києва.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка
підтримала доводи касаційного подання, пояснення ОСОБА_5 та його адвоката
ОСОБА_1, які вважали судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів
вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зазначені судові рішення, на думку колегії суддів, є недостатньо
мотивованими та поспішними.
Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України при розгляді скарги на
постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевіряти наявність
приводів та підстав для винесення цієї постанови, і не вправі розглядати й
заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді
кримінальної справи.
Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення
кримінальної справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа,
яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину
(ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення
кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений до цього порядок (ст.
98 КПК України).
Проте, як видно з постанови, суд, розглядаючи скаргу
ОСОБА_5, всупереч вищенаведеним нормам
кримінально-процесуального закону вдався до оцінки доказів, які були
зібрані уповноваженими особами, та фактично дійшов до висновку про відсутність
у діях заявника складу злочину, що є неприпустимим.
Крім того, судом першої інстанції порушено правила підсудності. Зокрема,
кримінальна справа порушена слідчим в особливо важливих справах Генеральної
прокуратури України. Цей орган має юридичну адресу: м. Київ, вул. Резницька, 13/15, що знаходиться у
Печерському районі м. Києва.
Тому місцерозташуванням посадової особи, що винесла постанову про
порушення кримінальної справи вважається Печерський район м. Києва, й зазначена
справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.
Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив.
Тому рішення судових інстанцій є необґрунтованими і підлягають скасуванню,
а справа-направленню на новий судовий розгляд, під час якого має бути враховано
наведене у даній ухвалі, перевірені доводи, викладені у касаційному поданні
прокурора, і в залежності від установленого повинно бути прийнято рішення, яке
б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у
х в а л и л а :
касаційне
подання прокурора задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 13
червня 2008 року та ухвалу колегії суддів
судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9
липня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
С у д д і :
В.М. Верещак Т.В. Гошовська М.А. Мороз