Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 2-701/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2012.
Дата набрання законної сили: 23.01.2013
Результат оскарження 23.01.2013 Апеляційний суд Запорізької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №   2/820/42/12  
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06.11.2012                                                                                 м.Пологи
		 
		Пологівський районний суд
		Запорізької області 
		 
		в складі: головуючого судді                                    Іванченка М.В.
		 
		при секретарі                                                              Колісник А.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, суд, - 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги за яким в ході судового розгляду справи було зменшено. Позивач зазначив, що 28.09.2003 року він був затриманий співробітниками Пологівського РВ УМВС України в Запорізькій області за підозрою у вчиненні вбивства та зґвалтування. 06.10.2003 року відносно нього було порушено кримінальну справу та 31.12.2003 року йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України, обрано запобіжний захід - утримання під вартою. Вироком апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року позивача було визнано винним та засуджено за ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України було призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02.12.2004 року вирок апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року відносно позивача було залишено без змін. 22.04.2008 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року та ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02.12.2004 року відносно позивача були скасовані. 11.06.2008 року запобіжний захід позивачу у вигляді тримання під вартою було відмінено, його було звільнено з-під варти. 12.06.2008 року постановою слідчого Генеральної прокуратури України кримінальна справа відносно позивача була закрита. Таким чином, позивач в період з 28.09.2003 року по 11.06.2008 року незаконно перебував під слідством та судом і відбував покарання в місцях позбавлення волі. У зв'язку з цим, позивач має право на відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України, спричиненої йому матеріальної та моральної шкоди. Спричинена позивачу матеріальна шкода полягає у розмірі втраченого заробітку за період з 28.09.2003 року по 11.06.2008 року, який за відрахуванням суми заробітку, отриманого  позивачем за час відбуття покарання у Вільнянській виправній колонії №20, склав 30763,31грн., та суми коштів витрачених за надання правової допомоги позивачу в розмірі 5500грн. Спричинену позивачу моральну шкоду, яка полягає у його моральних стражданнях, отриманих внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та засудження, тримання під вартою, позивач оцінює в 2000000грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 36263,31грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000000грн., завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на свою користь.
		 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, підтримавши змінені позовні вимоги та виклавши мотиви їх пред'явлення, просять їх задовольнити. 
		Представники відповідачів заперечують проти позову, посилаючись на безпідставність вимог позивача. Представник відповідача прокуратури Запорізької області позов визнав частково, вважає, що відшкодування позивачу моральної шкоди має здійснюватись не більше ніж у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, а відшкодування позивачу матеріальної шкоди не може бути здійснено у зв'язку з порушенням порядку її стягнення. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		 
		Встановлено, що 26.09.2003 року на території Пологівського району Запорізької області відбулось умисне вбивство малолітньої ОСОБА_2 поєднане з її зґвалтуванням. 28.09.2003 року за підозрою у вчиненні вказаного злочину було затримано жителя м.Пологи ОСОБА_1 та в подальшому йому обрано запобіжних захід - тримання під вартою. 06.10.2003 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу та 26.12.2003 року йому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України, щодо малолітньої ОСОБА_2  Вироком апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року ОСОБА_1 було визнано винним та засуджено за ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України йому було призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02.12.2004 року вирок апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року відносно ОСОБА_1 було залишено без змін. 22.04.2008 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України за поданням Генеральної прокуратури України вирок апеляційного суду Запорізької області від 23.04.2004 року та ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02.12.2004 року відносно ОСОБА_1 були скасовані, а кримінальна справа повернута до Генеральної прокуратури України для провадження додаткового розслідування. В ході проведення додаткового слідства по даній кримінальній справі 11.06.2008 року запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою був скасований і з-під варти він був звільнений після 1719 днів ув'язнення, перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі та відбуваючи покарання у виправній колонії, тобто більше 4 років та 8 місяців. 12.06.2008 року постановою слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за фактом умисного вбивства, поєднаного зі зґвалтуванням малолітньої ОСОБА_2, була закрита на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутності в його діях складу злочину.      
		Таким чином, позивач ОСОБА_1 був повністю реабілітований за злочини, передбачені ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України.
		Відповідно до ст.62 ч.4 Конституції України, у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну та моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. 
		Відповідно до ст.1176 ЦК України та ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»,  шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. 
		Згідно зі ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди внаслідок незаконного засудження виникає у випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету. 
		Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. 
		Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час його затримання за підозрою у вчиненні злочину 28.09.2003 року працював апаратником приготування хімічних розчинів 4р. виробничого цеху коагулянтів ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»» (т.1 а.с.252-254). Перебуваючи під вартою та відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі до 11.06.2008 року позивач ОСОБА_1 втратив свій заробіток за вказаним місцем роботи.  Позивачем ОСОБА_1 була надана довідка про розмір його заробітної плати у ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»» (т.1 а.с.249) та зроблено розрахунок втраченого ним заробітку за вказаний період з урахуванням індексу інфляції, який склав в загальній сумі 32875,16грн. (т.1 а.с.243-246). З вказаним розрахунком погоджується суд. Відповідачами інших розрахунків суми втраченого заробітку позивача ОСОБА_1 до суду подано не було. 
		За час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі у Вільнянській виправній колонії №20 Запорізької області заробіток позивача ОСОБА_1 склав 2111,85грн. Даний заробіток позивача ОСОБА_1 відповідно до п.8 Положення про застосування  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,  завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, має бути зарахований до суми втраченого заробітку, який підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1
		Таким чином, позивачу ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню втрачений ним заробіток в сумі 30763,31грн. = 32875,16 - 2111,85    
		Крім того, позивачу ОСОБА_1 відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» підлягають відшкодуванню кошти, сплачені за надання йому юридичної допомоги, в загальній сумі 5500грн. відповідно до квитанцій: №59 від 07.10.2006 року на суму 500грн., №72 від 28.09.2007 року на суму 3000грн., №104 від 13.12.2007 року на суму 2000грн. (т.1 а.с.142-144). 
		Право на відшкодування шкоди в повному обсязі позивачу ОСОБА_1 гарантоване ст.5 ч.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненої незаконним кримінальним переслідуванням на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду». У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування шкоди. За  таких обставин  зобов'язувати  позивача ОСОБА_1 повторно в іншому провадженні  звертатися  за визначенням суми шкоди є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективності способу правового захисту та вимогам цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Тому вимоги  відповідача прокуратури Запорізької області щодо відмови у відшкодуванні позивачу матеріальної шкоди у зв'язку з порушенням порядку її відшкодування є неприйнятними.
		 
		Відповідно до ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України та ст. ст. 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п.5 постанови №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причиненого зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення при вирішенні спору. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках , спеціально передбачених законодавством. 
		Відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», а також ст.1176 ч.1 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вправі порушувати питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо нього вчинялися незаконні дії з незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання та обрання запобіжного заходу тримання під вартою, незаконного засудження та відбуття покарання за ст. ст. 152 ч.4, 115 ч.1 п.п. 2, 10 КК України. 
		Необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності та позбавлення волі протягом більше 4 років та 8 місяців безперечно завдало позивачу ОСОБА_1 значних моральних страждань. Тривала ізоляція від сім'ї стала причиною глибоких душевних страждань батька, донька якого, на час арешту була малолітньою та потребувала батьківської участі, за цей час жінка, з якою позивач ОСОБА_1 проживав у фактичних шлюбних стосунках, створила нову сім'ю з іншим чоловіком та народила дитину. Ізоляція від суспільства, безперечно, призвела до руйнації життєвих планів та порушення нормальних соціальних зв'язків позивача ОСОБА_1 через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми спричинило глибокі душевні страждання позивачу ОСОБА_1, порушило звичні для нього умови життя і тепер вимагає додаткових зусиль для їх відновлення.  Жорсткі умови тримання під вартою не могли не вплинути негативно на загальний стан здоров'я позивача. Згідно висновку експерта від 14.05.2009 року №1220/28, в психіці позивача ОСОБА_1 відбулися зміни, пов'язані з його незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та позбавленням волі.
		Проаналізувавши обставини справи, врахувавши глибину і тривалість моральних страждань, завданих позивачу ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою та засудження, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що достатнім відшкодуванням спричиненої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди буде грошова компенсація в розмірі 500000грн. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України,  Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», ст. ст. 15, 57, 212, 215 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 36263 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят три)грн. 31коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 (п'ятсот тисяч)грн. 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовити. 
		 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		                    Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...